WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фізична реабілітація жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки (автореферат) - Реферат

Фізична реабілітація жінок похилого віку після перелому проксимального кінця стегнової кістки (автореферат) - Реферат

3

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

КУРАПОВА Тетяна Миколаївна

УДК: 615.01 : 612.354 : 547.82 + 535.379 :615.212

Фармакологічна корекція похідними піридинкарбоновихкислотперекисної модифікації мембран гепатоцитів при інтоксикації тетрахлорметаном

14.03.05. - фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі біохімічної фармакології Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Губський Юрій Іванович, Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу біохімічної фармакології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, Коваленко Валентина Миколаївна, Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу загальної токсикологии

доктор біологічних наук, Леоненко Ольга Броніславівна, Інститут медицини праці АМН України, провідний науковий співробітник лабораторії медико-біологічних критеріїв професійних впливів

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра загальної та клінічної фармакології

Захист дисертації відбудеться "_16" _лютого_ 2005р. о 13-00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул. Ежена Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул.Е.Потье, 14.

Автореферат розісланий "___" _________ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Данова І.В.

Д 26.550.01

кандидат біологічних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Однією з найбільш важливих медико-біологічних і соціальних проблем сучасності є значне збільшення кількості захворювань, зумовлених впливом ксенобіотиків – хімічних факторів зовнішнього середовища, з якими організм людини раніше в процесі еволюції не зустрічався (F.P.Armiento et al., 1991; Ю.И.Губский и соавт., 1997; S.-J. Matěs et al., 2000).

Відповідно до сучасних уявлень, в основі розвитку значної кількості патологічних станів, що спричинені інтоксикацією хлоралканами, іонами важких металів, фосфорорганічними сполуками, лежать спільні молекулярно-клітинні механізми, яки пов`язані з пошкодженням біологічних мембран та ядерного генетичного апарату клітин внаслідок активації реакцій вільно-радикального перекисного окиснення ліпідів та інших біомолекул (Ю.І. Губський, 1995, 1997; 1999; В.А.Барабой, Д.А.Сутковой, 1997; K.B.Beckman et al., 1998).

Встановлено, що нормалізація гомеостазу організму і стабілізація структури біомембран клітин за умов аномальної активації реакцій ліпопереокиснення можлива шляхом застосування природних та синтетичних антиоксидантів. Дослід-ження вітчизняних (Ю.І.Губський та співавт., 1998 - 2003; А.А.Спасов та співавт. 1999; А.Ф.Дмитриев, 2000) та закордонних науковців (P.A.J.Henricks et al., 1998; M.-J.Mats et al., 2000) підтвердили доцільність використання фізіологічно активних сполук (ФАС) з антиоксидантними властивостями при дії біоцидних отрут з класу хлорорганічних речовин, зокрема, в умовах інтоксикації відомою мембранотропною отрутою тетрахлорметаном (ТХМ).

На сьогоднішній день існує велика кількість антиоксидантів синтетичного та природнього походження (Ю.І.Губський та співавт., 1998, 2002; Н.Д.Бунятян и соавт., 1999; Т.В.Моругова, Д.Н.Лазарева, 2000). Антиоксидантні та мембраностабілізуючі властивості виявлені, поряд з основними фармакологічними ефектами, у багатьох лікарських засобів, що належать до різних фармакотерапевтичних груп. Крім власне антиоксидантів - α-токоферолу, іонолу (дибунолу), антирадикальні й антиокислювальні властивості притаманні антигістамінним (Е.И.Ковалевский и соавт., 1987), протиаритмічним (Е.Г. Береговая и соавт., 1993), протисудомним (А.И.Венгеровский и соавт., 1987), кардіо- і вазотропним (Р.Г.Глушков и соавт., 1996; І.В.Ніженковська та співавт., 1998) та іншим препаратам. Антиоксидантні властивості виявлені й у деяких представників нестероїдних протизапальних засобів (Ghooi et al., 1995; X. Shi et al., 1999; H.Orhan, G.Sahin, 2001).

Разом з тим, широкому застосуванню в клінічній практиці вже відомих лікарських засобів з антиоксидантними ефектами протидіє низка їх несприятливих фармакодинамічних та фармакокінетичних властивостей. Зокрема, найбільш активні в дослідах in vitro антиоксиданти представлені, здебільшого, молекулярними структурами, які мають гідрофобний характер, що спричиняє їх накопичення в тканинних ліпідах, утруднює створення лікарських форм для парентерального застосування, пролонгує час прояву максимального терапевтичного ефекту, спричиняє можливість прооксидантної та цитотоксичної дії при тривалому введенні цих препаратів (С.Д.Варфоломеев и соавт., 2000; А.Ф.Дмитриев, 2002).

