WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гігієнічне обґрунтування регламентів використання у сільському господарстві гербіцидів на основі імазетапіру - Реферат

Гігієнічне обґрунтування регламентів використання у сільському господарстві гербіцидів на основі імазетапіру - Реферат

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено нове вирішення наукової проблеми, щодо, встановлення певних ланок патогенезу, удосконалення та оптимізації методів діагностики, профілактики та терапії прееклампсії у вагітних з первинною артеріальною гіпертензією, спрямованих на зниження частоти цього ускладнення і покращання показників перинатальної захворюваності та смертності.

1. Вагітні з первинною артеріальною гіпертензією складають групу ризику щодо розвитку прееклампсії, невиношування, передчасного відшарування плаценти, гіпоксії плода та затримки його розвитку. Однієї з ведучих причин виникнення цих ускладнень є зміни імунної регуляції, порушення функціонування ендотеліальної системи оксиду азоту, матково-плацентарного кровообігу та гемодинаміки матері. Приєднання прееклампсії у хворої на артеріальну гіпертензію значно погіршує прогноз закінчення вагітності, збільшує ризик материнських і перинатальних ускладнень.

2. Імунні зміни у вагітних з прееклампсією при первинній артеріальній гіпертензії характеризуються підвищенням Т-клітинної активності (CD3,CD16, збільшення імунорегуляторного індексу) та зниженням супресорної гуморальної ланки імунітету (CD22, імуноглобулінів) із зростанням тяжкості прееклампсії. Визначальний вплив на показники імунної системи має не стільки сама артеріальна гіпертензія, а наявність прееклампсії, особливо тяжких її проявів. Приєднання тяжких форм прееклампсії у вагітних з АГ призводить до зриву всього ланцюга налагодженого клітинного та гуморального імунітету.

3. Зміни цитокінового профілю у вагітних з артеріальною гіпертензією носять виражений характер. У випадках відсутності прееклампсії або нетяжкому її перебігу зміни рівня цитокінів, а саме зростання прозапальних ІЛ-2, ФНП- та зниження протизапальних ІЛ-10 та ІЛ-6, носять компенсаторний характер, змінюючись до певного рівня. ІЛ-10 та ІЛ-6 стримують в певній мірі розвиток прееклампсії залишаючись протягом довгого терміну вагітності на досить високому рівні. При розвитку прееклампсії середньої тяжкості вплив прозапальних інтерлейкінів виявляється досить суттєвим, що запобігає зриву компенсаторних імунних механізмів під час вагітності і тим самим попереджує розвиток тяжкої прееклампсії. У випадках розвитку тяжкої прееклампсії відбувається зрив компенсаторних імунних механізмів. Імунна система матері певною мірою перестає контролювати патологічні зміни, які відбуваються при тяжкій прееклампсії.

4. При рівнях ІЛ-2 в термінах 16-24 тижня вагітності більше ніж 30 пкг/мл, ФНП- більше 50 пкг/мл та ІЛ-10 менше 20 пкг/мл існує висока вірогідність розвитку прееклампсії та затримки розвитку плода. Чим вищим є рівень ІЛ-2 в зазначені терміни, тим більша вірогідність розвитку тяжкої прееклампсії. При рівні ІЛ-2 вище 50 пкг/мл, ФНП- більше 50 пкг/мл та співвідношенні ІЛ-2 / ІЛ-10 більше 1,5 - частота виникнення тяжкої прееклампсії в пізні терміни вагітності (після 28-32 тижнів) у жінок з АГ значно зростає. Запропонований імунологічний метод прогнозування дозволяє визначити імовірність розвитку поєднаної прееклампсії до 80%, затримки розвитку плода – до 75%.

5. Вивчення патофізіологічних імунних змін та механізмів дії цитокінів являється перспективним напрямком для досліджень і дозволяє не тільки розширити уявлення про патогенез гестозу, але й визначити діагностичні та прогностичні критерії прееклампсії, розробити варіанти патогенетично обґрунтованої профілактики, терапії та оцінити її ефективність.

6. Функціонування системи оксиду азоту полягає в запобіганні розвитку прееклампсії в тих випадках коли є передумови для її розвитку, зокрема при АГ, що проявляється в зменшенні рівня L-аргініну та збільшенні нітритредуктазної активності. Низькі показники L-аргініну та висока нітритредуктазна активність, в термінах до 28 тижнів вагітності у хворих з артеріальною гіпертензією, свідчать про високу вірогідність розвитку прееклампсії та більшу напругу компенсаторних можливостей системи оксиду азоту.

7. Порушення центрального кровообігу виражені тим раніш і сильніше, чим тяжчий перебіг артеріальної гіпертензії та приєднання прееклампсії. Зміни гемодинаміки проявляються зниженням хвилинного об'єму серця і зростанням периферичного судинного опору. Антигіпертензивна терапія прееклампсії повинна бути індивідуально орієнтованою, направленою на нормалізацію кровообігу у відповідності до виявлених типів гемодинамічних порушень.

