WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Розробка складу та технології м’якої лікарської форми для лікування інфекційно-алергічних захворювань шкіри та раневого процесу (автореферат) - Реферат

Розробка складу та технології м’якої лікарської форми для лікування інфекційно-алергічних захворювань шкіри та раневого процесу (автореферат) - Реферат

Практичне значення одержаних результатів. Значення для клінічної практики мають детальний аналіз типу і якості ремісії параноїдної шизофренії, визначення причин і проявів подружньої дезадаптації при цьому захворюванні у жінок. Велике практичне значення має запропонована система диференційованої психокорекції з урахуванням особистісних відмінностей кожного з подружжя, рівня їх соціально-психологічної та сексуально-поведінкової адаптації, що дає змогу поліпшити якість життя хворих та подружню адаптацію.

Впровадження одержаних результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджено в практику роботи Харківського міського психоневрологічного диспансеру №3, Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3, Обласної психіатричної лікарні №1 (м. Стрілече), а також у навчальний процес на кафедрі психіатрії і кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено комплексне клініко-психопатологічне, сексологічне та психодіагностичне обстеження жінок, хворих на параноїдну шизофренію, на етапі ремісії захворювання і розроблено нову систему психотерапії подружньої дезадаптації при даній патології. Статистична обробка, аналіз та наукова інтерпретація здобутих у дослідженнях даних здійснено особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти (Харків, 2001, 2002, 2003); на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сексології та медичної психології", присвяченій 15-річчю кафедри сексології та медичної психології ХМАПО (Харків, 2002); на конференції молодих психіатрів "Актуальні проблеми розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених" (Харків, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 друкованих праць (1 у співавторстві), із яких 3 самостійні роботи – в наукових журналах відповідно "Переліку..." ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 147 сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу; огляду літератури; 5 розділів власних досліджень; узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 20 таблицями, 5 рисунками. Бібліографічний список складає 401 джерело (288 – вітчизняних і країн СНД, 113 – іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням перебували 132 заміжні жінки віком від 20 до 48 років, у яких було діагностовано параноїдну форму шизофренії. Обстеження проводилося в період ремісії основного захворювання, не раніш ніж за 2 місяці після виписування зі стаціонару. У всіх обстежених жінок мала місце подружня дезадаптація. Основну (клінічну) групу склали 89 подружніх пар, яким проводили психокорекцію подружньої дезадаптації. У 43 подружніх пар психокорекційна робота не проводилася; ця група була обстежена як контрольна та перебувала під наглядом з приводу об'єктивізації результатів ефективності психокорекції в основній групі.

Для визначення якості ремісії використали діагностичні критерії кваліфікації ремісій, наведені у МКБ-10, для уточнення диференціації ремісій ураховувалися також їх класифікація за Серейським. У 52,8% хворих мало місце нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання з типом ремісії В (37,1%) та А (15,7%), у 47,2% – неперервний перебіг захворювання з типом ремісії В. Хворі з типом ремісії С у дослідження не включалися.

Вищу освіту мали 37,1% обстежених, незакінчену вищу – 4,5%, середню спеціальну – 44,9%, середню освіту – 12,4% і неповну середню – одна пацієнтка. Розумовою працею займалися 25,8% жінок, фізичною – 12,4%; із працюючих пацієнток 5 (5,6%) були в декретній відпустці. У 16,9% хворих було визначено ІІ і у 3,4% – ІІІ групу інвалідності за психічним захворюванням.

Більшість подружніх пар (73%)мали дітей, найчастіше по одній дитині, й жили самостійно, 23% подружжів жили з найближчими родичами.

До комплексу обстеження входили клініко-психопатологічне, психодіагностичне, спеціальне сексологічне обстеження хворих та їхніх чоловіків. Суб'єктивну оцінку якості життя визначали за допомогою "Спеціалізованої шкали для визначення якості життя хворих на ендогенні психози", розробленої НДІ психоневрології ім.В.М.Бехтерева (Г.В. Бурковський, О.П. Коцюбинський, Є.М. Левченко, О.С. Ломаченков, 1998). Використовували метод колірних виборів (МКВ) – адаптацію Л.Н.Собчик (2003) тесту Люшера (Л.М. Собчик, 2003; Л.Ф. Бурлачук, 2003); колірний тест стосунків (КТС) за А.М.Еткіндом та Є.Ф.Бажиним (1985); метод діагностики міжособистісних стосунків (ДМС) (Л.М.Собчик (1990); "Шкали сімейної адаптації та згуртованості" (FACES-3) за D.Olson et al. (1985) (Є.Г. Ейдеміллер, 2002).

