WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетична оцінка перебігу різних форм стенокардії: особливості лікування (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетична оцінка перебігу різних форм стенокардії: особливості лікування (автореферат) - Реферат

Отже, проведені дослідження свідчать про те, що до лікування у хворих з клінічними проявами симпатикотонії відмічається переважання симпатичної іннервації та зниження активності парасимпатичної ланки ВНС. Тоді як у хворих з клінічними ознаками ваготонії спостерігали посилення активності парасимпатичного відділу ВНС. Низькі значення ІНБ, отримані у ваготоніків, свідчать про зниження рівня функціонування центрального контуру серцевої регуляції та вказують на низькі адаптаційно-пристосувальні можливості організму.

У результаті аналізу показників ХОК було виявлено деякі особливості внутрішньосерцевої гемодинаміки у дітей відповідно до ВВТ. У симпатикотоніків з ІІ та ІІІ груп показники ХОК до лікування були вірогідно вищими (5,560,07 і 5,560,08 л/хв. відповідно, Р<0,01), а у ваготоніків - вірогідно нижчими (3,240,04 і 3,270,03л/хв. відповідно, Р<0,01) за такі у здорових дітей, де становили 4,260,06 л/хв. Отримані дані демонструють зв'язок внутрішньосерцевої гемодинаміки зі станом вегетативного гомеостазу, зокрема з ВВТ. Так, у симпатикотоніків за показниками ХОК визначали здебільшого гіперкінетичний тип внутрішньосерцевої гемодинаміки, тоді як у ваготоніків - гіпокінетичний.

Аналіз переважання активності ланок ВНС показав, що у дітей, в яких ВД за типом НЦД поєднувались з пневмонією з затяжним перебігом (ІІ група), кількість випадків симпатикотоніі (70,6%) переважала над кількістю випадків ваготонії (29,4%) (Р<0,05). У хворих, в яких НЦД перебігала на фоні рецидивуючого бронхіту (ІІІ група), виявляли дещо частіше (Р>0,05) ваготонію (57,14%), ніж симпатикотонію (42,86%). При поєднанні бронхо-легеневої патології з ВСД з дизрегуляцією за кардіальним типом значно частіше виявляли переважання дії симпатичної ланки ВНС (78,13% у ІІ групі і 65,12% - 534011 у ІІІ) (Р<0,01). При поєднанні затяжних захворювань бронхо-легеневої системи з ВСД з дизрегуляцією за васкулярним типом у хворих дітей здебільшого діагностували гіпотензію (у 73 дітей, які склали 89% від усіх ВСД за васкулярним типом), а випадків гіпертензії виявилось мало (9 - 11%) (Р<0,01). При гіпотензії визначалась переважно ваготонія (98,6%), а при гіпертензії – переважно симпатикотонія (88,9%) у хворих обох груп. Серед обстежуваних, в яких діагностували ВВД, загальна кількість симпатикотоніків та ваготоніків виявилась однаковою. Але у дітей, хворих на затяжну пневмонію (з ІІ групи), частіше виявляли переважання симпатикотонії (75% проти 25% випадків ваготонії), а у хворих на рецидивуючий бронхіт (з ІІІ групи) - переважання ваготонії (68,75% проти 31,25% випадків симпатикотонії).

Отже, у дітей, які тривало хворіють на бронхо-легеневі захворювання, мають місце порушення вегетативного гомеостазу та внутрішньосерцевої гемодинаміки, які, ймовірно, сприяють формуванню патологій із затяжним та рецидивуючим перебігом.

Методом дистантної термографії отримували температурні показники. Під час першого вимірювання вони характеризували базову (стандартну) термографічну картину спокою (до початку регуляції), яка дозволила визначити температурні зміни шкіри в певних ділянках відповідно до ВВТ і до виду бронхо-легеневої патології.

Виявляли особливості показників температур передньої поверхні грудної клітини, передньої черевної стінки та верхніх кінцівок у дітей з різним ВВТ. На термограмах більшості ваготоніків з бронхо-легеневою патологією (84,85% справа і 87,88% зліва у ІІ групі та 70,31% справа і 59,38% зліва у ІІІ групі, Р<0,05) до лікування на загальному фоні передньої поверхні грудної клітини з помірною температурою шкіри, яка практично не відрізнялась для дітей усіх груп спостережень, чітко виділялись симетрично розташовані ділянки гіпертермії в точках проекції великих судин.

У ділянці серця на термограмах обстежуваних всіх груп відмічалась асиметрія по відношенню до такої області з правого боку. Холодніші зони зліва визначались здебільшого на термограмах хворих дітей з ваготонією (у 63,64% з ІІ групи і у 50% з ІІІ групи), а гарячі – з симпатикотонією (у 53,19% з ІІ групи і у 47,5% з ІІІ групи), (Р<0,05). Ці результати можна пов'язати з інтенсивністю обміну речовин, який прискорюється у шкірній рефлексогенній зоні серця під посиленою дією симпатичної ланки ВНС та гальмується впливом ваготонії.

Термографічне зображення передньої черевної стінки до початку лікування у ейтоніків з контрольної групи (у 89,74%) та симпатикотоніків ІІ і ІІІ груп (76,6% та 75% відповідно) здебільшого було гомогенним (Р<0,05). У ваготоніків ІІ та ІІІ груп (у 78,79% і 81,25% відповідно) термограма живота частіше була гетерогенною (Р<0,05) і характеризувалась чергуванням ділянок гіпо- та гіпертермії. У симпатикотоніків (48,94% з ІІ групи і 67,50% - з ІІІ) в епігастральній ділянці здебільшого (Р<0,05) визначались зони гіпертермії. Область пупка на термограмах усіх обстежуваних дітей була точкою яскравої світимості. У гіпогастральних ділянках до лікування на термограмах хворих з переважанням активності парасимпатичної ланки ВНС частіше (Р<0,05) відмічались зони гіпотермії (у 45,45% ваготоніків з ІІ групи та 40,63% - з ІІІ групи), тоді як у дітей з переважанням активності симпатичної ланки ВНС гіпогастральна ділянка здебільшого (Р<0,05) була зоною гіпертермії (у 42,55% симпатикотоніків з ІІ групи та у 60% - з ІІІ групи), а у ейтоніків відсоток гіпо- та гіпертермій був статистично незначним – по 2,56% (Р>0,05).

