WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Ранній гістогенез дихальної системи у людини в умовах типової та атипової імплантації (автореферат) - Реферат

Ранній гістогенез дихальної системи у людини в умовах типової та атипової імплантації (автореферат) - Реферат

Результати дисертації з позитивним ефектом впроваджено у діяльність І і ІІ хірургічних відділень Клінічної міської комунальної лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД) м. Львова, І хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, відділення екстракорпоральних методів дезінтоксикації й хірургічне відділення Чернігівської обласної лікарні, І хірургічного відділення Клінічної лікарні № 15 м. Києва, хірургічного відділення міської лікарні № 6 м. Сімферополя.

Матеріали дисертації широко використовуються у навчальному процесі студентів медичного факультету на кафедрі загальної хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним науковим дослідженням Т.П. Кирика. Автор самостійно виконав етапи планування й літературно-патентного пошуку, сформулював мету й завдання, опанував методи обстеження, сформував групи дослідження. Здобувач брав активну участь у лікуванні хворих, самостійно виконував спеціальні методи дослідження, проводив анкетування та аналіз результатів. Основні наукові положення, обґрунтування та висновки, відображені у дисертації, належать Т.П. Кирику. Співавтори наукових праць, виданих за результатами дисертації, забезпечували консультаційно-технічну допомогу та співучасть у діагностично-лікувальному процесі.

Апробація результатів дисертації. Результати й основні наукові положення дисертації висвітлені на: науково-практичній конференції "Антибіотикопрофілактика в хірургії" (Львів, 1999); ІІ науково-практичній конференції "Актуальні питання множинної і поєднаної травми " (Львів, 2000); науково-практичної конференції студентів і молодих вчених "Актуальні проблеми клінічної, експериментальної, профілактичної медицини та стоматології" (Донецьк, 2003); Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 2003); Міжнародній конференції хірургів "Окремі питання ургентної хірургії" (Ужгород, 2003); науково-практичній конференції "Актуальні питання невідкладної хірургії" (Харків, 2004); Українсько-Польських хірургічних днях, присвячених року Польщі в Україні (Львів, 2004); Науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю кафедри загальної хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького "Актуальні питання абдомінальної та гнійно-септичної хірургії" (Львів, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції "Пробіотики – ХХІ століття. Біологія. Медицина. Практика" (Тернопіль, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 21 друковану працю: 5 статей у фахових журналах, що входять до затвердженого ВАК України переліку наукових видань, 1 патент України (№ 71470 А), 4 тези у збірниках наукових праць, 11 праць у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 228 сторінках друкованого тексту, міститить вступ, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, висновки і додатки. Дисертація ілюстрована 39 таблицями, 38 малюнками, 4 витягами з історій хвороб, додатками з копіями актів впровадження і патенту України. Список використаних джерел містить 301 посилання (22 вітчизняних і 279 зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Обстеженням охоплено 156 пацієнтів з ГАП, які перебували на стаціонарному лікуванні у клініці кафедри загальної хірургії ЛНМУ імені Данила Галицького у 2002 – 2004 роках. Усіх хворих методом випадкової рандомізації поділено на дві групи. Основна група (70 осіб) стала підставою для з'ясування клінічної ефективності розпрацьованих методів екоімунної корекції ІЛГТК; контрольна група (86 осіб) сформована з метою отримання вихідних параметрів ефективності конвенційного лікування і встановлення основних клінічних, лабораторних, інструментальних й морфологічних параметрів порушення ІЛГТК при ГПа і ГПе.

Фізикальне обстеження пацієнтів полягало у з'ясуванні скарг, анамнезу, традиційних клінічних симптомів, стандартному об'єктивному огляді пацієнта (аускультація, перкусія, пальпація і ін.), пошуку клінічних ознак абдомінальної або іншої патології. Обсяг лабораторних і біохімічних досліджень відповідав визнаним вимогам. Серед інших допоміжних методів діагностики застосовували ультрасонографію і рентгенологічне обстеження хворих. Під час обстеження хворих, поряд зі загальноклінічними, застосовували спеціальні методи дослідження, а саме: бактеріологічну ідентифікацію товстокишкового біоценозу, непрямі методи визначення ВЧТ (шляхом визначення тиску в сечовому міхурі через катетер Фолея та в інтрагастральному просторі через шлунковий зонд), електронномікроскопічне дослідження стандартних ультратонких зрізів слизової оболонки товстої кишки. Статистичне опрацювання результатів власних досліджень виконували з допомогою пакетів прикладних комп'ютерних програм для варіаційно-статистичного аналізу "GraphPad InStat".

Результати досліджень.

