WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Структура та фізико-механічні властивості дентальних сплавів на основі систем Co-Cr-Mo та Ni-Cr-Mo при послідовних переплавах (автореферат) - Реферат

Структура та фізико-механічні властивості дентальних сплавів на основі систем Co-Cr-Mo та Ni-Cr-Mo при послідовних переплавах (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Збір, обробка матеріалу, включаючи ідентифікацію видів, статистичну обробку даних та їхню інтерпретацію здійснювалися автором особисто. У дисертації також використані матеріали по абіотичним факторам, надані співробітниками ОФ ІнБПМ, за що автор висловлює їм щиру вдячність. Більшість робот з теми дисертації опубліковано без співавторів, написані та оформлені здобувачем особисто. У роботах, надрукованих у співавторстві, здобувачеві належить істотний внесок у розробку і визначення цілей і задач досліджень, а також аналіз та інтерпретація даних стосовно теми дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертаційної роботи було докладено на IV й V Міжнародних симпозіумах "Екологічні проблеми Чорного моря" (Одеса, 1999, 2000 рр.); на конференціях молодих вчених "Понт Эвксинский 2000", "Понт Эвксинский II, III" (Севастополь, 2000, 2001, 2003 рр.); конференції молодих вчених "Сучасні питання і проблеми зоологічної науки" (Київ, 2002 р); конференції аспірантів і молодих вчених "Биоразнообразие, экология, эволюция, адаптация" (Одеса, 2003 р); IV Європейському конгресі протистологів і 10-й міжнародній конференції з біології інфузорій (San-Benedetto-del-Tronto (AP), Italy, 2003); на звітних наукових конференціях ОФ ІнБПМ (1998, 2000 рр.). Матеріали роботи також були подані на I та II науково-технічних виставках "Молоді науковці – майбутньому України" (Одеса, 2002, 2003 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 14 робот. З них 8 статей, серед яких 6 – у спеціалізованих наукових виданнях, рекомендованих ВАК України. 2 статті й 1 препринтне видання написані в співавторстві. Матеріали конференцій видані в 5 збірниках тез.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку літератури (274 джерела) і додатків. Загальний обсяг роботи становить 258 сторінок машинописного тексту, включає 52 малюнка (у т. ч. 25 – сторінкового формату), 24 таблиці (у т. ч. 2 – сторінкового формату). У додатку А (14 сторінок) подано систематичний покажчик таксонів інфузорій. Додаток Б (5 сторінок) містить таблицю таксономічного складу інфузорій у досліджених районах.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

У розділі проаналізовано літературні дані про сучасні уявлення щодо ролі інфузорій в екосистемах пелагіалі Світового океану, простежені основні етапи вивчення інфузорій у Чорному морі та лиманах, включаючи ретроспективний огляд публікацій, починаючи із другої половини XIX століття дотепер. Обґрунтовано необхідність проведення досліджень з теми дисертації.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Стисла характеристика прибережної зони ПЗЧМ і лиманів, де проводилися дослідження – Тілігульського, Григор'ївського, Хаджибейського, Сухого і Шаболатського складена на підставі літературних даних з гідрології та власних вимірів температури і солоності за період 1998 – 2003 рр. В якості дослідницьких станцій в ПЗЧМ (Одеська затока) було обрано 5 районів (акваторія Одеського морського порту, мис Ланжерон, гідробіологічна станція Одеського Національного університету (ОНУ), райони пляжів "Аркадія" і 10 ст. В. Фонтану) з різною глибиною, насиченістю акваторії твердими субстратами, особливостями гідродинаміки, наявністю джерел надходження забруднюючих речовин. Частина матеріалу була відібрана в інших прибережних районах ПЗЧМ (біля низовій лиманів та навколо о. Зміїний), а також в гирлах Дофінівського і Дністровського лиманів.

На першому етапі досліджень проводилися паралельні зйомки проб планктону, перифітону з гідротехнічних споруджень і псаммону (у зоні заплеску) із червня до листопада 1998 р в районі біостанції ОНУ з метою ідентифікації циліатопланктону як ценозу. На наступному етапі вивчалися особливості сезонної динаміки і вертикального розподілу інфузорій у водній товщі. Проби відбиралися з двох горизонтів (0 – 0,5 й 3,5 – 4 м) щодекадно протягом року (1998 – 1999 рр.) в модельному моніторинговому районі (м. Ланжерон). Особливості розвитку циліатопланктону в умовах впливу різних факторів довкілля вивчалися в ПЗЧМ і лиманах. В Одеській затоці на 5-ти станціях зйомки проводилися одночасно протягом року (зазвичай, 2 рази на місяць). Матеріал в лиманах відбирався як у прибережній зоні водойм, так і у відкритих ділянках великих лиманів: у Тілігульському і Сухому станції розташовувалися по відповідних розрізах від верхів'я до гирла, у Хаджибейському – від берега до відкритої частини. Усього зібрано й оброблено 282 кількісних і більше ніж 300 якісних проб планктону, а також 14 проб бентосу і перифітону.