Важливе значення в діагностиці порушень ВНС має температура шкіри кінцівок, яка є відображенням периферичного кровотоку. Щоб оцінити його достатність, обчислювали проксимально-дистальний градієнт температур. Для цього окремо зазначали температуру шкіри в ділянці плеча та кисті з обох боків. У хворих з симпатикотонією спостерігалось значне падіння температур зверху донизу, внаслідок чого кисті (як права, так і ліва) виявились холоднішими (28,590,16С та 28,80,16С відповідно справа та зліва у дітей з ІІ групи і 28,50,17С справа та 28,80,15С зліва у дітей з ІІІ групи), ніж у ейтоніків (Р<0,05). В обстежуваних, в яких виявляли переважання дії парасимпатичного відділу ВНС, виявляли відносне s240,15С у ІІ групі та 30,610,12С і 30,20,1С у ІІІ групі, відповідно для правих та лівих рук).

Результати дослідження свідчать про те, що судини мають лише симпатичну іннервацію. Внаслідок цього у симпатикотоніків виникав спазм периферичних судин. А у ваготоніків судинний тонус периферії падає за рахунок блоку виділення катехоламінів, який чинить вагусна дія.

Порівнюючи температурні показники шкіри зовнішньої поверхні правої та лівої кистей, виявили значні термоасиметрії дистальних відділів верхніх кінцівок у хворих на бронхо-легеневу патологію та ВД. Наявність асиметрій є свідченням ураження сегментарних відділів ВНС.

Для характеристики мозкового кровообігу увагу звертали на температуру у внутрішніх кутах очних ямок, які у переважної більшості обстежуваних мали вигляд „гарячих точок".

Для оцінки впливу корекції вегетативних порушень на стан бронхо-легеневої системи проводили аналіз термографічної картини передньої та задньої поверхонь грудної клітини, оцінюючи інтенсивність інфрачервоного випромінювання на симетричних ділянках. Враховуючи, що згідно шкірно-вісцеральних взаємовідносин проекція середніх дихальних шляхів розташована в підключичних ділянках, нижніх - в міжлопатковому просторі, увагу звертали на температурні градієнти, визначені в цих ділянках.

До лікування на термограмах задньої поверхні грудної клітини дітей, які хворіли на пневмонію з затяжним перебігом, до початку регуляції визначались ділянки гіпертермії, що, як правило, відповідали локалізації запального процесу.Здебільшого то були гомогенні зони з підвищеною температурою шкіри. У дітей з двобічним запальним процесом легеневої тканини частіше відмічали неоднорідні гіпертермії в нижніх частках правої та лівої легень. Середні значення температурних градієнтів „зона інтересу - оточуючі тканини" становили 0,450,03С і виявилися вірогідно вищими (Р<0,01) за середні значення градієнтів між максимальними температурами та температурами оточуючих тканин, визначеними в ділянці проекції легень на задній поверхні грудної клітини здорових дітей, які становили 0,260,03С.

На термограмах усіх обстежуваних виявляли гіпертермію в міжлопатковій ділянці. Але у дітей з ІІ групи в зоні коренів легень до лікування визначались несиметричні ділянки гіпертермії. Вони відповідали проекції бронхо-легеневих та легеневих лімфатичних вузлів, які знаходяться навколо головних та в кутах поділу дольових і сегментарних бронхів. Є припущення, що при затяжному перебігу пневмонії відмічається реакція лімфоїдної тканини регіональних лімфовузлів. У дітей ІІІ групи спостерігались здебільшого симетрично розташовані зони гіпертермії в проекції біфуркації трахеї та в проекції коренів легень навколо головних бронхів.

Для кількісної характеристики обчислювали температурний градієнт „зона інтересу - оточуючі тканини". Температурою „зони інтересу" було вибрано максимально визначену в міжлопатковій ділянці. У дітей з контрольної групи середні значення t=0,470,03С, тоді як до лікування у дітей з ІІ та ІІІ груп його показники були вірогідно вищими (Р<0,01) і відповідно становили 0,660,02С в ІІ групі та 0,640,02С в ІІІ групі.

У підключичних ямках майже у всіх обстежуваних мали місце симетричні гіпертермії. Але у І групі середні значення температурних градієнтів „зона інтересу - оточуючі тканини" становив 0,770,03С справа і зліва. У ІІ групі до лікування температурний градієнт практично не відрізнявся (Р>0,05) від визначеного у здорових дітей і становив 0,810,02С і 0,810,02С відповідно справа і зліва. Зате в ІІІ групі він виявився вірогідно вищим (Р<0,01), ніж у контрольній групі і становив справа 0,90,02С та 0,990,02С зліва. Наявність такої гіпертермії пов'язують із порушенням гемодинаміки в малому колі кровообігу.

Для вивченнЩ 'eeлодових подразників. Виявлені термічні зміни характеризували гомеостатичні можливості та рівень адаптивності дитячого організму, який знаходиться в стані поєднаної патології бронхо-легеневої та вегетативної нервової систем, відповідно до переважання симпатичного чи парасимпатичного впливу.

Loading...

 
 

Цікаве