WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фізична реабілітація жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки (автореферат) - Реферат

Фізична реабілітація жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки (автореферат) - Реферат

Застосування при хімічному пошкодженні печінки ТХМ сполуки ПВ-4 та препарату Амізон супроводжується зниженням у сироватці крові тварин активностей ферментів аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) і лужної фосфатази (ЛФ), що свідчить про гепатопротекторні властивості похідних піридинкарбонових кислот. Встановлено здатність похідних піридинкарбонових кислот (сполук ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-6 й препарату Амізон) до комплексоутворення з альбуміном сироватки крові людини.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати експериментальних досліджень свідчать про доцільність застосування амізону та сполуки ПВ-4 для корекції стану мембран ЕР клітин печінки за умов їх перекисної модифікації, зумовленої хімічним ушкодженням гепатоцитів, що є підгрунтям для створення на основі ПВ-4 нового препарату гепатопротекторної дії.

Виявлені антиоксидантні властивості похідних піридинкарбонових кислот – сполуки ПВ-4 та препарату Амізон в дослідах in vitro та іn vivo, а також визначені їх оптимальні концентрації, які спричиняють інгібіювання реакцій ліпопереокислення в мембранах ЕР гепатоцитів, що має практичне значення при визначенні ефективних терапевтичних доз.

Результати проведених досліджень стосовно мембраностабілізуючого ефекту поглиблюють уявлення про механізми дії амізону, що має певне значення для його раціонального застосування.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес на кафедрах фармакології Івано-Франківської державної медичної академії, Дніпропетровської державної медичної академії, Луганського державного медичного університету, Національної фармацевтичної академії України.

Особистий внесок дисертанта. Дисертантом самостійно проведений патентно-інформаційний пошук, визначені мета, задачі дослідження, відпрацьовані моделі та виконана експериментальна частина роботи, а також статистична обробка отриманих результатів, оформлення їх у вигляді таблиць та рисунків, сформульовані основні положення та висновки, опубліковані основні результати досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на міжгалузевій конференції молодих вчених "Актуальні проблеми фундаментальної і прикладної біохімії – 2000" (Київ, 2000), III Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам'яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 2002), IV Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам'яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 2003).

Публікації по темі дисертаційної роботи. По темі дисертації опубліковано 8 наукових праць. З них 4 журнальні статті у провідних наукових виданнях України.

Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 174 сторінках машинописного тексту й складається із вступу, огляду літератури, розділу "Матеріали та методи дослідження", 6 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, списку використаних джерел літератури. Робота ілюстрована 24 таблицями та 11 рисунками. Бібліографія включає 282 джерела, з них 174 вітчизняних авторів та 108 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. У роботі досліджувалися нові ФАС похідні піридинкарбонових кислот і препарат Амізон, що були синтезовані у відділі синтезу фізіологічно активних речовин Інституту фармакології та токсикології АМН України (табл.1).

Експерименти проведені на білих щурах-самцях лінії Вістар трьох місячного віку з масою тіла 150 - 200 г, які утримувалися в стандартних умовах харчового та водного режимів. Моделлю токсичного ураження печінки була гостра інтоксикація тварин ТХМ, який вводили внутрішньоочеревинно із розрахунку 1,75 мл на 1 кг маси тіла, у дозі ЛД50. Тривалість інтоксикації складала 24 год. Тварин декапітували в ранкові години під легким ефірним наркозом.

Водні розчини сполуки ПВ-4 та препарату Амізон, а також кислоти ацетилсаліцилової (АСК) вводили отруєним тваринам внутрішньоочеревинно через 0,5 год та 3 год після введення ТХМ. Доза сполуки ПВ-4 складала 51,5 мг/кг маси тіла, Амізону - 8,6 мг/кг, АСК - 9 мг/кг маси тіла, тобто сполуки вводили у дозах, які дорівнюють 1/10 ЛД50.

Головними об`єктами дослідження були мембрани ЕР клітин печінки (мікросомна фракція) та сироватка крові тварин.

Всі операції по обробці біологічного матеріалу проводили з дотриманням холодового режиму (2–4оС).

Ізольовані мембрани ЕР клітин печінки щурів виділяли методом диференційного центрифугування (И.И. Карузина, А.И. Арчаков, 1977). Концентрацію білка в суспензії мікросом визначали за методом O.H. Lowry та співавт. (1951).

Загальні ліпіди у фракції мембран ЕР клітин печінки щурів визначали в

Таблиця 1

Похідні піридинкарбонових кислот - нікотинової (піридин-3-карбонової) та ізонікотинової (піридин-4-карбонової).

