WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України: історія створення, становлення та розвитку (автореферат) - Реферат

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України: історія створення, становлення та розвитку (автореферат) - Реферат

Ступінь інвалідизації у хворих оцінювали за шкалою EDSS Куртцке (Expanded Disability Status Scale) (Kurtzke J.F., 1983).Легкий ступінь інвалідизації хворих за шкалою EDSS майже вдвічі 76 (63%) перевищував середній 44 (37%); пацієнтів із тяжким ступенем інвалідизації до груп дослідження не включали. Оцінку ступеня вираженості втоми у хворих на РС здійснювали з використанням структурованих анкетних шкал. З цією метою використовували: шкалу вираженості втоми - Fatigue Severity Scale /FSS (Krupp L.B. et al., 1989),шкалу, яка описує втому - Fatigue Descriptive Scale /FDS (Iriarte J. et al., 1999) тамодифіковану шкалу впливу втоми - Modified Fatigue Impact Scale /MFIS (Multiple Sclerosis Council for Clinical Practice Guidelines, 1998). З метою виявлення депресії використовували анкетну шкалу депресії Бека Beck`s Depression Inventory/BDI (Beck A.T. et al., 1988). Для оцінки тяжкості депресії застосовували шкалу Гамільтона (Hamilton M., 1960). Стан когнітивних функцій хворих на РС з втомою оцінювали з використанням ряду сучасних нейропсихологічних тестів.

Всім хворим МРТ-дослідження проводили на магнітно-резонансному томографі ''Philips Gyroscan T5-NT'', що має резистивний магніт з індукцією основного магнітного поля 0,5 Тесла.

Досліджували спектральну потужність усіх ритмів ЕЕГ у контрлатеральних сенсомоторних ділянках кори головного мозку (зони премоторної та моторної кори, яким відповідають ділянки під F3 та C3 електродами) у стані спокою (при закритих очах, фон) і при функціональних навантаженнях (при пробі з фізичним навантаженням у вигляді 3-х хвилинного накачування груші динамометра кистю правої руки та під час 3-х хвилинної реституції після проби з фізичним навантаженням).З метою об'єктивного дослідження вищих пізнавальних функцій у хворих на РС з втомою ми використовували методику когнітивних викликаних потенціалів (методику Р300).

Для біохімічних досліджень використовували гепарінізовану кров здорових і хворих на РС. У плазмі та еритроцитах визначали вміст глутатіону відновленого (Путилина Ф. Е., 1982), активність супероксиддисмутази (СОД) за ступенем інгібування відновленого нітросинього тетразолію у присутності феназинметасульфату та NADH2 (Чевари С.Т. и соавт., 1991). Дієнові кон'югати (ДК) визначали спектрофотометрично, реєстрували оптичну щільність гексан-ізопропанольних екстрактів в діапазоні від 220 до 300 нм (Костюк В. А. и соавт., 1984). У разі присутності ДК максимум поглинання спостерігався при 232-235 нм. Активність глутатіонредуктази визначали в плазмі у реакції відновлення окисленого глутатіону (Герасимова А. М. И соавт., 1976). В еритроцитах досліджували активність глутатіонпероксидази (Власова С. Н. И соавт., 1990), каталази (Чевари С. и соавт., 1991) та вміст малонового діальдегіду (МДА) у реакції вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) з тіобарбітуровою кислотою (Стальная И. Д. И соавт., 1977).

Визначення достовірності різниці середніх величин проводили за допомогою параметричного критерію Стьюдента. З метою з'ясування тісноти взаємозв'язку між показниками визначали коефіцієнти кореляції r та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена . Достовірність різниці між відносними величинами, що пов'язані між собою певною ознакою, визначали з використанням показника відповідності 2 (Лапач С.Н. и соавт., 2000).

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз результатів проведеного клініко-неврологічного обстеження засвідчив, що хронічна втома, яку виявляли у 80% хворих, є суб'єктивним симптомом. Вона характеризується відчуттям зниження та/або втрати життєвого тонусу, енергії, не залежить від м'язової слабкості і суттєво знижує повноцінне функціонування хворих вдома і на роботі. Симптом втоми у пацієнтів з РС включає моторний та когнітивний компоненти. З огляду на те, що у значної частини хворих (47%) втома виявлялась одним з перших симптомів захворювання, її можна віднести до неспецифічних початкових проявів РС.

Проведений статистичний аналіз виявив достовірний зв'язок втоми з віком пацієнтів (r=0,3, p<0,01), типом перебігу РС (2=16,6, р<0,01) та тривалістю захворювання (r=0,2, p<0,02). Водночас ми не спостерігали достовірного зв'язку між тяжкістю втоми у пацієнтів з РС та статтю (2=3,7, р>0,05), а також тяжкістю захворювання (2=1,2, р>0,05). Симптом втоми виявлявся у хворих як в стадії загострення, так і в стадії ремісії РС.

