WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Нейро – та психофізіологічний аналіз стану тривожності у людини (автореферат) - Реферат

Нейро – та психофізіологічний аналіз стану тривожності у людини (автореферат) - Реферат

Проведені дослідження вивчення якісних показників кровотоку дозволяють об'єктивно оцінити порушення кровообігу в ПЗ і призначити обґрунтовану терапію. Підтвердженням наших висновків є той факт, що численні класифікації, які існують на теперішній час, достатньо повно відображають широкий спектр запальних патологічних змін в ПЗ, однак незавжди можуть пояснити резистентність тих чи інших форм запалень до проведеного лікування. В значній кількості наших клінічних спостережень ми відмічали повну регресію захворювання при використанні певних вазотропних препаратів в комбінації, як з традиційними медичними препаратами, так і АГТ. Це можна пояснити тільки тим, що при ліквідації гемодинамічних розладів в залозі (в залежності від типу порушення), підвищується не тільки ефективність звичної медикаментозної терапії в результаті безперешкодного підведення фармпрепаратів до вогнища запалення, але і адекватної евакуації продуктов метаболізму із її тканин. При проведенні доплерографічних досліджень і приймаючи до уваги численні класифікації ХП, ми зупинилися на такому найважливішому компоненті, як судинний, який поряд з оцінкою інших використаних діагностичних методів, дозволив науково обґрунтувати застосування АГТ, вільної від багатьох недоліків, властивих ТМЛ. Запропонована нами гемодинамічна класифікація ХП дозволяє використовувати ефективні методи лікування з урахуванням корекції гемодинамічних змін. Найбільш цікавим у наших дослідженнях стало відкриття судинних розладів, властивим загальнобіологічним механізмам. За наявності порушень артеріального притоку виникає ішемічний, а припорушеному венозному відтоку ГП.

Наступним етапом роботи було обстеження 73 пацієнтів із ХП (середній вік 44 роки) розділених на три групи. Групу хворих з ІП склали 24 пацієнти. Їхній вік варіював від 35 до 59 років. Групу з ГП склали 23 пацієнти від 19 до 32 років. У групу зі змішаним типом ввійшли 26 пацієнтів від 22 до 51 року.

Поставлена задача досягалася шляхом введення наступних патологічних форм васкуляризації ПЗ: гіперемічної, ішемічної та змішаної.За ступенем гемодинамічних змін: мало виражена, середня та різко виражена. Ступінь вираженості судинної реакції при ГП та ІП оцінювали, виходячи зі щільності судинного малюнка і величини індексу питомого кровотоку. Помірний ступінь гіперемії проявлявся у збільшенні кількості судинних пікселів в площині сонографічного зрізу.

За локалізацією: у центральній зоні і області парауретрального сплетіння; по ходу уретри і сім'явикидаючої протоки; переважно в капсулярних судинах; тотальна (на даний спосіб нами отримано патент України №20031110157 39307А „Спосіб діагностики хронічного неспецифічного простатиту"). У залежності від гемодинамічних показників призначалося відповідне лікування, яке було спрямоване на різні ланки патогенезу.

Гемодинамічні показники, які узагальнені в наших дослідженнях показали, що серед сечостатевих органів найбільш підданим порушенням венозної гемодинаміки є ПЗ із виникненням у ній ГП. Він візуально характеризується підвищенням кількості кольорових судинних пікселей у площині сонографічного зрізу і розширенням просвітів судин, що представлено на сонограмі (див. рис.1). Розширення їх у зоні парауретрального сплетіння характеризує переважно уретрогенний тип запалення, а в периферичній зоні вказує на рецидивуючий тип запалення. Після лікування внутрішньозалозиста диференціація стала більш чіткою, а ознаки інфильтративно-фіброзних змін менш виражені, хоча зменшення просвіту вен не зареєстровано, але змінилася швидкість кровотоку. Так, якщо до курсу терапії вона була 11 см/с, то після лікування зменшилася до 9 см/с, що і вплинуло на амплітуду венозного кровотоку.

