WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичні механізми розвитку судинної деменції - Реферат

Клініко-патогенетичні механізми розвитку судинної деменції - Реферат

Нами були проведені фізико-механічні випробування знімних пластинкових протезів на верхню та нижню щелепи, які виготовлені із застосуванням ЕМО, в різні терміни користування ними: через 3 місяці, через 6 та 12 місяців. Для випробувань брали повні знімні протези у пацієнтів із максимально подібними клінічними умовами в порожнині рота.

У групах хворих проводили загальноприйняті клінічні обстеження: опитування (скарги, анамнез життя, анамнез захворювання), об'єктивні дослідження стану зубощелепної системи: зовнішній огляд обличчя, огляд зубів, зубних рядів, альвеолярних відростків, слизової оболонки порожнини рота; проводили пальпацію, зондування та ін. У пацієнтів із повною відсутністю зубів проводили детальне обстеження податливості слизової оболонки та її атрофію за Супплі, ступінь атрофії альвеолярних відростків для верхньої щелепи за Шредером, для нижньої – за Келлером. Всі дані досліджень заносили в спеціальні карти обстеження.

Функціональну оцінку якості виготовлених протезів проводили за методикою Наумова В.І. Для оцінки фіксації протезів враховували кількість зубів, що залишились, їх топографію, розміщення опорних елементів; для беззубих щелеп– вираженість альвеолярних відростків, верхньощелепних горбиків, прикріплення рухомих тяжів та вуздечок, глибину піднебіння, дна порожнини рота. Фіксація вважалась доброю, якщо протез мав зсув тільки під дією вертикальних навантажень в одному напрямку ; слабою - якщо протез легко зсувався в декількох напрямках; була відсутня – якщо протез не утримувався зовсім при виконанні найменших функціональних рухів.

У всіх пацієнтів проводили визначення змін в слизовій оболонці протезного ложа за допомогою проби Писарєва-Шиллера.

Спостереження за групами хворих проводились в різні терміни користування знімними протезами: через 1 місяць, 3 місяці, через 6 та 12 місяців.

У всіх групах хворих згідно поставлених задач проводили клінічні дослідження та визначення мікробіологічних показників в ротовій порожнині (змиви з поверхні протезів та змиви з слизової оболонки протезного ложа).

Результати всіх проведених досліджень опрацьовували методами варіаційної статистичної обробки за допомогою статистичної програми Exсel.

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження фізико-механічних властивостей зразків із пластмаси „Фторакс" показали, що серії зразків, які піддавались електромагнітній обробці, мають більш високі показники міцнісних параметрів (табл.2).

Таблиця 2

Результати досліджень фізико-механічних властивостей дослідних зразків пластмаси „Фторакс"

Серії зразків

Міцність

на розтяг, кН/см2

на згин, кН/см2

на стиск, кН/см2

Серія 0

3,27  0,56

3,18  0, 78

11,4  0,68

Серія 1

6,36  0,85

5,62  0,85

14, 9  0,92

Серія 2

6,78  0,82

5,96  0,82

15,64  0,64

Серія 3

6,08  0,92

5,4  0,92

15,6  0,49

Необхідно відмітити спільні особливості в дослідженнях пластмасових зразків:

  • всі зразки руйнувались крихко, без утворення шийки та залишкових деформацій;

  • загальні деформації зразків при високих рівнях навантаження – значні, що свідчить про досить низький модуль пружності зразків;

  • результати випробувань на розтяг при розриві та стиску утворюють загальне сумісне поле даних, що свідчить про достовірність методики випробувань;

  • міцність на стиск усіх зразків в 2-3 рази перевищувала міцність на розтяг.

Порівнюючи відмінності по серіях, вдалося з'ясувати, що найбільше показники міцності відрізняються для серій „0" та „1" – для них коефіцієнти варіації становлять відповідно 31 % та 25 %, а для серій „2" та „3" – відповідно 13% та 11 %.

Проведений аналіз отриманих результатів показав, що міцність на розтяг найбільша в зразків серії 2, тобто в тих зразків, пластмаса яких піддавалась дії магнітного поля напруженістю 80 ерстед.