У зв`язку із зазначеним, подальший пошук нових ФАС та розробка на їх основі ефективних фармакотерапевтичних засобів, здатних не тільки інгібіювати підвищену активацію процесів ліпопереокиснення біоструктур, а й нормалізувати ушкодження клітинних мембран, яке виникає за умов дії токсичних факторів, є доцільним і являє собою одну з актуальних проблем сучасної фармакології.

Перспективним класом ФАС є похідні піридинкарбонових кислот, до яких належить вітчизняний препарат Амізон, що, за даними експериментальних та клінічних досліджень, має не тільки протизапальну, анальгезуючу й імуномоделюючу активність (Ф.П.Тринус та співавт., 1994; Т.А. Бухтіарова, 1997, 1998), але й проявляє виражені гепатопротекторні властивості (В.М. Фролов та співавт., 2000). З огляду на важливість у патогенезі ушкодження мембранних структур гепатоцитів активації реакцій ліпопероксидації біомолекул, нами було висловлено припущення про наявність у похідних піридинкарбонових кислот антирадикальних та антиокислювальних властивостей, що було б корисним для розробки на основі цих сполук нових лікарських препаратів антиоксидантної та гепатопротекторної дії.

Мета роботи. Пошук в класі фізіологічно активних сполук - похідних піридинкарбонових кислот - речовин з антирадикальними та антиоксидантними властивостями, дослідження впливу цих сполук на процеси перекисного окиснення ліпідів та структурно-динамічні параметри мембран ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) клітин печінки за умов інтоксикації тварин тетрахлорметаном.

Відповідно до мети роботи були поставлені такі задачі:

1. Вивчити на різних експериментальних моделях in vitro:

а) антирадикальні й антиоксидантні властивості ряду похідних піридинкарбонових кислот (сполук ПВ-2 – ПВ-7 та препарату Амізон);

б) здатність похідних піридинкарбонових кислот (сполук ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-6 і Амізону) до комплексоутворення з сироватковим альбуміном людини (САЛ).

2. Дослідити в експериментах in vivo:

а) вплив сполуки ПВ-4 та препарату Амізон на інтенсивність процесів ліпопереокиснення в мембранах ЕР клітин печінки щурів за умов інтоксикації ТХМ;

б) особливості дії похідних піридинкарбонових кислот (сполуки ПВ-4 та препарату Амізон) на структурно-динамічні параметри мембран ЕР гепатоцитів щурів, зокрема стан поверхневого заряду та гідрофобних зон мембрани, білок-ліпідних взаємодій та інш., в умовах отруєння ТХМ;

в) вплив сполуки ПВ-4 та препарату Амізон на інтенсивність реакції ліпопереокиснення в сироватці крові щурів за умов інтоксикації ТХМ;

г) дію сполуки ПВ-4 та препарату Амізон на біохімічні показники сироватки крові щурів, отруєних ТХМ.

Об'єкт дослідження – процеси перекисного окиснення ліпідів та структурно-динамічний стан мембран ендоплазматичного ретикулуму клітин печінки, а також інтенсивність процесів ліпопереокиснення та активність маркерних ферментів гепатоцитолізу в сироватці крові щурів.

Предмет дослідження – похідні піридинкарбонових кислот – сполуки з лабораторними шифрами ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-5, ПВ-6, ПВ-7 та препарат Амізон.

Методи дослідження – фармакологічні, біохімічні, фізико-хімічні, біофізичні, статистичні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені за темою дисертації, є фрагментом планової наукової роботи: "Вивчення молекулярних механізмів мембрано- та геномопротекторних властивостей ариламідів піридинкарбонових кислот за умов хімічного пошкодження мембран та ядерного хроматину клітин печінки тетрахлорметаном", шифр АМН 05.98 (N держреєстрації 0198U000333), що розроблялася у відділі біохімічної фармакології Інституту фармакології і токсикології АМН України.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведені дослідження вперше на різних моделях in vitro та in vivo показали наявність виражених антирадикальних й антиоксидантних активностей у ФАС, похідних піридинкарбонових кислот.

Показано, що застосування похідних піридинкарбонових кислот - сполуки ПВ-4 та препарату Амізон - в умовах інтоксикації експериментальних тварин ТХМ призводить до зниження інтенсивності процесів ліпопереокиснення в мембранах ЕР клітин печінки та сироватці крові щурів.

Вперше встановлено здатність речовини ПВ-4 стабілізувати властивості глибинних гідрофобних зон, а препарату Амізон - властивості поверхні мембран ЕР клітин печінки щурів, отруєних ТХМ.

Loading...

 
 

Цікаве