WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Сукцесії донної рослинності шельфу південно – східного Криму (автореферат) - Реферат

Сукцесії донної рослинності шельфу південно – східного Криму (автореферат) - Реферат

Синтез результатів аналізу наявних визначень дав змогу сформулювати власне трактування поняття "старіння", яке ми розуміємо як закономірний загальнобіологічний генетично не запрограмований, але генетично детермінований процес, який супроводжується певними віковими змінами в організмі. Тобто генетично запрограмоване не старіння, а тип обміну речовин, від якого залежить темп руйнування організму.

У першому розділі також встановлено, що відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 року № 3721-XII громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року. Водночас на Всесоюзному з'їзді з вікової фізіології (Ленінград, 1965 р.) та Міжнародному симпозіумі з вікової періодизації (Москва, 1965 р.) до осіб похилого віку було віднесено жінок, вік яких становить 56-74 роки та чоловіків у віці 61-74 роки.

Проведений аналіз дозволяє розглядати вік як якісно своєрідний етап психічного розвитку, що характеризується рядом особливостей, сукупність яких визначає неповторність структури особистості людини.

Розвиток пенітенціарної науки, починаючи з 20 років минулого століття, є свідченням стрімкого наукового зростання пенітенціарної теорії і практики. В цей період вітчизняні вчені (Ю.Ю. Бєхтєрєв, М.М. Ісаєв, С.В. Познишев, І.Я. Фойницький) вивчали особистість засудженого у двох основних напрямах – з позиції медичної психології й патопсихології та соціальної, класової диференціації злочинців. Головна увага цих дослідників і практичних працівників зосереджувалася на характиеристиці класового образу, соціальній небезпечності особистості і особливостей її психофізіологічної конституції, фізичного та психічного здоров'я.

Значний внесок у розвиток пенітенціарної науки належить українському педагогу, письменнику, одному з фундаторів вітчизняної пенітенціарної педагогіки А.С. Макаренку, який ще в 30-ті роки ХХ століття виділив методику виховної роботи в окрему галузь педагогіки. Серед вчених-макаренкознавців виділяються І.А. Зязюн, В.І. Кривуша, В.З. Фетісов, М.М. Фіцула та багато інших. Педагогічна спадщина А.С. Макаренка стала предметом грунтовних наукових досліджень в Болгарії, Великобританії, Канаді, Німеччині, США, Шотландії та інших країнах.

Аналіз спеціальної літератури останніх років свідчить, що вітчизняна пенітенціарна педагогіка і психологія накопичили значний теоретичний потенціал, який здатний юридично-нормативно вирішувати проблему психолого-педагогічного супроводження засуджених. У цьому контексті особливої уваги заслуговують дослідження науковців В.М. Синьова, О.В. Беци, О.М. Морозова, О.П. Севєрова, Г.О. Радова. Саме ці вчені першими обгрунтували актуальність проблеми ресоціалізації засуджених похилого віку, акцентуючи увагу на необхідності виваженого підходу персоналу виправної колонії до роботи із засудженими похилого віку. Не менш важливий внесок у розвиток пенітенціарної науки зробили вітчизняні та зарубіжні кримінологи Ю.М. Антонян, Л.В. Багрій-Шахматов, М.П. Журавльов, І.М. Даньшин, І.І. Карпець, К.Є. Ігошев, які вивчали проблеми соціальної типології особистостей злочинців різних вікових категорій.

Вивченню проблем удосконалення діяльності спеціальних відділів виправних колоній у контексті гуманізації життя засуджених присвячені праці О.М. Джужи, В.Б. Васильця, М.В. Коваля, О.І. Осауленка, І.С. Сергєєва, С.Я. Фаренюка.

Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми ресоціалізації засуджених похилого віку частково окреслено в працях Х. Адлера, Л. Ліндберга, О.Д. Глоточкіна, В.А. Ласточкіна, В.Ф. Пирожкова, С.В. Познишева, А.В. Шаміс.

Збагачення змісту та педагогічних засобів виправного процесу в умовах позбавлення волі обґрунтовано у дослідженнях І.А. Вартилецької, Л.А. Висотіної, П.Ф. Гришаніна, О.Г. Ковальова, І.В. Шмарова.

Оригінальні за науковою новизною праці фахівців пенітенціарної науки В.І. Ковальця, О.М. Морозова, Г.О. Радова, В.І. Шакуна були присвячені вивченню впливу релігійного чинника у процесі ресоціалізації засуджених різних вікових груп.

