WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України: історія створення, становлення та розвитку (автореферат) - Реферат

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України: історія створення, становлення та розвитку (автореферат) - Реферат

Найчутливішою щодо діагностики втоми у хворих на РС та її кількісної оцінки була шкала FSS. Використання її сприяло найбільш точному визначенню взаємозв'язку втоми з іншими клінічними симптомами захворювання, оцінці її впливу на якість життя пацієнтів. Найінформативнішою стосовно вираженості окремих складових компонентів втоми виявилася шкала MFIS. Зокрема, у майже половини хворих (45%) переважала фізична втома, в інших обстежених фізична втома поєднувалась з розумовою (32% ) або домінував розумовий компонент втоми (23%). Вираженість проявів втоми у хворих на РС була слабко, проте достовірно пов'язана зі ступенем інвалідизації пацієнтів за шкалою EDSS Куртцке (коефіцієнт кореляції r=0,3, p<0,05). Це свідчить, що прояви втоми поглиблюють інвалідизацію хворих на РС. Результати обстеження пацієнтів з використанням шкали FDS свідчать, що втома негативно впливала на якість їхнього життя: обмежувала виконання роботи у 50,7% хворих, повсякденних обов'язків − у 41%, самообслуговування − у 8,3% обстежених. Для втоми у всіх пацієнтів був притаманний „температурний феномен", тобто її прояви посилювалися за умови підвищення температури тіла, оточуючого середовища або після гарячої ванни.

Враховуючи виявлений істотний взаємозв'язок між проявами втоми у хворих на РС і дисбалансом прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, ми вважали доцільним включення до програми терапії лікарських засобів з антиоксидантною, нейропротективною та метаболічною дією − берлітіону та солкосерилу у поєднанні з неоміданатном. Ці препарати сприяють процесам ремієлінізації, нормалізації порушень прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, відновленню неврологічних функцій, енергетичного потенціалу пацієнта (Одинак М.М. и др., 2002; Виничук С.М., Черенько Т.М., 2003; Gilgun-Sherki Y. et al., 2004). Оцінку терапевтичної ефективності берлітіону та солкосерилу в поєднанні їх з неомідантаном у лікуванні 60 хворих на РС з проявами втоми дослідили за даними клініко-електрофізіологічного та біохімічного обстеження.

Залежно від застосовуваної терапії хворих на РС розподілили на дві групи. До 1-ї групи увійшли 20 пацієнтів віком від 29 до 57 років (у середньому − 42,8+1,8 року). З метою їх лікування призначали берлітіон. Спочатку проводили монотерапію берлітіоном в дозі 300-600 ОД внутрішньовенно крапельно в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію протягом 5-7 днів; потім препарат призначали перорально по 1 таблетці (300 мг) тричі на добу і засоби традиційної терапії (пентоксифілін, вітаміни, антихолінестеразні засоби тощо). До 2-ї групи увійшли 20 хворих віком від 19 до 54 років (у середньому − 36,5+2,2 року), яким спочатку призначали солкосерил по 10-20 мл внутрішньовенно крапельно в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію протягом 7-10 діб, потім призначали засоби традиційної терапії. Пацієнтам 1-ї та 2-ї груп також призначали амантадину гідрохлорид (неомідантан) по 100 мг 2 рази на добу впродовж 2-3 тижнів. До контрольної групи увійшли 20 хворих з аналогічними демографічними характеристиками, типами перебігу РС, ступенем інвалідизації, тривалістю захворювання та втоми, які отримували лише традиційну терапію. У разі загострення РС перед лікуванням пацієнтам проводили премедикацію гормональною пульс-терапією з використанням метилпреднізолону.

Аналіз отриманих результатів показав, що у разі застосування у лікуванні хворих на РС берлітіону в поєднанні з неомідантаном помірне покращення відзначили у 45% пацієнтів, у яких спостерігализменшення середніх показників інвалідизації за шкалою EDSS з 4,0+0,17 до 3,0+0,17 бала (р<0,001), вираженості втоми у за шкалою FSS − з 4,6+0,26 до 3,4+0,24 бала (р<0,01) і за шкалою MFIS − з 35,3+2,9 до 24,0+2,8 бала (р<0,01). У них також виявлено вірогідне підвищення коефіцієнту стійкості та швидкості переключення уваги, психічного темпу за таблицями Крепеліна з 0,85+0,03 до 1,1+0,01 (р<0,001), зростання швидкість сенсомоторних реакцій, розумової працездатності, об'єму активної уваги за таблицями Шульта з 315,2+11,6 до 267+15,6 (р<0,05), збільшення швидкості процесів обробки інформації, уваги за методикою the Stroop Color-Word Interference Test (Stroop) з 102,4+1,6 до 112,3+1,2 (р<0,001), об'єму негайної з 45,3+3,3 до 58,6+0,6 (р<0,01) та відстроченої пам'яті з 24,8+1,6 до 30,5+0,6 (р<0,01) за методикою the Paired Associates Learning Test (PALT). Незначне покращення зареєстроване у 40% хворих, яке визначалося неістотним зменшенням неврологічної інвалідизації за шкалою EDSS з 4,5+0,3 до 4,0+0,3 балів (р>0,05), але достовірним зниження рівня втоми в балах за шкалою FSS з 4,9+0,21 до 4,0+0,20 балів (р<0,01) і за шкалою MFIS − з 44,8+4,1 до 31,8+3,1 балів (р<0,001), зростанням об'єму активної уваги за таблицями Шульта з 352,37+17,8 до 291,5+18,1(р<0,01). Лише у одного хворого на РС у стадії загострення ми зареєстрували значне покращення, яке наставало після комплексного лікування з використанням спочатку гормональної пульс-терапії. У 10% пацієнтів з вторинно-прогресуючим РС і тяжким ступенем втоми не виявлено істотного регресу неврологічного дефіциту, несуттєвими були також зміни проявів втоми та нейропсихологічного статусу.

