WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Раціональні методи лікування собак з частковими втратами зубів та порушенням прикусу (автореферат) - Реферат

Раціональні методи лікування собак з частковими втратами зубів та порушенням прикусу (автореферат) - Реферат

Посилення конкуренції на світовому рівні, загострення боротьби за інвестиції, тиск мобільного транснаціонального капіталу на національні держави з вимогами дерегулювати їхні економіки, знизити податки та надавати пільги корпоративним діячам стали об'єктивними чинниками нарощування впливу ідеології неолібералізму наприкінці 1970-х рр. Суть неолібералізму є у наданні переваги ринковим імперативам над суспільними; як вислід, формується більш атомізована та приватизована система. Доконечно необхідним компонентом такої системи є перехід від держави загального добробуту до режиму загальної праці. Неолібералізм відродив Смітові ідеї саморегульованого ринку, корелятом якого є держава-"нічний вартовий", та конкуренції, як панівного принципу організації суспільства. Держава у площині неоліберального мислення дискредитується та сприймається не як засіб розв'язання проблем, що постають у перебігу розвитку, а як складова цих проблем. Сьогодні державоцентристська школа є основним опонентом неолібералізму: вона інкорпорує неоліберальну критику неефективної бюрократії та антикапіталізму ліворадикальних концепцій, водночас уникаючи ринкового екстремізму цієї ідеології.

Аналіз досвіду піднесення Японії та "азійських тигрів" (Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу та Сінгапуру) переконливо засвідчив, що формула успіху цих країн, успіху, який потверджується прогресом їхніх соціально-економічних показників, грунтувалась як на використанні сил вільного ринку, так і на цілеспрямованому втручанні держави до сфери розвитку суспільства за рецептами, які більше відповідали візії Ф.Ліста, аніж А.Сміта. Досвід цих країн, які на початковій стадії розвитку можна було зарахувати до напівпериферії (у випадку Японії) та периферії (у випадку "тигрів"), піддав сумніву жорстко-детерміновану бінарну диференціацію світу, що висувалася теоретиками залежності та розвитку недорозвитку, а також став викликом світ-системному аналізу з його постулатом, що розвиток – це лише гра з нульовою сумою.

Держава, що стимулює розвиток, є носієм специфічних характеристик. Апарат такої держави повинен не лише незалежно і безсторонньо формулювати свої цілі (тобто мати автономію стосовно суспільства), але й володіти ресурсами, необхідними для їхнього втілення, попри опір захисників впливових інтересів партикуляристського гатунку. Автономія держави має доповнюватися тісним зв'язком між державними менеджерами та діловою елітою. Це поєднання незалежності й кооперації – або "закорінена автономія держави" (П.Еванс) – забезпечує державі надходження необхідної інформації та гарантує співпрацю обох сторін. За таких умов значною мірою посилюється спромога держави трансформувати соціально-економічні відносини. Водночас зменшення ступеня автономії клептократичної держави позитивно позначається на соціально-економічному розвої. Автономія держави справджується як у виборі нею певних стратегій накопичення капіталу, так і в проведенні політики розподілу та перерозподілу економічних ресурсів у суспільстві.

Суттєвим ганджем дослідницької програми держави, що сприяє розвитку, стало перетворення досвіду "азійських тигрів" на універсальну норму. Зважаючи на авторитарну традицію імперської Японії, зруйновану американською окупацією після поразки країни вранішнього сонця у Другій світовій війні, та авторитарність політичних режимів більшості "тигрів", які почали демократизуватися лише наприкінці 1980-х рр., творцям державоцентристської парадигми видавалося за доцільне розглядати авторитаризм як єдино можливу політичну оболонку держави, що сприяє розвитку. Так, у випадку Південної Кореї військові тривалий час домінували у політиці: як вислід, політичне суспільство потерпало від суворих обмежень у своїй діяльності, а правлячий режим нехтував опозицією та придушував організований робітничий рух.

