WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Предиктори розвитку аритмій у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим діабетом типу 2 та ефективність застосованих методів лікування ( - Реферат

Предиктори розвитку аритмій у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим діабетом типу 2 та ефективність застосованих методів лікування ( - Реферат

Розвиток клінічних ознак ХСН істотно не залежав від статі хворих (2 склав 1,25, р>0,05), початкового значення відношення Е/А трансмітрального кровотоку (2 = 1,38, р > 0,05). Разом з тим, виявлений достовірний зв'язок розвитку клінічних проявів ХСН з віком хворих (2 = 24,6, р < 0,005), наявністю ІМ в анамнезі (2 = 39,5, р < 0,005), початковим зниженням ФВ ЛШ (2 = 51,01, р < 0,01), розвитком нових ПРС ЛШ в ході проведення Стрес-ЕхоКГ (2 = 34,8, р < 0,02), а також ступенем зниження або відсутності зростання ФВ ЛШ або відношення Е/А в ході проведення стрес-ЕхоКГ (2 = 28,4, р < 0,01).

При проведенні покрокового множинного лінійного регресійного аналізу відмічений значущий зв'язок між розвитком клінічних проявів ХСН з одного боку і значеннями віку хворих (R2 = 0,28, р < 0,0002), початковими значеннями ФВ ЛШ (R2=0,36, р < 0,003), наявністю ІМ в анамнезі (R2 = 0,44, р < 0,002), розвитком нових ПРС ЛШ (R2 = 0,51, р < 0,01), ступенем зниження або відсутністю зростання ФВ ЛШ і відношення Е/А трансмітрального кровотоку (R2 = 0,57, р < 0,04) в ході проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП – з другого боку.

Таким чином, чинниками ризику розвитку клінічних проявів ХСН у хворих на ІХС виявилися вік пацієнтів 50 років і більше, початкове зниження ФВ ЛШ, наявність ІМ в анамнезі, а також розвиток нових ПРС ЛШ, зниження або відсутність зростання ФВ ЛШ і відношення Е/А трансмітрального кровотоку в ході проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП.

Розвиток прогресуючого зниження ФВ (на 10 % і більше) в ході проспективного спостереження у хворих на ІХС істотно не залежав від статі хворих (2 склав 1,57, р > 0,05), початкового відношення Е/А трансмітрального кровотоку (2 = 1,38, р > 0,05), динаміки Е/А в ході проведення стрес-ЕхоКГ (2 = 2,06, р > 0,05).

Разом з тим, виявлений достовірний зв'язок прогресуючого зниження ФВ в ході проспективного спостереження з наявністю ІМ в анамнезі (2 = 29,5, р < 0,005), розвитком нових ПРС ЛШ в ході проведення стрес-ЕхоКГ (2 = 34,8, р < 0,002), індексом маси міокарду ЛШ (2 = 26,2, р < 0,005), а також ступенем зниження ФВ ЛШ (2 = 28,4, р< 0,01) і індексом ПРС ЛШ (2 = 37,9, р < 0,02) в ході проведення стрес-ЕхоКГ.

При проведенні покрокового множинного лінійного регресійного аналізу відмічений значущий зв'язок між прогресуючим зниженням ФВ (на 10 % і більше) в ході проспективного спостереження з одного боку і наявністю ІМ в анамнезі (R2 = 0,22, р < 0,0001), розвитком нових ПРС ЛШ в ході проведення стрес-ЕхоКГ (R2 = 0,29, р < 0,0002), індексом маси міокарду ЛШ (R2 = 0,37, р < 0,001), а також зниженням ФВ ЛШ (R2=0,45, р < 0,01) та індексом ПРС ЛШ (R2=0,52, р < 0,003) в ході проведення стрес-ЕхоКГ – з другого боку.

Чинниками ризику розвитку прогресуючого зниження ФВ в ході проспективного спостереження виявилися ІМ в анамнезі, розвиток нових ПРС ЛШ в ході проведення стрес-ЕхоКГ, індекс маси міокарду ЛШ більше 140 г/м2 у чоловіків і більше 110 г/м2 у жінок, а також зниження ФВ ЛШ та індекс ПРС ЛШ більше 1,4 в ході проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП.

