WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Наступність фізико – математичної підготовки в ліцеях і вищих навчальних закладах III – IV рівнів акредитації - Реферат

Наступність фізико – математичної підготовки в ліцеях і вищих навчальних закладах III – IV рівнів акредитації - Реферат

Інтенсивне техногенне навантаження на ґрунт обумовлює підвищений вміст у ньому металів. Концентрації їх у ґрунті всіх досліджених сільських районів вищі, ніж у заповідній зоні "Хомутівський степ" у наступній кратності: мідь у 9,3-22 рази, ртуть – 1,29-12,4, цинк – 1,26-19,7, свинець – 1,16-5,26, олово – 1,37-2,3, молібден – 12-28, хром – 13,4-116,4, нікель – 14,9-22,2, кобальт – 1,1-1,3, літій – 1,9-4,1, берилій – 1,06-1,12, магній – 1,3-40,8, барій – 7,9-20,7, вісмут – 1,1-1,9, марганець – 14-28,6 рази.

За рівнем забруднення ґрунту населених місць важкими металами сільські райони можна умовно розподілити на 3 групи. Так, більше 72% сільських районів входять у групу з максимальним рівнем забруднення ґрунту важкими металами, де питома вага проб ґрунту з перевищенням ГДК складає 34,52,3 – 40,73,1%. Найбільш забруднений важкими металами ґрунт в сільських населених місцях таких районів, як Володарський, Волноваський і Першотравневий, тобто тих, які розташовані в зоні потужного впливу на навколишнє середовище металургійної, хімічної, машинобудівної промисловості та енергетики.

Закономірності онкологічної захворюваності сільського населення. Формування онкологічної захворюваності сільського населення характеризується закономірностями та особливостями рівня, структури і динаміки. Частота виникнення злоякісних новоутворень серед сільського населення поділяється за локалізацією на 19 видів, а за поширеністю на 11 рівнів.

Найвищі рівні характерні для частоти виникнення пухлин трахеї, бронхів і легень – 42,961,8 випадків на 100000 населення. Далі за частотою виникнення знаходяться онкозахворювання шлунка (27,591,4‰оо), шкіри (22,501,3‰оо) і молочної залози (17,651,0‰оо). Ці 4 нозологічні форми відносяться до найбільш поширених серед сільського населення. Рівні частоти виникнення інших 15 нозологічних форм поступово знижуються з 10,940,4‰оо (шийка матки) до 2,520,2‰оо (щитовидна залоза). Найменша частота виникнення характерна для онкологічних хвороб щитовидної залози (2,520,2‰оо) і стравоходу (2,890,2‰оо).

Рівень ураженості населення онкологічними хворобами залежить від місця проживання сільських жителів. Найвищий рівень онкологічної захворюваності характерний для сільського населення Першотравневого (254,64,4‰оо), Володарського (251,64,7‰оо) і Шахтарського (249,94,6‰оо) районів, розташованих у південній і південно-східній частині Донецької області.

Збільшення вікових рівнів захворюваності відбувається за вираженим прогресивним типом і зростає стрибкоподібними темпами по десятилітніх відрізках, починаючи з 30 років. До 30 років онкологічна захворюваність сільського населення є стабільною і знаходиться на рівні 11-14 випадків на 100000 чол. Перший різкий стрибок онкозахворюваності відзначається після 30 років, коли вона зростає в 5,1 рази (50,1 випадків на 100000 чол.). При цьому більш виражений підйом її серед жіночого населення (у 5,8 рази), ніж серед чоловічого (у 4,4 рази). Другий різкий підйом онкозахворюваності має місце після 40 років, коли вона збільшується в 4,1 рази. Причому темп росту серед чоловічого населення починає перевищувати такий серед жіночого населення, що виражається в збільшенні онкозахворюваності чоловічого населення в цій віковій групі в 5,3 рази, а жіночого – у 3,3 рази. У віковому періоді 40-49 років спостерігається вирівнювання онкозахворюваності чоловічого і жіночого населення, (265,3 і 267,1 випадків на 100000 чол. відповідно). Третій підйом онкозахворюваності відзначається після 50 років, коли вона збільшується в 1,7 рази, складаючи 457,2 випадків на 100000 населення. При цьому ріст онкозахворюваності серед чоловічого (637,4 випадків) населення більш активний і починає перевищувати аналогічний рівень серед жіночого (399,7 випадків). Темп росту онкозахворюваності після 50 років трохи уповільнюється, причому особливо помітне падіння темпу серед жіночого населення – ріст у 1,5 рази проти 3,3 рази в 40-49 років, а в чоловіків у 2,4 рази проти 5,3 рази. Четвертий стрибок росту онкозахворюваності характерний для вікової групи 60-69 років. Але в цій віковій групі відзначається істотне уповільнення початку зростання цієї патології серед чоловічого населення (збільшення в 1,8 рази проти 2,4 рази в 50-59 років). За рахунок цього відбувається вирівнювання зростання частоти онкохвороб у жіночій і чоловічий субпопуляціях. Однак рівень онкозахворюваності чоловічого населення продовжує перевищувати аналогічний у жіночого населення, складаючи 1159,0 випадків проти 634,7 випадків у жінок. Останній (п'ятий) активний підйом онкозахворюваності відзначається після 70 років, коли вона збільшується в 1,2 рази. Інакше кажучи, після 70 років відбувається значне уповільнення темпу зростання частоти виникнення онкохвороб: 1,2 рази проти 5,1 рази в 30-39 років і 4,1 у 40-49 років.