Моторно-евакуаційні розлади та гнійно-септичні ускладнення при ГАП. При аналізі даних фізикального, інструментального та лабораторного методів обстеження у більшості пацієнтів із ГПа і ГПе (83; 96,5 %) констатували широкий діапазон моторних розладів травного тракту. Ентеральну недостатність (ЕН), ствердили у 63 (73,3 %) осіб, із них функціональні порушення І ступеня констатували у 32 (50,8 %) хворих, другу стадію ЕН спостерігали у 24 (38,1 %) осіб, ознаки найважчого вияву ЕН відзначили у 7 (11,1 %) хворих. Слід зауважити, що клінічна маніфестація моторно-евакуаційних розладів і ступінь їх заавансованості знаходилися упрямій залежності від нозологічної форми ГАП, термінів госпіталізації, особливостей перебігу основного патологічного процесу та низки його патоморфологічних характеристик. Попри ствердження ЕН, у більшої частини обстежених пацієнтів (63; 73,3 %) інцидентність її була різною у підгрупах хворих із ГПа (38; 60,3 %) і ГПе (25; 39,7 %).

Суттєві розлади моторно-евакуаційних функцій травної системи, на думку багатьох авторів, створюють підґрунтя для формування дисбіотичних зрушень кишкової мікроекології та швидкого розвитку деструкційних змін інтестинальної слизової. Неспроможність слизової оболонки товстої кишки, як однієї з визначальних ланок антиінфекційного захисту провокує активацію феномену патологічної бактерійної транслокації, що, слід трактувати як пусковий механізм розвитку ГСУ. Останні діагностували у 22 (25,6 %) осіб контрольної групи – фактично у кожного 4-го пацієнта.

Значну частину випадків ГСУ (13; 59,1 %) констатували у пацієнтів з ГПа. Структура ГСУ у пацієнтів із важким перебігом гострого панкреатиту була ширшою і містила, окрім гектичної гіпертермії (8 хворих; 61,5 %), важку двобічну пневмонію (5; 38,5 %), обмежені нагнійні процеси черевної порожнини (2; 15,4 %), септичний ендокардит (1; 7,7 %), септичний шок (2; 15,4 %). Дещо іншими були інцидентність і структура ГСУ у пацієнтів з ГПе (41; 100 %). Спектр ускладнень був значно меншим і обмежувався трьома (33,3 %) пацієнтами із нагноєнням післяопераційної рани, у 4 (44,4 %) хворих діагностували нозокоміальну пневмонію, також спостерігали по одному (11,1 %) пацієнту із септичним ендокардитом і солітарним міжкишковим абсцесом.

При узагальненні наведених даних ми констатували причинно-наслідковий зв'язок моторно-евакуаційних розладів і виникнення ГСУ у 91 % хворих.

Розлади інтралюмінального гомеостазу при ГПа і ГПе.

Особливості товстокишкового біоценозу. Мікроекологія товстокишкового вмісту при ГАП характеризувалася статистично істотними особливостями (р<0,05): дворазовим зростанням стосовно норми титрів колонізації гемолітичної кишкової палички (2,23,54 vs 0), стафілококів (5,12,6 vs 2), гемолітичних стафілококів (2,42,3 vs 0) і грибів роду Candida (5,11,6 vs 3). Окрім цього, було констатовано абсолютне зменшення частоти колонізації лактобактерій (2,91,2 vs 3 – 11; p>0,05) та зниження до нижньої межі норми кількості біфідумбактерій (3,11,2 vs 3; р>0,05). Водночас, загальна кількість умовно-патогенної флори (протей, цитробактер, клебсієла, ентеробактерії), не перевищувала максимально допустимого показника. Для ГПа були притаманними суттєві зрушення кишкової мікроекології, що виявлялися істотним зниженням інтенсивності колонізації лактобактерій (2,41,9 vs 11; р<0,05), надмірною колонізацією товстокишкового вмісту стафілококами (5,81,4 vs 2; р<0,05), гемолітичною кишковою паличкою (2,33,7 vs 0; р<0,05), гемолітичними стафілококами (1,91,4 vs 0; р<0,05) та грибами роду Сandida (6,22,1 vs 3; р<0,05). На відміну від ГПа, при ГПе констатовано менший ступінь інтенсифікації росту основних патогенів – гемолітичної кишкової палички (1,42,3 vs 2,33,7), стафілококів (3,61,1 vs 5,81,4), гемолітичних стафілококів (1,91,4 vs 3,92,2), грибів роду Сandida (4,20,6 vs 6,22,1) та відсутність патологічних змін колонізації пробіотичної флори.

Результати дослідження ВЧТ. При аналізі результатів вимірювання ВЧТ, констатували його підвищення у всіх обстежених пацієнтів. При ГПа, критично високі показники ВЧГ (15 см вод. ст.) встановлено у хворої з ІІІ ступенем важкості гострого панкреатиту, при цьому отримана величина істотно відрізнялася (р<0,05) від аналогічного показника пацієнтів із найлегшим перебігом. Подібної закономірності (р=0,89) не було знайдено у порівнянні хворих ІІ і ІІІ ступенів важкості. Проте, незаперечним був факт наявної різниці числових показників внутрішньочеревного тиску (р<0,05) серед загалу пацієнтів із середньоважким і легким перебігом ГПа (табл. 1).

Таблиця 1

Loading...

 
 

Цікаве