WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Раціональні методи лікування собак з частковими втратами зубів та порушенням прикусу (автореферат) - Реферат

Раціональні методи лікування собак з частковими втратами зубів та порушенням прикусу (автореферат) - Реферат

Спираючись на факти з історії Латинської Америки, Франк наполягав на тому, що цей регіон потерпав від колоніального недорозвитку, який має своїм вислідом узалежненість – економічну, політичну та культурну – його суспільств від зовнішньої метрополії. Відносини на кшталт "метрополія–сателіти" є всепроникні та структурують економічне, політичне й соціальне життя латиноамериканських колоній та країн. Вислідом такого включення до світового капіталістичного розвитку стає недорозвиток.

Досліджуючи динаміку світової економічної кризи у 1970-х рр., Франк піддав критиці сподівання, що покладалися на імпортзамінну та експорторієнтовану стратегії розвитку, як на механізми ефективного розвитку суспільств третього світу. На тлі бурхливого прогресу економіки пришвидшилися процеси зміщення центрів прийняття економічних рішень із країн, що розвивалися, до осередків міжнародного капіталу. Постійне збільшення потреби в імпортних технологіях та капіталі поглиблювало кризу заборгованості, відтак, економічне зростання, зорієнтоване на потреби заможних, лише посилювало соціальну поляризацію. Франк наголошував, що соціалістичні країни, як інтегральна частина світової капіталістичної системи, так само зазнали кризи. Симптоматично, що цю реальність змушені були визнати як лідер СРСР Л.І.Брежнєв, так і провідник Болгарії Т.Живков. За Франком, соціалістичні економіки посідали проміжне місце у міжнародному поділі праці, виступаючи стосовно третього світу в ролі, еквівалентній функції Заходу щодо другого світу. Криза капіталізму підвищила вартість імпорту для соціалістичних країн та обмежила можливості їхнього експорту. Економічні негаразди соціалізму супроводжувалися політичною та ідеологічною кризами. Франк також передбачив, що націоналістичні, регіональні та релігійні емоції, які стали потужними мотиваторами опозиції ленінським режимам, у перспективі спровокують військові конфлікти як всередині соціалістичних країн, так і поміж ними.

У дисертації концепція залежності Франка переформульовується у термінах, які вможливлюють інкорпорацію та адекватну оцінку ролі культурних чинників у соціальному (а не лише економічному) виробництві залежності. Ситуація залежності суспільства визначається мною як здатність зовнішніх сил (індивідуальних національних держав, їхніх угруповань та глобальних корпоративних діячів) контролювати та визначати напрям його інституціоналізованих економічних та політичних дій; рівночасно зовнішні сили мають статус "референтної групи" або "значущого іншого" стосовно місцевих правлячих верств, а іноді й для суспільства загалом. Така дефініція категорії залежності робить її адекватним аналітичним інструментарієм як для осягнення динаміки третього світу, так і для інтерпретації трансформацій постленінських суспільств.

У четвертому розділі дисертації "Дослідницька програма світ-системного аналізу: І.Валерстайн та його школа" увиразнюються інтелектуальні витоки та методологічна візія світ-системного аналізу. Продемонстровано, що методологічні засади світ-системного аналізу поривають із традиційним вододілом поміж ідеографічним характером історії і номотетичною природою суспільних наук. Валерстайнова методологічна візія заохочує дослідників висувати есенціалістське пояснення соціального світу та визначати панівну логіку соціального розвитку, ігноруючи неадекватність емпіричної бази та "спротив" з боку реальності спробам осягнути її у системних категоріях.

