WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та комбіноване лікування хворих на ехінококоз пе-чінки та легень (автореферат) - Реферат

Діагностика та комбіноване лікування хворих на ехінококоз пе-чінки та легень (автореферат) - Реферат

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Клініка хронічних вірусних гепатитів В і С залежала від ступеня вираженості синдрому запалення, функціональної недостатності печінки, портальної гіпертензії, позапечінкових виявів хвороби та надуживання хворими алкоголю (табл. 1).

Таблиця 1

Частота окремих клінічних виявів (М m, %) при хронічних вірусних гепатитах В (1), С (2), алкогольних гепатитах (3), ХВГ В (4) і С (5), що поєднувалися із надуживанням алкоголю

Прояви

1(n=30)

2(n=44)

3(n=30)

4(n=12)

5(n=22)

Синдром інтоксикації

75 101

27 71

70 8

83 11

82 8

Астенічний синдром

60 111

95 31,4

47 94

42 142,4

95 42,4

Геморагічний синдром

30 10

57 74

13 64

33 142,4

91 62,4

Синдром портальної гіпертензії

105 7

11 55

67 9

67 145

65 105

Геморагічний васкуліт

5 53

18 63,4

27 104

Артралгії, міалгії

20 91

54 81,4

7 54

17 112,4

55 112,4

Висипка на шкірі в анамнезі

60 113

41 73,4

7 53,4

8 82,4

91 62,4

Еритематозна та петехіальна

висипка при огляді

5 51

66 71,4

3 34

82 82,4

Спленомегалія

25 101

68 71

27 8

17 11

41 10

Жовтяниця

50 113

41 73

88 63

58 14

68 10

Лейкопенія

10 7

26 7

6 4

8 8

23 9

Тромбоцитопенія

20 91

48 81

12 6

17 11

41 10

Фібриноген г/л

2,6 0,22

3,8 0,2

2,8 0,25

2,9 0,2

3,6 0,26

Примітки:

1. Розбіжність між 1 і 2 групами істотна (p < 0.05).

2. Розбіжність між 4 і 5 групами істотна (p < 0.05).

3. Розбіжність між 1, 2 і 3 групами істотна (p < 0.05).

4. Розбіжність між 2, 3, 4 і 5 групами істотна (p < 0.05).

5. Розбіжність між 1, 2 і 4, 5 групами істотна (p < 0.05).

Наше дослідження не підтвердило даних про малосимптомний перебіг хронічної HBV і HCV інфекції серед хворих, які звернулися за допомогою в медичну установу. Однак, з анамнестичних даних можна сказати, що майже половина пацієнтів, у яких печінка не була збільшена, лікувалася з приводу інших хвороб впродовж 1-3 років. Синдром інтоксикації та астенічний синдром виявлено практично при всіх хронічних гепатитах. Однак, астенічний синдром частіше супроводжував хронічний вірусний гепатит С, а синдром інтоксикації майже не виникав при ньому.

Жовтяниця найчастіше виявлялася при алкогольних гепатитах (88 %), дещо рідше при вірусних гепатитах, поєднаних з надуживанням алкоголю (58 % – 68 %) і достовірно нижчою була при HCV-гепатиті (41 %).

За активністю синдрому цитолізу гепатоцитів найважчими можна вважати хворих вірусним гепатитом В, які надуживали алкоголь (аланінамінотрансфераза (АЛТ) – 183 12 МО/мл). Водночас далеко не в усіх хворих на алкогольний гепатит було значне збільшення АЛТ. Найменшим цей показник був при HCV-гепатиті (АЛТ – 91 13 МО/мл). Коефіцієнт Рітіса був вищий у пацієнтів з АХП. При хронічних вірусних гепатитах В і С цей коефіцієнт був менший одиниці. Вираженість синдрому холестазу була істотно більшою у пацієнтів, які надуживали алкоголь. При цьому також спостерігалося збільшення рівня гамаглютамілтранс-пептидази, яке пояснювалося холестазом.

До позапечінкових проявів відносять висипку на шкірі, артралгії, міалгії та васкуліти, які пов'язують із продукцією парапротеїнів (кріоглобулінів) інфікованими вірусами гепатиту лімфоцитами (Ferri C. et al., 1993; Gumber S.C. et al., 1995; Cacoub P. et al., 2000).

Артралгії і міалгії діаґностовано у 54 % пацієнтів з хронічним гепатитом С, у 20 % з гепатитом В, і у 7 % з АХП. Це співпадає з даними P. Cacoub et al. (2000).

Шкірно-суглобовий варіант геморагічного васкуліту діаґностовано у 5 % хворих на ХВГ В, у 18 % хворих на ХВГ С. Найчастіше (27 %) геморагічний васкуліт зустрічався у хворих на HCV гепатити, які надуживали алкоголь.