При ІП навпаки, судинний малюнок збіднений і частіше асиметричний. Просвіти судин звужені. Швидкісні показники кровотоку і індекси резистентності підвищені внаслідок підсилення тонусу судинної стінки. Зміни судинного малюнка, у першу чергу, торкаються периферичних відділів. При середній формі ішемії в периферичних відділах візуалізувались одиничні судинні пікселі і по ходу магістральних артерій судинний малюнок був вже помірно зменшений. Значення сумарного кровотоку знижувалися на 20-25%. Різко виражений ступінь ішемії характеризується тотальним зменшенням інтенсивності судинного малюнка ПЗ, візуалізацією одиничних судинних пікселей і різким звуженням просвіту артерій і падінням сумарного кровотоку більше ніж на 65%, що ілюстрована сонограмою (див. рис.2).

Рис. 1. Підсилення судинного малюнка, Рис.2. Нерівномірність розподілу

розширення діаметрів артерій і вен, нерівномірність просвітів судин, збільшенні кількості судинних пікселів. Гіперемічний простатит

судинної сітки, збідніння периферичних відділів судин, різке звуження просвіту артерій.

Ішемічний простатит

Після застосування вазотропних препаратів відзначено якісне покращання гемодинамічних показників, що обумовлено збільшенням функціонуючих магістральних артеріол і відкриттю артеріоловенозних шунтів, що зменшувало ішемію ПЗ. Клінічно це виявлялося зменшенням вираженості симптомів ХП таких як біль у 22(91%), дизурія 19(79%), сексуальні дисфункції 17(71%) пацієнтів.

Нами запропоновано і захищено патентом України №20031211258 спосіб диференціальної діагностики між склерозом ПЗ і ХП. Суть в тому, що даний метод дозволяє провести диференційну діагностику між склерозом ПЗ і ХП, виходячи з різних типів судинної реакції. Поставлена задача здійснюється тим, що в способі диференційної діагностики пропонується використання індексів резистентності (індекс Пурсело) досліджуваного кровотоку. Індекс резистентності характеризує ступінь опору потокові, що рухається по судині, крові, що залежить від величини периферичного опору, і розраховуєтьсяза формулою

,

де RI - індекс резистентності; Vps - пікова систолічна швидкість кровотоку; Ved - максимальна кінцева діастолічна швидкість кровотоку.Суть винаходу полягає в тім, що при ультразвуковій диференційній діагностиці між склерозом ПЗ і ХП, індекс резистентності кровотоку є важливим і надійним критерієм, що дозволяє диференціювати ці вказані стани. Підвищення індексу резистентності свідчить про склероз ПЗ, зниження індексу резистентності дозволяє говорити про наявність гострого запалення, що виявляється у вигляді порушення мікроциркуляції. Склероз ПЗ – це процес, що розвивається в термінальній стадії ХП, коли дегенерація тканини ПЗ поєднується з атеросклеротичними процесами в судинній стінці. При розвитку атеросклеротичного процесу в судинній стінці відбувається ряд змін, які призводять до відкладення і просочування елементами метаболізму холестерину комплексу інтима-медіа – внутрішньої вистилки артеріальної стінки. При цьому еластичні властивості судинної стінки знижуються як на рівні крупних, так і дрібних артерій. Зниження еластичності веде до зростання периферичного опору, що відбувається внаслідок підвищення ригідності судинної стінки. При цьому відбувається ускладнення парціального обміну на мікроциркуляторному рівні через зниження проникності судинної мембрани. Склерозована тканина, обмежена фіброзною капсулою, має компресію на судинні стовбури, особливо невеликого діаметру внаслідок менш вираженої адвентиціальної оболонки судини, викликаючи підвищення периферичного опору. Дані зміни при проведенні ТРУЗД маніфестуються у вигляді підвищення індексів резистентності кровотоку. При загостренні хронічного процесу ПЗ в кровоносному руслі органа відбуваються типові судинні реакції, які лоціруються ультразвуковим сканером у вигляді підвищення васкуляризації, підсилення швидкісних параметрів кровотоку і зниження індексів резистентності кровотоку. Зниження індексів резистентності відбувається внаслідок порушення мікроциркуляції на рівні капілярної мережі і, як наслідок, артеріовенозним скиданням в обхід капілярів по артеріовенозним шунтам. Периферичний опір артеріального кровотоку, не зустрічаючи "перешкоди" у вигляді мікроциркуляторного русла, що "обходить" область підвищеного опору, знижується. Значення індексів резистентності понад 0,75 свідчать про склероз ПЗ, значення індексів резистентності в межах від 0,65 до 0,75 свідчать про норму або про відсутність порушення гемодинаміки, а значення їх нижче 0,65 говорять про наявність гострого запального процесу в ПЗ.

