WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гігієнічне обгрунтування вимог до влаштування, обладнання і організації роботи комп’ютерних ігрових закладів та проведення в них дозвілля дітей (рефер - Реферат

Гігієнічне обгрунтування вимог до влаштування, обладнання і організації роботи комп’ютерних ігрових закладів та проведення в них дозвілля дітей (рефер - Реферат

6) визначити напрями і можливі способи гармонізації дискурсивного аспекту української політики.

Об'єктом дослідження виступає дискурс як соціальне явище та предмет філософських і соціологічних інтерпретацій. Предмет дослідження – структури й основні властивості дискурсу, а також специфіка його функціонування в політичному полі сучасної Україні.

Методологічною основою роботи є структурно-діяльнісний підхід, який дозволяє наочно продемонструвати подвійну природу дискурсу як явища, що знаходиться в постійному процесі становлення. Даний підхід різною мірою представлений у роботах П. Бурд'є, М. Фуко, А. Турена, Е. Гідденса, П. Штомпки, у вітчизняній соціології розвивався О. Куценко, Є. Подольською та ін. Структурно-діяльнісний підхід або парадигма будується на визнанні струк

турної обумовленості соціальних дій, що мають першорядне значення в процесі розвитку суспільства. У свою чергу суспільство представляється продуктом взаємної обумовленості структур і дій соціальних акторів, і є реальністю що нескінченно змінюється. Дискурс характеризується тим же станом безперервного становлення і подвійністю своєї суті та ролі в суспільному житті. Дискурс, як і мова, поєднує в собі структурні та діяльнісні характеристики; водночас він утворений мовою як структурою і дією – контекстом і учасниками процесу виробництва та функціонування дискурсу. Нарешті, дискурс сам є дією, що впливає на соціальні структури і зазнає їх впливу. Структурно-діяльнісний підхід дозволяє скористатися важливим для нашого дослідження поняттям "вплив". Саме вплив, точніше – взаємовплив, а не детермінованість дискурсу мовою і соціальною реальністю цікавив нас у роботі.

В основу концептуалізації соціологічних уявлень про дискурс покладено ідеї Ф. де Соссюра і М. Бахтіна про початкову соціальність і надіндивідуальность мови, Д. Міда, Г. Гарфінкеля і Х. – Г. Гадамера про мову і дискурс як спосіб прояву особи в соціумі, а також положення М. Фуко, П. Бурд'є і Ю. Габермаса про дискурс як єдність і взаємодію структурних і діяльнісних чинників. Крім того, важливу роль зіграла теорія Т. А. ван Дейка, що аналізував дискурс як мову, взяту в єдності зі своїм соціальним контекстом.

Для успішного розкриття проблеми потрібним стало застосування різних методів соціологічного дослідження. Використання методу соціологічного узагальнення, а також методів системного аналізу було необхідним для формулювання концепції дискурсу як соціального явища. Для дослідження специфіки політичного дискурсу України використовувалися контент-аналіз і дискурс-аналіз друкарських текстів; методологія була зорієнтована на аналіз розкиду значень лексичних елементів дискурсу, що вживаються в текстах офіційної преси (газета "Голос України", засновник – Верховна Рада України; газета "Урядовій кур'єр", засновник – Кабінет міністрів України) і програм кандидатів у депутати ВР України (виборча кампанія 2002 року). У свою чергу, даному аналізу передувало визначення найбільш вживаних лексем за допомогою контент-аналізу досліджуваного матеріалу. Емпіричний матеріал для аналізу (тексти газетних публікацій і передвиборних програм) відбирався відповідно до задач дослідження.

Наукова новизна дисертаційногодослідження полягає у вирішенні наукового завдання побудуванні моделі дослідження дискурсу як соціального явища та його характеристик, а саме:

вперше у вітчизняній науці на основі структурно-діяльнісної методології обґрунтовано соціологічну концепцію дискурсу як соціального явища, що має подвійну природу і знаходиться в постійному процесі становлення та складається з мови та соціального контексту її використання;

запропоновано нове розуміння функціонування політичного дискурсу, ,що полягає в уявленні про дискурс як інструмент впливу;

вперше проаналізовано важливу властивість дискурсу, а саме: декларативність, яка полягає, з одного боку, в семантичній спустошеності мовного рівня дискурсу, відсутності або порушенні зв'язку між мовним і контекстним рівнями дискурсу, з іншого боку, в спрямованості дискурсу на концентрацію уваги лише на формальному, номінальному аспекті дискурсу;

одержало подальший розвиток застосування методу дискурсивного аналізу в соціологічному дослідженні; за допомогою даного методу вивчено основні характеристики офіційного дискурсу, що функціонує в політичному полі України, зокрема такі характеристики, як декларативність і маніпулятивна спрямованість;

запропоновано способи обмеження і подолання декларативності офіційного політичного дискурсу, направлені на гармонізацію дискурсу, що функціонує в полі української політики.