До позапечінкових проявів вірусних гепатитів відносять тромбоцитопенію (Mann M., 1996) і лейкопенію (Лукина Е., 2000). Найчастіше тромбоцитопенія зустрічається у хворих на HCV-гепатити, у 2 рази рідше при HBV-гепатитах, найменше випадків тромбоцитопенії було у хворих на АХП. За даними М.В.Панчишин (1999) тромбоцитопенія у хворих на ХВГ асоціюється з шкірними симптомами, артралгіями та міалгіями. Частота лейкопеніі в усіх підгрупах була подібною.

Геморагічний синдром характеризувався нетривалими носовими кровотечами, кровоточивістю ясен, підшкірними гематомами після ін'єкцій чи венепункцій. Цей синдром, як і спленомеґалія, був частішим у пацієнтів із гепатитом С.

Фібриноген, як показник запалення, суттєво не відрізнявся за середніми показниками в пацієнтів 1 – 5 груп. В окремих хворих фібриноген перевищував норму (4,2 – 5,3 г/л). Саме в останніх виявлялася спленомегалія, артралгія та висипка на шкірі. Рівень ХС за середніми даними був подібний у всіх групах, а кількість ТГ нижча у хворих на ХВГ, які не надуживали алкоголем.

Серед показників функціонального стану печінки у прямому, істотному взаємозв'язку з ХС були загальний білок (r = 0,322), альбумін (r = 0,375) та білірубін (r = 0,417). Корелятивний зв'язок між величиною ТГ і АЛТ (r = 0,602), як і з ЛДГ (r = 0,525) теж був прямий, істотний. Зі зменшенням рівня ТГ спостерігалися істотно менші рівні ЛФ і АСТ. Між ТГ і названими ферментами зв'язок прямий, істотний (ТГ і ЛФ r = 0,346, ТГ і АСТ r = 0,655).

Отже, загальноклінічні ознаки ХВГ, АХП хоч і дещо відрізняються за частотою виявлення у групах, однак не можуть бути абсолютними діагностичними критеріями для кожного із них. З іншої сторони, якщо у хворого є синдроми, що пов'язані з кріоглобулінемією, чи хворий надуживає алкоголь, скринінгові серологічні маркери ХВГ можуть бути відсутні, а для діагностики такого інфікування є необхідні більш складні дослідження (Zignego A. et al., 1994).

Наступним етапом роботи було виявлення особливостей метаболізму ліпідів у пацієнтів з ХВГ.

Обмін ЛНГ у хворих на ХВГ. ЛНГ є основна транспортна форма позаклітинного ХС, а основним регулятором рівня ХС у крові є функціонування apoB-R (Goldstein J.L., Brown M.S., 1984): одночасна активація apoB-R у багатьох клітинах веде до значного зменшення ХС, ХС-ЛНГ і ЛНГ крові за рахунок використання ЛНГ клітинами, які здатні експресувати apoB-R. До таких клітин відносяться гепатоцити, епітеліоцити, ендотеліоцити, фібробласти, гладенькі м'язи та проліферуючі клітини крові (Willnow T.E., 1999). Половина ЛНГ крові споживається гепатоцитами (Agnello V., et al., 1990). На зростання кількості ЛНГ у плазмі крові впливає: швидкість ліполітичної деградації ЛДНГ, недостатність (блокада) apoB-R клітин печінки та інших периферійних тканин.

ApoB-R мають важливе значення не тільки у метаболізмі ХС, а й у гемостазі жиророзчинних вітамінів, клітинній міграції, впливають на розвиток ембріонів (Meilinger M., 2002). M. Monazahian et al., (1999) і V. Agnello et al., (1999) в експерименті продемонстрували, що інфікування клітин HCV відбувається через їх apoB-R.

Життєдіяльність віруса, який проник у гепатоцит, супроводжується модифікацією апопротеїнів, дефектами у синтезі ЛДНГ (Колман Я., Рем К., 2000; Barba G., et al., 1997), розвитком гіпобеталіпопротеїнемії (Serfaty J., et al., 2001).

Переважна більшість дослідників нормальними величинами ХС крові вважає 200-230 мг/дл (5,2-6,18 мМоль/л), (Adult Treatment Panel II, 1994). За гіпоХС приймають рівень холестеролу < 4,65 – 5,14 мМоль/л, (< 180 мг/дл ), (Lаw M., et al., 1996). Вміст холестеролу крові менше 4,14 мМоль/л (< 160 мг/дл) оцінюється, як важка гіпоХС (Dalen J.E. et al., 1996).

Низький рівень ХС крові (до 180 мг/дл) спостерігався у більшості хворих, як на HBV – 51 %, так і на HCV – 64 % (рис. 1).

Loading...

 
 

Цікаве