WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив імуностимуляторів на імунні органи собак в умовах радіаційного забруднення - Реферат

Вплив імуностимуляторів на імунні органи собак в умовах радіаційного забруднення - Реферат

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Автором самостійно проаналізована література за темою дисертаційної роботи. Разом з науковим керівником д.м.н., професором М.О. Зоріним сформульовані мета і завдання дослідження. Автором особисто проведено обстеження 300 хворих, в лікуванні яких автор приймав безпосередню участь. Автором проведено аналіз найближчих та віддалених результатів лікування хворих, встановлено корелятивні зв'язки між різними формами гриж і їх клінічними проявами. Разом з науковим керівником розроблені показання до найбільш оптимального застосування кожного з мініінвазивних методів хірургічного лікування гриж поперекових міжхребцевих дисків. Автором особисто написаний текст дисертації.

Апробація результатів дисертації.Результати досліджень, що включені до дисертації, доповідались на: I Українському з'їзді з мініінвазивної хірургії (2000 р.), III з'їзді нейрохірургів України (Алушта, 2003), XIII всесвітньому конгресі нейрохірургів (Мароко, 2005), на науковій конференції ортопедів та травматологів (Ялта, 2003), засіданнях Дніпропетровського товариства Української асоціації нейрохірургів (2004, 2005).

Апробація дисертації проведена на засіданні Вченої ради Інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України сумісно з кафедрами нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, членами Української асоціації нейрохірургів 15 квітня 2005 р., протокол засідання №17.

Публікації. Зміст основних розділів дисертації відбито у 12 друкованих працях, з них – 5 у фахових журналах (згідно з переліком ВАК України).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, заключення, висновків, переліку літератури і додатка. Повний обсяг дисертації становить 157 сторінок. Бібліографія містить 233 джерела, серед яких 84 кирилицею і 149 латиницею. Дисертація ілюстрована 13 таблицями і 20 рисунками, містить 8 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріал та методи дослідження. В роботі аналізуються матеріали обстеження і лікування 300 хворих із грижами поперекових міжхребцевих дисків, які лікувались у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні. Вік хворих становив від 22 до 55 років. Чоловіків було 167, жінок – 133. Усі хворі мали ураження поперекового міжхребцевого диску на одному рівні хребта. Тривалість захворювання коливалась від 2-х тижнів до 18 місяців. Вихідний стан хворих, а також зміни його в процесі лікування, оцінювали за декількома параметрами. Так, виразність больового синдрому визначали за Візуальною аналоговою шкалою болю, за вербальною оціночною шкалою і за процентною шкалою (Т.Д.Карих, 1990; А.Н.Белова, 2000).

Функціональні можливості хворого в повсякденному житті оцінювали з використанням загальноприйнятого Освестровського опитувача – Oswestry Low Back Pain Disability Questionnaire (J.Fairbenk,1980). Інтегральною оцінкою ефективності лікування служить оцінка хворим якості свого життя. Загальноприйнятим у Європі є опитувач якості життя EUROQOL (S.Walker, R.Rossel,1993).

Об'єктивний огляд починали з визначення функції хребта. Ступінь сколіозу визначали за класифікацією Я.Ю. Попелянського (1988). Сколіоз першого ступеня виявлено у 61% хворих, другий ступінь сколіозу – у 13%. Більш точним є метод вимірювання відстані між остистими відростками сьомого шийного і першого крижового хребця. У нормі при згинанні вперед ця відстань збільшується на 6 – 7 см, а при нахилах назад зменшується на 5 – 6 см. Ми виділили 3 ступеня обмеження згинання і розгинання хребта: 1-а ступінь – відстань між остистими відростками зазначених хребців збільшується на 3 – 4 см, 2-а ступінь – на 2 см, 3-я ступінь – відстань між остистими відростками не змінюється. Аналогічно виділені 3 ступені обмеження нахилу назад. Переважали слабкі і помірно виражені порушення кінетичної функції хребта.

Серед обстежених нами хворих були відсутні хворі, які не мали больового синдрому, та хворі з інтенсивністю больового синдрому понад 90 балів. У 37% хворих переважав міосклеротомний біль, у 44% хворих біль носив чіткий радикулярний характер, а в інших спостереженнях - люмбалгія поєднувалась з радикулалгією. В цілому радикулярний больовий синдром мав місце у 63% хворих. У 14% хворих корінцевий біль був двосторонній, а в 5% хворих була наявна клініка однобічного стиснення двох корінців на суміжних рівнях. У 39% хворих явища радикулопатії були відсутні. У свою чергу, виразність радикулопатії була слабкою у 32% хворих і помірною у 29%.

