WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості діагностики та лікування реноваскулярної гіпертензії природженої етіології (автореферат) - Реферат

Особливості діагностики та лікування реноваскулярної гіпертензії природженої етіології (автореферат) - Реферат

Статистична обробка даних проводилася методами варіаційної статистики. Для оцінки розбіжностей між рядами спостережень використовували критерій Стьюдента-Фішера. Розбіжність вважалася значущою при р<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За весь досліджуваний період на базі Харківського обласного клінічного онкологічного диспансерубуло виконано 584 оперативних втручань у хворих на РЯ IIIIV стадії, з них комбінованих операцій – 87, що склало 14,91,3% від загального числа.При цьому, якщо розділити весь період спостереження на два часових проміжки, то спостерігається тенденція поступового збільшення кількості виконуванихкомбінованих оперативних втручань.

Розширення показань до їх виконання пов'язано, з одного боку, з удосконаленням анестезіологічної і реанімаційної допомоги цієї категорії пацієнток, з іншого – з підвищенням діагностичної ефективності методів обстеження хворих, які дозволяють на доопераційному етапі установити ступінь поширеності пухлинного процесу. Основним показанням до виконання комбінованих оперативних втручань було ураження пухлиною яєчників суміжних з ними органів малого таза, виражені ускладнення пухлинного процесу (кишкова непрохідність і гнійно-інфекційні процеси), а також величина пухлинних дисемінатів. У цьому зв'язку слід зазначити, що комбіновані операції є складним розділом хірургічного лікування розповсюдженого РЯ. Під час оперативного втручання буває досить складно провести диференціальну діагностику істинного проростання пухлини яєчників від запальної інфільтрації сусідніх органів, що також викликає необхідність виконання комбінованих операцій.

Встановлено, що за 1 досліджуваний період (з 1997 по 1999 рр.) виконана 271 операція, 19 (7,01,01%) з яких були комбіновані. Поряд з цим, за 2 період (2000–2002 рр.) з 313 виконаних оперативних втручань у хворих на РЯ виконано 68 (21,71,4%) комбінованих операцій (p<0,05).

Спочатку лікування у хворих на РЯ в запущеній стадії проводилося за загальноприйнятою методикою, яка полягала в проведенні 6 курсів ХТ. Таких хворих, що склали контрольну групу, було 59 чоловік. Надалі, з урахуванням світового досвіду, нами розпочата спроба розширення показань до виконання комбінованих оперативних втручань шляхом розробки діагностичного алгоритму. До цієї групи ввійшли 87 пацієнток.

Доопераційна підготовка проводилася хворим на РЯ з урахуванням супутньої патології, особливостей клінічного перебігу захворювання і характеру планованого оперативного втручання.

При виявленні супутньої патології на етапі доопераційного обстеження хворим на РЯ призначалася терапія, спрямована на усунення метаболічних порушень (гіпо- і диспротеїнемії, анемії, гіповолемії, електролітного балансу, тощо); дихальної і серцевої недостатності, при цьому корекція даних порушень у деяких випадках проводилася досить тривалий час. Гемостимулююча терапія і гемотрансфузії призначалися, як правило, у випадках вираженої анемії. Достатнім для оперативного лікування було прийнято вважати рівень гемоглобіну 100 г/л, а еритроцитів – 3,0 г/л. Особлива увага приділялася оптимізації реологічних властивостей крові. З цією метою найчастіше використовували дезагреганти і препарати, які поліпшують мікроциркуляцію в тканинах (трентал, курантил, компламін, реополіглюкін).

Антибактеріальна терапія в передопераційному періоді призначалася при загостренні супутніх запальних захворювань (хронічний бронхіт, пієлонефрит, цистит тощо). Крім того, антибіотики вводилися при наявності існуючих запальних ускладнень безпосередньо пухлинного процесу.

Хворим першої групи (87) були проведені комбіновані операції, при яких екстирпація матки з придатками та екстирпація сальника виконана усім хворим на РЯ. При вивченні характеру комбінованих оперативних втручань з урахуванням додатково резектованих органів встановлено, що 39 (44,81,4%) хворим виконані операції на товстому кишечнику, з них 24 (27,61,4%)  резекція сигмовидної кишки, у 15 (17,2%) пацієнток – резекція сигмовидної кишки за Гартманом; 15 (17,2%) хворим – апендектомія; 20 (23%) хворим – резекція сечового міхура; 28 (32%) пацієнткам – резекція тонкого кишечнику. Усім хворим, які увійшли в дослідження, у післяопераційному періоді проведено 6 курсів індукційної ПХТ за схемою САР: циклофосфан  500 мг/м2, доксорубіцин  50 мг/м2, цисплатин  50 мг/м2 з інтервалом 3 тижні. Лікування розпочиналося на 7-му добу після виконання оперативного втручання. Хворі на РЯ контрольної групи одержали лікування, аналогічне за вищезазначеною схемою інтервалу введення та кількості курсів ПХТ

При резекціях тонкої кишки безперервність останньої відновлювалася дворядним анастомозом "бік у бік". Неспроможності швів анастомозу в жодної пацієнтки не встановлено. При резекціях сечового міхура в 20 хворих на РЯ з проростанням його стінки дефект останньої ушивався пошарово. Порожнина сечового міхура дренувалася постійним уретральним катетером протягом 710 днів. Епіцистостомії не виконувалися в жодному випадку. Недостатності швів ушитої стінки сечового міхура не відзначено в жодної хворої.

