WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Історія становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (автореферат) - Реферат

Історія становлення та розвитку еволюційної морфології хребетних тварин в Україні (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.) (автореферат) - Реферат

Таблиця 1

Дані ультразвукової морфометрії нирок і кровотоку в ниркових артеріях і венах в КГ і при гідронефрозі (Mm)

Показник

І стадія (N=37)

ІІ стадія (N=15)

ІІІ стадія (N=12)

Уражений бік

Протилежний бік

Уражений бік

Протилеж-ний бік

Уражений бік

Протилежний бік

Контрольна група (N=60)

Товщина паренхіми, см

1,480,04

р1<0,001

1,700,03

р2<0,01

1,140,07

р1<0,001

1,710,05

р2<0,01

0,800,07

р1<0,001

1,780,09

р2<0,01

1,830,03

Структур-ний індекс

0,590,01

р1<0,001

0,660,01

р2<0,01

0,440,02

р1<0,001

0,640,01

р2<0,01

0,290,03

р2<0,001

0,620,02

р2<0,01

0,670,01

Площа ЧМС, см2

12,890,52

р1<0,001

0,200,14

р2<0,001

24,501,85

р1<0,001

1,170,68

р2<0,001

46,173,67

р1<0,001

2,831,06

р2<0,001

_

Обєм нирок, см3

1575

р1>0,05

1405

р2<0,01

22622

р1<0,001

1445

р2<0,01

28437

р1<0,001

1650,15

р2<0,01

1493

Vps, м/с

1,040,03

р1<0,001

0,980,02

р2<0,05

1,070,06

р1<0,05

1,030,07

р2>0,05

0,860,05

р1>0,05

0,990,06

р2<0,05

0,930,01

S/D

3,230,08

р1<0,001

2,650,06

р2<0,01

3,730,17

р1<0,001

2,790,08

р2<0,01

4,120,33

р1<0,001

3,130,24

р2<0,05

2,630,02

PI

1,230,03

р1<0,001

1,040,02

р2<0,01

1,330,05

р1<0,001

1,070,03

р2<0,01

1,440,09

р1<0,001

1,180,05

р2<0,05

1,050,01

RI

0,690,01

р1<0,001

0,620,01

р2<0,01

0,730,01

р1<0,001

0,640,01

р2<0,01

0,740,02

р1<0,001

0,670,02

р2<0,05

0,620,01

RI

0,070,01

р1<0,001

_

0,090,01

р1<0,001

_

0,110,03

р1<0,001

_

0,020,01

Ratio RI

1,110,01

р1<0,001

_

1,140,02

р1<0,001

_

1,150,05

р1<0,05

_

1,040,01

Qхв, мл

52023

р1<0,05

57925

р2>0,05

42434

р1<0,001

57235

р2>0,05

37846

р1<0,001

58472

р2<0,05

60122

Vvmax, м/с

0,410,01

р1<0,001

0,320,01

р2<0,01

0,420,02

р1<0,001

0,360,02

р2<0,01

0,370,04

р1>0,05

0,380,02

р2<0,05

0,290,01

K1

0,840,04

р1<0,001

1,210,07

р2<0,01

0,710,05

р1<0,001

1,060,05

р2<0,01

0,760,11

р1<0,001

0,890,10

р2<0,01

1,280,05

K2

4,120,25

р1<0,001

2,420,15

р2<0,01

5,580,49

р1<0,001

2,760,17

р2<0,01

6,981,19

р1<0,001

3,390,45

р2<0,05

2,190,10

Примітки: p1- гідронефроз, між ураженим боком та КГ; p2- гідронефроз, між ураженим та протилежним боком.

З метою виявлення розбіжностей між реальним об'ємом СМВ і даними УЗД, нами проведене експериментальне моделювання СМВ. У якості експеримен-тальної моделі використані натуральні анатомічні препарати сечових міхурів людей, які загинули від травм або гострої коронарної недостатності не більш ніж за добу до проведення дослідження і не мали захворювань нирок і ВСШ. Використо-вували сечовий міхур з тазовими відділами сечоводів і початковим відділом сечів-ника. Максимальне наближення до фізіологічних умов досягалося урахуванням ступеня наповнення сечового міхура, внутрішньоміхурового тиску, анатомічного розташовування елементів моделі. Це дозволило уточнити емпіричний коефіцієнт різниці між реальним об'ємом СМВ та об'ємом, одержаним при УЗД. Було доведено, що значення цього коефіцієнту відрізняється за умов звичайного та форсованого діурезу (у середньому відповідно 0,600,03 і 0,750,02) (деклараційний патент на винахід № 53924 А).

У пацієнтів з ГН спостерігали постадійне зростання лінійних розмірів ураженої нирки. Об'єм нирки при І стадії ГН значно не змінювався, при ІІ –зростав на 51,6 %, а при ІІІ – на 90,6 %. Площа ЧМС на повздовжньому зрізі практично подвоювалась від стадії до стадії. При ІІ і, особливо, при ІІІ стадії спостерігали змен-шення діаметрів як магістральних, так і внутрішньоорганних судин ураженої нирки, що було підтверджено статистично. При КДК, переважно при ІІІ стадії ГН, спостерігалось збіднення судинного малюнка паренхіми.