За нашими уявленнями, простатит – це не місцеве захворювання, а стан, що стосується багатьох органів, систем і обмінних процесів.Підтвердженням цьому є одержані нами дані про вивчення вмісту глікогену в НПК, ключових окислювально-відновних ферментів дегідрогеназ тканинного дихання, вивчення продуктів ПОЛ, дегрануляції ТБ і стану імунного статусу. Виходячи із одержаних даних, стало зрозуміло, що призначення традиційної терапії з включенням антибактеріальних препаратів не зможе зробити бажаного впливу на ці системи, більш того, може збільшувати ці розлади.

Побічна дія синтетичних лікарських препаратів і численні ускладнення в результаті їхнього застосування, у даний час породила безліч проблем. Застосування алопатичних препаратів і особливо антибіотиків повинно бути категорично обґрунтовано. В останні роки намітились позитивні тенденції до проблеми офіційного визнання класичної гомеопатії та її сучасної гілки - антигомотоксичної терапії, як складової частини сучасної клінічної медицини. Спектр лікарських засобів, що використовуються АГТ, значно ширше засобів, властивих класичній гомеопатії. Комплексні препарати діють більш гармонійно в складних метаболічних реакціях людського організму. У зв'язку з цим, нами використана АГТ, як альтернатива традиційному лікуванню, тому що близькість її теоретичних постулатів подібна багатьом сучасним уявленням про патогенез урологічної патології, без обмежень поєднується з традиційною терапією і діє в гармонії з біологічними системами. У зв'язку з чим застосування антигомотоксичних препаратів відкриває перед практикуючими лікарями незвідані і невикористані раніше можливості. Своїми специфічними методами детоксикації і активізації обміну речовин вона може коригувати та активізувати скомпрометовані в результаті неадекватного раніше лікування метаболічні системи організму. У гомотоксикології використовуються принципи імуномодулювання, стимулювання і регулювання. Терапія антигомотоксичними препаратами є стимулюючою. При цьому лікуванні використовується основний принцип гомеопатії – лікування подібного подібним. В організм вводять токсини, схожі з тими, які могли або викликали певне захворювання, але ці токсини, що вводяться в організм у високій потенції (розведенні), не викликають токсичного навантаження на організм. Вона сприяє відновленню гомеостазу регулюючих систем; стимуляції метаболізму; виведенню екзо- і ендогенних гомотоксинів; гальмуванню утворення ендогенних гомотоксинів; корекції гемодинамічних порушень. Хвороба є динамічним процесом, яка може бути підрозділена на певні етапи або фази. Фази 1-3 – гуморальні, 4-6 – клітинні. 1 фаза - екскреції. Характеризується виділенням токсинів через природні фізіологічні шляхи (з потом, калом, сечею, слиною або лімфою); 2 фаза – реактивна. Їй властиво те, що організму не вдається повністю вивести гомотоксини через фізіологічні шляхи і для нейтралізації включаються патологічно сильні процеси виділення гомотоксинів в сполученні з гарячкою, запаленнями і болем; 3 фаза – депонування. Перші три фази гомотоксикозу (екскреції, реакції і депозиції) відрізняються від наступних трьох фаз (імпрегнації, дегенерації і новоутворень) тим, що на перших фазах і організм справляється з пошкоджуючим агентом і настає видужання. Наступні ж три фази характеризуються тим, що організму не вдається повністю знешкодити гомотоксин, який переходить в ретоксин. Цьому може сприяти неадекватне застосування алопатичних препаратів. Ретоксини проникають у внутрішньоклітинний простір, уражають ферменти, порушують функції клітинної мембрани. 4 фаза – імпрегнації, характеризується проникненням ретоксину в міжклітинний простір і, частково, всередину клітин. Спостерігається виснаження великої захисної системи організму; 5 фаза – дегенерації, характеризується руйнуванням внутрішньоклітинних і внутрішньоядерних структур; 6 фаза – фаза новоутворень. Характеризується злоякісними трансформаціями в уражених органах і тканинах. Органічним субстратом, в якому здійснюються ці основні регуляторні процеси, є сполучна тканина ПЗ. Порушення рівноваги в цій функціональній єдності призводить до розвитку запального процесу, в ході якого організм намагається вивести токсини.

Loading...

 
 

Цікаве