WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Участь протеїназ та системи полі-адф-рибозилювання у радіаційно-індукованому апоптозі клітин тимуса та селезінки щурів (автореферат) - Реферат

Участь протеїназ та системи полі-адф-рибозилювання у радіаційно-індукованому апоптозі клітин тимуса та селезінки щурів (автореферат) - Реферат

Отже, вищевказані методи можуть застосовуватись як скринінґові для всіх пацієнтів із вузловою патологією ЩЗ для підвищення ефективності цитологічної діагностики захворювань ЩЗ, що дозволяє зменшити кількість невиправданих хірургічних втручань без ризику пропустити рак. За матеріалами виконаної роботи розроблено та впроваджено у практику оптимальні схеми цитологічного дослідження аспіратів вузлів ЩЗ із застосуванням імуноцитохімічних маркерів, встановлено об'єктивні морфологічні критерії вибору терапевтичної тактики лікування хворих на онкопатологію ЩЗ на базі терапевтичного та хірургічного відділів Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин (УНПЦЕХТЕОіТ). Результати роботи доповнюють сучасні уявлення про онко- та морфогенез захворювань ЩЗ, а їх використання у спеціалізованих клініках може підвищити ефективність роботи останніх.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто розроблено основні теоретичні та практичні положення роботи, проведено інформаційний пошук та аналіз першоджерел наукової літератури. Автор самостійно провела цитологічні, цитохімічні, імуноцитохімічні, гістологічні дослідження, виконала аналіз та узагальнення отриманих результатів. Основні положення, що виносяться на захист, і висновки дисертації сформульовані автором спільно з науковими керівниками. Клінічне забезпечення роботи здійснено під керівництвом к.м.н. О.С. Ларіна: підбір пацієнтів, виконання ТАПБ вузлів ЩЗ, допомога у статистичній обробці матеріалу. Гістологічна верифікація вузлової патології ЩЗ під керівництвом проф. В.М. Благодарова дозволила адекватно порівняти результати цитологічних досліджень. Цитологічні, гістологічні, імуноцитохімічні дослідження та ТАПБ вузлів ЩЗ виконано на базі відділення патоморфології та цитології УНПЦЕХТЕОіТ.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях республіканського та міжнародного рівнів: 44-й науково-практичній конференції з актуальних проблем ендокринології (Харків, 2000); I з'їзді асоціації цитологів України (Київ, 2000); ХХ з'їзді хірургів України (Тернопіль, 2002); Кримській республіканській конференції з актуальних питань доброякісних і злоякісних захворювань щитоподібної залози (Сімферополь, 2002); науково-практичній конференції з міжнародною участю "Сучасні підходи до діагностики та лікування вузлового зоба" (Київ, 2002), науково-практичній конференції "Йододефіцитні захворювання щитоподібної залози. Лікувальна тактика, лікування" (Тернопіль, 2005), а також на розширеному засіданні Вченої ради УНПЦЕХТЕОіТ разом із співробітниками кафедри патологічної анатомії НМУ імені О.О.Богомольця, науковими співробітниками лабораторії цитології та патоморфології Інституту онкології АМН України (2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей (4 з них у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України), 3 роботи опубліковано у матеріалах наукових з'їздів і конференцій.

Структура дисертації. Роботу викладено на 160 сторінках, вона складається зі змісту, переліку умовних позначень, вступу, огляду літератури, розділу, в якому охарактеризовано матеріал і методи дослідження, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних першоджерел, який включає 265 бібліографічних описів. Дисертацію проілюстровано 67 рисунками та 20 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Морфологічне дослідження виконано на матеріалі аспіратів вузлів ЩЗ, отриманих під час тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії від 240 хворих. ТАПБ вузлів ЩЗ виконувалася безпосередньо дисертантом із використанням голок 25G. Під контролем УЗД проводилися пункції вузлів залози, що не пальпувалися. Ефективність проведеної ТАПБ оцінювалась одразу ж після маніпуляції шляхом забарвлення одного зі скелець розчином толуїдинового синього.

Досліджених 240 хворих було розподілено на дві групи: для 150 пацієнтів І групи виконували цитологічне дослідження та імуноцитохімічне дослідження із МоАт 47, для 90 пацієнтів ІІ групи цитологічний діагноз встановлювався за результатами імуноцитохімічного дослідження ТПО та цитохімічного визначення активності ДАП IV.

Верифікація цитологічних висновків за допомогою патогістологічних методів, яка базувалася на критеріях загальноприйнятої класифікації ВООЗ пухлин ЩЗ (1988), дала можливість виявити у 150 пацієнтів І групи 98 доброякісних захворювань ЩЗ і 26 злоякісних пухлин залози, а у 90 пацієнтів ІІ групи – 77 доброякісних захворювань ЩЗ і 13 злоякісних пухлин.

Аспірати щитоподібної залози та післяопераційний матеріал оброблено з використанням цитологічних, імуноцитохімічних, цитохімічних і гістологічних методів дослідження.

Для цитологічного дослідження аспірати забарвлювали за методом Май–Грюнвальда–Гімза (МГГ). У відповідності до методичних рекомендацій Gharib H. і співавт. (1994) цитологічні висновки розподілено на 4 типи: неінформативні, доброякісні, сумнівні та злоякісні.

