WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Хiрургічне лікування переломів виросткового відростку нижньої щелепи з вивихом (автореферат) - Реферат

Хiрургічне лікування переломів виросткового відростку нижньої щелепи з вивихом (автореферат) - Реферат

Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано патентний пошук, разом з науковим керівником сформульовані мета та задачі досліджень. Особисто обгрунтовані методи дослідження, які необхідні для вирішення поставлених задач, проведено клінічний моніторинг хворих, їх комплексне обстеження та лікування. Автор самостійно здійснив аналіз одержаних результатів, провів узагальнення, визначив висновки та практичні рекомендації. Автором у повному обсязі написані всі розділи дисертації і забезпечено впровадження результатів дослідження в клінічну практику.

Публікації. Результати дисертації опубліковано у 11 наукових роботах, в тому числі в 8 статтях у виданнях, зареєстрованих ВАК України. У наукових роботах, опублікованих у співавторстві, участь дисертанта розцінюється як основна.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 195 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 3-х розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків та практичних рекомендацій. Перелік використаної літератури включає 286 джерел, із них англомовних - 82. Робота проілюстрована 22 таблицями, 9 рисунками, які займають у дисертації 29 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. У дослідження були включені 491 жінка з симптомами ХП за даними клінічного обстеження (всього обстежено 577 жінок). Середній вік склав 48,10,52 роки у віковому діапазоні від 35 до 65 років.

Усім пацієнтам, включеним у дослідження, проводилися загальноклінічне обстеження, оцінка та аналіз клініко-анамнестичних даних, вивчався стоматологічний статус, проводилось рентгенологічне обстеження, консультації гінеколога, ендокринолога (за необхідності). Діагноз ХП ставився у відповідності з класифікацією М.Ф. Данилевського і рекомендаціями Республіканської конференції стоматологів України (Одеса, 1999).

Концентрація естрадіолу в плазмі крові вивчалась методом імуноферментного аналізу на напівавтоматичному фотометрі. Методом сигмальної оцінки усі хвори були розподілені на групи з нормо- та гіпоестрогенемією. До групи хворих з нормоестрогенемією були віднесені особи з коливаннями концентрації естрадіолу в плазмі крові в межах 35пг/мл-50%, а при концентрації естрадіолу нижче цих показників – до групи з гіпоестрогенемією. З 194 хворих на ХП 2-го ступеня тяжкості в фазі загострення у 157 особи було проведено повне клінічне обстеження, а 37 хворих за різними мотивами (відмова від лікування або подальшого обстеження) були виключені з групи спостереження. Контрольну групу склали 38 жінок середнім віком 46,2+0,70 роки у віковому діапазоні від 35 до 52 років.

В звязку з поставленими задачами хворі були розподілені на 4 групи. Дослідження проведени в два етапи. Для вирішення завдань першого етапу були сформовані 1-а та 2-а групи в залежності від рівня естрадіолу в плазмі крові. В першу групу ввійшли 51 жінка з нормоестрогенемією та у 2-у 63 жінки з гіпоестрогенемією. З плазмою крові цих хворих було проведено декілька серій досліджень.Перша серія включала вивчення концентрації ФН та КПА ФН твердофазним імуноферментним методом за допомогою напівавтоматичного фотометра "CORMAY MULTI". За нашими даними, концентрація ФН у осіб контрольної групи становила 373,36,5 мкг/мл а КПА ФН – 16,82,0%. Під впливом світла PILER концентрація ФН та КПА ФН суттєво не змінювалась (відповідно та 16,21,8% p>0,5). Друга серія дослідів була присвячена вивченню ФН-залежного поглинання естрадіолу лімфоцитами за допомогою набору "ESTRADIOL EIA COBAS CORE" з використанням методу імуноферментного аналізу на напівавтоматичному фотометрі "CORMAY MULTY". В групі здорових цей показник дорівнював 48,43,1нг/2Х106.

