WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Хірургічне лікування біліодигестивних кровотеч (автореферат) - Реферат

Хірургічне лікування біліодигестивних кровотеч (автореферат) - Реферат

Публікації

Результати дисертації опубліковані в 12 статтях у наукових журналах, 7 збірниках наукових праць, 5 матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації

Дисертаційна робота викладена на 172 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, переліку використаних скорочень, 5-ти розділів, висновків і списку використаних джерел. Робота ілюстрована 23 таблицями, 12 рисунками. Бібліографічний показник містить 198 вітчизняних і закордонних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Під нашим спостереженням знаходилися 65 хворих із абсцесом маткової труби, усі жінки були репродуктивного віку.

Досліджувану групу склали 31 пацієнтка з абсцесом маткової труби, що одержувала лікування в ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України по розробленому лікувально-діагностичному алгоритмі.

У групу порівняння ввійшли 34 хворі з абсцесом маткової труби, що одержували загальноприйняту схему діагностики і лікування в лікувальних установах Донецької області.

Для з'ясування структури, поширеності, результатів діагностики і лікування абсцесу маткової труби у жінок фертильного віку нами був проведений ретроспективний аналіз хворих групи порівняння (n=34).

Оцінка ефективності розробленого діагностичного алгоритму зроблена за допомогою тесту "золотого стандарту".

Оцінка ефективності лікувального алгоритму і результатів лікування зроблена за допомогою порівняльного аналізу хворих досліджуваної і групи порівняння.

Морфологічне дослідження стінки маткової труби виконано усім хворим досліджуваної і групи порівняння. Для верифікації діагнозу використовувалося морфологічне вивчення маткових труб з використанням сучасних загальногістологічних, гістохімічних, імуногістохімічних і морфометричних методик дослідження.

Для ідентифікації збудників в процесі роботи проводили мікробіологічне дослідження виділень із цервікального каналу, заднього склепіння піхви, уретри - на флору, кількість лейкоцитів, наявність гарднерел, грибків, гонококів і трихомонад. Для діагностики Сhlаmуdіа trасhоmаtіs, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealyticum використовувалася методика полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Комп'ютерно-томографічне дослідження проводилося на базі служби променевих методів діагностики ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України на спіральному комп'ютерному томографі High Speed General Electric (США, 2003).

У своїй роботі ми використовували експрес-метод оцінки ефективності проведеної терапії і ступеня тяжкості запального процесу при хронічних запальних захворюваннях придатків матки (Пат. 54087 А. Україна. МКИ А61В10/00 №2002053799). Він містив у собі кількісну оцінку in vitro чутливості рецепторів до фактору активації тромбоцитів (ФАТ).

Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою програми Excel на комп'ютері ОЕМ IBM PC/АT Pentium.

З метою з'ясування структури, поширеності, результатів діагностики і лікування абсцесу маткової труби у жінок фертильного віку нами проведене ретроспективне дослідження хворих групи порівняння.

Передумовами для проведення даного дослідження послужили планові науково-дослідні роботи, що проводилися у відділі відновлення репродуктивної функції ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН України за період з 2002 по 2005 р. ("Вивчення розвитку гнійних деструктивних запальних захворювань придатків матки; оптимізація діагностики, комплексного лікування і профілактики", № держреєстрації 0102U001361; "Розробити диференційовану діагностично-лікувальну тактику у хворих на хронічні запальні захворювання придатків матки", номер держреєстрації АМН 16 № 0105U002703). Під час розподілу хворих по нозологіям звертало на себе увагу відсутність діагнозу абсцес маткової труби. З 52 хворих із хронічним сальпінгітом, яким було проведене хірургічне лікування, у 34 випадках були виявлені патоморфологічні описи відповідні абсцесу маткової труби, але клінічний діагноз абсцес маткової труби не виставлявся.

Нами з'ясована захворюваність абсцесом маткової труби за кілька років у ряді регіонів Донецької області. У середньому показник захворюваності склав 1,77 випадків на 100000 жінок фертильного віку. Варто помітити, що в розрахунках враховувалися тільки хворі з морфологічно підтвердженим діагнозом. Можна допустити, що істинна захворюваність набагато більша. Причому захворюваність хронічними сальпінгітами склала 29,41 на 100000 жінок фертильного віку, а тубоваріальними абсцесами 48,4 випадки відповідно. З огляду на стадійність розвитку хронічних запальних захворювань придатків матки можна зробити висновок, що існує проблема в діагностиці ранніх форм хронічного запалення і, зокрема, абсцесу маткової труби.

Нами був докладно вивчений характер і обсяг проведених діагностичних досліджень у групи порівняння. Найбільш часто використовується трансабдомінальне УЗД (100% випадків). З рентгенологічних методів застосовувалася оглядова рентгенографія органів черевної порожнини 24 (70,83%).