Прояви втоми у пацієнтів з РС поглиблювали також супутні чинники: психоемоційні розлади, алгічні, больові відчуття, чутливі порушення (суб'єктивні парестезії), прийом антиконвульсантів та антиспастичних препаратів. Розлади настрою, зокрема, депресія інколи поєднувалися з проявами втоми у хворих на РС. Проте проведений статистичний аналіз не вияв достовірного кореляційного зв'язку між цими симптомами (r=0,11, p>0,05), що свідчить про відсутність спільних патогенетичних механізмів розвитку зазначених клінічних проявів.

Симптом втоми найчастіше виникав при ураженні демієлінізуючим процесом таких відділів головного мозку: перивентрикулярно-субкортикальних ділянок півкуль великого мозку (61%) та за умови ураження цих ділянок у поєднанні з мозолистим тілом (29%) або з лобовими частками півкуль мозку (18,3%), або з стовбуром мозку (17,5%). У переважної більшості пацієнтів з симптомом втоми (81%) виявлені множинні вогнища демієлінізації в різних ділянках головного мозку, водночас локальне ураження окремих мозкових структур спостерігалося значно рідше − у 19% випадків. Проведений статистичний аналіз засвідчив, що тяжкість втоми була достовірно пов'язана з множинністю ураження ділянок головного мозку (ρ=0,23, р<0,05).

Результати клініко-електроенцефалографічного дослідження виявили гіперактивацію кіркових структур лобових часток головного мозку, що відповідають за моторне програмування довільних рухів. Водночас у хворих на РС з втомою не виникало зростання впливу інгібіторних механізмів у сенсомоторних ділянках кори головного мозку, які у пацієнтів без втоми та здорових осіб посилювались після припинення рухів. Такі змінибіоелектричних процесів підтверджують роль центральних механізмів у виникненні втоми у хворих на РС.

Згідно даних нейропсихологічного обстеження, у хворих на РС з втомою виявлені достовірно нижчі показники уваги, швидкості сенсомоторних реакцій, розумової працездатності, об'єму негайної та відстроченої пам'яті (p<0,001) порівняно з пацієнтами без втоми та здоровими особами. Виявлено достовірний зв'язок між тяжкістю проявів втоми та ступенем зниження вищезазначених когнітивних функцій (=0,32, р<0,001). Зі збільшенням ступеня вираженості симптому втоми посилювався негативний вплив її на стан когнітивних функцій у хворих на РС.

Застосування методики викликаних когнітивних потенціалів Р300 не виявило достовірних порушень вищих пізнавальних функцій у хворих на РС з втомою. Метод кореляційного аналізу не виявив взаємозв'язку між показниками Р300 та параметрами нейропсихологічних тестів у хворих на РС з втомою (=0,24, р>0,05). Отже, зареєстровані з використанням нейропсихологічних тестів порушення вищих кіркових пізнавальних функцій у хворих на РС обумовлені самою втомою. Вираженість когнітивної втоми не залежала від віку, що підтверджує факт існування когнітивного компоненту втоми у хворих на РС.

Аналіз результатів клініко-біохімічного дослідження виявив у хворих на РС з симптомом втоми значно глибші, порівняно з пацієнтами без такого, розлади прооксидантно-антиоксидантної рівноваги, які супроводжувалися переважанням продуктів ПОЛ над здатністю антиоксидантних систем їх елімінувати, тобто виявлялися явні ознаки оксидантного стресу. У пацієнтів з проявами втоми спостерігалось суттєве підвищення первинних і вторинних продуктів ПОЛ  дієнових кон'югатів у плазмі крові (33,9+5,9 мкМл-1; р<0,05) та рівня малонового діальдегіду в еритроцитах (37,6+2,6 нМг-1гемоглобіну; р<0,05). Водночас у хворих основної групи зареєстровано істотне зниження активності глутатіонпероксидази в еритроцитах (579,4+15,9мкМг-1гемоглобінухв-1; р<0,05). Внаслідок цього порушилось використання відновленого глутатіону в циклі знешкодження первинних і вторинних продуктів вільнорадикального окиснення, що і призводило до підвищення його вмісту (64,5+7,2 мкМг-1 білка; р<0,05) у плазмі крові. Це в свою чергу поглиблювало існуючі розлади прооксидантно-антиоксидантої рівноваги у хворих на РС із втомою. У пацієнтів без втоми також виявили підвищення рівня вторинного продукту ПОЛ  малонового діальдегіду в еритроцитах (25,7+2,9 нМ.г-1 гемоглобіну; p<0,05); вміст первинних продуктів вільнорадикального окиснення  дієнових кон'югатів − був значно нижчим (14,3+2,8 мкМл-1; p<0,05) порівняно з таким у пацієнтів із втомою (33,9+5,9 мкМл-1). У хворих на РС без втоми не зареєстровано також зниження активності ферменту глутатіонпероксидази в еритроцитах (663,6+19,9 мкМг-1гемоглобінухв-1) порівняно з пацієнтами з втомою (579,4+15,9 мкМг-1гемоглобінухв-1). Активінсть антиоксидантних ферментів глутатіонредуктази, каталази та супероксиддисмутази у хворих на РС із втомою та без такої істотно не відрізнялись.

