WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гігієнічне обґрунтування регламентів використання у сільському господарстві гербіцидів на основі імазетапіру - Реферат

Гігієнічне обґрунтування регламентів використання у сільському господарстві гербіцидів на основі імазетапіру - Реферат

Зниження перинатальної патології являється однією з основних задач сучасного акушерства. Однією з головних причин порушення стану плода, перинатальної патології та смертності є плацентарна недостатність (ПН), в патогенезі якої ведучим фактором є порушення гемодинаміки в системі мати-плацента-плід. Первинною ланкою при цьому вважається система мікроциркуляції плаценти, оцінка показників кровотоку в якій дозволяє прогнозувати формування плацентарної недостатності вже на ранніх термінах вагітності.

Для дослідження особливостей гемодинаміки матково-плацентарно-плодового комплексу у вагітних з артеріальною гіпертензією та поєднаною з нею прееклампсією, використано УЗД з допплерометрією кровообігу в маткових артеріях, артеріях стінки матки, плаценти, пуповини, аорті плода та у вені пуповини. Порівняльна оцінка стану матково-плацентарного та плодового кровообігу у хворих з АГ 1 ступеня без проявів прееклампсії в термінах 28-32 тижнів вагітності не виявила суттєвих відмінностей в порівнянні з показниками у здорових вагітних. У випадку приєднання прееклампсії (при АГ 1 ст. вона складала 12%, носила легкий перебіг та виникала після 37-38 тижнів), ПН має невиражений характер, що практично не позначається на стані плода та новонародженого.

При аналізі результатів дослідження матково-плацентарного кровообігу (МПК) у вагітних з АГ та клінічними проявами прееклампсії відмічено значне підвищення резистентного та пульсового індексів (РІ, ПІ) в порівнянні зі здоровими та хворими з АГ без проявів прееклампсії. У вагітних з АГ 2-3 ступеня уже з20 - 22 тижні вагітності спостерігається достовірне підвищення індексів судинного опору в маткових артеріях. Ця тенденція зберігається протягом решти терміну гестації, що вказує на значне порушення матково-плацентарного кровообігу. У цих вагітних порушені усі показники, що відображають гемодинаміку матки, плаценти та плода, а саме: збільшується, порівняно з показниками здорових та вагітних з АГ 1 ступеня, резистентний індекс в маткових артеріях (відповідно 0,520,03 та 0,630,03, р< 0,01) в артеріях стінки матки (0,38 0,02 та 0,45  0,02, р< 0,05), плаценти (0,330,03 та 0,43  0, 01, р< 0,05), артерії пуповини ( 0,60  0,03 та 0,740,02, р< 0,01) та аорті плода ( 0,710,05 та 0,880,05, р< 0,01).

При прееклампсії виникає невідповідність можливостей адаптаційних систем організму матері адекватно забезпечити потреби плода, в результаті чого розвивається плацентарна недостатність та гіпоксія плода. При проведенні лікування у вагітних з легкою прееклампсією, спостерігається незначна позитивна динаміка показників матково-плацентарного кровообігу, однак, вони залишаються досить високими, що свідчить про резистентність судинної стінки до дії гіпотензивних засобів. У вагітних з тяжкою прееклампсією після проведеної патогенетичної терапії позитивна динаміка показників МПК була вітсутня, хоча клінічні прояви прееклампсії були зменшені. Ці дані також дозволяють вважати, що лікування при клінічно вираженій прееклампсії не усуває судинного спазму в плацентарному комплексі.

Найбільш важливим завданням в проблемі вагітності при первинній артеріальній гіпертензії є раціональне ведення та лікування вагітних з АГ, проведення профілактичних заходів, які направлені на запобігання та усунення несприятливих проявів захворювання, ускладнень вагітності та пологів. Виходячи з результатів проведених досліджень, профілактика і терапія прееклампсії повинна включати корекцію порушень системи імунітету, функції оксиду азоту, індивідуальну антигіпертензивну терапію з урахуванням типу гемодинаміки, заходи по зменшенню судинних порушень в плодово-плацентарному комплексі.

Одержані нами дані щодо суттєвої ролі імунних змін в патогенезі прееклампсії дали підстави покласти в основу лікувально-профілактичних заходів при цьому ускладненні вагітності лікарські засоби, які мають імуномодулюючі властивості. Профілактика прееклампсії проводилась з ранніх термінів вагітності (12-16 тижнів). Використовувались препарати: ацетилсаліцилова кислота (60-100 мг на добу), фолієва кислота (1мг на добу), магне-В6 (300 мг на добу) та утрожестан (200 мг на добу). Враховуючи роль L-аргініну, як антигіпоксанта та донора оксиду азоту, одного з провідних регуляторів метаболічних процесів в організмі, а також виявлені нами порушення цієї системи у вагітних з прееклампсією, вважали доцільним використання дієти з підвищеним вмістом цієї амінокислоти. Немедикаментозні засоби лікування вагітних з гіпертензією включали охоронний режим, психотерапію, раціональне харчування з підвищеним вмістом L-аргініну, білка та поліненасичених жирних кислот (морські продукти, риба, яйця, бобові, м'ясо, пшоно та вівсяна крупа), обмеження тваринних жирів та холестерину. Не обмежували споживання кухонної солі та рідини, не прагнули зменшити зайву масу тіла.