З інвазивних методів дослідження, звертає на себе увагу доволі великий відсоток (70,83%) пункцій черевної порожнини через задній склепіння піхви.

Застосування методів виявлення збудника, в основному обмежувалося бактеріоскопічним дослідження мазків з цервікального каналу й уретри (100%). Метод полімеразної ланцюгової реакції використовувався лише спорадично (5,88%).

Усі хворі групи порівняння були оперовані на 5-7 добу в зв'язку з неефективністю проведеної консервативної терапії. Обсяг хірургічного лікування не перевищував одно- чи двосторонньої тубектомії.

При проведенні антибактеріальної терапії монотерапія використовувалася в 33,34% випадків, причому найбільш часто в 16,67% випадків призначався гентаміцин у середньому дозуванні 160 мг/доб., в інших випадках використовувалися цефалоспорини 2-го (8,33%) і 3-го (4,17%) покоління, а так само фторхінолони (4,17%).

У жодному з 34 випадків у групи порівняння не було сучасних комбінацій трьох антибактеріальних препаратів, які впливають на аеробно-анаеробні асоціації збудників, а також хламідії, мікоплазми й уреоплазму.

Аналізуючи інфузіонограми хворих групи порівняння нами виявлена повна невідповідність об'єму і якісного складу інфузіонних середовищ, що вводяться. Не використовувалися методи активної і пасивної детоксикації.

Цікавими, на наш погляд, виглядають дані про використання нестероїдних протизапальних засобів. У 16 (48,53%) хворих з групи порівняння вони застосовувалися епізодично з метою зниження температури тіла, а не постійно протягом курсу лікування. Це свідчить про відсутність патогенетичного підходу до лікування.

Аналізуючи наведені вище дані, можна зробити висновок, що оцінити істинну захворюваність абсцесом маткової труби у даний час не представляється можливим, тому що існує проблема в діагностиці даної патології. Результати діагностики і лікування абсцесу маткової труби у жінок фертильного віку групи порівняння не відповідають сучасним вимогам.

В розробленому нами діагностичному алгоритмі ми диференціювали абсцес маткової труби та хронічний гнійний сальпінгіт. Це було пов'язано з тим, що під час проведення морфологічного дослідження нами були виявлені значні розбіжності в ступенях ураження стінки маткової труби при даних захворюваннях.

При морфологічному дослідженні стінки маткової труби у хворих з абсцесом маткової труби наявність хронічного рецидивуючого запалення виявлено в усіх 4-х її частинах - у інтрамуральній, перешийку (істмусі), ампулі й у воронці.

Найбільш вираженим цей процес був у перешийку й в ампулі. В усіх спостереженнях мав місце пансальпінгіт з наявністю множинних дрібних осередків некрозу, крововиливів і формування абсцесів.

Для абсцесу маткової труби характерним є строкатість запальних і регенераторних процесів. У ділянках рубцевої тканини можуть виявлятися ділянки дифузійного гнійного запалення з формуванням макро- і мікроабсцесів, або великі інфільтрати, представлені переважно лімфоцитами і плазмоцитами.

В основі розвитку абсцесу маткової труби лежить рецидивуюче, прогресуюче, переважно альтеративно-ексудативне запалення з обов'язковою стадійністю розвитку процесу: запалення - грануляція - рубцювання на фоні наростаючої дисфункції клітин імунної відповіді. У наслідок необоротного характеру патологічних структурно-функціональних зрушень, абсцес маткової труби доцільно лікувати хірургічними методами, щоб уникнути розвитку гнійних ускладнень і аутоімунізації.

Розроблений нами діагностичний алгоритм включає в себе два напрямки, за допомогою яких можна виявити абсцес маткової труби та довести незворотність морфофункціональних змін в стінці маткової труби.

Це дає підстави для визначення, в яких випадках маткова труба підлягає видаленню.

Розв'язок цієї складної проблеми став можливим за включення в діагностичний алгоритм методу визначення ступеня важкості запального процесу та оцінки ефективності проваджуваної консервативної терапії за допомогою визначення ФАТ-реактивності організму.

Тромбоцити і їхні фактори є активними учасниками запально-репаративних процесів. Доведено, що транзиторне збільшення концентрації в плазмі ФАТ спостерігається значно раніше, ніж відбувалася зміна рівня прозапальних цитокінів. Також, при тривалому підвищенні рівня ФАТ відбувається зниження чутливості відповідних рецепторів на клітинах-мішенях, виникає феномен десенситизації ФАТ-рецепторів.

При оборотних структурних змінах у стінці маткової труби відзначається високий ступінь відновлення чутливості ФАТ-рецепторів (більш 30%) на 5-ту добу консервативної терапії. При необоротних морфологічних змінах ступінь відновлення чутливості ФАТ-рецепторів у ці ж терміни не перевищує 20%.

Loading...

 
 

Цікаве