WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика і хірургічне лікування хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок, поєднаної з мультифокальним атеросклерозом (автореферат) - Реферат

Діагностика і хірургічне лікування хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок, поєднаної з мультифокальним атеросклерозом (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора. Дисертантом особисто проведений патентний пошук та проаналізована наукова література, що дозволило визначити напрямок дослідження, окреслити мету, задачі та методичні підходи до їх виконання. Здобувач самостійно проводив підбір та обстеження хворих, виконував інструментальні дослідження, проводив забір крові для виконання лабораторних досліджень. Аналіз, узагальнення, статистичну обробку отриманих результатів, підготовку матеріалів до публікації й оформлення дисертаційної роботи автор проводив самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на пленумі правління Українського наукового товариства кардіологів "Атеросклероз і ішемічна хвороба серця: сучасний стан проблеми. Артеріальна гіпертензія як фактор ризику ІХС; профілактика ускладнень" (Київ, 2003), конференції молодих вчених Дніпропетровської державної медичної академії (Дніпропетровськ, 2003), науково-практичній конференції кардіологів "Атеросклероз та атеротромбоз: патогенез, клініка, лікування" (Харків, 2003), VII національному конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 2004). Апробація дисертації була проведена на кафедрі шпитальної терапії №2 Дніпропетровської державної медичної академії 25.10.2004 р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 3 журнальні статті у виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 статті в інших науково-практичних виданнях та 6 матеріалів і тез конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 145 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методів дослідження, чотирьох розділів, присвячених результатам роботи та їхньому обговоренню, висновків та практичних рекомендацій, має 36 таблиць і 16 малюнків. Список використаної літератури містить 180 джерел, що складають 23 сторінки, з них 23 кирилицею та 157 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач обстежено 110 пацієнтів з гострим Q-ІМ, що знаходилися на лікуванні у відділенні реанімації і двох інфарктних відділеннях Клінічного Об'єднання Швидкої Медичної Допомоги міста Дніпропетровська. Серед них 86 чоловіків (78,2%) та 24 жінки (21,8%). Всі пацієнти були віком понад 55 років. Пересічний вік пацієнтів склав 64,644,99 років. За способом лікування всі пацієнти були поділені на 4 групи. 1-а група – 25 осіб, які, починаючи з першої доби після початку Q-ГІМ, окрім терапії, що включала антитромбоцитарні препарати, бета-адреноблокатори та інгібітори АПФ, отримували симвастатин (Симгал, IVAX, США) в добовій дозі 20 мг, фолієву кислоту в дозі 1 мг на добу, ціанокобаламін (вітамін В12) в дозі 140 мкг на добу внутрішьом'язово та піридоксин (вітамін В6) у добовій дозі 10 мг протягом 3-х місяців спостереження; 2-а група – 25 осіб, які, починаючи з першої доби після початку Q-ГІМ, окрім базисної терапії, отримували фолієву кислоту в дозі 1 мг на добу, ціанокобаламін (вітамін В12) в дозі 140 мкг на добу внутрішьом'язово та піридоксин (вітамін В6) у добовій дозі 10 мг протягом 3-х місяців спостереження; 3-я група – 30 хворих, які, починаючи з першої доби після початку Q-ГІМ, окрім базисної терапії з використанням антитромбоцитарних препаратів, бета-адреноблокаторів та інгібіторів АПФ, отримували симвастатин (Симгал) в добовій дозі 20 мг протягом 3-х місяців; 4-а група (контрольна) – 30 осіб, які, починаючи з першої доби після початку Q-ГІМ, отримували базисну терапію, що включала антитромбоцитарні препарати, бета-адреноблокатори та інгібітори АПФ. Групи були подібні за віком, статевим складом, долею пацієнтів з передньою локалізацією ІМ, терміном від появи симптомів ГІМ до надходження до стаціонару, супутньою патологією та базисною терапією. Не відмічалося достовірної різниці у групах за долею пацієнтів, яким була проведена тромболітична терапія у гострому періоді ІМ (1-а група – 16%, 2-а – 12%, 3-я – 13,3%, 4-а – 13,3%). Також групи не відрізнялися за долею пацієнтів з І та ІІ класами гострої лівошлуночкової недостатності (ГЛШН) за Killip при надходженні. В дослідження не включалися особи з ГЛШН ІІІ та IV класів за Killip, постійною формою миготливої аритмії, клапанними пороками серця, злоякісними новоутвореннями, хронічними захворюваннями в стадії загострення.