Шифр

речовини

Формула речовини

Брутто

Структурна формула

Назва речовини

ПВ-2

C14H15N2OI

3-[N-бензил] амі-нокарбоніл – 1 – метилпіридиній йодид

ПВ-3

C13H13N2OCl

Хлоргідрат

N-бензиламіду ізонікотинової кислоти

ПВ-4

C14H12NO4Cl

Хлоргідрат метилового ефіру О-ізонікотиноїл-саліцилової кислоти

ПВ-5

C17H22N3O2Cl

Хлоргідрат

1-адамантоїл-2-ізонікотиноїл гідразину

ПВ-6

C13H13N2O2Cl

Хлоргідрат 2-[ме-токсифеніл] аміду ізонікотинової кислоти

ПВ-7

C14H12NO4Cl

Хлоргідрат метилового ефіру О- нікотиноїл-саліцилової кислоти

Амізон

C14H15N2OI

4-[N-бензил] амі-нокарбоніл – 1 – метилпіридиній йодид

хлороформ-метанольних екстрактах (D.Folch, 1957) сульфофосфованіліновим методом, із використанням стандартних наборів фірми "Лахема" (Чехія).

Антирадикальну активність досліджуваних сполук вивчали спектрофотометричним методом, суть якого полягає у визначенні реакційної здатності ФАС стосовно стабільного радикалу дифенілпікрилгідразилу (ДФПГ) (В.А.Мельничук, Т.В.Починок, В.А.Портнягина, 1988; Ю.И.Губский и соавт., 1994).

Антиокислювальну активність ФАС досліджували методом Fe+2-ініційованої біохемілюмінесценції (БХЛ) у модельній системі з ліпопротеїнів яєчного жовтка (ЛПЖ ) (Ю.А.Владимиров, 1992).

Швидкість накопичення вторинних водорозчинних продуктів ПОЛ - малонового діальдегіду (МДА) та інших карбонільних сполук у фракції мікросом гепатоцитів щурів визначали за реакцією з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК) (Ю.А.Владимиров, А.И.Арчаков, 1972; Ю.І.Губський та співавт., 2002).

Інтенсивність реакцій ПОЛ у фракції мікросом печінки щурів визначали за методом Fe+2-індукованої БХЛ (Р.Бакалова, 1991). Виміри проводили, використовуючи біохемілюмінометр БХЛ-06 з фотопідсилюючою установкою ФЕУ-79.

Зміни структури поверхні мембран ЕР в умовах інтоксикації ТХМ та застосування ФАС вивчали методом флуоресцентного зондування за допомогою поверхневого аніонного зонду 1-аніліно-нафталін-8-сульфонату амонію (1,8-АНС).

Стан білкових структур мембран ЕР клітин печінки щурів вивчали методом флуоресцентного зондування флуорескаміном (ФК) (Ю.А.Владимиров, Г.Е.Добрецов, 1980). Ймовірність індуктивно-резонансного перенесення енергії (ІРПЕ, W) визначали при довжині хвилі збудження λзб=286 нм, використовуючи зонд пірен (Г.Е.Добрецов, 1989).

Структурний стан мембранних білків оцінювали за інтенсивністю гасіння власної білкової флуоресценції дифузійним гасником акриламідом (Ю.А. Владимиров, Г.Е.Добрецов, 1980).

Здатність похідних піридинкарбонових кислот до комплексоутворення in vitro з сироватковим альбуміном людини (САЛ) оцінювали за величиною констант зв`язування Кзв, які визначали шляхом спектрофотометричного титрування розчину сироваткового альбуміну людини розчинами ФАС. Зміни оптичної густини ΔD реєстрували на спектрофотометрі Shimadzu MPS-5000 (Японія) (О.В.Свердлова, 1985; Р.А.Мусин, А.А.Пентюк, 1993).

Антиокислювальні властивості сироватки крові досліджували за методом Н2О2- індукованої біохемілюмінесценції (Я.И.Серкиз, 1980).

Гепатопротекторну дію сполуки ПВ-4 та препарату Амізон за умов отруєння щурів ТХМ оцінювали також за активностями аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) та лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, використовуючи тест-набори "Філісіт-Діагностика" (Україна).

Статистичну обробку отриманих експериментальних даних проводили, використовуючи t-критерій Ст`юдента (И.П.Ашмарин и соавт., 1975).

РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Дослідження антирадикальної та антиоксидантної активності похідних піридинкарбонових кислот. Результати вивчення кінетики реакцій взаємодії стабільного радикалу ДФПГ з досліджуваними ФАС показали, що найбільш високий рівень антирадикальної активності (АРА) проявляє Амізон, АРА якого перевищує відповідні активності вивчених похідних піридинкарбонових кислот та 1,4-дигідропіридину (емоксипіну). Для речовин ПВ-2, ПВ-4 та ПВ-7 реакція взаємодії з ДФПГ відбувалася найбільш активно при змішуванні їх спиртовихрозчинів, у той час як для амізону залежність ΔC(ДФПГ) - t хв у період до 60 хв була майже лінійною, відповідала рівнянню константи швидкості реакції першого порядку, та становила (8,1+ 0,7) 10-4хв-1. Розрахунок констант швидкості реакцій комплексоутворення досліджуваних ФАС з ДФПГ у наближенні реакцій другого порядку не дали позитивних результатів, що вказує на більш складний механізм їхньої взаємодії.

Loading...

 
 

Цікаве