У роботі критично оцінюється Валерстайнів підхід до капіталізму (проблема його походження в масштабі світ-економіки є центральною для світ-системного аналізу), який засадничо відрізняється від класичних поглядів А.Сміта, К.Маркса та М.Вебера. Світ-системна дефініція капіталізму розглядає цей феномен як виробництво задля продажу на ринку, метою якого є максимальне примноження прибутку. За такої системи виробництво постійно розширюється доти, доки воно є прибутковим, а індивіди постійно винаходять нові засоби виробництва речей, аби збільшити рівень прибутку. Валерстайн наголошує, що капіталізм конституюється способом виробництва, налаштованим на прибуток, тобто існування капіталізму не залежить від того, чи є цей спосіб виробництва індустріальним: Європейська світ-економіка формується саме на основі капіталістичного сільського господарства. Капіталістична світ-економіка з самого початку поділяється на ядро, напівпериферію та периферію. Використання рабської праці або узалежненого селянства не суперечить принципам капіталізму за умови, що економічна система орієнтується на світовий ринок (у цьому і є відмінність між капіталізмом і феодалізмом – у випадку останнього така орієнтація не існувала). Капіталізм є системою, що конфліктує із вільним ринком; відтак, за умов капіталізму політичні утворення – держави – постійно беруть економічні втрати на себе, натомість економічні здобутки розподіляються з-поміж приватних діячів. Така концептуалізація капіталізму сумісна з Веберовим ідеальним типом політичного капіталізму, і попри Валерстайнове переконання, що капіталізм є універсальним феноменом, якому притаманна не множинність, а єдність, його послідовники (зокрема Дж.Аррігі) досліджують регіональні / цивілізаційні варіанти історичного капіталізму.

У дисертації вперше доведено, що Веберова дефініція капіталізму як самодостатнього космосу суголосна з Валерстайновим баченням модерної світ-системи, домінантною ознакою якої є невпинне, вільне від будь-яких обмежень накопичення капіталу. Але зі схожих засновків ці вчені роблять позірно протилежні висновки. Для Вебера таке визначення капіталізму було лише спонукою до подальшого дослідження – симптоматично, що пасаж про капіталістичний космос з'явився на останніх сторінках "Протестантської етики", символізуючи довершеність студій однієї епохи в історії капіталізму та обгрунтування необхідності вивчення його подальших трансформацій. Натомість для Валерстайна положення про невпинну акумуляцію капіталу є альфою і омегою його дискурсу.

У розділі експліковано аргументацію світ-системного аналізу, який заперечує можливість розвитку індивідуальних суспільств у межах модерної світ-системи та відкидає притаманне багатьом теоретикам модернізації ототожнення розвитку та індустріалізації. Розбудова промислової потуги мало що змінює у балансі сил – тобто розподілі багатства, добробуту та влади – між ядром і периферією / напівпериферією. Дистинкція між ядром та периферією не закорінена в якомусь конкретному наборі видів економічної діяльності; джерелом такої поляризації є перманентна боротьба за привласнення переваг поділу праці. Для обгрунтування своєї позиції світ-системні теоретики застосовують концепції олігархічного та демократичного багатства. Демократичне багатство – це такий тип розпорядження ресурсами, який, у принципі, є доступним будь-кому (індивіду або країні) та є прямо пропорційним інтенсивності й ефективності їхніх зусиль. Натомість олігархічне багатство не є дотичним до інтенсивності та ефективності зусиль свого власника – воно недоступне для усіх, незалежно від інтенсивності намагань індивіда / держави отримати цей тип багатства. Така ситуація є вислідом, по-перше, неможливості для всіх разом заволодіти ресурсами, які втілюють працю більш як однієї людини; по-друге, численні види ресурсів абсолютно та відносно обмежені – отже, використання цих ресурсів одними передбачає виключення інших. Олігархічне багатство обмежується зоною ядра, демократичне – напівпериферією, а злидні – периферією.

У розділі демонструється, що "за дужками" світ-системної візії залишається такий культурний механізм легітимації та регулювання нових форм економічної дії у Західній Європі, як протестантизм. Саме аскетичний протестантизм виконував засадничу роль у поширенні вірусу епідемії капіталізму, створивши тип особистості, здатної, з одного боку, до методичного, раціонального вивільнення від пут традиціоналізму в спосіб, який спирався на універсальну етику безособових норм, та до етичної регуляції соціального порядку – з іншого. Акцент на безособових нормах та етичній регуляції соціального порядку не суперечить фактам існування жорсткої конкуренції, експлуатації та важливості політичного втручання для отримання прибутку на мікро- та макрорівні західного суспільства на шляху до модерну. Функціоналістське зведення світ-системними теоретиками картин світу до надбудови, яка постає у відповідь на імпульси з боку економічних структур, унеможливлює розуміння ролі ідей, що зумовили якісні, а не лише кількісні відмінності поміж суспільствами. Зворотний бік подібної постави – це політизований волюнтаризм моралізаторського штибу.

Loading...

 
 

Цікаве