WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості відновлення діастолічної функції лівого шлуночка у хворих з хронічними формами ІХС після односудинного коронарного стентування (авторефер - Реферат

Особливості відновлення діастолічної функції лівого шлуночка у хворих з хронічними формами ІХС після односудинного коронарного стентування (авторефер - Реферат

Після другого курсу лікування проведено обстеження 14 дітей. Двом з них було проведено двобічну тимпанотомію (з повторним відсмоктуванням вмісту барабанної порожнини впродовж 1 тижня), одній дитині – однобічну тимпанотомію, решті 11 дітей проведено повторний курс консервативного лікування.

Це обстеження у більшості випадків виявило нормалізацію аудіометричних (82,1%) та тимпанометричних (67,9%) показників; середній показник аудіометричних порогів сприйняття після повторного лікування у цих дітей становив 9,144,95 дБ (до лікування - 23,825,9 дБ). У решти дітей виявлено значне покращення показників. Необхідно відзначити, що у дітей після проведеної тимпанотомії та наступної санації вуха аудіологічні показники повністю не нормалізувались.

Таблиця 8

Алгоритм поетапної реабілітації дітей з незрощенням піднебіння

Вік дитини

Спеціалісти

стоматолог-хірург, ортодонт

оториноларинголог

логопед

новонароджені

реєстрація в центрі, діагностика, планування хірургічних втручань

первинне ЛОР-обстеження з метою раннього виявлення патології верхніх дихальних шляхів

-

немовлята (до 1 р)

операція пластики верхньої губи

діагностика та лікування патологічних змін верхніх дихальних шляхів

-

діти 1-3 р

спостереження, ортодонтичне лікування

дослідження слуху (рефлекторна аудіометрія, імпедансометрія); лікування патологічних змін верхніх дихальних шляхів

обстеження, спостереження

діти 4-6 р

операція пластики піднебіння

дослідження слуху (аудіометрія, імпедансометрія)

спостереження

діти 5-6 р (після пластики твердого піднебіння)

масаж піднебіння, спостереження, ортодонтичне лікування

лікування патологічних змін верхніх дихальних шляхів та вуха

перший цикл занять

діти дошкільного віку (6-7 р)

корекційні операції губи, піднебіння

спостереження

другий цикл занять

діти шкільного віку (від 7 р)

спостереження

корекційна операція носа, спостереження

Отже, хірургічне лікування незрощення піднебіння само по собі не призводить до відновлення функцій середнього вуха та слуху. Батьки розцінюють цю ваду лише як естетичну, недооцінюючи її негативні наслідки щодо середнього вуха і слуху, отже з ними необхідно проводити санітарно-освітню та психологічну роботу. Тому обстеження та лікування таких дітей, на нашу думку, необхідно проводити в спеціалізованих центрах. Окрім щелепово-лицевих хірургів, стоматологів-ортопедів та ортодонтів, педіатрів, логопедів, психологів, до складу центру повинні входити оториноларингологи та аудіологи. Оториноларингологічний підрозділ такого центру повинен мати обладнання для огляду ЛОР-органів, обстеження слуху та лікування.

В результаті аналізу даних наших досліджень та вивчення досвіду співпраці зі спеціалістами, які беруть участь у реабілітації дітей з незрощенням піднебіння, ми, з метою координації заходів, запропонували алгоритм обстеження та лікування цих дітей (табл. 8). У ньому передбачено терміни, в які дитина повинна обстежуватися і лікуватися. Так, з метою максимальної ефективності лікування щодо функції вуха та слуху, згідно даних наших досліджень, отоларингологічне лікування запропоновано проводити безпосередньо після операції пластики піднебіння у віці 4-6 років.

ВИСНОВКИ

  1. Частота народження дітей з незрощенням піднебіння і губи серед усіх новонароджених Львівської області в 1985-2003 роках за даними ретроспективного аналізу медичної документації становила 8,51,9 на 10000 новонароджених (379 випадків).

  2. Серед досліджених нами 120 дітей у 31 дитини (25,8%) анамнестично виявлено наявність родинних випадків незрощення піднебіння та губи, в т.ч., у 17 з них – у близьких родичів; в чотирьох випадках виявлено полігенний та аутосомно-домінантний тип успадкування, в трьох дітей (2,5%) запідозрено наявність поєднаних спадкових вад розвитку піднебіння та ЛОР-органів: синдром П'єра Робена (у двох) та велофаціокардіальний синдром (у однієї дитини).

  3. За допомогою отомікроскопії, тональної та імпедансної аудіометрії у всіх дітей з не оперованим природженим незрощенням піднебіння виявлено ураження звукопровідного апарату вуха із незначним зниженням слуху (середня величина аудіометричних порогів сприйняття – 16,336,94 дБ) та хронічні хвороби середнього вуха та слухової труби – секреторний отит (41,3%), тубоотит (35,8%), дисфункцію слухової труби без середнього отиту (22,9%).

  4. Патологічні зміни середнього вуха, пов'язані з наявністю природженого незрощенням піднебіння, у переважної більшості дітей при первинному (88,3%) і першому повторному (86,2%) дослідженнях, перебігали без виразної суб'єктивної симптоматики, тому іноді батьки неправильно оцінювали стан дітей і не завжди давали згоду на оториноларингологічне обстеження та лікування.

  5. Перше повторне обстеження після операції пластики піднебіння виявило помірне об'єктивне покращення аудіологічних показників у 41,2% дітей, що було статистично невірогідним; повного відновлення звукопровідної функції вуха не виявлено в жодному випадку. Покращення стану середнього вуха після операції на піднебінні практично не залежало від клінічного типу незрощення, однак частіше (55,3%) мало місце у дітей, прооперованих у віці 5-6 років, ніж у дітей молодшого та старшого віку.

  6. За даними аудіологічних досліджень, покращення стану середнього вуха при обстеженні після консервативного оториноларингологічного лікування мало місце у 61,9% випадків і завжди було статистично вірогідним. Недостатній ефект від лікування в інших випадках ми пояснювали фізіологічною неповноцінністю м'язів слухової труби, яка в результаті операції на піднебінні не відновлювалася. У контрольній групі дітей, що не лікувалися, звукопровідна функція вуха відновлювалася лише в 4,8% випадків. Різниця щодо всіх аудіологічних показників поміж контрольною та дослідною групами була статистично вірогідною (P<0,01).

  7. Після консервативного оториноларингологічного лікування констатовано відсутність патологічних змін вуха у 59,3% дітей з тубоотитом; у 76,6% дітей з секреторним отитом спостерігалося покращення, у 10,7% з них - видужання; у решти дітей секреторний отит залишився і після лікування без позитивної динаміки. Дітям з повною відсутністю позитивної динаміки при секреторному отиті призначалась тимпанотомія або додатковий курс лікування, після чого спостерігалося видужання.

  8. У дітей з незрощенням піднебіння, яким оториноларингологічне лікування було проведено у ранні терміни (до 6 місяців) після операції на піднебінні, частіше (68,8%), ніж у дітей, пролікованих через 1-2 роки після цієї операції (46,3%), відновлювалася звукопровідна функція вуха.

Loading...

 
 

Цікаве