В процесі обстеження хворих на РЯ, з метою вивчення можливості визначення показань до проведення комбінованих оперативних втручань, були використані такі діагностичні алгоритми: "клінічне обстеження + УЗД + МРТ" (I група – 49 хворих на РЯ) і "клінічне обстеження + УЗД" (II група – 97 хворих на РЯ). У 46 (93,90,5%) хворих на РЯ I групи й у 79 (81,40,9%) II групи до початку проведення лікування встановлено поширення пухлинного процесу на органи таза. При цьому застосування діагностичного алгоритму "клінічне обстеження + УЗД + МРТ" виявилося більш інформативним, у порівнянні з діагностичним алгоритмом "клінічне обстеження + УЗД", що дозволило на 12,5% збільшити кількість випадків пухлинного ураження сусідніх з яєчниками органів малого таза, виявлених на етапі доопераційної діагностики.

При застосуванні діагностичного алгоритму "клінічне обстеження + УЗД + МРТ" тільки в 1 (2,1%) хворої не діагностовано до операції проростання пухлиною яєчників стінки сечового міхура. Кількість діагностичних помилок при застосуванні алгоритму "клінічне обстеження + УЗД" у 13 разів вища: у 2 (2,1%) випадках одержано хибно-позитивне заключення і в 11 (11,40,1%) – хибно-негативне заключення. У 6 хворих II групи не виявлене поширення РЯ в стінку тонкої кишки; у 2 випадках – проростання в просвіт сигмовидної кишки; у 2 – проростання стінки сечового міхура й у 1 – утягнення в пухлинний конгломерат апендикулярного відростка. Нами вивчені показники ефективності застосованих у ході проведення даного дослідження діагностичних алгоритмів. Чутливість і специфічність методу ультрасонографії склала, згідно з нашими даними, 87,71,2% та 71,40,9%, відповідно. Встановлено відповідні показники для методу МРТ: чутливість – 97,91,1% та специфічність – 100%. Більшу діагностичну інформативність має застосування алгоритму "клінічне обстеження + МРТ"; у I групі даний показник склав 97,91,1%, а в II – 86,61,1%.

При проведенні аналізу ускладнень оперативного лікування хворих на РЯ останні були розділені на інтраопераційні і післяопераційні. Інтраопераційні ускладнення у вигляді перфорації пухлини яєчників під час виконання ревізії, виникли при проведенні 24 (2,80,1%) оперативних втручань.

Найважчим і небезпечним з інтраабдомінальних ускладнень, безумовно, є післяопераційний перитоніт різного генезу. Дане ускладнення встановлено в 1 (1,2%) хворої на РЯ після виконання комбінованої операції (екстирпації матки з придатками, екстирпації великого сальника, резекції сигмовидної і тонкої кишки). Причиною його розвитку стало нагноєння гематоми малого таза.

У групі післяопераційних ускладнень ми розглядали лише ті випадки, коли ускладнення загального, терапевтичного характеру розвивалися самостійно, не супроводжуючи інші види ускладнень. Найчастіше зустрічалися флебіти вен нижніх кінцівок – у 14 хворих (16,12,5%). Лікування післяопераційних ускладнень загального характеру в дослідній групі хворих на РЯ проводилося за загальноприйнятими методиками і схемами. Аналіз даних, отриманих у ході проведення даного дослідження, не установив залежності частоти зустрічальності певного варіанта післяопераційного ускладнення цієї групи, від характеру виконаного комбінованого оперативного втручання у хворих з розповсюдженим РЯ. Враховуючи характер післяопераційних ускладнень, вироблена тактика передопераційної підготовки, яка полягає в призначенні антибіотикотерапії. Тривалість обстеження і передопераційної підготовки хворих на РЯ склала в середньому 57 діб.

Частота і ступінь вираженості побічних ефектів проведеної лікарської терапії в хворих на РЯ порівнянна в обох дослідних групах. Токсичність ХТ відзначена, в основному, в I–II ст., відповідно до критеріїв ВООЗ. Незалежно від характеру виконаних операцій, побічні ефекти від ПХТ були порівнянні з контрольною групою. Побічні ефекти при застосуванні в післяопераційному періоді курсів ХТ у хворих на РЯ, яким виконані комбіновані оперативні втручання, і в хворих на РЯ, яким проводилося лікування шляхом використання тільки ХТ, були прогнозовані й успішно купіювались загальноприйнятими способами лікарської терапії. В жодної хворої не треба було переривати курс ХТ, знижувати дозу препарату і порушувати ритм проведення лікарської терапії.

Loading...

 
 

Цікаве