WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Формування соціальної компетентності старшого підлітка з неповної сім’ї (автореферат) - Реферат

Формування соціальної компетентності старшого підлітка з неповної сім’ї (автореферат) - Реферат

На етапі експериментально - лабораторного дослідження причинності розвитку атеронекрозу, проводилися досліди в умовах культури тканини атеросклерозних утворень і результат дії на них різних чинників, що присутні при запаленні або його викликають. Було встановлено, що якщо в контрольних дослідженнях в ліпідних атеросклерозних утвореннях зареєстровані великі кластери пінявих клітин і великі кластери лімфоцитів, то після стимуляції атеросклерозних утворень антигенами пневмококу, стрептококу, стафілококу реєструвалися малі колонії лімфоцитів і пінявих клітин, після ж дії ендотоксину грамнегативної кишкової палички, туберкуліну, вакцини БЦЖ, продигіозану, розчину тромбіну - великі колонії пінявих клітин і лімфоцитів, а після дії лейкоцитів, одержаних від хворих на пневмонію, а також лейкоцитів хворих на пневмонію разом з антигенами пневмококу - гігантські колонії пінявих клітин лімфоцитів. При цьому, проліферуючі лімфоцити несуть на своїй поверхні CD 3+, CD 4+, CD 8+ маркерів. Інтенсифікація стимулюючої проліферативної активності імунококомпетентних клітин атеросклерозних утворень супроводжується подальшим інтенсивним цитолізом клітин, посиленням фібринолітичної (активаторної) активності атеросклерозних утворень. Так, якщо нативні фрагменти атеросклерозних утворень, оброблені розчином тромбіну, демонстрували свою активаторну активність вже в першу добу спо-стережень, викликаючи площу зон лізису фібринових пластин, рівної 53,31 4,10 мм2, то нічим не оброблені нативні фрагменти атеросклерозних утворень проявили активаторну активність лише на 3-ю добу спостережень, викликавши лізис площею 19,67 4,37 мм2 (р < 0,001). У свою чергу, активатор плазміно-гену індукує трансформацію плазменогеноподібного білка-апо(а), що входить в значній мірі до складу фракції ліпопротеїдів високої щільності, в плазмін, що безпосередньо викликає і лізис фібринової строми атеросклерозних утворень, і сприяє атеролітичним реакціям. Підтвердженням того факту, що відбувається лізис фібринової строми ліпідних атеросклерозних утворень є наступні дані. Так, в ліпідних утвореннях, що не піддалися атеронекрозу, вміст в одиниці об'єму тканини рівень ПДФ склав 0,5 0,06 мкг/мл на од. білка, тоді як в тканині, взятій з межі атеронекрозу - 4,2 0,21 мкг/мл на од. білка (p<0,01).

Утворення плазміну з плазміногеноподібною субстанцією апо(а) під дією активатора - є не миттєвий процес, як у випадках активізації плазміно-гену активатором. Так, під впливом активатора стрептокінази в перші 6-12 годин фракція ЛПВП ліпідних атеросклерозних утворень, до складу якої входить апо(а), не проявляла плазмінової активності, через 24 години площа зон лізису складала 21,53 2,17 мм2, через 48 годин - 54,24 3,15 мм2 (р < 0,01). Безпосередня індукція проліферації імунокомпетентних клітин атеросклерозних утворень і асоційована з нею активізація фібринолітичної структури атеросклерозних утворень, рівно як і вплив надмірної кількості принесених ззовні пінявих клітин, призводить до атеролізу ліпідних атеросклерозних елементів.

У культурі тканин ліпідних атеросклерозних утворень часовий проміжок від моменту одноразової дії на ліпідні атеросклерозні утворення до припинення процесу атеролізу, складає в середньому 10-14 діб. Інтерпретуючи ці дані, можна припустити, що в умовах in vivo розвиток клі-нічних проявів дестабілізації атеросклерозного процесу після індукції імунокомпетентних клітин атеросклерозних утворень, може відбутися у вищезазначені терміни.

Важливим, на наш погляд, є питання. Чи здатні ліпідні атеросклерозні утворення до атеролізу без атеронекрозу, оскільки це дозволило б наблизиться до розробки підходів до фармакологічної індукції атеролізу, як консервативного методу лікування атеросклерозу, що протікає на стадії ліпідних утворень. В умовах in vitro було встановлено, що якщо ліпідні атеросклерозні утворення проінкубувати з розчинами активаторів плазміногену - урокіназою або стрептокіназою, то утворення в атероскле-розних елементах плазміноподібного агента у фрагментах, оброблених стрептокіназою, відбувається вже в першу добу, а у фрагментах, оброблених урокіназою, між 1-2 добами і при цьому, відбувається спонтанний атероліз. Але з іншого боку, якщо взяти до уваги, що атероліз може бути супутнім проявом, то виникає насущна необхідність його інгібіції. Як показали дослідження, якщо в контролі атеронекротичні утворення викликали лізис фібринової пластини площею, рівною 112,4 4,11 мм2, то такі ж утворення, оброблені 1 % розчином амінокапронової кислоти викликали лізис, рівний 78,2 2,21 мм2 (р < 0,001), а оброблені розчином контрикалу (100 од. препарату в 1 мл. 0,15 М NaCl викликали лізис, рівний лише 21,2 1,3 мм2.