Вільнорадикальне пошкодження клітин у разі трансформації ремітуючого РС у ремітуючо-прогресуючий і особливо  у вторинно-прогресуючий тип перебігу поглиблювалось. Зокрема, у пацієнтів з вторинно-прогресуючим РС зареєстроване достовірне підвищення вмісту дієнових кон'югатів у плазмі крові (42,8+10,6 мкМл-1; p<0,05), малонового діальдегіду в еритроцитах (44,2+6,2 нМг-1 гемоглобіну; p<0,05), водночас знижувалась ефективність системи антиоксидантного захисту, про що свідчило зменшення активності ферменту глутатіонпероксидази (522,7+31,5 мкМг-1 гемоглобінухв-1; p<0,05) в еритроцитах. Виявлено також зниження активності таких ферментів антиоксидантної системи як СОД (відповідно: 1,7+0,16 ум.од.мг-1 білкахв-1; 1,6+0,5 ум.од.мг-1 білкахв-1) і каталаза еритроцитів (відповідно: 1,3+0,14 ум.од.мг-1гемоглобінухв-1; 1,2+0,3 ум.од.мг-1 гемоглобінухв-1).

Тяжкість захворювання достовірно впливала на рівень первинних продуктів ПОЛ у хворих на РС із втомою − вміст дієнових кон'югатів у плазмі крові підвищувався до 75,4+8,8 мкМ. л-1 (p<0,05). Крім того, у пацієнтів з IV ступенем тяжкості за умови тяжчого перебігу захворювання спостерігали достовірне зниження активності глутатіонпероксидази в еритроцитах до 566,5+32,4 мкМг-1 гемоглобінухв-1 (p<0,05). Що стосується інших показників ПОЛ і системи антиоксидантного захисту, то вони істотно не відрізнялись у хворих з РС різного ступеня тяжкості.

Загострення демієлінізуючого процесу поглиблювало прояви симптому втоми у хворих на РС, що супроводжувалося достовірним підвищенням рівня дієнових кон'югатів у плазмі крові (62,8+7,0 мкМ  л-1; p<0,05), вмісту малонового діальдегіду в еритроцитах (41,3+3,7нМ  г-1гемоглобіну; p<0,05) порівняно з ремісією. У стадії загострення захворювання спостерігалося зниження показників системи антиоксидантного захисту: глутатіону відновленого (21,1+5,5 мкМ  г-1гемоглобіну), глутатіонпероксидази в еритроцитах (564,4+21,4 мкМг-1гемоглобінухв-1), ферменту СОД у плазмі (0,9+0,3 ум.од.мг-1 білкахв-1) та еритроцитах (1,1+0,18 ум.од.мг-1 гемоглобінухв-1). Отримані дані дають підставу припустити, що активація вільнорадикального окиснення і розвиток оксидантного стресу тісно взаємопов'язані з запаленням у ЦНС, що могло бути однією з причин поглиблення втоми у хворих на РС. Останнє підтверджується результатами кореляційного аналізу, який виявив статистично достовірний зв'язок між вмістом дієнових кон'югатів у плазмі крові та тяжкістю втоми у хворих на РС у стадії загострення (коефіцієнт кореляції r=0,45; p<0,01). Натомість у стадії загострення РС, враховуючи нетривалість цього періоду, зниження активності важливих показників системи антиоксидантного захисту у плазмі крові та в еритроцитах було помірним. Отримані дані свідчать про роль вільнорадикального окиснення у розвитку симптомів РС, а також підтверджують значення дисбалансу прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у виникненні втоми.

Застосування шкал бальної оцінки втоми сприяло поліпшенню об'єктивізації та уніфікації її проявів у хворих на РС, уточненню зв'язку з іншими симптомами захворювання, а також визначенню ступеня тяжкості феномену втоми. Ми виділили наступні градації ступеня тяжкості втоми у хворих на РС: у разі виявлення втоми у межах 3-4 балів за шкалою FSS, 15-21 балів за шкалою MFIS, 5-6 балів за шкалою FDS ступінь її оцінювали як легкий; вираженість втоми 4,1-4,9 балів − за FSS, 22-42 балів − за MFIS, 7-11 балів − за FDS оцінювали як середнього ступеня тяжкості; втому 5 та більше балів за шкалою FSS, 43-63 балів − за MFIS, 12-17 балів − за FDS вважали тяжкого ступеня. За умови вираженості симптому втоми 0-2,9 за шкалою FSS, від 0 до 14 балів за шкалою MFIS та від 0 до 4,9 балів за шкалою FDS втому у пацієнтів вважали діагностично незначимою (відсутньою).

Loading...

 
 

Цікаве