Для імуноцитохімічного дослідження аспірати фіксовано впродовж 24 годин при температурі 4˚С, у подальшому для інактивації ендогенної пероксидази інкубували 10 хвилин у 0,3 % розчині перекису водню. Активність ферменту досліджено із використанням моноклональних антитіл 47 (Coger, Франція) у розведенні 1:50 із застосуванням стрептавідин–біотин–пероксидазного універсального набору (DAKO Glostrup, Данія) за методикою, рекомендованою De Micco C. і співавт. (1994).

Для оцінки результатів імунологічної реакції з МоАт 47 підраховували відсоток клітин, що прореагували з антитілами, а також враховували якість і розташування реакції у цитоплазмі клітин. Доброякісними вважали такі утворення щитоподібної залози, у цитологічних препаратах яких кількість позитивно маркірованих фолікулярних клітин перевищувала 60 %, злоякісними – ті, у цитологічних препаратах яких вміст таких клітин був меншим.

Для цитохімічного визначення активності дипептидил–амінопептидази IV аспіраційний матеріал фіксували та забарвлювали відповідно до методичних рекомендацій Aratake Y. і співавт. (1991). Активність ферменту оцінювали за інтенсивністю реакції та відсотком позитивно маркірованих фолікулярних клітин і позначали індексом від до 4 (0 – 0%, 1 – <25 %, 2 – 25-50 %, 3 – 50-75 %, 4 – >75 %). Загальний індекс реакції визначали множенням індексу інтенсивності на індекс відсотка маркірованих клітин.

Для світлооптичного дослідження післяопераційний матеріал фіксували у 7 % розчині формаліну, заключали в парафін і забарвлювали гематоксиліном та еозином.

Для оцінки результатів цитологічного дослідження аспіратів ЩЗ використано критерії діагностичної інформативності, що застосовуються у лабораторній діагностиці (Pichon M.F., 2001). Згідно з цими рекомендаціями, діагностична чутливість (ДЧ) – це відсоток правильно діагностованих злоякісних новоутворень, діагностична специфічність (ДС) – відсоток правильно діагностованих доброякісних новоутворень, діагностична ефективність (ДЕ) – відсоток сукупності усіх правильно діагностованих випадків.

Справжньо-позитивними вважались результати цитологічного дослідження про злоякісну природу пухлини, що були підтверджені даними гістологічного дослідження. За хибно-позитивні приймали результати, які за даними цитологічного дослідження були злоякісними, а після гістологічного дослідження встановлювався діагноз доброякісної пухлини. Справжньо-негативними результатами були доброякісні або сумнівні випадки цитологічного дослідження, які за результатами гістологічного дослідження відносились до групи доброякісних пухлин ЩЗ. Слід зазначити, що до хибно-позитивних результатів відносили і сумнівні цитологічні висновки.

Результати дослідження. За результатами цитологічних досліджень доброякісні пухлини найчастіше були тотожними колоїдним вузлам, макрофолікулярним аденомам або тиреоїдитам. Серед 150 хворих І групи у 98 виявлено пухлини доброякісної природи (65 %), підтверджені гістологічно.

Згідно з результатами стандартного цитологічного дослідження (І група пацієнтів) отримано 26 цитологічних висновків щодо злоякісної природи пухлин ЩЗ, що складає 17 % усіх випадків. Після їх гістологічного дослідження діагноз раку підтверджений у 22 випадках (84,6 %), у 4 випадках (15,4 %) діагноз раку не підтверджено.

На особливу увагу заслуговує третя група, тобто сумнівні результати цитологічного дослідження. За даними літератури, вони складають від 5 % до 30 % усіх цитологічних результатів, що підтверджено і отриманим нами результатами. Так, серед 150 пацієнтів І групи у 26 випадках (17 %) отримано сумнівні висновки. Після гістологічного дослідження діагноз раку підтверджено лише у 4 випадках, а у 22 виявлено доброякісні пухлини: 8 фолікулярних аденом, 5 атипових аденом, 4 аденоми з Б-клітин, 1 фетальна аденома та 1 тиреоїдит із цитологічними ознаками атипії клітин.

Отже, основну проблему у цитологічній діагностиці вузлів ЩЗ складає група так званих сумнівних діагнозів. До неї відносять випадки із цитологічними ознаками атипії, що нагадують "фолікулярні неоплазії". Цей діагноз встановлюється на основі цитологічних досліджень, коли в епітеліальних клітинах, згрупованих у мікрофолікулярні структури, наявні або відсутні атипія ядер та їх мітотична активність.

У подібних випадках діагноз фолікулярного раку ЩЗ (ФРЩЗ) може бути встановлений лише за наявності капсулярної або судинної інвазії. Звідси й висновок, що препарати тканини з центральних зон фолікулярної пухлини можуть бути сумнівними, хоча цього ще не досить для підтвердження діагнозу ФРЩЗ. Водночас, цитологічний діагноз "фолікулярної неоплазії" розглядається як "діаґностично сіра зона" у патології ЩЗ, коли відрізнити фолікулярну аденому від фолікулярного раку неможливо (Baloch Z.W., 2002). Результати власних досліджень показали, що навіть після повторного дослідження випадків, які були сумнівними за результатами стандартного цитологічного дослідження, не вдається достовірно відрізнити доброякісний процес від злоякісного. Тому є підстави вважати, що у подібних випадках не існує можливості виключити РЩЗ, і такі пацієнти підлягають хірургічному лікуванню.

Loading...

 
 

Цікаве