Онкологічна патологія сільського населення змінювалася за останні 30 років хвилеподібно. Причому до середини 80-х рр. ХХ сторіччя хвильова природа її динаміки мала рівномірний і плавний характер, коли пікові рівні знаходилися в межах 218-240 випадків на 100000 населення. Однак з 1985 р. почався різкий підйом онкологічної захворюваності, яка досягла максимального рівня на початку 90-х рр., коли її рівень встановив 320-321 випадків на 100000 населення. До середини 90-х рр. відбулося деяке її зниження з подальшою стабілізацією на досить високому рівні – 290-300 випадків на 100000 населення. До початку 90-х рр. онкологічна захворюваність збільшилась в порівнянні з початком 70-х рр. на 65,5%, а наприкінці 90-х зафіксувалася на рівні, який перевищує такий на початку 70-х рр., на 51,5%.

У структурі онкологічної захворюваності сільського населення серед різних локалізацій новоутворень перше місце належить пухлинам легень, трахеї і бронхів (21,00,05%), друге місце – новоутворенням шлунка (14,00,06%), третє – новоутворенням шкіри (11,10,04%) і четверте – пухлинам молочної залози (7,80,07%).

Внесок сільського населення у формування всієї сукупності онкологічної захворюваності не ідентичний і залежить від місця його постійного проживання. Найбільша питома величина онкозахворюваності в сільській популяції Донецької області формується за рахунок населення трьох сільських районів: Першотравневого (8,50,08%), Володарського (8,40,08%) і Шахтарського (8,30,09%). Населення цих сільських районів дає в сумі 25,2% усіх випадків онкологічних захворювань.

Аналіз екологічного детермінізму онкологічної захворюваності сільського населення. Порівняльний аналіз двох популяцій постійного населення, що проживає в сільських районах з різко контрастними рівнями забруднення повітряного середовища (розходження складали за концентрацією бенз(а)пірену - 3,2 рази, комплексному показнику забруднення 3,2 рази, питомою вагою проб повітря з перевищенням ГДК - 13,6 разів), показав, що онкозахворюваність населення в сільських районах з максимальним рівнем забруднення атмосферного повітря носить генералізований характер, причому найбільші розходження спостерігаються по онкологічних новоутвореннях трахеї, бронхів і легень - у 1,8 рази, гортані - в 1,2 рази, порожнини рота і глотки - в 1,9 рази, стравоходу в - 2,5 рази, шлунка і прямої кишки - в 1,4 рази, крові - в 1,6 (лейкемії) і 1,8 (лімфоми) рази, сечового міхура - в 1,7 рази, кісток і сполучної тканини - в 1,7 рази, шкіри - в 1,5 рази. Крім цього, серед жителів даних районів також істотно вища частота виникнення онкологічних хвороб жіночої репродуктивної системи – молочної залози і яєчників - у 1,2 – 1,3 рази, шийки матки - в 1,6 рази.

У жителів сільських районів з високим рівнем антропогенного забруднення ґрунту важкими металами відзначаються підвищені концентрації цих сполук у біологічних середовищах організму і більш висока онкологічна захворюваність.

Так, порівняльний аналіз, проведений на двох групах населення, сполучених за станом повітряного середовища (умовно "чиста" зона), соціально-професійному положенню і способу життя, але з різко контрастними рівнями концентрації в ґрунті металів показав, що в організмі людей, які проживають у сільських районах з максимальним рівнем забруднення ґрунту, відзначаються підвищені концентрації в сечі свинцю (0,082 0,01 мг/л) і міді (0,17 0,01 мг/л), а у волоссі - свинцю (19,3 1,7 мг/кг), цинку (74,2 6,0 мг/кг) і міді (11,5 1,6 мг/кг). Серед цього населення спостерігаються більш високі загальні показники онкологічної захворюваності (на 15,8%), а також підвищена частота пухлин жіночої репродуктивної системи – молочної залози на 9,6%, яєчників на 7,8%, шийки матки на 7,35% і тіла матки на 6,1%. Існує специфічність частоти виникнення онкологічних хвороб серед сільського населення і їх локалізацій в організмі в залежності від виду металів, що забруднюють ґрунт. Найвищі рівні онкозахворюваності населення відзначаються при забрудненні ґрунту групою металів у наступному поєднанні – хром, нікель, берилій і свинець, особливо по таких локалізаціях, як ободова і пряма кишка (вище на 19,7%).

Loading...

 
 

Цікаве