WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості перебігу та лікування анемії, що зумовлена комбінацією дефіциту заліза і вітаміну В12 (автореферат) - Реферат

Особливості перебігу та лікування анемії, що зумовлена комбінацією дефіциту заліза і вітаміну В12 (автореферат) - Реферат

Отже, при хронічних запальних процесах проксимальної частини травного каналу (дуоденіт, холецистит, гепатит) має місце зростання кількісних показників грампозитивної симбіонтної мікрофлори – як аеробної ланки (стафілококу, ентерококу), так і анаеробної (клостридій). Як і при колітах, має місце активація грамнегативних слобоферментуючих видів мікроорганізмів.

Дослідження впливу на мікробіоценоз кишечника хіміотерапев-тичних препаратів різних груп при вивченні постмедикаментозних дисбактеріозів показало, що пригнічення аеробної ланки мікрофлори при вживанні невіграмону є менш клінічно значимим для розвитку дисбіозу та хронізації процесу, ніж зниження кількісного рівня анаеробів (при застосуванні метронідазолу).

В другому розділі дисертаційної роботи, присвяченому дослідженню мікробіологічного пейзажу кишечника при онкологічному процесі, обстежених осіб поділено на дві групи за направленістю бактеріологічних змін. Для групи І характерно зміщення активності мікрофлори за кількісним превалюванням відповідної ланки у бік анаеробів (біфідобактерій, лактобактерій, бактероїдів), а для групи ІІ - у бік грамнегативної аеробної мікрофлори (в основному ешерихій) і коків. В осіб групи І бактероїди висіяно в кілкості 8,83 lg КУО/г, а в осіб ІІ дослідної групи – 6,44 lg КУО/г, біфідо- та лактобактерії - у 5-10 разів меншій кількості, ніж від осіб І групи. Показники неферментуючих грамнегативних паличок мають однонаправлений характер (рис. 1).

Рис.1.Зміни мікробіоценозу кишок у хворих з пухлинами товстого кишечника

(популяційний рівень основних мікроорганізмів-симбіонтів у lgКУО/г

Порівняльний аналіз показників мікроекологічного статусу кишечника при різних хронічних захворюваннях травного каналу і гепатобіліарної системи та онкологічних хворих дозволив визначити, що зміни мікробіологічних показників при проліферативному процесі та зміни з боку мікробіоценозу осіб з хронічними колітами, що супроводжуються констипаціями (група І), мають однонаправлений характер, що і визначає найвищий ризик розвитку пухлин в осіб вказаної групи. Зафіксовано близькість мікроекологічних змін, які визначають ризик розвитку раку товстої кишки серед онкологічних хворих групи І та осіб з гепатитом і холециститом.

Кількісне вираження ступеня ризику розвитку проліферативних процесів, які розвиваються на тлі хронічних запальних захворювань травного тракту, визначено у вигляді коефіцієнта кореляції. Отримано показники з різним ступенем корелятивного зв'язку, які коливаються від 0,17 до 0,97. Кількісні показники дозволили встановити послідовністьзростання ризику розвитку раку товстого кишечника і хронічних захворювань травної системи: хронічний коліт з констипаційним синдромом (0,97), гепатит (0,96), холецистит (0,94), дуоденіт (0,84) хронічний коліт з діарейним синдромом (0,33), ентеральний синдром (0,17). Сила зв'язку при встановленні вказаного коефіцієнта для показників онкохворих групи ІІ є слабою і послідовність зростання ризику раку товстої кишки є дещо іншою: ентеральний синдром (0,47), хронічний коліт з діарейним синдромом (0,16), хронічний коліт з закрепами (0,05), дуоденіт (0,01), холецистит (-0,02), хронічний гепатит (-0,07).

Дослідження клінічного матеріалу 36 осіб з пухлинами товстої кишки при інтраопераційному забиранні дозволило встановити видовий склад, частоту і кількісний рівень висівання мікрофлори, якою заселена поверхня пухлини та колонізована слизова товстої кишки, порівняти зі складом просвітної мікрофлори (табл.2).