При дослідженні вмісту CD + лімфоцитів і пінявих клітин в нативних атеросклерозних утвореннях, одержаних post mortem, було встановлено, що якщо в незмінених ліпідних атеросклерозних утвореннях, в стандартизованому об'ємі тканини кількість CD 3+ лімфоцитів складала 13,3 2,1 %, то в узятих з меж атеронекрозу - 38,3 3,3 % (р < 0,001), CD 4+ лімфоцитів - відповідно 5,2 1,8 % і 20,2 2,5 % (р < 0,001); CD 8+ лімфоцитів - 7,1 2,3 % і 21,2 2,4 %, CD 19+ лімфоцитів - 8,4 0,3 % і 21,3 2,8 % (р < 0,001); кількість виділеної субпопуляції пінявих клітин - 38,3 3,3 % (р < 0,001); НСТ-позитивних пінявих клітин відповідно - 9,3 2,4 % і 27,2 3,5 % (р < 0,001). Для підтвердження того факту, що антиген здатний активізувати макрофагальну систему пінявих клітин нативних атеросклерозних утворень, після обробки ліпідних атеросклерозних утворень, взятих з незміненої тканини розчином продигіозану, вміст НСТ-позитивних пінявих клітин склав 22,4 2,9 % (p < 0,001). При дослідженні мієлопероксидазної активності пінявих клітин в нативних атеросклерозних утвореннях також було встановлено, що в ділянках, взятих із зон з атеронекрозу, спостерігалися гігантські і великі колонії пінявих клітин, серед яких 11,2 3,1 % були мієлопероксидазнопозитивними, тоді як в незмінених утвореннях клітинні угрупування були представлені малими і середніми колоніями із вмістом мієлопероксидазнопозитивних клітин рівним 9,3 2,2 %, (р > 0,5), що в свою чергу підтверджує першорядне значення факту абсолютного збільшення клітинної маси в атеросклерозних утвореннях для розвитку атеронекротичних змін. Досліджуючи можливо існуючі місцеві (обумовлені атеронекрозом) причини тромбоутворення, проводили порівняльну оцінку прокоагулянтної активності екстрактів атеросклерозних утворень, внаслідок чого було встановлено, що водно - сольові екстракти, одержані з ділянок близьких до атеронекротичних зон, продемонстрували свій вплив на укорочення активованого часткового тромбопластиного часу, який склав 32,5 1,8 сек, тоді як екстракти з незмінної тканини мали активований частковий тромбопластиновий час, рівний 51,2 2,4 сек (р < 0,001). Для диференціації причинності укорочення АЧТЧ проведена порівняльна оцінка впливу екстрактів,одержаних із зон, близьких до атеронекрозу, на кефаліновий і каоліновий часі і встановлений вплив водно - сольових екстрактів на параметр - кефаліновий час, що вказує на наявність тромбопластичної активності в ділянках, близьких до атеронекротичних. Враховуючи, що за даними Баркаган З.С. і співавт. (1995) як тільки мононуклеарні фагоцити здатні синтезувати тромбопластин, то можна припустити, що такою здатністю володіють і піняві клітини, особливо під час їх проліферації із звільненням тромбопластину при їх цитолізі. Очевидно ця обставина і є однією з причин розвитку пристінкового тромбозу при атеронекрозі. Атеротромбоз може спонтанно ліквідуватися або викликати часткову або повну оклюзію судини. Це регулюється рівнем фібринолітичної активності і рівнем інгібіторного потенціалу, в спектрі якого істотну роль відіграє фібрин - що стабілізує чинник (XIIIa - чинник). При дослідженні активності XIII - чинника в поверхневих і центральних ділянках, пристінково розташованих тромбів, було виявлено, що поверхнева активність склала 69,3 4,3 %, а в центральних ділянках - 267,4 12,3 % (р < 0,001). Даний факт свідчить про різний ступінь "зрілості" атеронекротичних мас і їх готовності до спонтанного або індукованого зовні тромболізису. Тим часом відомо, що атерокальциноз розвивається виключно з атеротромботичних мас (Вихерт А.М. і співавт., 1970). Як показали власні дослідження, атерокаль-цинати не є біологічно інертною тканиною, а мають дію на параметри імунітету гемостазу. Так, атерокальцинати адгезують на своїй поверхні моноцити, при чому адгезія моноцитів у хворих на пневмонію статистично достовірно вище, ніж у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень і здорових донорів. Так само атерокальцинати адгезують на своїй поверхні тромбоцити і якщо індекс адгезії тромбоцитів крові здорових донорів склав 0,43 0,08, то індекс адгезії тромбоцитів крові хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів був рівний 0,59 0,07 (р < 0,05), а хворих на пневмонію - 76,3 7,9 (р < 0,001). Атерокальцинати мають прокоагулянтну дію на плазмові чинники згортання крові за рахунок активізації XII - чинника. Так, під впливом проінкубованих в плазмі атерокальцинатів її згортаюча активність зростала практично в два рази, причому згортаюча активність плазм була вища у хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів - 2,2 0,3 хвил і особливо у хворих на пневмонію - 1,2 0,4 хвил, тоді як в контролі - 3,1 0,4 хвил. Разом з цим, атерокальцинати активують і Хагеман - залежний фібриноліз. Встановивши факт істотної патогенетичної значущості атерокальцинатів, виникає проблема їх ліквідації. З цією метою нами в умовах in vitro проведений аналіз хімічних декальцинуючих препаратів і встановлено, що найбільш інтенсивна декальцинація відбувається під дією розчину етилендиамін-тетраоцетової кислоти, але при цьому спостерігається інгібіція фібринолітичній активності, що є біологічним фактом залежності фібринолізу від іонів кальцію.

Вивчивши в модельованих культуральних умовах причинність запальних змін в атеросклерозних утвореннях, на наступному етапі розглянуті умови формування чинників для індукції запальних процесів в атеросклерозних утвореннях у хворих на хронічні обструктивні захворю-вання легенів, бронхіальну астму і хронічні форми ІХС.

Loading...

 
 

Цікаве