WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Бактеріоциногенні і пробіотичні властивості лактобацил (автореферат) - Реферат

Бактеріоциногенні і пробіотичні властивості лактобацил (автореферат) - Реферат

Проте проблема особистості в більш загальному й теж абстрактно-філософському плані піддавалась аналізу, інколи досить продуктивному. Тут найбільшої уваги заслуговує теорія відчуження, що безпосередньо і з логічною необхідністю зачіпала проблему відчуження й самовідчуження особи (О.Яценко), теоретичний аналіз особи як об'єкту дослідження (І. Кон), роль праці в становленні особистості (Ю. Давидов); екзістенціаналістські аспекти особистості (П. Гайденко); становлення особи через структуру її діяльності (Е. Ільєнков) та ін.

Із становленням соціології як самостійної наукової дисципліни в незалежному українському суспільстві дослідження особи набуло більш всебічного й більш конкретного характеру. Цікавими є дослідження особи керівника й структури управлінської діяльності в роботах Є. Суіменка, В.Пилипенка та ін., а також проблем ділової людини в роботах Е. Донченко та її колег.

Проблемами адаптації особи до трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві активно займаються українські дослідники О.Злобіна, В. Тихонович, М. Туленков та інші. Прагне здійснити системний соціологічний аналіз існуючої соціологічної інформації з проблем особистості В.Г. Циба. Розпочалися перші розвідки щодо функціонування особи в організації (В.Казміренко), щоправда поки що на соціально-психологічному рівні. Залучаються до процесу наукового аналізу такі нові для українського суспільства постаті, як підприємець і менеджер (В. Полторак, М. Лукашевич, Е. Донченко), плідно працюють у цьому напрямі І. Гавриленко, О. Скідін, В. Волович, Ю. Яковенко та інші.

Враховуючі всі ці обставини слід зафіксувати наукову проблему, сутність якої полягає в наступному: Управлінська діяльність більшою частиною здійснюється під латентним впливом рис сьогоденного та майбутнього суспільства, яке буде не тільки інформаційно, а ще й ринково зорієнтованим.

Суб'єкти управління пристосовуються до відповідних змін, але в науковій літературі, завдяки швидкоплинності трансформації функціонування соціальних організацій, не встигають адекватним чином відобразити ці зміни в теоретичних розробках та практичних рекомендаціях.

Тому зняття протиріччя між недостатністю соціологічних знань щодо управління організаціями в сучасних умовах та практичного їх функціонування складає сутність наукової проблеми. А її розв'язання простежено на сторінках дисертації.

Теоретико-методологічними засадами дослідженнястали ідейно-методологічні принципи соціології управління в тій її частині, де мова йде про дію особистісного фактора в управлінні та його зв'язок з дією інших чинників, котрі впливають на ефективність управлінської взаємодії. У зв'язку з тим, що єдиного підходу до цієї проблеми ще не існує, методологія дослідження будувалася на протиставленні структуралістського і персоналістського підходів у соціології організації й управління з тим, щоб шляхом їх теоретичного синтезу виявити реальну взаємодію власне організаційного й власне особистісного аспектів функціонування реального управлінського процесу. У цьому сенсі методологія аналізу була скоріше функціоналістською, оскільки основне завдання дослідження полягало в тому, щоб виявити не просто взаємодію структури й особи в управлінському процесі, а ефективність і функційну корисність такої взаємодії. Проте мали місце й запозичення з конфліктуалістської методології, особливо в тій її частині, де йдеться про соціокультурний профіль і фактори соціалізації особи керівника й підлеглого, оскільки вони презентують опозиційні й конфліктні за становищем та інтересами соціальні верстви населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках наукової теми "Соціальні аспекти трансформації українського суспільства" (шифр 0102 U 006853).

Об'єктом дисертаційногодослідження обрано особистісний фактор в управлінні організацією.

