WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фізична реабілітація жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки (автореферат) - Реферат

Фізична реабілітація жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки (автореферат) - Реферат

Встановлено також позитивну дію АСК відносно вивчених структурно-динамічних параметрів мембран ЕР печінки щурів, отруєних ТХМ.

Дослідження здатності похідних піридинкарбонових кислот - речовин ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-6 та препарату Амізон до комплексоутворення з альбуміном сироватки людини. Вважають, що одним з елементів опосередкованої антиоксидантної дії деяких ФАС є вплив на транспортні властивості білків-переносників сироватки крові: вони витісняють ендогенні стероїди з місць їх зв'язування на молекулах протеїнів сироватки, тим самим суттєво підвищуючи у крові рівень вільних стероїдів та тироксину, які є антиоксидантами (А.И. Луйк, 1984; S. Capper at al., 1991). Крім того, взаємодія

Рис.2. Залежність зміни оптичної густини (у зворотних величинах - 1/ ΔDλ) розчину сироваткового альбуміну людини від концентрації (у зворотних величинах 1/ Сфаc) похідних піридинкарбонових кислот: 1 – амізон; 2 - ПВ-2; 3 – ПВ-3; 4 – ПВ-4; 5 – ПВ-6. (р<0,05)

лікарських засобів з альбуміном сироватки людини – один з найважливіших факторів їх фармакокінетики (И.С. Чекман, 1991).

На рис.2 наведені графіки зміни оптичної густини (у зворотних величинах 1/ ΔDλ) розчину альбуміну сироватки в залежності від концентрації (у зворотних величинах 1/ Сфас) доданих ФАС, тобто у координатах 1/ ΔDλ – 1/ Сфас. Як видно з результатів, речовини ПВ-3 та ПВ-6 не виявляють спорідненості до альбуміну сироватки людини. Найбільш міцні комплекси утворюють речовина ПВ-4 - Кзв=(1,01+0,05)104 М-1 і амізон Кзв=(3,8+0,5)103 М-1. Речовина ПВ-2 виявляє менш виражену здатність до комплексоутворення з САЛ - Кзв=(2,0+0,5)103 М-1.

Вивчення впливу похідних піридинкарбонових кислот на інтенсивність процесів ліпопереокиснення та активність індикаторних ферментів цитолізу у сироватці крові за умов отруєння ТХМ. На рис. 3 наведено значення параметрів Н2О2-індукованої БХЛ сироватки крові інтактних щурів, отруєних ТХМ, а також тварин, що одержували при отруєнні сполуку ПВ-4 або амізон. Отруєння ТХМ призводить до пригнічення антиокислювальної активності сироватки крові, що проявляєтся зростанням інтенсивності повільного спалаху БХЛ - I2 та площі світлосуми реакції S на 66,3% та 28,0%, відповідно. Введення отруєним ТХМ тваринам сполуки ПВ-4 або препарату Амізон сприяє нормалізації параметрів Н2О2-індукованої БХЛ сироватки крові. Так, застосування сполуки ПВ-4 або амізону призводить до зниження значень повільного спалаху в сироватці крові (I2) - на 46 % та 39,8 %, відповідно, тобто зменшує інтенсивність реакцій ліпопереокиснення.

На рис. 4 наведено дані, що відображають вміст загального білку та активність ферментів АлАТ, АсАТ і ЛФ у сироватці крові щурів при отруєнні ТХМ та застосуванні ПВ-4 або амізону. При інтоксикації ТХМ вміст загального білка в сироватці крові щурів зменшується в 1,4 рази, що може бути зумовлено порушенням в гепатоцитах процесів білкового синтезу. Відомо, що пригнічення біосинтезу білка та формування полірибосом є ключовим фактором у порушенні синтезу структурних та ферментних білків мембран ЕР при ураженні клітин печінки ТХМ (Ю.І. Губський, 1989).

При інтоксикації ТХМ у сироватці крові щурів підвищується активність АсАТ в 1,45 раз, АлАТ в 2,72 рази та ЛФ в 1,6 раз, коефіцієнт де Рітіса (співвідношення активностей АсАТ/ АлАТ) знижується в 1,88 раз, що вказує на пошкодження мембранних структур гепатоцитів та підвищення їх проникності.

Застосування за умов інтоксикації ТХМ сполуки ПВ-4 призводить до достовірного зниження у сироватці крові у порівнянні з отруєними тваринами активності АлАТ, АсАТ і ЛФ - на 127%, 25% та 36%, та підвищення коєфіцієнту де Рітіса на 54%. У сироватці крові щурів, що одержували при інтоксикації препарат Амізон, відбувається достовірне зниження (порівнянно з отруєнням)

%

`

Рис.4. Вплив сполуки ПВ-4 та препарату Амізон на вміст білку і активнисть АсАТ, АлАт, ЛФ у сироватці крові

щурив за умов інтоксикації ТХМ. 100% - показники інтактніх тварин.

p<0.05 у порівнянні: * - з інтактними щурами, ** - з отруєнням ТХМ.

Рис.3. Параметри Н2О2-індукованої біохемілюмінесценції сироватки крові щурів за умов отруєння ТХМ та застосування сполуки ПВ-4 або Амізону. А - інтенсивність повільного спалаху І2, ум. од.; Б - площа світлосуми S, імп. 100% - показники інтактних тварин. p<0,05 у порівнянні: * - з інтактними тваринами; ** - з отруєнням.

активностей АлАт, АсАт та ЛФ - на 109%, 14% і 34%, відповідно. Коєфіцієнт де Рітіса зростає на 50%.

Отримані дані дозволяють дійти висновку про наявність у речовини ПВ-4 та препарату Амізон гепатозахисних властивостей та вказують на ефективність їх застосування за умов активації ПОЛ, зумовленої інтоксикацією ТХМ.

