WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Металеві включення в порожнині рота у дітей та їх вплив на електрохімічні процеси (автореферат) - Реферат

Металеві включення в порожнині рота у дітей та їх вплив на електрохімічні процеси (автореферат) - Реферат

Хворим з остеопенічним синдромом додатково призначали препарат кальція та вітаміну Д3 – вітрум остеомаг по 2 таблетки в день протягом 3 місяців, надалі – курсами з перервою прийому препарату до 1 місяця.

Внаслідок комплексного лікування при застосуванні ЗГТ (групаІ) спостерігалася позитивна динаміка гормональних змін: після лікування у хворих на неускладнену себорею підвищився рівень естрадіолу (0,290,04 нмоль/л до лікування проти 0,510,04 нмоль/л після лікування, р<0,05) і по відношенню до групи ІІ (0,370,03 нмоль/л, р<0,05). Рівень прогестерону також мав вірогідну різницю в динаміці лікування відносно показника своєї групи (від 3,480,29 нмоль/л до 4,240,22 нмоль/л, р<0,05) і групи ІІ (2,840,22 нмоль/л, р<0,05). Проте, рівень тестостерону не досяг вірогідних значень, хоча мав тенденцію до зменшення (р>0,05). Вірогідно знизились рівні гонадотропних гормонів (ФСГ, ЛГ) від 26,93,28 і 23,443,78 мМО/мл відповідно до лікування проти 15,91,74 і 14,32,2 мМО/мл після лікування (р<0,05) і відносно групи ІІ (27,61,83 і 27,33,6 мМО/мл відповідно, р<0,05).

У хворих на пізні вугри відмічалося суттєве підвищення рівня естрадіолу після лікування (0,190,04 нмоль/л до лікування проти 0,460,05 нмоль/л після лікування, р<0,05) і по відношенню до групи ІІ (0,270,02 нмоль/л, р<0,05). Рівні ФСГ і ЛГ значно зменшились після лікування (32,26,67 і 29,74,22 мМО/мл відповідно до лікування проти 16,93,6 і 14,71,6 мМО/мл відповідно після лікування, р<0,05) і по відношенню до групи ІІ (29,13,62 і 22,23,4 мМО/мл відповідно, р<0,05). Рівень прогестерону вірогідно підвищився при призначенні фемостону від 3,790,18 до 4,280,12 нмоль/л (р<0,05) і по відношенню до групи ІІ (2,90,4 нмоль/л, р<0,05). Рівень тестостерону після лікування не мав вірогідного значення (р>0,05).

В групі жінок з надмірною сухістю шкіри після лікування відбулося вірогідне зменшення гонадотропних гормонів гіпофізу (ФСГ і ЛГ) від 36,033,37 і 30,32,45 мМО/мл відповідно до лікування проти 20,11,98 і 18,031,5 мМО/мл відповідно після лікування (р<0,05) і відносно групи ІІ (26,42,7 і 24,82,1 мМО/мл, р<0,05), та вірогідне збільшення рівня естрадіолу (0,320,04 нмоль/л до лікування проти 0,490,03 нмоль/л після лікування, р<0,05) і відносно групи ІІ (0,340,06 нмоль/л, р<0,05). Змін в рівнях тестостерону після лікування практично не відбулося (р>0,05), проте, відмічено суттєве збільшення рівня прогестерону (3,220,21 нмоль/л до лікування проти 4,220,19 нмоль/л після лікування, р<0,05) і відносно групи ІІ (2,830,24 нмоль/л, р<0,05).

Таким чином, в групі І відбулося повне відновлення ендокринного балансу. Водночас, під час безгормонального комплексного лікування суттєвої позитивної динаміки не спостерігалося (р>0,05).

Крім того, після призначення фемостону встановлено вірогідне зменшення рівня ТТГ в групах хворих на себорею (2,520,32 мМО/л до лікування проти 2,160,25 мМО/л після лікування, р<0,05), та пізні вугри (2,630,34 мМО/л до лікування проти 2,260,18 мМО/л після лікування, р<0,05). Під час лікування в усіх пацієнток не відмічалося вірогідних змін з тиреоїдними гормонами (Т3, Т4) та пролактином (р>0,05).

