WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Розробка складу та технології м’якої лікарської форми для лікування інфекційно-алергічних захворювань шкіри та раневого процесу (автореферат) - Реферат

Розробка складу та технології м’якої лікарської форми для лікування інфекційно-алергічних захворювань шкіри та раневого процесу (автореферат) - Реферат

У процесі оцінки якісних та кількісних відмінностей клініко-психологічних змін здобуто результати, що свідчать про те, що ті ж самі негативні процесуальні порушення, які траплялися при обох типах ремісії, мали глибший ступінь вираженості у хворих з апатико-абулічним її типом. Проте частота цих порушень суттєво розрізнялася лише за структурно-логічним порушенням мислення у хворих із легким (p<0,01) та вираженим ступенем симптоматики (p<0,05) і була більшою у пацієнток із параноїдним типом ремісії. Крім того, значущо розрізнялася частота ознак аутизації у хворих із середніми (p<0,01) та вираженими (p<0,01) негативними змінами, переважаючи при апатико-абулічному типі ремісії. Вірогідно розрізнялася у хворих із легким (p<0,05) та середнім (p<0,05) ступенем вираженості психопатології також частота ознаки, яка характеризувала рівень критичної усвідомленості захворювання: вираженішими були ці порушення у хворих із параноїдним типом ремісії.

Загалом здобуті дані переконують у необхідності визначення не лише типу, але й якості сформованої ремісії з урахуванням як наявності, так і глибини вираженості психопатологічної симптоматики та рівня соціальної адаптації хворих.

Здобуті в результаті проведеного дослідження патопсихологічні дані дозволили виявити схожість і різницю в емоційному статусі, настановах, реакціях, системі стосунків, особливостях міжособистісної, у тому числі і з чоловіком, адаптації жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при ремісії двох різних типів – параноїдного та апатико-абулічного.

За даними КТС та МКВ, схожим було спостережуване при якісній ремісії того й другого типу сполучення рис тривожності, невпевненості, напруження, невизначеності й оптимізму, сподівань на поліпшення свого стану в майбутньому. При легкому ступені вираженості залишкової симптоматики у всіх хворих була достатньо висока значущість власного "Я", образів чоловіка і дітей. У пацієнток із середнім ступенем вираженості психопатологічних порушень як при параноїдному, так і при апатико-абулічному типі ремісії спостерігалися кризові переживання песимізму, переоцінювання осмислення власного "Я" як душевнохворої людини. Водночас знижувалася значущість базових сімейних цінностей і образів близьких людей. У випадках найбільш вираженої залишкової симптоматики при будь-якому типі ремісії домінували специфічні для ендогенного процесу регресивні та дисоціативні риси, ознаки емоційно-вольового сплощення, порушення мислення, реагування та міжособистісної комунікації.

Дані тесту ДМС показали, що й при параноїдному, і при апатико-абулічному типах ремісії структура самооцінювання жінок характеризувалася більш конформними, неконфліктними особистісними відмінностями. Хворі показали цілком збережену, але, можливо, не завжди усвідомлювану ними здатність до адекватної рефлексії. Схожим був і виявлений при обстеженні за шкалою сімейної адаптації та згуртованості (FACES-3) "хаотичний" тип сімейної адаптації в умовах, пов'язаних із захворюванням дружини.

Визначені за допомогою названих методів дослідження відмінності між групами пацієнток із вивченими типами ремісії полягали в тому, що при параноїдному її типі очікування й домагання, ситуативні реакції, уявлення хворих про майбутнє й про власну значущість були менш адекватними. Водночас ці хворі відзначалися великою стенічністю, комунікабельністю та контактністю.

Хворі з апатико-абулічним типом ремісії за будь-якого ступеня вираженості симптоматики виявляли меншу, ніж хворі з ремісією параноїдного типу, активність, резистентність та адаптивність, набагато песимістичніше оцінювали актуальний стан свого здоров'я, сексуальні стосунки з чоловіком та взаємини з ним. Хворі з параноїдним типом ремісії були більш схильні до перебільшеного та дискордантного самооцінювання, а в образі ідеального "Я" прагнули редукувати як конформні, так і домінантні риси. Досліджувані з апатико-абулічним типом ремісії частіше віддавали в самооцінюванні перевагу конформним, компромісним рисам, реакціям відходу та уникнення, а в ідеальному "Я" прагнули до більшої рівноваги особистісних властивостей та якостей.

Результати дослідження за шкалою FACES-3 свідчать про те, що найважливіші психологічні параметри сімейної системи – згуртованість та адаптивність – потерпають у всіх обстежених, проте були дещо більш збалансованими при параноїдному типі ремісії. Зумовлено це тим, що при апатико-абулічному типі ремісії у дружин емоційні зв'язки між подружжям менш стійкі.