У розділі розроблено типологію держав, що сприяють розвитку. До традиційної авторитарної держави, що сприяє розвитку, емпіричним референтом якої є країни Східної Азії, прилучається демократична держава, що сприяє розвитку. Така держава відзначається гнучкістю свого бюрократичного апарату та спроможна скористатися переходом від фордизму до постфордизму. Демократична держава, що сприяє розвитку, зорієнтована на високоосвічених професіоналів, як на свою соціальну базу, а її методом акумуляції є залучення транснаціонального капіталу. Це відрізняє її від авторитарної держави, що сприяє розвитку, яка зазвичай закорінена у місцевому капіталі та тяжіє до протекціонізму й субсидіювання місцевої промисловості. Демократична держава, що сприяє розвитку, йде далі за Евансову концепцію "закоріненої автономії" – вона передбачає кооперацію держави не лише з капіталістичним класом, позаяк співпрацює з інституціями громадянського суспільства, що оперують у системі координат публічної сфери. Принциповою відмінністю поміж авторитарною та демократичною державами, що сприяють розвитку, є різний ступінь використання двох протилежних типів влади, виокремлених М.Манном: деспотичної та інфраструктурної відповідно.

Центральна Європа торує шлях до розбудови капіталістичних інституцій за відсутності місцевих капіталістів – роль останніх виконують транснаціональні корпорації – що відкриває можливості для залежного розвитку, натомість соціальні зміни в Україні – так само, як і в Росії – мали своїм вислідом постання потужного класу капіталістів, етос якого спонукає до дій, що підважують інституції раціонального капіталізму та скеровують ці країни дорогою розвитку недорозвитку.Патримоніалізація держави, яка може набирати олігархічно-суперпрезиденталістських або олігархічно-парламентських форм із акцентацією на клієнталізмі, уможливлює поступ політичного капіталізму (відомо, що останній може заохочувати бурхливе економічне зростання коштом розвитку суспільства), відтак притлумлюючи капіталізм раціональний.

У "Висновках" підведено підсумки дослідження. Зазначено, що фіксується така проблема, як наявність розриву поміж досвідом конфліктного соціологічного теоретизування про розвиток та модернізацію суспільства, з одного боку, і риторичним декларуванням необхідності синтезу, яке є популярним у середовищі науковців, залучених до соціологічної рефлексії на рівні загального дискурсу – з іншого. Здійснена реконструкція дослідницьких програм соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію уможливлює теоретизування під кутом зору принципів багатовимірності та синтезу, у просторі якого концепції розвитку, модернізації, розвитку недорозвитку, залежності, периферії та напівпериферії стають сумісними, позаяк усі вони осягаються як опис різних аспектів соціальної реальності, тобто є інтелектуальними феноменами, що доповнюють одне одного.

Моделлю динаміки соціологічного знання у сфері розвитку та модернізації є еволюція, оскільки цей процес характеризується не стільки Куновою революційністю, скільки поступовістю та співіснуванням різних дослідницьких програм. Рівночасно мультипарадигматичність не означає легітимації "фатальної самовпевненості" (Ф.Гаєк) окремих дослідницьких програм, які претендують на вичерпний опис соціального світу й відкидають альтернативні погляди. Кожна з цих дослідницьких програм є в центрі не лише наукових, але й політико-ідеологічних дебатів відносно категорій і методології оцінки феноменів розвитку й модернізації та предмета оцінки загалом. Зміни гегемоністичних дослідницьких програм у такій суспільно "чутливій" сфері, як розвиток та модернізація, вочевидь трапляються як під впливом суто внутрішньої логіки наукових програм, так і внаслідок зміни балансу глобальних / національних владних відносин і соціальної позиції та інтересів творців цих ідей. Акцентація переважної більшості мислителів, зосереджених на проблемах розвитку та модернізації суспільства як на завданні осягнення світу, так і його перетворення, зумовлює щільний зв'язок поміж ідеями та інтересами, а відтак – проникнення ідеології до сфери теоретизування.

Loading...

 
 

Цікаве