WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Раціональні методи лікування собак з частковими втратами зубів та порушенням прикусу (автореферат) - Реферат

Раціональні методи лікування собак з частковими втратами зубів та порушенням прикусу (автореферат) - Реферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кутуєв Павло Володимирович

УДК 316.2 + 316.422

Концепції розвитку та модернізації суспільства: історико-соціологічний аналіз дослідницьких програм

22.00.01 – теорія та історія соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціології Національного

університету "Києво-Могилянська академія"

Науковий консультант: доктор соціологічних наук, професор

Погорілий Олександр Іванович,

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв,

завідувач кафедри соціології, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Пірен Марія Іванівна,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

професор кафедри політології, м. Київ

доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник

Костенко Наталія Вікторівна,

Інститут соціології НАН України, провідний науковий співробітник

відділу соціології культури та масових комунікацій, м. Київ

доктор соціологічних наук, професор

Куценко Ольга Дмитрівна,

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,

професор кафедри соціології, м. Харків

Провідна установа: Львівський національний університет

імені Івана Франка, кафедра історії та теорії соціології, м. Львів

Захист відбудеться 26 вересня 2005 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці

імені М.Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "11" серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тарабукін Ю.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХХ століття, яке Е.Гобсбаум визначив як епоху виразно крайніх позицій, стало свідком тектонічних суспільних трансформацій на рівні окремих суспільств та в світ-системному масштабі. Впродовж цього сторіччя центр глобальної гегемонії змістився з Британії до США, і власне боротьба за гегемонію породила як дві світові війни, так і умови для реалізації проекту ленінізму на теренах колишньої Російської імперії із подальшим створенням СРСР та його світ-імперії. До інших ключових змін минулого століття слід долучити дезінтеграцію європейських колоніальних імперій та постання третього світу, або світу, що розвивається, а також зовсім недавнє зникнення ленінізму як альтернативи ліберально-модерним принципам організації суспільства та ідеології. Після краху переважної більшості ленінських суспільств ліберально-демократична версія капіталізму залишилася тріумфатором-гегемоном у світовому масштабі. У такий спосіб на деякий час було делегітимовано спроби пошуку альтернативи ліберальному капіталізму, що дало підставу деяким дослідникам виголосити настання "кінця історії" (Ф.Фукуяма). Дезінтеграція ленінізму, який конституював так званий другий світ, спричинилася до пришвидшеного процесу диференціації країн, що входили до соціалістичної співдружності, та до вибору ними докорінно різних траєкторій розвитку. Частина східноєвропейських постленінських країн наближається до стандартів першого світу, натомість більшість країн – спадкоємців СРСР – радше відтворюють зразки суспільних практик, притаманних світу третьому. У повоєнну епоху ми стали свідками японського дива, до якого приєдналися "азійські тигри" (Південна Корея, Тайвань, Гонконг та Сінгапур). Спромога цих держав знайти виходи з периферії засвідчила багатоваріантність соціального розвою та неможливість вироблення універсальної формули поступу, яка, на додачу, мала б жорстку географічну "прив'язку" та асоціювалася б з єдиним культурним контекстом.

Важливим аргументом на користь своєчасності дисертаційного дослідження є гостра нестача комплексного аналізу генезису концепцій розвитку та модернізації суспільства, аналізу, який би в дусі Гідденсового "поза правими та лівими" долав жорсткі теоретичні та ідеологічні дихотомії, що залишились у спадок від протистояння ленінських та ліберальних режимів доби холодної війни. Серед учених, які включені до процесу розбудови соціологічної теорії, поширюється переконання про необхідність взаємодії різних дослідницьких програм та ідеологій, взаємодії, яка б долала обмеження стратегем конфлікту, досягаючи синтезу. Водночас ця теза, сформульована в площині узагальненого дискурсу, майже не заторкає рефлексії про розвиток та модернізацію, які переважно залишаються ідеологічно навантаженими та теоретично одновимірними. На тлі збереження гегемонії практикою інтелектуального "знищення" парадигмального "іншого" загострюється потреба у збалансованішому, багатовимірнішому та синтетичному підході, який можливо вибудувати, здійснивши реконструкцію найвпливовіших концепцій розвитку та модернізації у соціологічному дискурсі.