ВИСНОВКИ.

В роботі на основі експериментальних досліджень in vitro та in vivo встановлена доцільність пошуку нових антиоксидантів серед похідних піридинкарбонових кислот.

  1. Серед семи похідних піридинкарбонових кислот в тесті зі стабільним радикалом дифенілпікрилгідразилом антирадикальну активність виявляють сполуки ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-7 і препарат Амізон (p<0,05). Найбільша антирадикальна активність притаманна сполуці ПВ-4 й амізону і становить 11% та 15,5%, відповідно. За антирадикальними властивостями амізон переважає антиоксидант емоксипін, а сполука ПВ-4 – не поступається емоксипіну.

  1. За даними інгібіювання процесів переокиснення ліпопротеїнів яєчного жовтка, що були контрольовані за методом Fe+2-індукованої біохемілюмінесценції, найвищу антиокислювальну активність, яка знаходиться на рівні емоксипіну (34 %), виявили сполуки ПВ-2 (33%), ПВ-4 (34 %) та препарат Амізон (30%), p<0,05.

  2. Вірогідно високу здатність до комплексоутворення з альбуміном сироватки людини серед досліджуваних похідних піридинкарбонових кислот виявляють сполука ПВ-4 - Ксв=(1,01+0,05)104 М-1 та препарат Амізон - Ксв=(3,8+0,5)103 М-1.

  1. Через 24 год після одноразового внутрішньоочеревинного введення білим щурам тетрахлорметану (ЛД50) в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів відбувається активація процесів ПОЛ та накопичення перекисних продуктів, про що свідчить вірогідне збільшення інтенсивності швидкого спалаху Fe+2-індукованої біохемілюмінесценції (на 48%) та площі світлосуми (на 25%). Введення отруєним тваринам (через 0.5 та 3 год після отруєння) сполуки ПВ-4 (1/10 ЛД50) або препарату Амізон (1/10 ЛД50) призводить до зниження кількості гідроперекисів та інтенсивності реакцій ліпопереокиснення у мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів на 10 - 22% (p<0,05) у порівнянні з отруєнням.

  2. У мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів за умов гострого отруєння тетрахлорметаном (ЛД50, 24 год) спостерігається вірогідне зниження інтенсивності власної білкової флуоресценції на 21% і концентрації ε-аміногруп залишків лізину на 13%, тобто відбувається модифікація властивостей поверхні мембран, а саме, виникає негативний заряд, про що свідчить зниження інтенсивності флуоресценції зонда АНС (Fанс) на 33% (p<0,05). При внутрішньоочеревинному застосуванні препарату Амізон (1/10 ЛД50) після отруєння ТХМ (через 0.5 та 3 год) відбувається нормалізація властивостей поверхні мембран та структури їх білкових компонентів.

  3. За умов перекисної модифікації мембран ендоплазматичного ретикулуму клітин печінки щурів під впливом тетрахлорметану порушуються структурні властивості глибинних ділянок білкових мембранних молекул (значення константи Штерна–Фольмера (Ksv.) зростають на 20,3%, p<0,05), спостерігається дестабілізація білок-ліпідних взаємодій (ймовірність ІРПЕ (W) знижується на 30%, p<0,05). Внутрішньоочеревинне введення отруєним тваринам сполуки ПВ-4 (1/10 ЛД50, через 0,5 та 3 год після отруєння) супроводжується повною нормалізацією вищезазначених параметрів.

  1. Гостра інтоксикація тетрахлорметаном (ЛД50) призводить до активації процесів ПОЛ та виснаження антиокислювальної ланки прооксидантно-антиоксидантної системи сироватки крові – вірогідно зростають значення інтенсивності повільного спалаху та площі світлосуми Н2О2-індукованої біохемілюмінесценції - на 66,3% та 28,0%, відповідно (p<0,05). Внутрішньоочеревинне введення отруєнним тваринам сполуки ПВ-4 або амізону зменшує вміст перекисних продуктів на 40 - 46% та підвищує антиокислювальні властивості сироватки крові на 21,6 - 22,8% (p<0,05).

  1. При отруєнні тетрахлорметаном (ЛД50) у сироватці крові щурів підвищується активність ферментів-маркерів цитолізу гепатоцитів АсАТ (на 45%), АлАТ (172%), ЛФ (61,4%), та у 1,4 рази знижується вміст загального білку. Застосування при отруєнні сполуки ПВ-4 або препарату Амізон (через 0,5 та 3 г, 1/10 ЛД50) вірогідно зменшує у сироватці крові активність печінкових ферментів: АлАТ на 109% -127%, АсАТ на 14%-25%, ЛФ приблизно на 36%. Це свідчить про гепатопротекторні властивості, які сполука ПВ-4 і препарат Амізон виявляють внаслідок антиоксидинтної та мембраностабілізуючої дії.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІї:

  1. Губський Ю.І., Горюшко Г.Г., Курапова Т.М., Вистунова І.Е., Даниленко В.П., Величко О.М. Антиокислювальна та антирадикальна активність амізону, ацетилсаліцилової кислоти та ортофену// Ліки. – 1999. - №3-4. – С.55 - 59.

Безпосередньо здобувачем проведені експериментальні дослідження, обробка даних, літературний пошук, технічний набір роботи.

  1. Губский Ю.И., Горюшко А.Г., Вистунова И.Е., Курапова Т.Н., Саченко Л.Г., Даниленко В.Ф. Антирадикальные и антиокислительные свойства нестероидных противовоспалительных средств – производных пиридинкарбоновых кислот // Український біохімічний журнал. – 1999. - Т.71, №5. – С.85 - 89.

Loading...

 
 

Цікаве