WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Бактеріоциногенні і пробіотичні властивості лактобацил (автореферат) - Реферат

Бактеріоциногенні і пробіотичні властивості лактобацил (автореферат) - Реферат

Дисертант виходить з того, що проявляється те, що П. Бурдьє називає певним колективним досвідом, інтеріорізованим, перенесеним у внутрішній світ конкретною особистістю. В результаті подібної, у більшості своїй малоусвідомленої операції, колективний досвід стає внутрішнім світом особистості, структурою її мотивів, прагнень, подій, переконань, звичок, вольових якостей та ін. В результаті виходить так, що потенційно більш схильною та придатною до командних функцій виявляється особа, яка сформувалась у просторі панівних і соціокультурно престижних верств населення, тоді як особа підлеглого персоніфікує колективні риси соціокультурно знедолених груп. Ця тенденція має статистичні форми прояву, тобто не є абсолютним законом, а виявляється як закон "великих чисел".

У цьому розділі описано також принципи і педагогічні механізми, які сприяють формуванню особи керівного складу чи підлеглого. У першому випадку це наявність сімейного проекту майбутнього дитини, виділеність такої сім'ї в навколишньому оточенні, активна підтримка позитивно спрямованих ініціатив, розгалужена система культурних комунікацій, належне найближче оточення, демонстративно шанобливе ставлення до дитини тощо. У другому випадку наявні всі форми педагогічної занедбаності, зокрема формальний контроль і самоцінне дисциплінування, демонстративне нехтування суб'єктивними станами й потребами дитини, приниження її честі й гідності, зануреність у повсякденність найближчих потреб і схильностей, відсутність орієнтації на будь-яку особисту перспективу. Однак це лише крайні межі цієї типології, всередині якої можливі більш конкретні й змістовні модифікації, що потребують подальшого наукового аналізу.

У третьому розділі – "Прояви (модифікація) особистісного фактору управління" – аналізуються форми прояву особистісного фактору залежно від класу й типу соціальної організації. Відповідно до цих завдань здійснюється інтерпретація поняття соціальної організації, а також поняття класифікації та типологізації як різновидів наукової процедури. Окреслюється, зокрема, принципова відмінність між ними, яка полягає в тому, що класифікація може здійснюватись за будь-якою розрізнюючою ознакою, тоді як типологізація передбачає відбір і подальше органічне поєднання найбільш суттєвих, визначних і сутнісно значимих ознак.

На цій підставі здійснюється реальна класифікація соціальних організацій. Зокрема, за характером визначення мети вони поділяються на стратегічні, тактичні й оперативні. Мета є системотворчим елементом організації. Вона (мета) може бути надмірною щодо реальних можливостей організації, недостатньою, втраченою, незаконною, невизначеною. Стосовно до цього стають можливими й досить часто реалізуються в дійсності такі відхилення в управлінні організацією як перенасичення чи недонасичення ресурсами, надмірна бюрократизація управління, його дезорганізація, ідеологічне (у разі нездатності чітко визначити мету) чи кримінальне (якщо наявна невідповідність мети організації моралі та праву суспільства) переродження. У всіх цих збоченнях у діяльності соціальних організацій персональний чинник набуває різних форм трансформації, втрачаючи будь-яке очевидне значення у випадку, наприклад, тотальної (надмірної) бюрократизації, або набуваючи надмірного значення у випадку ідеологічного переродження управління. Те ж саме стосується інших форм деградації організації. Отже, на додаток до вже описаних у соціологічній літературі модифікацій персонального чинника, у дисертації описано ще таку її форму як залежність від класу організації, який у свою чергу характеризується значимістю окремого її елемента: мети, правил внутрішнього розпорядку, характеру контролю й санкцій, механізмів й обсягів винагороди, штатним розкладом та ін. Проведеним аналізом закладаються теоретичні основи для соціальної експертизи та діагностики можливих деформацій в управлінні організацією, враховуючи особливий характер будови соціальних організацій і способів їх поєднання в тотальну єдність і систему.

В дисертації підкреслюється, що особливе значення для аналізу суттєвих особливостей прояву особистісного фактору в управлінні має типологізація соціальних організацій. У роботі обґрунтовано, що типологізація як наукова процедура теж має різноманітні форми. Головне завдання полягає в тому, щоб було дотримано процедури чи технології типізації: виявлення найбільш суттєвих ознак і органічного їх поєднання між собою. За думкою дисертанта, з усіх можливих видів типологізації основною має бути та, в основі якої лежить особлива сфера діяльності організації. За цією ознакою в дисертації виділяються наступні типи соціальних організацій: господарські (економічні); політичні (партії та громадські організації політичного спрямування); культурно-освітні тощо. Установлено й обґрунтовано, що персональний чинник в цілому діє в усіх типах соціальних організацій. У цьому сенсі концепція тотальної бюрократії виглядає дещо сумнівною, особливо якщо її тлумачити прямолінійно й буквально. Це стосується однаковою мірою як керівного, так і виконавського складу організації. Проте має місце цілком однозначно виражена тенденція: значення персонального фактору зростає в напрямку від господарських до культурно-освітніх організацій. Це означає, що в культурно-освітніх організаціях працівник має більше можливостей для реалізації та самоствердження. Це – один бік справи. Інший полягає в тому, що зростає виробнича значимість особистісного фактора, а тому зростають вимоги до неї, а також значимість і необхідність об'єктивного визначення рівнів особистого розвитку та наступного розташування працівників залежно від їх індивідуальних здібностей.

Аби перевірити ці теоретичні висновки і твердження, дисертантом у контексті наукового дослідження кафедри соціології ЗДУ та кафедри соціології й соціальної роботи ГУ "ЗІДМУ" "Соціальні аспекти трансформації українського суспільства", у складі дослідницької групи під керівництвом професора Скідіна О.Л., було проведено конкретно соціологічне опитування вчителів і керівного складу працівників середньої освіти міста Запоріжжя. Всього було опитано 553 вчителя і 130 осіб керівного складу середніх шкіл м.Запоріжжя.

Дослідження підтвердило гіпотезу про значущість особистісного фактору як у діяльності рядових вчителів, так і керівного складу освітніх закладів. Серед них особливе значення надається таким чинникам, як творчий характер праці (приблизно 77% відповідей). Причетність до розв'язання означуваних соціальних проблем (31,5%); впевненість у тому, що належність до управлінської еліти засвідчує значні позитивні особисті якості (36,9%) та ін. У той же час мізерне значення надається матеріальній винагороді (3,08%). Домінування персонального чинника виявляється й у тому, що велике значення надається самоконтролю, задоволенню від власного переконання в добре вирішеній справі (78%) та задоволенню від схвалення колег (43,9%). Тоді як схваленню вищих інстанцій надають значення лише 24,6%, матеріальній винагороді надають переважне значення 13,9%, а незадоволені постійними перевірками та тиском з боку вищих керівних інстанцій 43,1%. При цьому керівники закладів освіти порівняно низько оцінюють такий чинник як залежність від них інших людей (20,8%). Низька також вага в структурі мотивації службового просування, респонденти не дбають про перехід на іншу керівну посаду, не прагнуть залишатися на цій посаді з матеріальних розрахунків, а 24,6% не змінили б цього місця роботи, якби навіть їм запропонували підвищення. Хоча на випадковий характер відбору й просування кадрів указують 35,5%, на можливу залежність цього механізму від хабарів і особистих зв'язків відмічають лише 8,5%. Дослідження виявилося цікавим також у багатьох інших відношеннях, що більше детально описані в дисертації.

Loading...

 
 

Цікаве