Предметом дослідження є причини, механізми, наслідки прояву особистісного фактора в управлінні залежно від характеру соціалізації особи управлінця й підлеглого, а також соціокультурного профілю організації.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці моделі, виявленні і прогнозуванні взаємодії особистісного фактора з іншими чинниками ефективної діяльності організації, а також залежності його від характеру й середовища діяльності організації. Для досягнення сформульованої мети необхідно було розв'язати низку наступних завдань:

здійснити критичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з аналізованої проблеми, аби виявити стан і ступінь її розробленості, окреслити той аспект, який ще не знайшов достатнього висвітлення та розв'язання; особливу увагу при цьому зосередити на взаємодії та пізнавальних можливостях структуралістського й персоналістського підходів;

виділити специфіку прояву особистісного фактора в культурно-освітніх закладах;

виявити соціокультурну зумовленість формування особистості керівника й підлеглого, для чого зробити аналіз механізмів їх сімейної й освітньої соціалізації, а також дію тих особливих чинників і умов, котрі визначають головні риси осіб керівника і підлеглого;

здійснити, на основі отриманого матеріалу, класифікацію й типологізацію соціальних організацій;

– емпірично описати за допомогою матеріалів конкретно-соціологічного опитування мотиваційну структуру керівного та виконавського складу освітніх організацій.

Методи дослідження. Основними методами дослідження є змістовний аналіз літератури, на засадах критичного аналізу та реінтерпретації різних наукових підходів здійснити новий теоретичний синтез отриманих результатів. Використовувалась також ідеальна типізація. У необхідних випадках залучалися методи конкретно-соціологічного опитування, у першу чергу анкетування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку соціологічної концепції персональних чинників в управлінні. У зв'язку з цим уточнено поняття особистості, управління, організації, класифікації та типологізації організацій, бюрократії тощо.

Конкретизовано взаємодію особистісного фактору управління з такими чинниками діяльності організації як: 1) соціальне і культурне середовище її діяльності; 2) соціогрупова та ґендерна структура; 3) механізми соціалізації керівного складу та виконавців; 4) віддаленість – наближеність до основного виду діяльності організації; 5) тип управління; 6) форма інтеграції персоналу; 7) критерії ефективності, механізми винагороди і залучення (асиміляції) працівників. У більш конкретному вигляді отримані результати можуть бути сформульовані наступним чином:

вперше у вітчизняній соціологіїописаношляхи формування осіб керівника й підлеглого залежно від їх первинної соціалізації;

встановлено теоретичні можливості аналізу персонального чинника в управлінні з боку структуралістського та персоналістського підходів у соціології та намічено шляхи їх інтеграції;

знайшло подальшу деталізацію описання керівника і виконавця як соціальних типів, що мають специфічний соціокультурний і соціопсихологічний профіль, який характеризується досить стійким набором характерних рис і ознак. Також інтерпретовано поняття та структуру особистості стосовно управлінського процесу;

знайшла подальше підтвердження теза, що типова особистість керівника походить і формулюється переважно в престижних прошарках конкретного суспільства. Вона характеризується такими необхідними для управлінського процесу властивостями як воля, ініціатива, здатність до прийняття рішень і організації їх виконання, вміння маніпулювати іншими людьми, завищена самооцінка й упевненість у собі, зацікавленість громадськими справами, чутливість до суспільних змін тощо. У свою чергу, особа підлеглого, особливо нижчого виконавця, демонструє такі риси як невпевненість у собі, почуття неповноцінності, безініціативність, байдужість до громадських справ, зануреність у повсякденні структури існування тощо;

обґрунтовано твердження, що значна частина окремих рис і властивостей формується на етапі ранньої соціалізації, головним чином у сім'ї та, частково, у школі. У роботі описано конкретні механізми соціалізації, що призводять до формування різних типів особи й соціокультурної їх зумовленості та форм прояву;

обґрунтовано авторську класифікацію соціальних організацій і форм управління. Стверджується, що в основу класифікації має бути покладено одну із сутнісних ознак організацій, таких як мета, правила внутрішнього розпорядку, форми винагороди та покарання, штатний розклад тощо. Це визначає її (організації) соціальний профіль, форму і тип упорядкування та управління;

Loading...

 
 

Цікаве