Типові ешерихії з однаковою частотою висівалися з нормальної слизової та просвіту кишки при зниженні частоти їх висівання з пухлини. Умовно-патогенні ентеробактерії з дещо більшою частотою (62,5%) виділено з пухлинної тканини в порівнянні з просвітом кишки (58,3%) і тканиною незміненої слизової (16,7%). Стафілокок і неферментуючі грамнегативні палички частіше входили до складу мікрофлори, яку вияв-ляли при дослідженні малігнізованої ділянки слизової. При дослідженні спектру анаеробної мікрофлори для пухлинної тканини зафіксовано підвищення частоти висівання бактероїдів (в порівнянні з нормальною тканиною), біфідобактерій, клостридій, анаеробних коків (рис. 2).

Таблиця 2

Кількісний рівень висівання основних груп мікроорганізмів при посіві з нормальної слизової (NR), просвіту кишечника (FS) і поверхні пухлини (TU) в онкологічних хворих(lg КУО/г)

Мікроорганізми

NR

FS

TU

Біфідобактерії

8,00,1

7,90,3

6,90,2

P<0,05

Бактероїди

8,80,6

8,201,0

7,200,4

P<0,05

Лактобактерії

8,00,3

7,60,2

7,40,4

Ешерихії

7,40,9

7,60,3

5,60,5

P<0,05

Умовно-патогенні ентеробактерії

4,40,3

6,20,4

5,10,5

Ентерококи

5,2 0,5

5,0 0,3

6,2 0,5

P<0,05

Стафілококи

3,2 0,3

3,3 0,2

4,5 0,3

P<0,05

Анаеробні коки

5,70,4

5,20,3

5,80,2

Гриби роду Candida

2,50,1

4,20,3

4,40,3

Зростання кількісних показників висівання бактероїдів виявлено і при виділенні їх з поверхні пухлини в залежності від ступеня диференціації клітин пухлини: з низькодиференційованої аденокарциноми бактероїди висіяно в кількості 5,00,2 lg КУО/г, з помірно-диференційованої – в кількості 6,40,36 lg КУО/г , з високодиференційованої – 7,50,40 lg КУО/г.

У видовому відношенні бактероїдна ланка представлена B.vulgatus (21,3%), B.fragilis (17%), B.ovatus (17%), B.distasonis (12,8%), B.thetaiotaomicron (10%), B.stercoris (10%). Відмінності у спектрі аеробної та анаеробної ланок бактерій, що колонізують нормальну слизову товстої кишки, її малігнізовану ділянку та висіваються з просвітної мікрофлори пов'язані з набуттям бактерійними симбіонтами біологічних особливостей, що визначають їх адаптацію до зміни умов біотопу.

Для ешерихій в залежності від місця забору - малігнізована ділянка слизової (штами TU), нормальна слизова (штами NR), просвіт кишки (штами FS) – встановлено відмінності у біологічних властивостях (адгезивність, антагоністична активність, резистентність до антибіотиків). При менш вираженій колонізації пухлини в TU-ізолятів, встановлено вищий

Рис.2. Частота висівання окремих груп анаеробних мікроорганізмів з просвіту кишечнику, гістологічно незміненої і малігнізованої ділянок слизової, %

коефіцієнт адгезії (2,460,15), ніж у штамів NR (1,680,14) тапросвітних штамів FS (1,650,20). Це вказує на селекцію бактерій, яка забезпечує їх адаптацію до трансформованих клітин епітелію. Встановлено залежність між ступенем диференціації клітин пухлинної тканини і величиною індексу адгезії. Так, для аденокарцином низько - і помірно диференційованих вказаний показник становив 2,0–2,5, для високодиференційованих – на рівні 3,0.

Серотипування ізолятів від осіб з колоректальним раком показало, що значна частина їх, утворюючи колонії R-форми, є поліаглютинабельними. Решта штамів в основному відносяться до серогруп ОКВ, ОКD i OKC. Ізоляти з поверхні пухлини частіше, ніж ізоляти з інших місць, мали відношення до серогрупи ОКС (50%).

У більшості "пухлинних" штамів виявлено позахромосомні генетичні елементи. Найменшою була частота виявлення плазмід у ізолятів з нормальної тканини кишки. Показники подані на рис.3 свідчать про те, що штами TU, крім великих плазмідних комплексів містять найбільшу кількість дрібних плазмід розміром 2,2-5,7 тпн.

Loading...

 
 

Цікаве