Стан сексуальної сфери жінок та їхніх чоловіків досліджували методом системно-структурного аналізу сексуального здоров'я (В.В.Кришталь, 2002). Метод дає змогу визначити низку біогенних, соціогенних, негативних психологічних та соціально-психологічних чинників у генезі подружньої дезадаптації. Застосовували також методику визначення сексуальної формули жінок (СФЖ ) (Г.С.Васильченка, 1977).

Отримані результати дослідження підлягали математичній обробці з аналізом їхньої статистичної достовірності за допомогою критерію t Стьюдента (В.Є. Гмурман, 2001; Л.Ф. Бурлачук, 2003) та непараметричних методів з використанням критеріїв * Фішера (Є.В. Сидоренко, 2001), 2 Пірсона (Г.В. Суходольский, 1972; Є.В. Сидоренко, 2001), U Манна-Уітні, Н Крускала-Уоліса, S Джонкіра та T Вілкоксона (Є.В. Сидоренко, 2001). В усіх випадках порівнянь визначалася імовірність випадку розходжень "р". Розходження приймалися як статистично значимі при р<0,05. При обробці отриманих результатів використовувалися комп'ютерні технології (А.Ф. Серенко, В.В. Єрмаков, 1984).

Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення соматичного статусу жінок показало, що більшість із них (88,8%) були соматично здорові. Лише в 4 пацієнток (4,5%) було діагностовано хронічний бронхіт, у 3 (3,4%) – хронічний гіперацидний гастрит, у однієї – хронічний пієлонефрит, у однієї – цукровий діабет 2-го типу і в однієї – псоріаз. У неврологічному стані у 83,1% пацієнток не було зафіксовано будь-яких порушень, у 14,6% – спостерігалася вегетативно-судинна дистонія і у 2-х – дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з розсіяною неврологічною симптоматикою. Гінекологічні порушення (розлади менструального циклу, хронічний аднексит, полікістоз яєчників, ерозія шийки матки) відзначалися у 10 (11,3%) жінок і в одній було проведено екстирпацію матки з придатками.

У хворих на шизофренію жінок було відзначено два типи ремісії – параноїдний та апатико-абулічний і під час оцінки її якості визначено три ступені вираженості остаточних проявів захворювання – легкий, середній та виражений.

Серед обстежених хворих параноїдний тип ремісії було виявлено у 58 пацієнток (65,2%). При даному типі ремісії легка вираженість залишкової симптоматики спостерігалася у 18 (31,0%), середня – у 25 (43,1%) та виражена – у 15 (25,9%) обстежених. Спільні клінічні прояви цього типу ремісії було представлено дефіцитарною та резидуальною параноїдною симптоматикою. Дефіцитарні порушення проявлялися зниженням енергетичного потенціалу, структурно-логічними порушеннями мислення, дискордантністю в емоційно-вольовій сфері, явищами аутизму. Продуктивна симптоматика включала резидуальні маячні ідеї ставлення, переслідування, ревнощів, особливого значення надприродних можливостей, переоцінки власної особистості, реформаторства. Ці порушення не мали тенденції до систематизації, розвитку і не супроводжувалися афективним компонентом. Рівень інтелекту пацієнток, їхні професійні знання, навички, досвід, як правило, не були втрачені.

Апатико-абулічний тип ремісії мав місце у 31 пацієнтки (34,8%). У 10 (32,3%) з них було визначено легкий, у 12 (38,7%) – середній і в 9 (29,0%) – виражений ступінь вираженості залишкової процесуальної симптоматики.

Клінічні прояви при цьому типі ремісії характеризувалися значною вираженістю дефіцитарної симптоматики, у якій переважали порушення в емоційно-вольовій сфері – зниження емоційного реагування, зменшення інтенсивності спонукальної активності, що супроводжувалося регресом мотиваційної сфери, втратою соціальних потреб, комунікативних інтересів; чітко простежувалося зниження енергетичного потенціалу та розладу мислення.

Незважаючи на збереження інтелектуального потенціалу, минулого досвіду, навичок, умінь, професійних знань, зниження мотивації до діяльності та емоційного фону сприйняття спричиняли в частини хворих соціальну дезадаптацію. Загалом емоційне нівелювання, сформована монотонна ригідність давали змогу хворим із легким та середнім ступенем вираженості залишкової симптоматики в період ремісії утримуватися в соціальних групах і справлятися з професійною діяльністю.

У контрольній групі у 65,1% обстежених відзначався параноїдний тип ремісії і в 34,9% – апатико-абулічний тип ремісії. Клініко-психопатологічна симптоматика захворювання у 28,6% із цих хворих із параноїдним та 33,3% – з апатико-абулічним типом ремісії мала легкий ступінь вираженості, середній ступінь відзначався у 50,0% та 46,7% , виражений – у 21,4% і 20,0% обстежених відповідно. Структура клініко-психопатологічної симптоматики в контрольній групі відповідала симптоматиці в основній (клінічній) групі.

Loading...

 
 

Цікаве