З урахуванням раніше опублікованих даних (Б.А. Круглов і М.С. Ігнашин, 1998) і на підставі проведеного дослідження для визначення обструктивного ха-рактеру патології використовували наступні межові значення показників кровотоку у нирковій артерії: RI0,70, RI0,08, Ratio RI1,11. Вперше були розмежовані постадійні зміни характеру артеріального кровотоку при ГН за даними ІД (табл. 1). Встановлено, що вже при І стадії ГН відбувалося вірогідне підвищення значень кутонезалежних індексів у ниркових та сегментарних артеріях відносно КГ і протилежної нирки (р<0,01ч0,001), а також RI (0,070,01, р<0,001) і Ratio RI (1,110,01, р<0,05ч0,001). На рівні міжчасткових і дугових артерій суттєвих змін кровотоку не спостерігалося. При ГН ІІ стадії у нирковій артерії відбувалось подальше підвищення значень кутонезалежних показників у порівнянні з нормою і контралатеральною ниркою (р<0,01ч0,001), зростала розбіжність між показниками RI в ураженій і контралатеральній нирці, визначались характерні ознаки обструкції (табл. 1). Подібні зміни спостерігали і у внутрішньоорганних артеріях. При ІІІ стадії ГН додатково з'являлись ознаки загального зниження артеріальної перфузії ураженої нирки за рахунок зниження максимальної і, особливо, мінімальної швидкості кровотоку. Але внаслідок виражених склеротичних змін судинної стінки при тривало існуючому прогресуючому процесі в цілому по групі відзначалось підвищення рівня кутонезалежних показників, а також RI і Ratio RI (р<0,05ч0,001). Характерним для III стадії є значне зниження об'ємного кровотоку з ураженого боку – майже вдвічі у порівнянні з нормою, а також приєднання змін з контралатерального боку, що можна вважати несприятливою прогностичною ознакою. У хворих з ІІІ стадією ГН гемодинамічні зміни у нирковій артерії відбувались у двох напрямках: у 66,6 % пацієнтів RI перевищував 0,70, в інших випадках RI був у межах нормативних значень або нижче них, що побічно свідчило про наявність АВШК в останніх. При використанні детермінаційного сполучення двох з перерахованих ознак: RI, RI, Ratio RI – у нирковій артерії з вище вказаним пороговим їх рівнем при І стадії гідронефрозу чутливість УЗД складала 78,4 %, специфічність – до 95,0 %. При ІІ стадії – відповідно до 94,4%, 95,0 %, при ІІІ – до 83,3 %, 95,0 %.

Вперше були оцінені постадійні зміни венозного кровотоку при ГН (табл. 1). У хворих з ГН Vvmax у нирковій вені вже при І стадії підвищувалась на 41,4 % у порівнянні з КГ, при ІІ – на 44,8 %, а при ІІІ стадії, коли відбувалося значне зниження артеріальної перфузії нирки, рівень цього показника дещо знижувався і перевищував нормативне значення на 27,6 %. Асиметричне підвищення Vvmax при ретенційних змінах ЧМС можна вважати ранньою побічною ознакою наявності обструкції, що потребує за цих обставин подальшого дообстеження пацієнта. Встановлено вірогідне підвищення Vvmax також і на рівні внутрішньоорганних вен. При ІІ і, особливо, ІІІ стадії ГН спостерігали деяке підвищення Vvmax (р<0,05ч0,01) і з контралатерального боку (при ІІ стадії – на 24,1 %, при ІІІ – на 31,0 %). За одержаними результатами може бути зроблений висновок, що у хворих з ГН при динамічному спостереженні зниження раніше високої швидкості Vvmax в ураженій нирці поряд із прогресуючим її підвищенням з контралатерального боку є прогностичною ознакою переходу процесу у термінальну стадію, і свідчить як про глибокі незворотні зміни в ураженій нирці, так і про зниження компенсаторних резервів протилежної нирки. При І стадії ГН К1 зменшувався на 34,4 %, К2 підвищувався на 88,1 %, при ІІ і ІІІ стадіях – відповідно на 44,5 % і 154,8 %, на 40,6 % і 218,7 %. Зміни цих параметрів виявлялись також вже на ранніх етапах захворювання і випереджали зміни даних допплерометрії артеріальних судин. Збільшення розбіжностей за цими показниками свідчить про посилення веностазу. Оцінка стану венозного кровотоку нирок з обчисленням параметрів К1 і К2 може бути запропонована до програми обстеження хворих з ОУ.

При вивченні характеру змін СМВ при ГН було з'ясовано, що на відміну від КГ, в якій викиди реєструвались у вигляді 1-, 2-, 3-хгорбих кривих з чіткими заокругленими піками, при ОУ характер спектрограм зазнає таких змін: згладжування піків, формування пологого монофазного спектру (т.з. "венозний" спектр), зниження амплітуди СМВ. Лише у 12,5 % випадків вигляд викидів не відрізнявся від норми. Вперше систематизовані параметри СМВ при різних стадіях ГН (табл. 2). Кількість викидів залежала від стадії процесу і знижувалась при І стадії на 35,5 %, при ІІ – на 67,3 %, при ІІІ стадії – в середньому на 79,1 % відносно норми. При ІІІ стадії в 58,3 % випадків викиди не спостерігались зовсім. Амплітуда і тривалість СМВ теж постадійно знижувались. З об'ємних показників більш інтенсивно знижувався хвилинний об'єм: в 1,8, 2,9 і 7,9 разів при І, ІІ і ІІІ стадіях відповідно. UJI відповідно по стадіях знижувався в 1,6; 2,5; 7,3 рази, дані змін хвилинного об'єму і UJI були вельми близькими. В контралатеральній нирці при ГН переважно спостерігали компенсаторне збільшення об'ємних показників СМВ.

Loading...

 
 

Цікаве