Застосування берлітіону в поєднанні з неомідантаном у лікуванні хворих на РС сприяло достовірному зниженню первинних і вторинних продуктів ПОЛ  дієнових кон'югатів у плазмі крові (з 47,3+8,6 до 18,5+5,4 мкМ л-1; р<0,05) та рівня малонового діальдегіду в еритроцитах (з 36,7+3,9 до 26,6+2,6 нМ г-1гемоглобіну; р<0,05). Крім того, на тлі терапії суттєво зменшувалась інертність глутатіонової системи антиоксидантного захисту внаслідок підвищення вмісту глутатіонпероксидази в еритроцитах (з 577,7+19,4 до 631,4+24,4мкМ г-1 гемоглобінухв-1; р<0,05). Спотерігалось також зростання активності ферменту глутатіонредуктази в плазмі крові (з 5,6+0,76 до 10,7+2,7нМг-1 білка хв-1; р<0,01), основна функція якого полягає у відновленні глутатіону, що сприяє нормалізації використання відновленого глутатіону для знешкодження продуктів ПОЛ.

На тлі лікування солкосерилом у поєднанні з неомідантаном у 45% пацієнтів зареєстровано помірне клінічне покращення: зменшення ступеня інвалідизації за шкалою EDSS з 4,1+0,2 до 3,2 +0,2 балів (р<0,01), зниження проявів втоми у хворих за шкалою FSS з 4,5+0,15 до 3,5+0,16 балів (р<0,001), за шкалою MFIS  з 38,5+3,5 до 24,8+3,2 балів (р<0,01). Після проведеного лікування відзначено достовірне поліпшення короткочасної пам'яті та уваги за методикою заучування 10 слів з 26,3+2,1 до 19,5+1,5 (р<0,05), підвищення швидкості сенсомоторних реакцій, розумової працездатності, об'єму активної уваги за таблицями Шульта з 281,1+15,3 до 237,0+10,5 (р<0,05); зростання швидкості процесів обробки інформації, уваги з 101,4+3,3 до 113,0+1,2 (р<0,01) за методикою the Stroop Color-Word Interference Test (Stroop); збільшенням об'єму негайної з 41,7+3,1 до 55,1+2,0 (р<0,01) та відстроченої пам'яті з 20,7+1,5 до 28,4+0,8 (р<0,01) за методикою the Paired Associates Learning Test (PALT). Ще у 45% хворих виявлено незначне клінічне покращення: зменшення неврологічного дефіциту за шкалою EDSS з 3,8+0,16 до 3,4+0,16 балів (р>0,05), проте зменшення проявів втоми за шкалою FSS було достовірним − з 4,8+0,12 до 4,0+0,18 (р<0,01), за шкалою MFIS − з 36,2+3,1 до 26,5+2,4 балів (р<0,05). Незначне клінічне поліпшення проявлялося достовірним зростанням швидкості процесів обробки інформації, уваги з 87,2+5,3 до 103,6+3,6 (р<0,05) за методикою Stroop, підвищенням об'єму негайної з 41,9+4,4 до 54,4+2,2 (р<0,05) та відстроченої пам'яті з 20,4+2,0 до 28,2+0,9 (р<0,01) за методикою PALT. У 10% пацієнтів з вторинно-прогресуючим РС суттєвих змін в неврологічному статусі не виявлено, хоча прояви втоми дещо зменшилися.

Лікування хворих з використанням солкосерилу в поєднанні з неомідантаном також сприяло нейтралізації первинних та вторинних продуктів вільнорадикального окиснення: знижувався вміст дієнових кон'югатів у плазмі крові (з 41,3+4,9 до 14,1+3,7 мкМ л-1; р<0,05), малонового діальдегіду в еритроцитах (з 31,4+1,4до 23,3+0,8 нМг-1 гемоглобіну; р<0,001), що зменшувало їх участь у процесах вільнорадикального окиснення, запальної демієлінізації. На тлі терапії достовірно зростала активність глутатіонперокисидази в еритроцитах (з 555,2+26,5 до 638,4+28,1мкМг-1гемоглобінухв-1; р<0,05), незначно збільшувалась активність глутатіонредуктази у плазмі крові (з 6,2+1,3 до 8,2+1,2нМг-1 білка хв-1; р>0,05), що вказувало на підвищення функціонування глутатіонової антиоксидантної системи. Зазначені зміни активності ферментів системи антиоксидантного захисту супроводжувалися зниженням підвищеного вмісту глутатіону відновленого у плазмі крові (з 58,6+8,1 до 39,7+3,8мкМг-1 білка; р<0,05) та еритроцитах (з 38,4+2,6 до 26,9+2,7мкМг-1 гемоглобіну; р<0,05), що свідчило про інтенсифікацію його участі у знешкодженні активних продуктів ПОЛ. Водночас лікування солкосерилом несуттєво впливало на рівень інших ферментів системи антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази у плазмі крові та в еритроцитах, каталази в еритроцитах).

Результати клінічного поліпшення після проведеної комплексної терапії з використанням берлітіону та солкосерилу зумовлювали позитивні зміни нейронального метаболізму та мозкової нейродинаміки за даними ЕЕГ: вірогідно зменшувалась потужність повільних дельта- та тета- ритмів, а також бета-ритму у більшості відведень обох півкуль головного мозку.


 
 

Цікаве

Загрузка...