В дослідження не включені хворі з "безсимптомними" грижами і слабко вираженим рефлекторним больовим синдромом, у яких зберігався високий рівень якості життя. З дослідження в свою чергу виключені хворі з клінікою вираженої радикуло- чи полірадикулопатії (з грубим парезом м'язів нижніх кінцівок, порушенням чутливості в аногенітальній зоні і порушенням функції тазових органів). Таким чином, за неврологічним станом, ступенем порушення статокінетичної функції хребта, рівнем якості життя, досліджувані хворі представляли однорідну групу.

Використовували загальноприйнятий діагностичний комплекс, який включав: спондилографію, мієлографію, комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію. Спондилографія виконана всім обстеженим хворим. Для виявлення нестабільності хребта проводили спондилографію з функціональними пробами (у вертикальному положенні при максимальному згинанні та розгинанні). Якщо зміщення хребців у переднє-задньому напрямку перевищувало 2 мм, то це розцінювалось як нестабільність хребта, а пацієнти не включалися в дослідження.

Позитивна мієлографія виконувалася в тих випадках, коли клінічні дані не відповідали даним комп'ютерної чи магнітно-резонансної томографії. Позитивна мієлографія виконана 165 хворим: у 78% випадків отримано підтвердження комп'ютерно-томографічної картини, у 16% випадків було уточнено взаємовідношення дискової грижі і нервового корінця, а у 6% випадків мієлографічна картина істотно відрізнялася від даних КТ- і МРТ-дослідження.

Комп'ютерна томографія проводилося на комп'ютерному томографі "Somatom CR-X" фірми Siemens. У вихідному стані обстежено 148 хворих. Контрольні дослідження проводились через рік і три роки. 23 хворим КТ-дослідження проведено у більш віддалені терміни.

Розмір хребетного каналу менше 1/3 розміру диска розглядали як стеноз каналу і цих хворих в досліджувану групу не включали. Нами виділено три типи хребетного каналу. Частіше (48%) хребетний канал у поперековому відділі мав форму рівнобедреного трикутника із широкою основою, що перевищувала довжину стегон на 1/3 ( I-й тип). У 30% випадків зустрічався хребетний канал у формі рівностороннього трикутника (II-й тип). У 22% хворих зустрічався хребетний канал у формі рівнобедреного трикутника, у якому основа була менше довжини стегон (III-й тип ). Зрозуміло, що однакові за розмірами і локалізації грижі будуть викликати різну клінічну картину у хворих з різною формою хребетного каналу.

За локалізацією розрізняли наступні види гриж: задньосерединні (16%), задньобокові (71%), бокові (13%) і форамінальні. Задньобокові грижі в свою чергу підрозділялися на парамедіанні і парамедіанно-форамінальні.

Розміри гриж безсумнівно мають значення у виборі лікувальної тактики, проте у доступній літературі ми не знайшли чіткої класифікації розміру гриж. Залежно від сагітального розміру гриж ми розділили їх на три групи: малі грижі – сагітальний розмір їх не перевищує 5мм, середні – 6 – 8 мм, і великі – сагітальний розмір яких більше 8 мм. З дослідження виключені великі секвестровані грижі, оскільки усі вони підлягають відкритому хірургічному видаленню з використанням інтерламінарного чи класичного ламінарного підходу. Ендоскопічні та пункційні методи хоча і використовувалися нами в лікуванні подібних повних пролапсів (Н.А.Зорин і соавт., 2001), проте їх результати поступаються традиційній методиці відкритої секвестректомії.

Магнітно-резонансна томографія проведена 232 хворим на МР-томографі Magnetom P8 (Siemens) з напруженістю магнітного поля 0,2 Тл. У порівнянні з КТ цей метод має ряд переваг. Завдяки сагітальним зрізам за одне дослідженні можна одержати інформацію про весь попереково-крижовий відділ хребта. Розміри грижі в сагітальній площині вимірювали так само як і при КТ-дослідженні, але зіставлення результатів виміру гриж двома цими методами показали, що розміри гриж по КТ у середньому на 2 мм більше, ніж по МРТ. Порівняння інформативності двох методів з мієлографією підтвердили більш високу точність у цьому відношенні МРТ.

Loading...

 
 

Цікаве