Міцність на згин найменша в зразків серії 0 і серії 3, а сама висока в зразків серії 2. Значної різниці в показниках міцності на згин між зразками другої і першої серій немає, вона становить всього 3, 2 %. Показники міцності на згин серії 2 мають більшу стабільність, ніж в серіях 1 і 3. Найменша міцність на стиск спостерігається в серії 0 і серії 1, достовірної різниці показників міцності на стиск між серією 2 і 3 немає.

Таким чином, вважаємо, що запропонований спосіб електромагнітної обробки пластмас дає можливість покращити їх фізико-механічні властивості та значно підвищує міцностні параметри базисних пластмас: міцність на розтяг пластмаси, яка піддавалась електромагнітній обробці в 2 рази більша, ніж зразків контрольної серії. Майже в 2 рази більша міцність на згин у зразків, оброблених в ЕМП, ніж зразків контрольної серії. На 6% більша міцність на стиск. Міцність ЗПП зростає на 20% під дією ЕМО. Найбільш стабільні показники міцностних параметрів спостерігаються в зразків серії 2, які піддавались обробці електромагнітним полем напруженістю 80 ерстед. Це дозволяє рекомендувати дану технологію обробки акрилових пластмас саме в такому режимі.

За результатами дослідження рівня залишкового мономеру встановлено, що вихід мономера з полімерних зразків відбувається протягом першого місяця і найменша кількість його спостерігалась в зразках, які вироблялись при магнітному полі 80 ерстед.

За результатами статистичної обробки вихід мономеру з полімерних зразків (у ммоль мономеру на 1 г маси зразка) значно відрізняється лише для напруженості 80 і 40 Е. Різниця виходу мономеру зі зразків, одержаних при напруженості 0 та 40 Е; 80 і 120 Е, статистично немає значення. Збільшення терміну експозиції до 3-ох місяців не дає статистично вагомої різниці виходу мономеру. Оскільки вихід мономеру безпосередньо пов'язаний з кількістю залишкового мономера в зразках, можна зробити висновок, що оптимальною величиною напруженості магнітного поля є 80 Е. Вміст залишкового мономеру за таких умов становить 1,1%, тоді як при загальноприйнятій методиці виготовлення базисів протезів – від 2 до 5 %.

У цілому вплив магнітного поля на полімеризацію акрилових мономерів, який підтверджується даним дослідженням, ґрунтується, на нашу думку, на несиметричності електронної густини подвійного зв'язку С=С у молекулі мономера, яка є наслідком П-П-супряження зі зміщенням електронної густини супряженої системи в бік атому оксигена карбонільної групи. Зовнішнє магнітне поле сприяє більш якісній полімеризації, зменшенню кількості залишкового мономера і створенню більш щільної структури. Але збільшення напруженості магнітного поля до 120 ерстед призводить, на нашу думку, до зростання швидкості полімеризації і утворення менш впорядкованої структури, тому кількість залишкового мономера майже не зменшується, а водопоглинання збільшується.

Електромагнітна обробка пластмас дозволяє знизити вміст залишкового мономеру в акриловій пластмасі „Фторакс" у 1,5 рази, а її водопоглинання – в 2 рази.

Оптимальною для електромагнітної обробки в досліджуваному інтервалі є величина напруженості магнітного поля 80 ерстед.

Отримані результати в експерименті підтвердились нашими дослідженнями міцносних параметрів самих базисів знімних протезів у різні терміни користування ними. Проведені випробування міцностних параметрів базисів знімних пластинкових протезів у різні терміни користування ними показали, що є достовірне зниження міцності протезних базисів, які виготовлені за традиційною технологією через 3 та 6 місяців після протезування (табл. 3).

Таблиця 3

Показники міцнісних параметрів базисів знімних пластинкових протезів

до експлуатації їх в порожнині рота

Групи пацієнтів

Міцність

на розтяг, кН/см2

на згин, кН/см2

на стиск, кН/см2

Loading...

 
 

Цікаве