При вивченні клітиного імунітету нами був використаний метод мембранної імунофлюоресценції за допомогою гібридомних моноклональних антитіл до лейкоцитарних диференційованих антигенів та антигенів активації серії LT підприємства "Сорбент". Були досліджені показники CD3+, CD4+, CD8+, CD16+ та ІРІ. За нашими даними ці показники склали 62,34,3%; 42,02,2%; 21,11,2%; 15,50,5% та 2,10,08% відповідно.

При вивченні проліферативної активності епітелію ясен був використаний метод короткотермінових органних культур за Лурія Е.А. При цьому проліферативна активність у осіб контрольної групи склала 19,51,1. Паралельно з цією серією була вивчена лімфоцитарна регуляція проліферативної здібності епітелію ясен. Нами було показано, що у здорових цей показник склав 13,50,9.

Для вирішення задач другого етапу – порівняльного вивчення клінічної ефективності застосування світла PILER у комплексному лікуванні ХП 2-го ступеня тяжкості в фазі загострення були сформовані 3-я та 4-а клінічні групи хворих на ХП зі зниженою концентрацією естрадіолу в плазмі крові. Серед них третю групу склали 43 хворих, яким проводилося лікування традиційним засобом і четверту склали 44 жінки, в комплекс лікування яких, крім базової терапії хворих 3-ї групи, включався курс опромінення порожнини рота світлом PILER за розробленою нами методикою. З метою документації змін обмінних процесів у тканинах пародонта хворим 3-ї та 4-ї груп проведена електротермометрія ясен маргінальної зони до та після лікування в умовах холодової та гарячої проб, а також комплексна індексна оцінка стоматологічного статусу.

Результати обстеження та їх обговорення. У 577 оглянутих жінок у віці від 35 до 65 років у 491 (85,09%) виявлено ХП різного ступеня тяжкості. У них була вивчена концентрація естрадіолу в плазмі крові. Як видно з таблиці 1, серед обстежених осіб частіше зустрічається ХП 2-го ступеня тяжкості (60,08%). Чітко простежується зростання частоти ХП зі збільшенням віку (від 72,09% у осіб до 45 років до 95,52% у осіб після 56 років). Крім того, виражено виявляється пряма залежність прогресування тяжкості ХП від зниження рівня естрадіолу в плазмі крові. Так, якщо при 1-у ступені тяжкості зниження рівня естрадіолу виявляється у 65,27% осіб, то при 2-у вже у 75,25%, а при 3-у – досягає 92,74%.Фаза загострення діагностована у 65,37% хворих на ХП. В звязку з тим, що 2-й ступінь тяжкості ХП зустрічається найбільш часто та частіше супроводжується загостреннями (74,2%), ми зосередили свою увагу на цій групі хворих. Крім того, наш вибір обумовлений і тим, що для досягнення стійкої ремісії у цій категорії хворих значно рідше застосовуються хірургічні методи лікування. З 194 хворих на ХП 2-го ступеня тяжкості в фазі загострення у 178 було проведено повне обстеження в зазначеному обсязі. У 51 жінки рівень естрадіолу в плазмі крові не відрізнявся від рівня контрольної групи та у 127 концентрація естрадіолу була суттєво нижча, порівнянно з групою контролю. В анамнезі хворі на ХП відмічали появу стоматологічних скарг протягом від 1-2 до 5-7 років (в середньому 2,30,4 роки серед хворих з нормоестрогенемією та 4,30,2 роки серед хворих з гіпоестрогенемією). Лікувались усі хворі традиційними протизапальними та протимікробними засобами, зі зняттям зубних нашарувань та рекомендаціями стосовно гігієни та санації ротової порожнини.

Таблиця 1

Частота ХП в залежності від віку,

стадії та рівня естрадіолу в плазмі крові

Вік

(роки)

I ступінь тяжкості

(n=72)

II ступінь тяжкості

(n=295)

III ступінь тяжкості

(n=124)

Всього

Рівень естрадіолу

норма

знижен

норма

знижен

норма

знижен

норма

знижен

До 45 (n=93)

16

13

30

19

4

11

Loading...

 
 

Цікаве