У своїх працях І.Т. Богатирьов, О.С. Міхлін, О.О. Новіков, В.З. Фетісов наводять загальні підходи до організації виправного процесу засуджених похилого віку. Разом з тим на рівні наукового дослідження дотепер не було розроблено цілісної методики ресоціалізації засуджених похилого віку. У заходах щодо реорганізації соціально-психологічної служби науково-методичне забезпечення за відповідними напрямами діяльності виправних колоній також залишилося поза увагою. Останнє тим більш є незрозумілим, оскільки у складі Державного департаменту України з питань виконання покарань відсутня будь-яка науково-дослідна установа. За таких умов не можна сподіватися на оперативну розробку та впровадження новітніх психолого-педагогічних технологій ефективного виправлення засуджених.

Вивчення стану проблеми у практиці виправних колоній показало, що психолого-педагогічна робота із засудженими похилого віку здійснюється стихійно, епізодично, нерідко без урахування сучасних досягнень педагогічної науки. Більшість працівників пенітенціарних установ не мають теоретичної підготовки та методичного забезпечення щодо організації і створення необхідних умов для виправлення цього контингенту засуджених, а в своїй діяльності керуються виключно особистим досвідом.

Використовуючи базові теоретичні і практичні напрацювання пенітенціарної психології, педагогіки і геронтології, дисертантом вперше запропонований новий науковий напрям – пенітенціарна геронтологія (від лат. poenitentia – покаяння і від грец. geron, gerontos – старий) як міждисциплінарна галузь наукових знань, принципово заснована на гуманістичних позиціях, яка досліджує закономірності і динаміку процесу ресоціалізації засуджених похилого віку в системі відносин "людина-право-суспільство".

Схематично інтеграційний взаємозв'язок пенітенціарної геронтології з іншими науковими галузями зображено на рис. 1.

Пенітенціарна психологія і педагогіка

Пенітенціарна геронтологія

Юридична психологія

Вікова психологія

Рис. 1. Взаємозв'язок пенітенціарної геронтології з іншими науковими галузями

Запропонована схема унаочнює пенітенціарну геронтологію як міждисциплінарну галузь наукових знань, що ґрунтується на теорії і практиці інших наукових галузей.

У контексті аналізу особливостей поведінки засуджених похилого віку визначено мотиваційні типи цієї категорії осіб. До першого типу віднесено 27 (15%) засуджених, котрі характеризуються гармонійністю всіх мотиваційних компонентів соціально-корисної діяльності: служінням суспільному обов'язку, сформованістю та позитивною спрямованістю життєвих планів і цілей діяльності; до другого типу віднесено 62 (35%) засуджених, у яких інтерес до суспільної діяльності не відрізняється постійністю, невпевненість у своїх силах, недостатність сформованої уяви щодо конкретних цілей та способів її досягнення; до третього типу віднесено 80 (45%) засуджених, яким властивий низький рівень розвитку соціально-корисних мотивів діяльності, їх пряма залежність від випадкових і ситуаційних чинників, пасивність до трудової і суспільної діяльності, відсутність конкретних життєвих планів після звільнення; до четвертого типу віднесено 9 (5%) засуджених, у яких не сформовані соціально-корисні мотиви діяльності, а зміст мотивів діяльності не відповідає суспільним цілям і носить асоціальну спрямованість.

Вивчаючи мотиваційну сферу засуджених похилого віку в місцях позбавлення волі, було з'ясовано, що у більшості осіб цього контингенту виправних установ домінують у діяльності такі мотиви: "очікування допомоги", "пасивне підкорення силі", "ухилення від боротьби", "визнання особистісної неповноцінності, непотрібності" (у 52,5% випадках).

У роботі також висвітлюється сучасний стан діяльності виправних колоній. Зокрема було виявлено, що значна кількість представників адміністрації колонії (84%) позитивно оцінює потенційні можливості безпосередньо психологічної служби в організації процесу ресоціалізації засуджених різних вікових категорій; 70% з них відзначили, що у пенітенціарному закладі діяльність стосовно виправлення засуджених потребує постійної, 14% – часткової психолого-педагогічної допомоги. У той же час 16% респондентів висловили неоднозначне ставлення щодо дієвості психолого-педагогічного впливу в умовах пенітенціарного закладу. Вони не відкидають повністю ефективність такої форми роботи із засудженими похилого віку, але мало вірять у можливості її впливу на ресоціалізацію, не розцінюють використання психолого-педагогічних можливостей як важливу умову підготовки засуджених похилого віку до життя після звільнення. Крім того, у першому розділі висвітлено стан та протиріччя реформування пенітенціарної системи в Україні.

Loading...

 
 

Цікаве