WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України: історія створення, становлення та розвитку (автореферат) - Реферат

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України: історія створення, становлення та розвитку (автореферат) - Реферат

Ефективність лікування хворих на РС контрольної групи за традиційними методами була значно нижчою: помірне покращення відзначали у 25% пацієнтів, незначне – у 35%, без ефекту − у 40% обстежених. Терапія з використанням традиційних засобів не сприяла вірогідному покращенню когнітивних функцій, зниженню в крові вмісту первинних та вторинних продуктів ПОЛ, показники антиоксидантного захисту також достовірно не змінювалися.

Аналіз результатів лікування хворих на РС з втомою та супутньою депресією з використанням селективного інгібітора зворотнього захоплення серотоніну (ципралексу) не виявив достовірного зменшення рівня втоми за даними шкал FSS (з 5,1+0,11 до 4,7+0,12 балів; р>0,05) та MFIS (з 48,2+2,9 до 43,4+3,1 балів; р>0,05). Водночас на тлі лікування знизився з 21,70,8 до 11,60,7 балів (р<0,001) сумарний показник вираженості депресії за шкалою Гамільтона. Проведена терапія сприяла також вірогідному зростанню вищих психічних функцій. Водночас лікування пацієнтів з втомою без супутньої депресії з використанням неомідантану супроводжувалося достовірним зменшенням проявів втоми за шкалою FSS з 4,7+0,15 до 3,5+0,16 балів (p<0,001) і за шкалою MFIS з 38,6+2,0 до 25,9+1,9 балів (p<0,001). На фоні терапії спостерігалися позитивні зміни когнітивних функцій: поліпшення вербальної та семантичної пам'яті, уваги. Отже, застосування неомідантану сприяє суттєвому зменшенню проявів втоми у хворих на РС без супутньої депресії. За умови поєднання втоми з супутньою депресією у комплексному лікуванні слід додатково застосовувати антидепресанти.

Дослідження катамнезу хворих на РС з втомою впродовж одного року після лікування з використанням засобів з антиоксидантними, нейропротективними та метаболічними властивостями − берлітіону та солкосерилу у поєднанні з неомідантаном засвідчило, що застосовувана терапія, порівняно з традиційною, сприяла: вірогідному зменшенню частоти загострень РС (у середньому − до 0,5+0,6 та 0,7+0,4 відповідно, p<0,05); подовженню тривалості ремісії (у середньому − на 2,1+0,23 місяці та 1,8+0,13 місяці відповідно, p<0,05); уповільненню темпів прогресування захворювання, знижувала необіхідність госпіталізації пацієнтів до стаціонару (у середньому − до 1,4+0,16 та 1,5+0,17 відповідно, p<0,05) та потребу проведення гормональної пульс-терапії (у середньому за рік − до 1,2+0,24 та до 1,3+0,21 відповідно, p>0,05).

ВИСНОВКИ

  1. У дисертації наведене узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що полягає у визначенні особливостей клінічних проявів втоми у хворих на розсіяний склероз (РС), розробці критеріїв її діагностики, уточненні механізмів виникнення, а також оптимізації терапевтичної тактики, спрямованої на зниження ступеня тяжкості проявів втоми, уповільнення прогресування цього симптому та причинного чинника − демієлінізуючого процесу.

  2. За результатами клініко-неврологічного обстеження з використанням структурованих анкетних шкал прояви втоми виявлені у 80% хворих на РС. Симптом втоми характеризується відчуттям втрати енергії, надзвичайного виснаження, яке не пов'язане з м'язовою слабкістю і наростає протягом дня, виявляється навіть на ранніх етапах захворювання за умови мінімальної інвалідизації. Встановлено, що втома тісно пов'язана з температурним фактором, поглиблюється у разі гіпертермії, досить часто є першим симптомом демієлінізуючого процесу, одним з проявів загострення захворювання.

  3. Фізична втома у хворих на РС часто поєднується з розумовою, яка за даними нейропсихологічних тестів справляє негативний вплив на когнітивні функції: зниження короткочасної вербальної та семантичної пам'яті, уваги, швидкості сенсомоторних реакцій, розумової працездатності, негайної та відстроченої пам'яті.

  4. За результатами клініко-неврологічного і магнітно-резонансно-томографічного дослідження встановлено, що симптом втоми у хворих на РС виникає у разі множинного ураження демієлінізуючим процесом білої та сірої речовини головного мозку і частіше супроводжує локалізацію вогнищ демієлінізації в перивентрикулярно-субкортикальних ділянках півкуль великого мозку та ураження цих ділянок у поєднанні з мозолистим тілом або з лобовими частками мозку, або з мозковим стовбуром, що зумовлює порушення функціональних зв'язків кори півкуль головного мозку з підкіркою, ретикулярною формацією, відповідальних за активацію кори, регуляцію загального тонусу, енергетичне та емоційне забезпечення.

  5. За даними електрофізіологічного дослідження у хворих на РС з проявами втоми виявлено гіперактивацію кіркових структур та зменшення впливу інгібіторних механізмів у сенсо-моторних ділянках кори головного мозку, що відповідають за моторне програмування та виконання довільних рухів. Центральні механізми розвитку втоми у хворих на РС визначаються також патобіохімічними процесами, зумовленими гіперпродукцією вільних радикалів та зниженням активності системи антиоксидантного захисту клітин.

  6. Порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у хворих на РС з симптомом втоми, порівняно з пацієнтами без такого, супроводжуються вираженішою активацією вільнорадикального окиснення, переважанням у крові первинних і вторинних продуктів ПОЛ (вільних радикалів) над здатністю антиоксидантних систем їх елімінувати, тобто ознаками оксидантного стресу. Вільнорадикальне пошкодження клітин поглиблюється, а ефективність системи антиоксидантного захисту знижується у разі трансформації ремітуючого РС у ремітуючо- прогресуючий і, особливо, у вторинно- прогресуючий тип перебігу. Стадія загострення РС проявляється поглибленням проявів втоми і ознак окиснювального стресу, у стадії ремісії − вираженість цих порушень помірна.

  7. Запропоновані критерії об'єктивізації ступеня вираженості симптому втоми у хворих на РС з використанням структурованих анкетних шкал ефективно оцінюють його кількісні прояви у балах, що дозволяє об'єктивно методом математично-статистичної обробки визначити вираженість феномену втоми у пацієнтів. Вираженість втоми у пацієнтів достовірно зростає зі збільшенням їх віку, за умови ремітуючо-прогресуючого та вторинно-прогресуючого типів перебігу РС.

  8. Мультифакторіальний характер патофізіологічних механізмів розвитку втоми у хворих на РС визначає необхідність застосування у лікуванні терапевтичних засобів, які впливають на різні ланки виникнення демієлінізуючого процесу, формуваня втоми; показана ефективність використання у комплексному лікуванні засобів з антиоксидантно-нейропротективною активністю (берлітіон, солкосерил) у поєднанні з неомідантаном.

  9. Комплексна терапія хворих на РС з використанням неомідантану сприяє суттєвому зменшенню проявів втоми без супутнього депресивного стану; за умови поєднання його з втомою ефективність лікування підвищується при застосуванні антидепресантних засобів.

Loading...

 
 

Цікаве