WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Предиктори розвитку аритмій у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим діабетом типу 2 та ефективність застосованих методів лікування ( - Реферат

Предиктори розвитку аритмій у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з цукровим діабетом типу 2 та ефективність застосованих методів лікування ( - Реферат

Серед пацієнтів з ІХС клінічні прояви стабільної стенокардії напруги на момент першого обстеження мали місце в 96 (88,9 %) випадках, зокрема ФК I – в 48 (44,4 %), ФК II – в 38 (35,2 %) і ФК III – в 10 (9,3 %) випадках. У 12 пацієнтів на момент першого обстеження не було клінічних проявів стенокардії. Документовані дані про наявність ІМ в анамнезі мали місце в 27 (25,0 %) спостереженнях, зокрема із зубцем Q – в 18 і без Q – в 9 випадках. Клінічні прояви ХСН мали місце у 32 (29,6 %) хворих на ІХС. При цьому ХСН I стадії спостерігалася у 23 (21,3%) хворих на ІХС, ХСН II стадії – у 9 (8,3 %) обстежених пацієнтів. АГ медикаментозно контрольована наголошувалася у 61 (56,5 %) пацієнтів з ІХС. Всі хворі на ІХС одержували базисну терапію, що ґрунтується на міжнародних рекомендаціях.

Стрес-ЕхоКГ є одним з провідних неінвазивних методів оцінки регіональної систолічної функції ЛШ. Серед варіантів стрес-ЕхоКГ завдяки доступності, дешевизні, достатній простоті виконання, низькій частоті ускладнень, добрій переносності, меншій тривалості процедури, в порівнянні з іншими варіантами стрес-ЕхоКГ, виділяється метод з ЧССП.

Переносність стрес-ЕхоКГ з ЧССП була задовільною у 154 (93,9 %) з обстежених нами 164 пацієнтів (включаючи осіб як з ІХС, так і з АГ). У 10 (6,1 %) випадках мали місце ускладнення навантажувального тесту, включаючи 2 спостереження з розвитком пароксизмів суправентрикулярної тахікардії, що купірувалися через 3 і 5 хвилин самостійно; 5 випадків підвищення артеріального тиску і 2 спостереження з розвитком затяжного ангінального епізоду з необхідністю застосування нітратів і анальгетиків, які завершилися через 17 і 20 хвилин без розвитку ЕКГ ознак ІМ; у 1 пацієнта був зареєстрований короткий епізод (8 комплексів) прискореного ідіовентрикулярного ритму, який купірувався спонтанно і не рецидивував.

У таблиці представлена частота розвитку регіональних ПРС ЛШ при проведенні стрес-ЕхоКГ з ЧССП у різних групах хворих. Позитивний результат стрес-ЕхоКГ з ЧССП, що характеризувався розвитком нових ПРС ЛШ, відмічений у 84 (77,8 %) хворих на ІХС і у 10 (17,9 %) пацієнтів з АГ. У переважній більшості випадків індуковані локальні зміни руху стінок ЛШ і ішемічні зміни ЕКГ регресували протягом 1-2 хвилин після припинення стимуляції.

Індуковані при стрес-ЕхоКГ з ЧССП зміни регіональної систолічної функції розвивалися частіше і були більш значущими у хворих на ІХС порівняно з особами з АГ; а серед пацієнтів з ІХС – у осіб з II і III ФК стенокардії, у хворих з наявністю ІМ в анамнезі, і у тих, що мали двох- і трьохсудині ураження за даними КАГ. Чинниками ризику розвитку нових ПРС ЛШ протягом проспективного спостереження у хворих на ІХС виявилися вік хворих старше 50 років, наявність АГ, гіпертрофії ЛШ, рівень КСН його стінок 100 дин-5/см2 і більш, ФВ менше 40 % і наявність стенокардії напруги II-III ФК.

