WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетична оцінка перебігу різних форм стенокардії: особливості лікування (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетична оцінка перебігу різних форм стенокардії: особливості лікування (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на конференції лікарів ВПС України (Вінниця, 1998), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми курортології та медичної реабілітації" (м. Хмільник, 1999); науковій конференції молодих вчених Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова (2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт. З них 10 статей у фахових виданнях, 3 – у збірниках наукових праць, 2 свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 211 сторінках тексту. Обсяг основного тексту складає 175 сторінок і включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, три розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації. Список використаних джерел налічує 240 джерел, що складає 27 сторінок. Робота ілюстрована 50 таблицями, 25 рисунками, що займає 9 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведено обстеження 242 дітей віком від 7 до 10 років. Серед них було 58 здорових дітей та 184 - з бронхо-легеневими захворюваннями затяжного перебігу. Дослідження проводилось на базі Вінницького Військово-медичного центру Військово-повітряних сил України. Діти з Вінницької і Чернігівської областей перебували на оздоровленні та реабілітації. Серед них були мешканці територій, які вважались забрудненими внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ці діти оздоровлювалися згідно спеціальної програми. Але відповідні посвідчення були далеко не у всіх, хоч малі дози іонізуючого випромінювання мали вплив у багатьох районах. Результати проведених обстежень не показали суттєвих відмінностей для мешканців різних територій. Тому групи формували з усіх дітей, не враховуючи місце проживання.

Відповідно до нозологічної форми патології органів дихання були виділені наступні групи дітей: І групу (контрольну) склали 58 здорових дітей; до IІ групи віднесли 80 дітей, які хворіли на первинну пневмонію різних форм та локалізацій процесу з затяжним перебігом; до IIІ групи ввійшло 104 дитини, які хворіли на рецидивуючий бронхіт у період ремісії.

Для вивчення ефективності корекції вегетативних порушень обстежуваних кожної з двох груп (ІІ і ІІІ) у порядку поступлення в дитяче відділення почергово відносили до основних підгруп та підгруп порівнянь.

Хворим диференційовано призначали систему лікувально-реабілітаційних заходів. Діти двох підгруп порівнянь отримували лікування лише відповідно до патології органів дихання, без корекції вегетативних порушень. Дітям основних підгруп на фоні загальних режимних моментів та специфічної дієти проводили ще й індивідуально підібрані заходи корекції вегетативних порушень з урахуванням клінічних проявів ВД та ВВТ.

Форму ВД визначали згідно класифікації, запропонованої проф. В.Г.Майданником (1998). Виявляли наступні форми: у 38 дітей (20,65%) вегетативні порушення були за типом нейро-циркуляторної дисфункції (НЦД); у 28 (15,22%) - за типом вегето-вісцеральної дисфункції (ВВД); у 157 (85,33%) - за типом вегето-судинної дисфункції (ВСД), причому у 75 дітей (40,76%) виявлено переважання дизрегуляції за кардіальним типом, а у 82 (44,57%) - за васкулярним типом: з гіпотензією - у 73 дітей (39,68%), з гіпертензією - у 9 (4,89%). У 34 обстежуваних (18,4%) зустрічалось поєднання різних форм ВД.

У дітей з бронхо-легеневою патологією найчастіше виявляли ВСД з дизрегуляцією за васкулярним типом.

Для оцінки ВВТ використовували таблицю клінічних ознак, розроблену А.М.Вейном та співавторами (1998 р.), яку наближено до дитячого віку на кафедрі педіатрії Російської академії післядипломної освіти. Виділяли симпатикотонію, ваготонію або ейтонію.

ВР вивчали за допомогою дистантної динамічної термографії з застосуванням холодових проб, оцінюючи поверхневу температуру шкіри. Аналізуючи температурні градієнти, визначали нормальний (симпатикотонічний), гіперсимпатикотонічний, гіпосимпатикотонічний, асимпатикотонічний та парасимпатикотонічний варіанти ВР.

Показники ХОК, отримані при обстеженні дітей усіх груп, співставляли з нормальними величинами для здорових дітей 7-10 років. Виділяли еукінетичний, гіпокінетичний та гіперкінетичний типи кровообігу.

Клінічну характеристику ВВТ доповнювали показники КІГ, визначені за загальноприйнятою методикою в обстежуваних дітей.

Термографічні дослідження проводились за допомогою тепловізора Радуга. Обробка інформації здійснювалась шляхом програмного забезпечення комплексу SIT-INFRA. Дослідження стану ВНС та середніх і нижніх дихальних шляхів відбувалось одночасно. Виміри проводились у наступній послідовності: глабелла (надперенісся); внутрішній кут ока (справа, зліва); підключична ямка (справа, зліва); ділянки проекції великих судин на грудну клітину (справа, зліва); ділянка серця; епігастральна ділянка; пупок; гіпогастральна ділянка; плече (праве, ліве); зовнішня поверхня кисті (права, ліва); міжлопатковий простір (проекції верхніх та нижніх трахеобронхіальних лімфатичних вузлів і коренів легенів); проекція легень на задню поверхню грудної клітини. Визначені температурні показники шкіри у хворих порівнювали з даними, отриманими в контрольній групі.