Теоретичне значення роботи полягає в розробці структурно-діяльнісної концепції дискурсу, що може бути застосована в подальшій дослідницькій практиці, в пізнанні соціальних явищ та процесів, у прирості знання про властивості дискурсу та способи його функціонування, в детальному обґрунтуванні та дослідженні декларативності як властивості дискурса.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використовування при розробці понятійно-методологічної бази досліджень мовно-дискурсивних аспектів соціальної реальності. Методологія аналізу різноманітних проявів дискурсу може бути застосована у вивченні дискурсів, функціонуючих у різних сферах соціального життя. Одержані результати будуть корисними при підготовці лекцій, семінарів, навчальних посібників із відповідних курсів не тільки з соціології, але і з соціолінгвістики. Крім того, результати дослідження можуть бути використані як матеріал консультанта при роботі з політичними лідерами й інституціями, спрямованої на забезпечення ефективної комунікації між ними, а також між ними та громадянами.

Апробація висновків і результатів була здійснена під час обговорення тематичних частин дисертації на теоретичних семінарах соціологічного факультету та засіданнях кафедри соціології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, а також на наступних конференціях:

Міжнародних наукових конференціях "Харківські соціологічні читання" (Харків, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2004 рр.);

П'ятій міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2003 р.);

Четвертій міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2002 р.);

Другій всеукраїнській соціологічній конференції "Проблеми розвитку

соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури суспільства України" (Київ, 2002 р.);

Першій регіональній конференції молодих учених "Пошук молодих – Тобі, Харків" (Харків, 2002 р.);

Третій міжнародній науково-практичній конференції "Молодь в умовах нової соціальної перспективи" (Житомир, 2001 р.);

Євразійській регіональній студентській конференції "Конфлікти в суспільствах, що трансформуються" (Харків, 2001 р.);

Науково-практичній конференції "Національне питання в соціально-політичному і культурному житті Східної України" (Харків, 2000 р.);

Третій всеукраїнській конференції молодих учених "Проблеми особистості в сучасній науці: результати і перспективи досліджень" (Київ, 2000 р.);

Щорічній конференції студентів-соціологів, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (Харків, 2000 р.);

Результати дослідження також використовувалися у практиці викладання таких курсів у Харківському національному університеті: "Соціально-політичний маркетинг", "Дискурсний аналіз у соціології", "Політична соціологія" (для студентів 4 курсу соціологічного факультету), "Вступ до соціології", "Історія соціології" (для студентів-соціологів 1 курсу)

Публікації. Основні положення дисертації відображені в семи статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку фахових видань із соціологічних наук, затвердженого ВАК України, а також у тезах і матеріалах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 172 стор. Список використаних джерел містить 172 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюється проблема дослідження та представлено стан її розробки, уточнюються його мета та задачі, розкриваються наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ дисертації "Дискурс як предмет соціологічного аналізу" присвячено аналізу основних підходів до дослідження дискурсу та розробці структурно-діяльнісної концепції дискурсу. Якщо говорити про розвиток поняття дискурс, то слід починати з аналізу мови як соціального явища. Обґрунтовується виділення трьох умовних блоків теорій, в яких мова та дискурс розглядаються в близькому до соціологічного аспекті. У дослідженні блоки розкриваються не стільки в хронологічній послідовності, скільки відповідно до збільшення соціологічності та комплексності підходу.

Перший умовний блок ми називаємо "структурним", оскільки до нього входять теорії, що в різних варіантах пояснюють мову як надособистісну структуру, несхильну до зовнішніх впливів і непідвладну, непідконтрольну індивіду. Першою з таких теорій є "структурна лінгвістика" Ф. де Соссюра, де автор аналізує мову за логікою соціологізму Е. Дюркгейма – як соціальний факт. При цьому Соссюр постулює найважливішу відмінність між "тим, що означує" (значенням, концепцією) і "означуваним" (сигналом, набором звуків) елементами або аспектами будь-якого знаку. Зв'язок між "означуючим" і "означуваним" довільний, як і саме значення будь-якого слова. Окрім цієї теорії, в "структурний" блок входить "аналітична філософія" Л. Вітгенштейна, згідно якої межі мови є межами світу індивіда, а в самій мові існує обмежений набір так званих лінгвістичних констант (слів, що виконують відносно постійні функції); в більшості ж випадків значення слова безпосередньо залежить від контексту його вживання. Не менш важливе місце займають у "структурному" блоці ідеї Ж. Лакана, згідно з якими однією з основних функцій мови є символічне оформлення зовнішнього та внутрішнього світу індивіда. І, нарешті, до цього ж блоку з певними обмовками належить і теорія М. Бахтіна, в якій він затверджує діалогічність мови та конденсацію певних соціальних умов у межах знака. Так і значення завжди випробовує вплив соціальних цінностей, через постійну зміну яких мова перетворюється на поле ідеологічної боротьби. Влада та автономія мови відносні, оскільки не існує мови, не включеної тим або іншим чином в системи соціальної реальності. Таким чином, Бахтін приходить до подвійності мови як феномена, що створює та відображає зміни реальності. Саме тому концепцію М. Бахтіна ми розглядаємо як вищий ступінь у розвитку теорії мови як соціального явища, а разом із тим – і теорії дискурсу.

Loading...

 
 

Цікаве