WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості відновлення діастолічної функції лівого шлуночка у хворих з хронічними формами ІХС після односудинного коронарного стентування (авторефер - Реферат

Особливості відновлення діастолічної функції лівого шлуночка у хворих з хронічними формами ІХС після односудинного коронарного стентування (авторефер - Реферат

Зміни середніх величин порогів сприйняття по повітряній провідності при повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння

Клінічні групи

M m (дБ)

І повторне обстеження

ІІ повторне обстеження

P

Всього

Ізольоване

часткове

13,425,61

8,423,92

<0,01

24

повне

18,149,69

13,716,08

0,05

14

Комбіноване (наскрізне)

однобічне

188,51

10,635,17

<0,01

32

двобічне

12,865,45

7,53,48

<0,01

14

Вікові групи (років)

І повторне обстеження

ІІ повторне обстеження

P

Всього

до 4

17,59,68

11,146,7

0,05

14

4-5

16,738,01

10,395,15

<0,01

44

5-6

15,47,04

9,74,32

<0,05

10

6-7

16,381,77

9,383,62

<0,01

8

понад 7

13,135,03

6,753,24

0,01

8

Всього

15,797,67

9,995,12

<0,01

84

Покращення акуметричних та аудіометричних показників частіше (83,4%) мало місце у дітей, що розпочинали лікування у ранні терміни після операції на піднебінні (до 6 місяців), аніж у дітей, що лікувалися у більш віддалені терміни (44,5%).

Імпедансна аудіометрія після лікування виявила тимпанограми А та Аs частіше (39,3%), ніж при обстеженні до лікування (14,3%). З числа патологічних тимпанограм частіше зустрічалися тимпанограми типу С (38,1%), переважно – Со (20,2%); рідше – типу В (22,6%). При обстеженні після лікування покращення характеристик тимпанограм виявлено у 67,9% випадків, в т.ч., нормалізацію – в 33,3%, у решті випадків – відсутність позитивних змін (табл. 6).

Відмінність поміж даними тимпанометрії при першому та другому (після лікування) повторному обстеженні була статистично вірогідною (P<0,01). Покращення тимпанометричних показників, що свідчило про ефективність лікування, частіше (72,4%) мало місце у дітей, що отримували його у ранні терміни після операції на піднебінні – до 6 місяців, ніж у пролікованих пізніше (61,1%).

Показники акустичного рефлексу покращувались у 64,3% повторно обстежених після оториноларингологічного лікування дітей; в т. ч., нормалізувались – у 11,9%. Нормальний акустичний рефлекс після лікування спостерігався частіше (14,3%), ніж до лікування (2,4%).

Таблиця 6

Динаміка даних тимпанометрії у дітей з незрощенням піднебіння при повторних обстеженнях після закінчення курсу оториноларингологічного лікування

Термін ЛОР-лікування після операції на піднебінні

Динаміка тимпанометрії

норма

покращення

без змін

n (вух)

%

n (вух)

%

n (вух)

%

Р

(перше/

друге повторне обстеження)

Всього

До 6 місяців

2

4,2

35

72,9

11

22,9

<0,01

48

1-2 роки

4

11,1

22

61,1

10

27,8

<0,01

36

Всього

6

7,1

57

67,9

21

25

<0,01

84

При другому повторному обстеженні виражену дисфункцію слухової труби виявлено у 54,8% (при обстеженні до лікування – 80,9%), нормальну функцію слухової труби вперше виявлено у 3,6%. Відмінність поміж даними тесту Вільямса при першому та другому повторному обстеженні була статистично вірогідною (P<0,01). Покращення функції слухової труби спостерігалося в 42,9%, а нормалізація – лише в 3,6% випадків, причому частіше (50%) покращення функції слухової труби мало місце після лікування, призначеного до 6 місяців після операції на піднебінні (табл. 7), ніж у пізніші терміни (33,4%). В інших випадках показники проби Вільямса не змінювалися, барофункція слухових труб не покращувалася навіть тоді, коли значно покращувався слух за даними аудіометрії та відновлювалася нормальна тимпанограма.

Таблиця 7

Динаміка тимпанометричного тесту Вільямса при повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння

Термін після операції

на піднебінні

Зміна барофункції слухових труб

нормалізація

покращення

без змін

n (вух)

%

n (вух)

%

n (вух)

%

Р

(перше/друге повторне обстеження)

Всього

Проліковані до 6 місяців

2

4,2

22

45,8

24

50

<0,01

    48

Проліковані 1-2 роки

1

2,8

11

30,6

24

66,6

<0,01

    36

Всього

3

3,6

33

39,3

48

57,1

<0,01

    84

Н
а підставі наведених даних видно, що при першому повторному обстеженні після операції на піднебінні патологічні зміни середнього вуха (барабанної порожнини та слухової труби) виявлено у всіх дітей. У більшості випадків (65,6%) мали місце хронічні середні отити: ексудативний (секреторний) отит (36,3%) та хронічний тубоотит (29,3%). Ці патологічні стани зустрічалися рідше, ніж при первинному обстеженні (рисунок 1). Покращення стану середнього вуха при першому повторному обстеженні мало місце у 41,2% випадків, дещо частіше – у дітей, оперованих з приводу часткового незрощення піднебіння (48%); особливо часто – у дітей віком 5-6 років (65,8%).

Р
ис. 1 Патологічні стани вуха при первинному та першому повторному обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння. Позначення: ДСТ - дисфункція слухової труби без середнього отиту, ТО - тубоотит, ЕО – ексудативний (секреторний) отит.

Рис. 2 Патологічні стани вуха при первинному та повторних обстеженнях дітей з незрощенням піднебіння (дослідна група). Позначення: ДСТ - дисфункція слухової труби без середнього отиту, ТО - тубоотит, ЕО – ексудативний (секреторний) отит.

При другому повторному обстеженні (після консервативного ЛОР-лікування) середні отити виявлено у 57,1% випадків (рисунок 2), однак, за даними аудіологічних досліджень, покращення стану середнього вуха мало місце в 67,9% випадків, особливо – в ранні терміни (до 6 місяців) після операції на піднебінні (72,9%), ці зміни були статистично вірогідними (P<0,01).

За аудіометричними даними, серед дітей із секреторним отитом після консервативного оториноларингологічного лікування в 10,7% випадків мало місце одужання, в 48,9% спостерігався тубоотит. Серед дітей із тубоотитом після лікування у 59,3% спостерігалося одужання. Проте, за даними проби Вільямса, функція слухової труби після оториноларингологічного лікування покращувалася лише у 42,9% випадків (P<0,05). Ми пов'язуємо цей факт з фізіологічною неповноцінністю м'язів слухової труби, яка в результаті операції на піднебінні не відновлювалася; лікування впливало на стан слизової оболонки, але не могло усунути дисфункцію м'язів слухової труби.

У випадках відсутності ефекту від консервативного лікування (І - ІІ етап) при секреторних отитах, тобто, коли тимпанограма В не змінювалася після лікування і середня величина порогів сприйняття залишалася на рівні 25 дБ і вище, ми призначали тимпанотомію (ІІІ етап лікування). При відмові батьків від тимпанотомії, а також якщо консервативне лікування при отитах виявлялося недостатньо ефективним (відсутність нормалізації), ми призначали повторний курс лікування.

Loading...

 
 

Цікаве