Для оцінки ефективності запропонованої системи лікувально-реабілітаційних заходів клінічне обстеження, обчислення ХОК, КІГ та дистантну термографію з холодовими пробами проводили до та після лікування з послідуючим порівнянням отриманих показників та їх оцінкою.

Математична обробка числових даних виконувалась методами варіаційної статистики на ПЕОМ "Pentium 2" за допомогою стандартного програмного пакету "Statistica 5,5", що належить ЦНТІ ВНМУ (ліцензійний номер АXXR910A374605FA). Для визначення допустимих меж коливання температурних показників шкіри, отриманих завдяки дистантній термографії, застосовували метод сигмальних відхилень.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз клінічних симптомів, які характеризують ВВТ, показав, що у дітей І групи переважно виявляли ознаки ейтонії, тоді як в обстежуваних ІІ та ІІІ груп здебільшого були наявними симпатикотонічні та ваготонічні клінічні прояви. Часто діти відмічали, що інфекційні захворювання у них перебігають з підвищенням температури тіла (74,79% обстежуваних). Високий відсоток (36,36%) порушень з боку ШКТ (здебільшого схильність до нудоти, блювання та болю в животі) був проявом ваготонічних реакції, які доповнювались порушенням апетиту, а саме - частіше його зниженням (25,21%). 30,17% обстежуваних погано почуваються у задушливих приміщеннях, а 3,31% дітей відмічають часті запаморочення, інколи - знепритомніння. 23,97% дітей скаржились на неприємні відчуття та біль у ділянці серця. Здебільшого у хворих ІІ та ІІІ груп кардіалгії виникали часто без видимих на те причин. При огляді помітні зміни виявляли з боку шкіри. Найчастіше звертала на себе увагу блідість шкірних покривів (у 23,97% дітей), яка свідчила про прояви симпатикотонії. Блідий та рожевий дермографізм виявляли у 27,69% обстежуваних, а червоний, досить стійкий, а інколи - і набряклий, як яскравий прояв ваготонії, був у 18,59% дітей. У 1,65% зустрічали навіть мармуровість та акроціаноз. У клінічному обстеженні ССС на особливу увагу заслуговували відхилення показників АТ від вікових норм, які переважно мали тенденцію до зниження (у 30,58% дітей). Величини АТ, які перевищували вікові нормативи виявили лише у 4,55% обстежуваних. ЧСС здебільшого відповідала вікові: у 63,22% дітей. Але виявляли великий відсоток дихальних аритмій (24,79%), як прояв неузгодженості впливу ланок ВНС на серцеву діяльність. У 7,44% обстежуваних мали місце тахікардії, а у 5,79% - брадикардії.

Аналізуючи результати бальної оцінки ВВТ, дійшли висновку, що серед здорових дітей (І група – контрольна) переважно були ейтоніки (67,24%). Лише у 13,79% дітей цієї групи визначали симпатикотонію, а у 18,97% - ваготонію. У 58,75% дітей з ІІ групи і у 38,46% з ІІІ групи виявлені симптоми свідчили про переважання симпатичних реакцій, а у 41,25% дітей з ІІ групи і 61,54% з ІІІ групи - парасимпатичних.

Отже, в обстежуваних дітей із затяжними захворюваннями бронхо-легеневої системи (ІІ та ІІІ груп) до початку лікування ейтонії виявлено не було. Причому, у хворих на пневмонію з затяжним перебігом частіше визначалось переважання дії симпатичної ланки ВНС, тоді як у хворих на рецидивуючий бронхіт здебільшого переважав вплив парасимпатичної ланки.

Згідно з аналізом даних КІГ, показники вегетативного гомеостазу, отримані при обстеженні хворих на бронхо-легеневу патологію, достовірно відрізнялись від тих, що отримали, обстежуючи дітей з групи контролю (табл.1).

У хворих з клінічними симптомами, що вказували на симпатикотонію, підвищення тонусу симпатичної ланки ВНС проявлялось збільшенням АМо та ІНБ. Зменшення М0 та скорочення  свідчили про зниження активності парасимпатичної ланки ВНС. У дітей, в яких клінічні ознаки вказували на ваготонію, на фоні підвищення М0 та збільшення  виявили зниження АМо та ІНБ. Слід також зазначити, що всі показники КІГ для симпатикотоніків ІІ і ІІІ груп не мали статистичної різниці між собою (Р>0,05). Вірогідної різниці не було і між даними КІГ у ваготоніків ІІ та ІІІ груп.

Loading...

 
 

Цікаве