Таблиця 1

Розвиток регіональних ПРС ЛШ при проведенні

стрес-ЕхоКГ з ЧССП

Групи обстежених осіб

Кількість хворих (%)

Хворі на ІХС

Хворі на АГ

77,8

17,9

Хворі на ІХС:

– із стенокардією напруги ФК 0-I

– із стенокардією напруги ФК II-III

63,3

95,8

Хворі на ІХС:

– з наявністю ІМ в анамнезі

– без ІМ в анамнезі

85,2

75,3

Дані коронарної ангіографії:

– односудинне ураження

– двох- і трьохсудинні ураження

85,7

100,0

Вивченню динаміки при проведенні стрес-ЕхоКГ параметрів, що характеризують глобальну систолічну функцію ЛШ, останніми роками відводиться важливе місце в прогнозуванні перебігу ІХС. Діагностична і прогностична цінність цих показників оцінюється неоднозначно. В одних повідомленнях показано, що динамічна оцінка систолічної функції ЛШ за даними стрес-ЕхоКГ дає важливу додаткову інформацію, тоді як в інших роботах наголошується неспецифічність отриманих даних.

Розвиток і зростання порушень глобальної систолічної функції ЛШ під час проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП мали місце у 66 (61,1 %) хворих на ІХС.

Нами проведена роздільна оцінка достовірності і сили зв'язку між клінічними і гемодинамічними показниками з одного боку і змінами глобальної систолічної функції ЛШ – з іншого у хворих на ІХС при проведенні стрес-ЕхоКГ. Виявлений достовірний зв'язок розвитку зниження систолічної функції ЛШ з віком хворих (2= 19,34, р < 0,005), наявністю АГ (2=16,7, р < 0,005), гіпертрофії ЛШ (2= 32,05, р < 0,001), ІМ в анамнезі (2 = 48,9, р < 0,001) початковими рівнями ФВ ЛШ (2 = 27,3, р < 0,001), КСН ЛШ (2 = 18,4, р < 0,001), ФК стенокардії (2 = 23,1, р < 0,01).

При проведенні покрокового множинного лінійного регресійного аналізу відмічений достовірний зв'язок між значеннями зміни (∆) ФВ ЛШ в ході проведення cтрес-ЕхоКГ – з одного боку і рівнями індексу маси міокарду ЛШ (R2 = 0,29, p < 0,001), віком хворих (R2 = 0,36, p < 0,004), початковими рівнями ФВ ЛШ (R2= 0,43, p < 0,01), значеннями КСН ЛШ (R2= 0,51, p < 0,02) – з іншого.

Чинниками ризику розвитку і зростання порушень глобальної систолічної функції ЛШ під час проведення стрес-ЕхоКГу хворих на ІХС виявилися наявність гіпертрофії ЛШ, вік хворих 50 років і більше, наявність АГ, ІМ в анамнезі, початкові рівні ФВ ЛШ 40 % і менше, а також КСН ЛШ 100 дин-5/см2 і більше, II і III ФК стенокардії.

Оцінці показників діастолічного наповнення ЛШ в процесі проведення стрес-ЕхоКГ присвячені нечисленні повідомлення, дані яких суперечні. Показано, що адекватна відповідь на навантажувальні тести параметрів, що характеризують діастолічну функцію ЛШ, полягає в збільшенні пікової швидкості раннього трансмітрального кровотоку (пік Е) і зростанні відношення пікових швидкостей раннього і пізнього (пік А) трансмітрального кровотоку (Е/А). Деякі дослідники відзначають, що відсутність таких змін показників діастолічного наповнення ЛШ під час проведення стрес-ЕхоКГ у осіб з ІХС може розглядатися як один з критеріїв, що вказують на підвищення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, в інших повідомленнях така точка зору не знаходить підтвердження.

Розвиток або зростання порушень діастолічної функції ЛШ під час проведення стрес-ЕхоКГ мав місце у 71 (65,7 %) хворих.