Таким чином аналіз результатів психодіагностичних досліджень показав, що в жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при ремісії будь-якого типу та якості мають місце суттєві проблеми в мікросоціальному функціонуванні. При цьому щодо міжособистісної та сексуальної комунікації апатико-абулічний тип ремісії патопсихологічно є більш деструктивним, ніж параноїдний.

У процесі визначення якості життя хворих за спеціалізованою шкалою інституту ім. В.М.Бехтерева було виявлено, що оцінювання хворими якості свого життя значною мірою залежить від типу та якості ремісії. Пацієнтки з переживанням апатико-абулічної симптоматики оцінювали якість життя дещо нижче, ніж хворі з ремісією параноїдного типу. Існували також відмінності у структурі інтегральної оцінки якості життя, актуальності та збереженості окремих сфер.

Із п'яти основних сфер життя, що аналізуються в опитувальнику, хворі з параноїдним типом ремісії оцінювали як найбільш збережену сферу D5 – "соціально-правовий статус", що скоріше всього було пов'язано з актуальністю, підвищеною та надцінною значущістю для них даної сфери, завищеним рівнем очікувань та домагань. Найменш задоволені були ці хворі станом сфери D4 – "самоконтроль й самодопомога", що, імовірно, зумовлювалося притаманним багатьом пацієнткам із параноїдною налаштованістю відчуттям несвободи, невипадковості, приреченості того, що відбувається. Хворі з апатико-абулічним типом ремісії найбільш високо оцінювали сферу мікросоціальних відносин (D2), що можна вважати цілком раціональною оцінкою, оскільки більшість із цих хворих насправді були оточені піклуванням чоловіка, родичів та близьких людей. Соціально-правовий статус вони, на противагу хворим із параноїдним типом ремісії, оцінювали як найменш благополучну сферу життя.

Тим часом незалежно від типу ремісії хворі з середньою вираженістю залишкової психопатологічної симптоматики давали найбільш песимістичні оцінки якості життя, що, імовірно, пов'язано з певною кризою, якої зазнають пацієнти з таким станом. Ці дані збігаються з відомостями, що є в літературі (В.Л.Луцик, 2004). При легкому ступені вираженості симптоматики хворі найчастіше зберігали задовільний рівень сімейної, соціальної та професійної адаптації і, природно, вище оцінювали якість життя. У хворих із вираженою залишковою симптоматикою оцінка якості життя дещо вища, ніж у пацієнтів із середньою її вираженістю, але із зростаючим значенням розбіжності (стандартного відхилення) показників та їх наближенням до випадкового розподілу, що визначалося властивою для шизофренії дискордантністю психічної діяльності. Звідси випливає, що зазначене підвищення оцінок якості життя є не більш ніж статичним артефактом, який відтворює не реальний стан речей, а лише акритичність досліджуваних.

Незважаючи на зареєстровані випадки явного заниження або завищення оцінок за локальними субсферами (S2 ... S11), загалом хворі оцінювали якість свого життя не нижче, ніж у 69 – 70% від максимально можливого за використаною методикою.

Актуальний стан і динаміку сексуальних порушень вивчали також за допомогою відомої методики СФЖ.

Здобуті дані показали, що у хворих із параноїдним типом ремісії при легкому ступені залишкової симптоматики показники СФЖ більш близькі до нормативних у порівнянні з жінками, у яких відзначався апатико-абулічний тип ремісії – у них був лише дещо знижений рівень статевої активності (VII шкала). При середньому ступені вираженості симптоматики сумарний показник сексуального благополуччя жінок із цим типом ремісії залишався дуже близьким до норми, але в порівнянні з легким ступенем вірогідно знижувався (p<0,01), причому окремо за шкалами значущим було зниження ступеня збудженості перед статевим актом (ІІІ шкала) (0,010,05) не змінювалися. При вираженому ступені симптоматики спостерігалося різке зниження показників сексуальної формули (p<0,01), особливо таких показників, як ступінь збудженості та здатність до оргастичних переживань (ІІІ та VI шкали), а також самопочуття і настрій після статевого акту (V та VI шкали), тобто характеристики, найбільш залежні від психологічного та емоційного статусу жінки.

При легкому ступені залишкової симптоматики загальний показник сексуального благополуччя у пацієнток з апатико-абулічним типом ремісії був суттєво нижчим за показниками СФЖ, ніж у хворих із параноїдним типом ремісії (p<0,01). Зниженими були практично всі показники, особливо ступінь любрикації та збудження перед статевим актом. Це повністю узгоджується з іншими здобутими нами психодіагностичними даними, згідно з якими значущість сексуального життя для жінок при апатико-абулічному типі ремісії є дуже низькою.

При середньому ступені вираженості процесуальної симптоматики сумарний показник СФЖ залишався приблизно таким самим (p>0,05), тобто структура СФЖ при легкій та середній вираженості симптоматики у хворих з апатико-абулічним типом ремісії була практично однакова.

Loading...

 
 

Цікаве