Комплексна клінічна характеристика хворих проводилася на основі вивчення скарг, анамнезу та фізикального обстеження. Інструментальна діагностика здійснювалася у стаціонарі та амбулаторно на базі Клінічного Об'єднання Швидкої Медичної Допомоги міста Дніпропетровська та відділення функціональної діагностики Дорожньої клінічної лікарні на ст. Дніпропетровськ. Первинний огляд, інструментальне та лабораторне обстеження пацієнтів проводилися у перші 24 години від початку захворювання при надходженні до стаціонару. Повторне інструментальне та лабораторне обстеження проводили через 21 день від початку ГІМ. Плановий амбулаторний візит пацієнтів здійснювався через 3 місяці після ГІМ.

Із інструментальних методів дослідження при надходженні, на 21-й день та через 3 місяці терапії використовували ЕКГ, ЕХОКГ з доплеркардіографією за допомогою апарата "HDI 1500" (Phillips, Нідерланди).

З лабораторних даних при надходженні хворого до стаціонару, на 21-й день та через 3 місяці після початку захворювання визначалися показники ліпідограми (ЗХС, ХС-ЛПВЩ, ХС-ЛПНЩ та ТГ), показники імунограми (рівні продукції супероксид аніону СА в нейтрофільній та моноцитарній популяціях (за Park, 1968), рівні імуноглобулінів A, M, G (за Манчині, 1965)). При надходженні хворих до стаціонару та через 3 місяці після початку захворювання визначалися рівні СРБ, ІЛ-6, ГЦ (високочутливим методом ІФА) та ГП ліпідів (за Романовою, 1977) Безпечність терапії оцінювалася шляхом визначення функціонального стану печінки (за рівнями АлТ і АсТ) та нирок (за рівнем креатиніну).

Для визначення ЗХС, ХС-ЛПВЩ, ТГ та креатиніну використовувалися біохімічні набори Human (Німеччина). Рівень ХС-ЛПНЩ розраховувався за формулою Фрідевальда. Для визначення СРБ використовувався набір реактивів DAI (США). Для визначення ІЛ-6 – набір реактивів HyCult biotechnology (Нідерланди). ГЦ плазми крові визначався за допомогою набору реактивів Axis-Shield (Великобританія). Дослідження виконувалися за вимогами інструкції виробника.

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили на персональному комп'ютері за допомогою програм SPSS 11.0 for Windows (SPSS Inc.) та Prophet 5.0. Дані при нормальному розподілі в групі представлені у вигляді середніх значень стандартне відхилення.

Результати дослідження, їх аналіз та обговорення. Для вивчення впливу ГГЦ на клінічний перебіг Q-ІМ при надходженні до стаціонару незалежно від отриманої терапії всі пацієнти були поділені на 2 групи за рівнем ГЦ плазми крові. Одну групу склали 56 пацієнтів (50,9%) з нормальним рівнем ГЦ (<15 мкмоль/л), іншу – 54 пацієнти (49,1%) з підвищеним рівнем ГЦ (>15 мкмоль/л). Середній рівень ГЦ плазми в у групах склав відповідно 10,910,66 мкмоль/л та 62,445,89 мкмоль/л. Частка пацієнтів, які отримували специфічну терапію фолієвою кислотою, ціанокобаламіном та піридоксином, у групах склала 46,4% та 44,4% (р>0,05) відповідно, що не вплинуло на аналіз. Для дослідження впливу ГГЦ на перебіг Q-ІМ вивчалися клінічні виходи захворювання, а також показники систолічної функції лівого шлуночка, рівні продукції цитотоксичного СА фагоцитами, маркери гострофазового запалення (СРБ та ІЛ-6).

Серед пацієнтів із нормальним рівнем ГЦ плазми через 3 місяці спостереження відмічалася достовірно більша кількість хворих з І функціональним класом ХСН та достовірно менша – з ІІ. За долею пацієнтів із ІІІ функціональним класом ХСН групи відрізнялися недостовірно. Пацієнтів із ІV функціональним класом ХСН через 3 місяці спостереження у групах не відмічалося.

Клінічні дані щодо розвитку серцевої недостатності були підтверджені інструментально. Систолічна функція лівого шлуночка вивчалася за показником фракції викиду (ФВ), що визначався за модифікованим методом Simpson при виконанні ЕхоКГ. ФВ лівого шлуночка достовірно підвищилася у порівнянні з початковою у пацієнтів із нормальним вихідним рівнем ГЦ, у пацієнтів із підвищеним рівнем ГЦ ФВ лівого шлуночка виросла недостовірно за 3 місяці спостереження (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка фракції викиду лівого шлуночка (%) у хворих на Q-інфаркт міокарда в залежності від рівню гомоцистеїну плазми крові

Час дослідження

Хворі з нормальним рівнем ГЦ (n=56)

Хворі з підвищеним рівнем ГЦ (n=54)

При надходженні

42,531,37

42,791,22

На 21-й день

44,652,16

41,593,18

Через 3 місяці

47,541,55*

44,31,36

Loading...

 
 

Цікаве