Аналіз динаміки функціональних параметрів шкіри показав, що в групі І (комплекс+ЗГТ) у хворих на себорею кислотність шкіри після лікування досягла слабо-кислої реакції: 5,840,06 до лікування проти 5,30,03 після лікування (р<0,05), та відносно групи ІІ (5,740,1, р<0,05). Жирність шкіри зменшилась (96,82,35 мкг/см2 до лікування проти 72,62,5 мкг/см2 після лікування, р<0,05), і даний показник став характерний для шкіри "нормальної" жирності. В групі хворих на пізні вугри також мало місце підвищення кислотності шкіри після призначення фемостону від 6,690,11 до лікування до 5,40,05 після лікування (р<0,05) відносно показників своєї групи і групи ІІ (6,40,13, р<0,05), та зменшення показника жирності: 106,82,34мкг/см2 до лікування проти 78,42,1мкг/см2 після лікування (р<0,05), жирність шкіри оцінювалася як "нормальна". У жінок з надмірною сухістю шкіри кислотність шкіри вірогідно підвищилась після лікування (5,630,05 до лікування проти 5,40,02 після лікування, р<0,05) і по відношенню до групи ІІ (5,70,07, р<0,05), та збільшився показник жирності після лікування фемостоном (55,81,72мкг/см2 до лікування проти 65,42,6мкг/см2 після лікування,р<0,05), що можна пояснити суттєвим підвищенням рівня прогестерону в сироватці крові даної групи, що, очевидно, привело до стимулювання секреторної активності сальних залоз, внаслідок чого шкіра обличчя від "надмірно сухої" до лікування стала майже "нормальної" жирності після лікування. У жінок групи ІІ показники жирності і кислотності в динаміці лікування практично не змінилися (кислотність шкіри у хворих на себорею і пізні вугри залишалася бути слабо-лужної реакції, а шкіра обличчя у жінок з надмірною сухістю шкіри - надмірно сухою). Таким чином, у пацієнток, що отримували в комплексному лікуванні фемостон було досягнуто нормалізації кислотності та жирності шкіри обличчя.

При аналізі структурно-функціонального стану кісткової тканини після призначення в складі комплексного лікування фемостону отримано вірогідне збільшення денситометричного показника ІМ в групі хворих на неускладнену себорею (79,21,8% до лікування проти 84,51,9% після лікування, р<0,05), в групі хворих на пізні вугри (73,42,8% до лікування проти 81,93,3% після лікування, р<0,05), та в групі жінок з надмірною сухістю шкіри від 80,32,5% до лікування до 87,72,6% після лікування (р<0,05); спостерігалася тенденція до збільшення денситометричних показників (ШОУ, ШПУ) при всіх захворюваннях (р<0,1). А після призначення фемостону на протязі приблизно одного року спостерігалося зменшення кількості пацієнток, хворих на остеопороз і остеопенію: в групі хворих на себорею до лікування остеопороз відмічався у 7,7%, після лікування – лише у 1,4% жінок (р<0,05); до лікування остеопенію діагностовано у 30,8% хворих даної групи, після лікування остеопенічний синдром спостерігався у 7,7% пацієнток (р<0,05). У хворих на пізні вугри остеопороз діагностовано до лікування у 12,5%, після лікування - у 2,1% пацієнток (р<0,05); до лікування остеопенія мала місце у 37,5% хворих на пізні вугри проти 12,5% після лікування (р<0,05). В групі жінок з надмірною сухістю шкіри до лікування фемостоном остеопороз спостерігався у 7,4%, після лікування - лише у 1,3% осіб (р<0,05); до лікування остепенію мали 37,0% пацієнток вказаної групи проти 7,4% після лікування (р<0,05). Таким чином, можливе обґрунтування призначення замісної гормональної терапії в комплексному лікуванні жінок, хворих на себорею, пізні вугри, надмірну сухість шкіри в перименопаузальному періоді після обовязкової консультації ортопеда та гінеколога-ендокринолога.

Крім того, вдалося виконати біопсію шкіри у 9 обстежених жінок під час повторного естетичного втручання з приводу косметичної корекції післяопераційних рубців, чи косметичної "підтяжки" шкіри обличчя після призначення фемостону в середньому на протязі більше півроку.

В результаті, морфологічна картина шкіри після лікування жирної форми себореї виглядала як зменшення проліферативних змін в сальних залозах; після лікування пізніх вугрів, папульозна форма як грубоволокнистий крупновогнищевий склероз на фоні відсутності запальних змін (санація панікуліту); після усунення надмірної сухості шкіри - поодинокі редуковані сальні залози, структурно зближені до фізіологічної та функціональної вікової норми, стабілізація процесу і формування волокнистих структур дерми. Таким чином, позитивна динаміка процесів реалізувалась через утворення волокнистих структур на фоні зниження рівня запальних змін та стабілізації трофіки всіх структурних компонентів дерми.

Дані динаміки клінічного покращення у хворих відмічалися від незначного поліпшення стану шкіри до повного клінічного видужання (кількість тижнів відповідала середньому значенню). Після лікування спостереження за пацієнтками відбувалося на протязі більше 2 років.

Так, під час призначення ЗГТ покращення та повне клінічне видужання у хворих на себорею спостерігалося приблизно на 8 тижні лікування, у хворих на пізні вугри – на 12-му і на 10-му тижні – у жінок з надмірною сухістю шкіри в перименопаузі. Водночас в групі з загальноприйнятим комплексом терапії процес лікування протікав дуже повільно і мав затяжний характер з випадками рецидивів.

Для забезпечення безпечності лікування усім жінкам перед призначенням ЗГТ та в динаміці лікування проводили УЗД органів малого тазу з метою визначення товщини ендометрія, та обстеження молочних залоз (пальпація, мамографія). Результати УЗД геніталій показали, що застосування ЗГТ суттєво не впливає на збільшення товщини ендометрія, яка істотно не відрізнялася до та після лікування (3,70,21мм до лікування проти 3,60,27мм після лікування, р>0,05), та від групи контролю (3,640,31мм, р>0,05). При обстеженні молочних залоз (пальпація, мамографія) в динаміці лікування також не було відмічено ніяких змін.

Loading...

 
 

Цікаве