WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Антиноцицептивна дія низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання надвисокої частоти (автореферат) - Реферат

Антиноцицептивна дія низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання надвисокої частоти (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури за темою дисертації, визначені мета, задачі дослідження, опрацьовані моделі, особисто виконані експериментальні дослідження, здійснено статистичну обробку отриманих даних та оформлення їх у вигляді таблиць і рисунків, проаналізовано результати досліджень, сформульовано висновки дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на підсумковій конференції школи молодих фармакологів (Київ, 2000), VIII, X, ХІ російських національних конгресах "Человек и лекарство" (Москва, 2001, 2003, 2004), ІІ Національному з'їзді фармакологів України "Фармакологія 2001 – крок у майбутнє" (Дніпропетровськ, 2001), Х з'їзді онкологів України (Крим, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт, з них 3 – у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 5 – у матеріалах з'їздів та конференцій.

Структура іоб'єм дисертації. Матеріали дисертації викладені на 148 сторінках рукопису і складаються із вступу, огляду літератури, розділу "Матеріали та методи дослідження", двох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел. Покажчик літератури містить 49 вітчизняних і 167 іноземних джерел. Робота ілюстрована 19 таблицями та 3 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено на 370 білих нелінійних щурах, 410 білих нелінійних мишах, 485 мишах лінії С57/Bl/6. Нелінійні тварини були одержані з віварію Інституту фармакології та токсикології АМН України, лінійні миші - з віварію Інституту фізіології НАН України ім. О.О. Богомольця.

Маса тварин становила для щурів - 100,0  20,0 г, для мишей –

20,0  2,0 г. Тварини утримувалися на звичайному харчовому раціоні, одержували їжу та воду ad libitum. Методи евтаназії - шийна дислокація, передозований ефірний наркоз. В експериментах використовувалися інтактні тварини (без пухлин) та тварини з експериментальними пухлинами. Пухлини одержані з банку штамів Інституту фармакології та токсикології АМН України, банку штамів Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології НАН України ім. Р.Є. Кавецького.

Гостра токсичність протипухлинних засобів вивчена за В.Б. Прозоровським та співавт. (1978). В онкофармакологічних дослідженнях проводилися трансплантації епідермоїдної карциноми легень Льюїс, карциноми Герена, саркоми 180, меланоми В-16 у відповідності до прийнятих методичних підходів (З.П. Софьина, Я.Б.Сыркин (СССР); А. Голдин, А. Кляйн (США), 1979; Н.І. Шарикіна та співавт., 2001). Протипухлинна дія лікарських засобів оцінювалась за відсотком гальмування росту пухлини за масою, об'ємом у порівнянні з контролем.

Моделювання процесів метастазування.

В якості моделей метастазування використані епідермоїдна карцинома легень Льюїс, меланома В-16 згідно з прийнятими підходами (К.П. Балицкий, А.Л. Воронцова и соавт., 1991, Ю.Й. Кудрявец, 1999).

Пухлинний матеріал (2105 пухлинних клітин в 0,05 мл фізіологічного розчину) вводили внутрішньом'язово у стегно реципієнта. Для стимуляції процесу метастазування, пухлинні клітини вводили в подушечку задньої лапки реципієнта. На 21 добу лапку ампутували (під ефірним наркозом).

Кількість метастазів в легенях визначали візуально.

Розмір кожного метастазу розраховували за формулою:

V  0,524 D3, де

V - об'єм метастазу (мм3),

D - діаметр метастазу (мм).

Антиметастатичну дію лікарських засобів оцінювали за відсотком гальмування кількості метастазів у легенях тварин та за відсотком гальмування об'єму метастазів у порівнянні з контролем.

В роботі проведено вивчення дії на процеси метастазування 2-х комбінацій протипухлинних засобів:

комбінація І: хлофіден — 28,0 мг/кг, 6 уведень через 48 год, внутрішньоочеревинно; бротеофін — 93,0 мг/кг, 6 уведень, через 48 год, внутрішньоочеревинно; адріабластин — 1,1 мг/кг, 3 уведення через 24 год, внутрішньоочеревинно.

комбінація ІІ: адріабластин — 1,4 мг/кг, 3 уведення через 24 год, внутрішньоочеревинно; вінкристин — 0,14 мг/кг, 2 уведення через 1 тиждень, внутрішньоочеревинно; фторафур — 90,0 мг/кг, 6 уведень, через

48 год внутрішньоочеревинно.