8. Важливим фактором, що сприяє розвитку прееклампсії та затримки розвитку плода при АГ є порушення матково-плацентарного кровообігу та тісно зв'язаними з ним порушеннями гемодинаміки матері. Зважаючи на важливу роль, яку відіграє плацента в регуляції імунітету у вагітних, саме порушення функції плаценти являється пусковим механізмом для розвитку прееклампсії та погіршення стану плода.

9. Розроблена система організаційних та лікувально-профілактичних заходів при поєднаній прееклампсії, яка включає диспансерний нагляд за вагітними з первинною АГ, індивідуальний підбір антигіпертензивних засобів, прогнозування ускладнень вагітності та порушень розвитку плода, використання препаратів спрямованих на корекцію імунологічних та судинних порушень в материнсько-плодовому комплексі, сприяє зниженню частоти прееклампсії в 1,5 раза, а тяжкої в 2,75 раза та перинатальних втрат, що дає підставу рекомендувати її для широкого використання в практику.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Головною метою медичної допомоги вагітним із артеріальною гіперетензією є попередження поєднаної прееклампсії або якомога раннє встановлення цього діагнозу. В профілактиці прееклампсії у вагітних з АГ важливе місце займають: раннє взяття на облік (у 8-10 тижнів) та проведення профілактичних заходів та психологічної підготовки вагітної в благополучному перебігу вагітності. Вагітні з АГ відносяться до високої групи ризику розвитку прееклампсії, тому нашарування інших факторів ризику збільшують вірогідність розвитку гестозу.

2. Обов'язковою повинна бути госпіталізація хворих з АГ в термінах 12-16 тижнів вагітності, оскільки саме в ці терміни починає функціонувати плацента, котра відіграє головну роль у зміні імунного статусу вагітних. В ці терміни відбувається перша реакція материнського організму на вагітність, яка при АГ може проявлятися першим значним підйомом АТ. Саме тоді потрібно провести індивідуальний підбір антигіпертензивних засобів з метою корекції гіпертензії під час вагітності.

3. Обов'язковою повинна бути госпіталізація хворих з АГ 2 та 3 ступеня тричі за вагітність. При АГ 1 ступеня достатньо проводити амбулаторне спостереження з дотриманням принципів диференційованого індивідуального підходу до ведення таких вагітних. Показаннями до госпіталізації є: приєднання прееклампсії, неконтрольована тяжка гіпертензія, зміни на очному дні, затримка розвитку плода, загроза переривання вагітності та передчасних пологів.

4. В основі лікувально-профілактичних заходів при прееклампсії повинні бути лікарські засоби, які мають імуномодулюючі властивості. Починаючи з 16-20 тижнів вагітності для профілактики розвитку прееклампсії рекомендується: ацетилсаліцилова кислота (60-100 мг на добу), фолієва кислота (1мг на добу), магне-В6 (300 мг на добу) та утрожестан (200 мг на добу). Враховуючи роль L-аргініну, як антигіпоксанта та донора оксида азоту, а також виявлені нами порушення цієї системи у вагітних з прееклампсією, вважаємо доцільним використання дієти з підвищенним вмістом цієї амінокислоти.

5. Немедикаментозні засоби лікування вагітних з гіпертензією повинні включати охоронний режим, психотерапію, раціональне харчування з підвищеним вмістом L-аргініну, білка та поліненасичених жирних кислот (морські продукти, риба, яйця, бобові, м'ясо, пшоно та вівсяна крупа), обмеження тваринних жирів та холестерину. Не слід обмежувати споживання кухонної солі та рідини, прагнути зменшити зайву масу тіла.

6. Постійна антигіпертензивна терапія не попереджує розвиток поєднаної прееклампсії, але зменшує вираженість останньої, а також частоту материнських ускладнень. Показанням до призначення постійної антигіпертензивної терапії під час вагітності хворій з первинною АГ є діастолічний тиск 100 мм рт.ст. При проведенні антигіпертензивної терапії слід пам'ятати, що зниження АТ повинно бути не більше 20% від вихідного, так як при більш вираженому зниженні АТ зростає ризик порушення матково-плацентарного кровообігу та гіпоксії плода.

7. Антигіпертензивна терапія прееклампсії повинна бути індивідуально орієнтованої, з урахуванням типу гемодинаміки вагітної. Антигіпертензивну терапію необхідно проводити при підвищенні діастолічного тиску  110 мм рт.ст. разом з магнезіальною терапією. Слід прагнути довести АТ до безпечного рівня, який забезпечує збереження адекватного мозкового та плацентарного кровотоку. Швидке і різке зменшення рівня АТ може викликати погіршення стану матері та плода.

Loading...

 
 

Цікаве