WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Обгрунтування застосування еубіотиків у лікуванні гнійних ран (автореферат) - Реферат

Обгрунтування застосування еубіотиків у лікуванні гнійних ран (автореферат) - Реферат

Швидкісні імпульси синтетичної глобалізації соціального простору в історичній динаміці нерівномірні. Для опису просторово-часового відображення цього процесу можна застосувати різні значеннєві і вимірювальні одиниці, що будуть полягати в циклах, хвилях, формаціях, системах і тощо. Звідси можливі розходження в інтерпретації історичної динаміки процесу. Можна припускати його у формі періодичних змін, можливий підхід, коли синтетична глобалізація розуміється у формі зміни циклів, що призводять до більшої соціально-просторової інтеграції. Не позбавлений своєї логіки варіант, коли синтетична глобалізація виглядає сукупністю історичних хвиль, що є відображенням замкнутого руху, що відтворює результат минулої епохи у своєму макроциклі. Власне кажучи, різниця підходів обумовлена самим відношенням до історії у конкретній авторській установці.

У другому підрозділі "Глобальна історія в контексті геоісторичної динаміки" розглядається досить жвава теоретична дискусія в рамках макроісторичної і макросоціальної парадигм, яка багато в чому відбиває серйозний потенціал для подальших досліджень глобальних інституціональних структур. Безліч концептуальних моделей, які беруть свій початок у класичній інтуїції батьків-засновників соціально-історичної теорії, переформатовані і складають досить могутню дослідницьку інфраструктуру. У даному підрозділі ми здійснили спробу систематизувати концепції універсальної історії, які відбивають макроінституціональні і геоісторичні зміни.

У третьому "Раціональний універсум або "проект Imperium" підрозділі розглядаються історичні тренди та перспективи раціоналізації та просторової інтеграції універсуму. Надсуб'єктна (системна) раціональність проявляється в безлічі інституціональних форм, що були виражені в системному ряді різних нарративів. Маргарет Сомерс і Глорія Гібсон класифікують їх як онтологічні нарративи, тобто способи конструювання соціального життя, публічні нарративи, інституціонально культивовані в дискурсивних формаціях, концептуальні нарративи - ідеї про суспільство, метанарративи, що забезпечують конкретній епосі включення до історії через кодування культурних епох і їхніх героїв у термінах загальних цінностей – Прогресу, Декадансу, Відродження тощо.

Межа просторового вираження синтетичної глобалізації полягає, у повному подоланні соціальної фрагментації і завершенні того процесу, що веде до формування єдиного простору. Завершення цього процесу пов'язано з остаточним освоєнням і об'єднанням усієї території, придатної для людського існування.

У висновках зазначено, що результати дисертаційного дослідження можуть стати елементом для подальшого конструювання синтетичної теорії у дослідженні процесів глобалізації соціокультурного та історичного просторів. Залучення посттрадиційної неоінституціональної методології, що базується на теоретичній рефлексії постнекласичної теорії, здатне озброїти дослідника більш адекватним інструментарієм вивчення макросоціальних структур та процесів. Таким чином, обраний напрямок аналізу та його результати підтверджують положення про історичність тенденцій раціоналізації постсучасного універсуму.

Задля збільшення та конкретизації сутнісного тлумачення поняття процесу макроінституціональних геоісторичних змін ми пропонуємо ввести термін – "синтетична глобалізація". Даний термін слід використовувати з метою більш чіткого розведення "сучасної поверхні" історичного процесу формування "інтеграції універсуму" та того феномену, котрий є історично-об'єктивним й аналіз якого по суті є вивченням процесу глобалізації людства. Вказане поняття є своєрідним пошуковим терміном, так званим "попереднім шифром", що здатне більш чітко сфокусувати перед дослідником базовий соціогенезис філософії історії людства.

Базовий інститут раціональності, котрий сприяє системній та цілераціональній практиці людини/соціального суб'єкту, створює передумови до так званої "синтетичної глобалізації", котра розгортається в двох вимірах:

  1. Просторова інтеграція, котра є наслідком свідомих дій людських суб'єктів, на підґрунті раціональності, що домінує в соціокультурній площині ;

  2. Соціально-ментальна трансформація інтеграційних інституціональних структур на підґрунті раціональних інститутів, що виходять з підпорядкування домінуючих інституціональних форм.

Межа просторового вираження "синтетичної глобалізації" полягає в історичному подоланні соціальної фрагментації і адмініструванні того процесу, що веде до формування єдиного світ-системного простору. Завершення цього процесу пов'язане з раціональним освоєнням і соціокультурною універсалізацією усієї території, придатної для людського існування.

Синтетична форма феномена глобалізації одночасно є відображенням процесу природної еволюції ускладнення соціальних систем. Соціальне розширення (освоєння життєвого простору) є одним з наслідків об'єктивного посилення здатності соціальних систем і інституціональних утворень до мобілізації підпорядкованих ресурсів та саморегулювання, що безсумнівно є наслідком певної раціоналізації системи відносин (соціальна спільність – навколишнє середовище).

Інституціоналізація світу не припускає відмирання одних інституціональних форм за допомогою виникнення інших. В історичному процесі синтетичної глобалізації соціального простору багато інституціональних форм і утворень чергуються, підпорядковуються чи синтезуються. Яскравою ілюстрацією процесу "синтетичної глобалізації" є інтеграція простору на основі світів-імперій, територіально-просторових систем, національних утворень, наднаціональних просторових співтовариств. Відкриття універсальних та раціональних чинників "інституціональної історії" процесу глобальної соціокультурної інтеграції людства здатне призвести до значної корекції існуючого макросоціального прочитання людського буття.

Список наукових праць, опублікованих з теми дисертації

1. Статті, опубліковані у фахових виданнях

  1. Крысенко А.В. Украина на пороге XXI века: аспекты внешнеполитической безопасности // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. -№ 487. - 2000. – С. 142-145.

  2. Крисенко О.В. Сучасна глобалізація та її парадокси // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. - №518. - 2001. - С. 165-168.

  3. Крысенко А.В. Глобальный мир в социально-философском измерении: основные направления и подходы // Філософські перипетії. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. - № 561. - 2002. – С. 218-220.

  4. Крисенко О.В. Феномен глобалізації та глобалістичні теорії сучасності // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Сер.: Питання політології. – №592. - 2003.- С. 168-173.

  5. Крисенко О.В Неоінституціональна методологія як підхід до дослідження процесів глобалізації // Філософські перипетії. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - № 638. -2004. – С. 24-33.

  6. Крысенко А.В. Синтетическая глобализация и социогенезис ее институциональных форм // Філософські перипетії: Вісн. Харк. нац. уні-ту ім. В.Н. Каразіна. - № 618. - 2004. – С. 46-51.

  7. Фісун О.А., Крисенко О.В. Глобальна історія в контексті сучасних теорій геоісторичних змін // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - №643. - 2004. С. 6-13.

  8. Крисенко О.В. Глобальний світ: інституціональні зміни та світ-системний аналіз // Філософські перипетії: Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - № 654. - 2005. – С. 100-106.

  9. Фісун О.А., Крисенко О.В. Архітектоніка глобалізації: деконструкція націй та проект Imperium // Наук. записки Харк. ун-ту Повітр Сил. Сер.: Соц. філософія, психологія. – Харків: ООО "Апекс+", 2005. – Вип. 1. – С. 26-33.

Loading...

 
 

Цікаве