Проби планктону відбиралися 1-л батометром, проби перифітону відбиралися з поверхні траверсів, хвилеломів і підводних каменів за допомогою рамок 10 х 10 см і шкребка, проби ґрунту (верхній, 2 см шар піску) відбиралися поршневою трубкою, діаметром 5 см. Одночасно вимірювали температуру й солоність (у лабораторії).

Кількісний облік планктонних інфузорій здійснювався в нативній воді без згущення безпосередньо після відбору проб (або протягом найближчих 24 годин) у камері Богорова (5 мл) під мікроскопом МБС-10 при збільшенні 16х – 56х. Залежно від кількості інфузорій обсяг проби, в якій здійснювався облік, становив від 1 до 100 мл. В разі відсутності в цьому об'ємі інфузорій було застосовано метод зворотної фільтрації крізь ядерні мембранні фільтри (діаметр пор 1 мкм). Кількісна обробка проб мікробентосу та перифітону здійснювалася згідно з загальноприйнятими в гідробіологічній практиці методиками. Ідентифікація та виміри інфузорій здійснювалися на тимчасових, фарбованих метиловим зеленим, і постійних, фарбованих залізним гематоксиліном або імпрегнованих протарголом (у модифікації І. Х. Алєкпєрова, 1995) препаратах. Трофічна спеціалізація визначалася шляхом мікроскопіювання вмісту травних вакуолей при імерсійних збільшеннях з використанням фазово-контрастного пристрою, як на живому матеріалі, так і на постійних препаратах. Біомаса обчислювалася шляхом уподібнення форми клітини простим геометричним фігурам або їхнім комбінаціям.

За даними численності (N) і біомаси (B) розраховувалися структурні показники – видове багатство (індекс Маргалефа, D) та різноманітність (індекс Шеннона, H), вирівненість видів за численністю (індекс Пайлоу, J'), співвідношення розмірних груп (індекс Мейера-Діро, АВС), середній об'єм клітин (Vсер).

Розрахунки функціональних параметрів – раціону (Imax), інтенсивності дихання (R), питомої продукції (Сmax) здійснювались на підставі експериментально отриманих залежностей відповідних параметрів від індивідуальної маси та об'єму клітин (Павловская, 1971; Хлебович, 1986; Андрушайтис, 1990). Загальна добова продукція інфузорій P обчислювалася помноженням Сmax на біомасу і визначалася з урахуванням двох трофічних рівнів ("мирні" інфузорії та інфузорії-хижаки). Для інфузорій-міксотрофів було прийнято, що від 40 до 95 % енергетичних потреб задовольняється за рахунок фотосинтезу.

У роботі були використані загальноприйняті в екологічних дослідженнях принципи і методи кількісного аналізу (Песенко, 1982). Масиви даних, як емпіричних, так і розрахованих, оброблялися статистично (Лакин, 1980). Реалізація комп'ютерної обробки матеріалу здійснювалася за допомогою пакету аналізу в MS EXEL а також пакету прикладних програм для аналізу біологічних даних PRIMER for WINDOWS v. 5.2.8. з урахуванням відповідних рекомендацій (Clarke, Warwick, 1994).

ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ІНФУЗОРІЙ ПЛАНКТОНУ ТА ЇХ ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Таксономічний склад. Усього за період досліджень в планктоні вивчених районів ідентифіковано 184 таксона інфузорій (142 визначені до виду, інші – до роду), що належать до 9 класів. З них у ПЗЧМ – 167, у лиманах – 111. У Чорному морі 83 таксона (з них 67 визначені до виду) раніше в літературі не вказувалися. Для лиманів таксономічний склад циліатопланктону визначений вперше.

У ПЗЧМ протягом року постійно зустрічаються, зазвичай, не більше 10 видів – Myrionecta rubra (Lohm., 1908), Pelagostrobilidium spirale (Leeg., 1915), Strombidium vestitum (Leeg., 1915), S. dalum Lynn et al., 1988, S. emergens (Leeg., 1915), S. conicoides (Leeg., 1915), представники родів Holophrya Ehr., 1833 та Urotricha Clap. et Lachm., 1859. У цілому, до масових можна віднести близько 50 видів, що більш-менш інтенсивно розвиваються протягом року. Більшість ідентифікованих у ПЗЧМ інфузорій належать до досить поширених видів, що властиві пелагіалі морів та океанів, а також естуаріям. Співвідношення морських, солонуватоводних, евригалінних і прісноводних видів відносно постійне протягом року, хоча частка останніх незначно зростає навесні (березень), внаслідок впливу річкових паводків. У Хаджибейському лимані та опріснених ділянках Сухого лиману фауна інфузорій несе переважно прісноводний характер. В нижній частині Сухого, у Григор'ївському і Тілігульському лиманах переважають морські види, а в Шаболатському лимані через істотні коливання солоності – евригалінні. У Палієвській затоці Хаджибейського лиману, через його відносну ізоляцію утворився своєрідний комплекс прісноводних видів, адаптований до високої мінералізації (до 60 г ∙ л–1).

Loading...

 
 

Цікаве