Нами проведена роздільна оцінка достовірності і сили зв'язку між клінічними і гемодинамічними показниками і змінами діастолічної функції ЛШ у хворих на ІХС під час проведення стрес-ЕхоКГ. Выявлений достовірний зв'язок порушення діастолічної функції ЛШ під час проведення стрес-ЕхоКГ з віком хворих (2 = 20,47, р < 0,01), наявністю гіпертрофії ЛШ (2 = 31,41, р < 0,01), ФК стенокардії (2 = 13,45, р < 0,05), ІМ в анамнезі (2 = 22,24, р< 0,05), початкових порушень діастолічного наповнення ЛШ (2 = 36,97, р < 0,01).

При проведенні покрокового множинного лінійного регресійного аналізу відмічений достовірний зв'язок між ступенем порушення діастолічної функції ЛШ при проведенні стрес-ЕхоКГ з одного боку і віком (R2 = 0,23, p < 0,0001), рівнями маси міокарду ЛШ (R2 = 0,37, p < 0,001), початковими значеннями Е/А (R2 = 0,49, p < 0,002) – з іншого.

Чинниками ризику розвитку і зростання порушень діастолічної функції ЛШ при проведенні стрес-ЕхоКГ у хворих на ІХС з'явилися вік 50 років і більше, наявність гіпертрофії ЛШ, ІМ в анамнезі, ФК II і III стенокардії, наявність початкових порушень діастолічного наповнення ЛШ.

Дані стосовно ролі cтрес-ЕхоКГ з ЧССП в прогнозуванні перебігу ІХС до теперішнього часу залишаються обмеженими. В той же час, використання цього методу, з урахуванням його доступності, зручності виконання, безпеки, відсутністю побічної дії додаткових лікарських препаратів, що вводяться внутрішньовенно, і експозиції іонізуючого випромінювання, могло б визначати широкі перспективи клінічного його застосування з цією метою.

Для встановлення прогностичної значущості виявлених при проведенні стрес-ЕхоКГ порушень регіональної, глобальної систолічної, а також діастолічної функції ЛШ нами проаналізовані дані тривалого проспективного спостереження за пацієнтами (терміни спостереження склали від 1 року до 8 років, в середньому 34,6  8,6 місяців).

Розвиток ГКС (нестабільної стенокардії, гострого ІМ) і раптової серцевої смерті істотно не залежало від статі хворих (2 склав 1,57, р > 0,05), початкового відношення Е/А трансмітрального кровотоку (2 = 1,38, р > 0,05), динаміки Е/А в ході проведення стрес-ЕхоКГ (2 = 2,01, р > 0,05). Разом з тим, виявлений достовірний зв'язок розвитку ГКС і раптової серцевої смерті з наявністю ІМ в анамнезі (2 = 29,5, р < 0,005), початковим зниженням ФВ ЛШ (2 = 31,01, р < 0,01), розвитком нових ПРС ЛШ (2 = 28,8, р < 0,02) та індексом ПРС ЛШ (2 = 31,4, р < 0,01) в ході проведення стрес-ЕхоКГ.

При проведенні покрокового множинного лінійного регресійного аналізу відмічений значущий зв'язок між розвитком ГКС і раптової серцевої смерті з одного боку і наявністю ІМ в анамнезі (R2 = 0,23, р < 0,0001), початковим зниженням ФВ ЛШ (R2=0,34, р < 0,004), розвитком нових ПРС ЛШ (R2 = 0,41, р < 0,003), індексом ПРС ЛШ більше 1,4 (R2=0,49, р < 0,01) в ході проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП – з другого боку.

Чинниками ризику розвитку ГКС і раптової серцевої смерті виявилися ІМ в анамнезі, початкове зниження ФВ ЛШ, розвиток нових ПРС ЛШ, а також індекс ПРС ЛШ більше 1,4 в ході проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП.

Loading...

 
 

Цікаве