З урахуванням даних тривалого проспективного спостереження за репрезентативною групою хворих на ІХС, ми мали за важливе оцінити прогностичну значущість різних інструментальних методів (як окремих, так і в сукупності) з використанням показників чутливості, специфічності і точності. Чутливість, специфічність і точність навіть ізольованого використання стрес-ЕхоКГ з ЧССП у встановленні прогнозу при ІХС виявилися достатньо високими, склавши відповідно 79,3%, 75,0 % і 78,7 %. Подібні рівні чутливості (75,0 %) і точності (73,1 %) мала велоергометрія при істотно меншому рівні специфічності (всього 58,3 %). Найвищий рівень чутливості при ізольованому використанні мала оцінка ФВ ЛШ (91,8 %) при вельми низькій специфічності (39,4 %). У разі комбінованого використання перерахованих методів для оцінки прогнозу їх інформативність значуще зростала. Так, при поєднаному використанні всіх трьох методів чутливість прогнозування досягала 97,0%, специфічність 85,7 % і точність 95,0 %, тобто прогнозування ставало найбільш інформативним зі всіх можливих варіантів.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації проведене теоретичне узагальнення і досягнуте рішення наукової задачі – збільшення точності прогнозування перебігу ІХС на підставі даних про регіональну і глобальну систолічну і діастолічну функції лівого шлуночку, отриманих під час проведення стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь.

2. Безпека проведення стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь в амбулаторних умовах була достатньо високою, в жодному випадку не було розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень.

3. Індуковані при стресовій ехокардіографії порушення регіональної систолічної функції мали місце у 77,8 % хворих на ІХС. Вони розвивалися частіше і були більш значущими у хворих на ІХС порівняно з хворими на артеріальну гіпертензію без клінічних проявів ІХС; а серед пацієнтів з ІХС – у осіб з II і III функціональним класом стенокардії, що перенесли інфаркт міокарду і у тих, що мали двох- і трьохсудинні ураження за даними коронарної ангіографії.

4. Чинниками ризику розвитку індукованих при стресовій ехокардіографії порушень руху стінок лівого шлуночка у хворих на ІХС виявилися вік хворих 50 років і більше, наявність артеріальної гіпертензії, гіпертрофії лівого шлуночку, рівнів кінцево-систолічної напруги його стінок 100 дин-5/см2 і більше, фракції вигнання менше 40 %, а також функціональний клас стенокардії II і більше.

5. Розвиток і зростання порушень глобальної систолічної функції лівого шлуночку в ході проведення стресової ехокардіографії мали місце у 61,1 % пацієнтів з ІХС, чинниками ризику розвитку цих змін виявилися наявність гіпертрофії лівого шлуночку, вік хворих 50 років і більше, наявність артеріальної гіпертензії, інфаркту міокарду в анамнезі, початкові рівні фракції вигнання лівого шлуночку менше 40 %, кінцево-систолічної напруги стінок лівого шлуночка 100 дин–5/см2 і більше, II і III функціональний клас стенокардії.

6. Розвиток або зростання порушень діастолічної функції лівого шлуночку під час проведення стресової ехокардіографії мав місце у 65,7 % хворих на ІХС; чинниками ризику розвитку цих змін виявилися вік хворих 50 років і більше, наявність гіпертрофії лівого шлуночку, інфаркт міокарду в анамнезі, II і III функціональний клас стенокардії, а також наявність порушень діастолічного наповнення лівого шлуночку на початку дослідження.

7. За даними проспективного динамічного спостереження виникнення нових порушень руху стінок лівого шлуночку, розвиток і зростання порушень глобальної систолічної і діастолічної функції лівого шлуночку при проведенні стрес-ЕхоКГ виявилися предикторами ризику розвитку нестабільної стенокардії і/або гострого інфаркту міокарду, і/або раптової серцевої смерті, появи клінічних ознак хронічної серцевої недостатності і прогресуючого зниження фракції вигнання лівого шлуночку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для використання в роботі кардіологічних і терапевтичних відділень, відділів і кабінетів функціональної діагностики хворим на ІХС при стабільному клінічному стані з метою виявлення відсутніх у спокої, але індукованих навантаженням змін регіональної і глобальної систолічної, а також діастолічної функцій лівого шлуночка рекомендується проведення стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь.

Loading...

 
 

Цікаве