Найвизначніший внесок до історико-соціологічного аналізу соціологічних концепцій розвитку та модернізації і теоретико-методологічних засад дискурсу модерну належить таким науковцям, як Дж.Александер, Г.Алмонд, Р.Бендікс, І.Вейнберг, Ю.Габермас, Е.Гобсбаум, Ш.Ейзенштадт, А.М.Єрмоленко, В.А.Зарін, В.Л.Іноземцев, Б.Кагарліцкій, Н.В.Костенко, О.Д.Куценко, Х.Ларейн, Н.Моузеліс, Ю.В.Павленко, Ю.М.Пахомов, М.І.Пірен, О.І.Погорілий, П.Престон, А.О.Ручка, С.Субрахман'ям, В.І.Судаков, В.В.Танчер, А.Турен, В.Г.Фєдотова, А.Г.Франк, Б.Хетне, В.Шлюхтер, Р.Шпорлюк. Ці автори визначили епістемологічні підходи до вивчення соціологічного теоретизування про модерн, модернізацію та розвиток, проаналізували окремі дослідницькі програми, їхній соціокультурний та ідеологічний контекст, а також процес динаміки реальних модерних суспільств. Водночас жоден із цих науковців не переслідував мету дослідити еволюцію дослідницьких програм соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію з моменту його виникнення у повоєнний період і до сьогодні.

Проблему дисертаційного дослідження конституює суперечність між нескінченними мантрами соціологів про необхідність теоретичного синтезу, з одного боку, і домінуванням конфліктного теоретизування, яке піддається відчутному впливу ідеологій – з іншого. Навіть у випадках визнання права теоретичного "іншого" на існування та необхідності діалогу з ним у преамбулах соціологічних трактатів із проблем розвитку та модернізації суспільства взаємодія поміж дослідницькими програмами незрідка вироджується в конфронтацію. Поза всяким сумнівом, важливою є корекція поглядів на модерн загалом та на його західну варіацію зокрема як на соціологічний еквівалент благого суспільства політичної теорії та філософії.

Розв'язання зазначеної проблеми можливе за умов експлікації логіки та визначення етапів еволюції концепцій розвитку та модернізації у соціологічних дослідницьких програмах.

Дисертація з науковими планами організації, де виконана робота, не пов'язана. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до концептуалізації розвою соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію.

Метою дисертаційного дослідження є визначення структури еволюції концепцій розвитку та модернізації у дослідницьких програмах соціології під кутом зору їхньої взаємодії поміж собою та з ідеологіями, охоплюючи період з 1950-х рр. до сьогодення. Відповідно до поставленої мети дослідження вирішувалися такі завдання:

обгрунтувати евристичність та продуктивність застосування методології ідеальних типів та методології дослідницьких програм до студіювання еволюції концепцій розвитку та модернізації у соціологічному дискурсі;

обгрунтувати необхідність обмеження сфери застосування поняття "модернізація", запровадивши концепцію "формування модерну";

спростувати погляд на модерн як на еквівалент благого суспільства, позбавленого конфліктів;

продемонструвати, що модерн не є жорстко фіксованим набором властивостей;

піддати ревізії інтерпретацію соціології Т.Парсонса як інтелектуального чинника євроцентричного оптимізму соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію;

експлікувати соціокультурні, ідеологічні та інтелектуальні передумови постання соціологічного дискурсу про розвиток та модернізацію у формі першої фази дослідницької програми модернізації;

обгрунтувати поділ дослідницької програми модернізації на два типи (стадії) та ідентифікувати чинники трансформації першої, оптимістичної, фази дослідницької програми модернізації у другу, песимістичну;

Loading...

 
 

Цікаве