В експериментах використані хлофіден та бротеофін, які були синтезовані в Інституті фармакології АМН України, мебіфон одержаний з Інституту органічної хімії НАН України, інші лікарські засоби — з аптечної мережі м.Києва.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням ступеня вірогідності за t-критерієм Ст'юдента (О.П. Минцир і співавт.,1991).

Результати досліджень та обговорення. Вивчено вплив хлофідену, бротеофіну і мебіфону на прищеплення пухлинних клітин і розвиток первинного пухлинного вузла.

Дослідження проведено на експериментальній пухлині - карциномі Герена, трансплантованій білим нелінійним щурам у відповідності з існуючими підходами, при ранньому початку проведення умовно - лікувальних впливів (24 години з моменту трансплантації, внутрішньоочеревинно). Надані результати впливу препаратів на приживлення пухлинного трансплантату відповідно до оптимальних доз

(рис. 1).

% гальмування приживлення

пухлинного трансплантату

Рис.1 Вплив хлофідену, бротеофіну, мебіфону, комбінацій І, ІІ на приживлення пухлинного трансплантату (карцинома Герена); *р0,05 по відношенню до контролю.

Показано, що хлофіден має здатність гальмувати приживлення трансплантату (карцинома Герена) в широкому діапазоні доз (28,0 мг/кг, 56,0 мг/кг, 70,0 мг/кг, 6 уведень через 48 год, внутрішньоочеревинно): відповідно 87,7; 82,5 та 77,2 % гальмування росту трансплантату за об'ємом. При подальшому спостереженні має місце пряма залежність "доза - ефект": 6 уведення: 91,6; 99,2; 99,5 % гальмування пухлинного росту.

Дещо інша картина має місце при курсовому використанні бротеофіну (рис.1). А саме, гальмування приживлення трансплантату спостерігається тільки у дозі 180,0 мг/кг (75,4 %) - перше уведення (карцинома Герена). При уведенні препарату у дозах 140,0 мг/кг та 112,0 мг/кг, а також при наступних уведеннях відповідно трьом дозам та режимам (6 уведень, через 48 год, внутрішньоочеревинно) спостерігається послаблення протипухлинного ефекту. Однак, по закінченню курсу уведень протипухлинна дія збільшується до вираженої: відповідно 98,1; 99,0; 97,7 % гальмування росту первинної пухлини.

Зазначенні відмінності щодо впливу бротеофіну на прищеплення та розвиток пухлинного трансплантату у порівнянні з хлофіденом при близьких показниках після курсу лікувальних уведень вказує на необхідність довготривалого впливу препарату на трансплантат для досягнення вираженої протипухлинної дії (не менше повного курсу лікування).

Мебіфон (40,0 мг/кг, 6 уведень через 48 год, внутрішньоочеревинно) має властивість гальмувати приживлення пухлинного трансплантату - 78,9 % (рис.1) та його розвиток (6 уведення - 98,6 %).

У попередніх дослідженнях було проведено конструювання комбінацій лікарських засобів на основі хлофідену та бротеофіну, а також відомих ефективних лікарських засобів - адріабластину, фторафуру, вінкристину (Я.С. Тимошенко, Ю.И. Петунин, 1986; С.С. Таніна, 1992). Комбінації одержані на основі багатокритеріальної оцінки токсичності та протипухлинної дії з використанням спеціальних програм з урахуванням основних фармакологічних властивостей протипухлинних засобів. Було встановлено, що створення таких комбінацій протипухлинних препаратів дозволили знизити 1,5 - 2 рази дози інгредієнтів при збереженні рівню протипухлинної активності (С.С. Таніна, 1992).

Вивчення впливу комбінації І: хлофіден — 28,0 мг/кг, 6 уведень через 48 год, внутрішньоочеревинно; бротеофін — 93,0 мг/кг, 6 уведень через 48 год, внутрішньоочеревинно; адріабластин — 1,1 мг/кг, 3 уведення через 24 год, внутрішньоочеревинно, на прищеплення пухлинного трансплантату показало, що в порівнянні з ефектами інгредієнтів у оптимальних режимах активність комбінації І знаходилась на рівні монопрепаратів (хлофіден, бротеофін, адріабластин). (рис.1).

Loading...

 
 

Цікаве