Лікувальний комплекс, у разі розвитку прееклампсії у вагітних з гіпертензією, включав проведення постійної антигіпертензивної терапії, що зменшувало вираженість прееклампсії, а також частоту материнських ускладнень. Показанням до призначення постійної антигіпертензивної терапії протягом вагітності хворій з АГ є діастолічний тиск 100 мм рт.ст. Мета антигіпертензивної терапії під час вагітності – стійке підтримання діастолічного АТ на рівні 80–90 мм рт.ст. Під час прееклампсії проводили індивідуально орієнтовану антигіпертензивну терапію, з урахуванням типу гемодинаміки вагітної, у разі підвищення діастолічного тиску  110 мм рт.ст., разом з магнезіальною терапією. Прагнули довести АТ до безпечного рівня, який забезпечує збереження адекватного мозкового та плацентарного кровотоку. Швидке і різке зменшення рівня АТ може викликати погіршення стану матері та плода.

Дослідження ефективності різних профілактичних та лікувальних заходів проведено в двох групах. Для виявлення впливу диференційованої тактики ведення вагітних нами було обстежено 149 хворих з первинною артеріальною гіпертензією - основна група, які з ранніх термінів вагітності отримували індивідуалізоване, диференційоване лікування артеріальної гіпертензії та прееклампсії з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей захворювання, типу гемодинаміки, стану системи імунітету та оксиду азоту. Проводились запропоновані нами цілеспрямовані, патогенетично обґрунтовані профілактично-лікувальні заходи для попередження розвитку ускладнень вагітності і в першу чергу прееклампсії.

До групи порівняння увійшли 87 хворих з первинною артеріальною гіпертензією, за якими проводилось спостереження та традиційні профілактичні і лікувальні заходи з використанням седативних засобів, дипірідамолу, антиоксидантів та ін.) згідно методичних рекомендацій МОЗ України "Ведення вагітності та пологів при пізніх гестозах, їх прогнозування, діагностика, лікування і профілактика" (Київ, 1999 р.). По тяжкості захворювання, за віком, паритетом, термінами вагітності, хворі основної групи та групи порівняння достовірно не відрізнялись (p>0,05).

Проведене лікування у вагітних основної групи сприяє не тільки зменшенню тяжкості прееклампсії, але й підвищує рівень імунного захисту плода від активного впливу імунної системи матері. У випадках приєднання прееклампсії в основній групі відбувалися менш суттєві зміни в гуморальній та клітинній ланках імунітету. В групі порівняння, навпаки, показники кіллерної активності значно зростали, а гуморальної достовірно знижувались в порівнянні з вагітними з прееклампсією основної групи (р<0,05). У вагітних основної групи спостерігається певна стабільність показників про- та протизапальних цитокінів. В групі порівняння із зростанням тяжкості АГ відбуваються суттєві зрушення в системі цитокінів, а саме значне зростання рівня прозапальних та зниження протизапальних циокінів. У всіх випадках з АГ 2 та 3 ступеня відзначались достовірні відмінності в основній групі та групі порівняння, як в стані прозапальних цитокінів (значне зростання рівня ІЛ-2 та ФНП-), так і в стані протизапальних цитокінів (суттєве зменшення ІЛ-10 та ІЛ-6).

При розвитку прееклампсії у вагітних з АГ відбуваються ще більш суттєві зміни в основній та групі порівняння. У вагітних з АГ основної групи при виникненні прееклампсії зростає рівень ІЛ-2 в порівнянні з вагітними без прееклампсії ( відповідно 14,4  2,41 пкг/мл – без прееклампсії та 94,5 

10,72 пкг/мл при прееклампсії, p<0,001). Подібні зміни відбуваються і в групі порівняння, за виключенням того, що у вагітних з прееклампсією показник ІЛ-2 зростає набагато більше, ніж при прееклампсії в основній групі (табл.4). Так, у вагітних основної групи з прееклампсією рівень ІЛ-2 складає 94,5  10,72 пкг/мл, а в групі порівняння з прееклампсією – 334,77  32,7 пкг/мл (p<0,001). У випадках же відсутності прееклампсії у вагітних основної та групи порівняння показник

ІЛ-2 залишається низький і достовірно не відрізняється.

У вагітних основної групи спостерігається досить високий рівень протизапальних ІЛ-10 та ІЛ-6 та низький прозапальних ІЛ-2 та ФНП-, що забезпечує нормальний перебіг вагітності та запобігає розвитку прееклампсії. У вагітних групи порівняння, навіть при відсутності прееклампсії, відбувалися зміни, в першу чергу, в стані протизапальних цитокінів (ІЛ-10), рівень яких суттєво зменшується (рис.4), а рівень прозапальних (зокрема ФНП-) – зростає.

Loading...

 
 

Цікаве