WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Металеві включення в порожнині рота у дітей та їх вплив на електрохімічні процеси (автореферат) - Реферат

Металеві включення в порожнині рота у дітей та їх вплив на електрохімічні процеси (автореферат) - Реферат

Враховуючи те, що у хворих на себорею, та пізні вугри рівень прогестерону був майже в 1,5 рази вищим ніж у жінок з надмірною сухістю шкіри при практично незмінних низьких показниках рівня тестостерону в усіх групах хворих, можна стверджувати про більш визначену, хоча і відносну роль прогестерону порівняно з тестостероном в підвищеній секреторній активності сальних залоз і, як наслідок, в розвитку себореї та пізніх вугрів у жінок в періоді перименопаузи.

Рівні гонадотропних гормонів гіпофізу (ФСГ і ЛГ) були істотно підвищені при всіх захворюваннях. Так, рівень ФСГ був вірогідно високим в групі хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри і становив відповідно 29,23,3; 32,35,04 і 35,92,43 мМО/мл проти 18,232,07 мМО/мл в контролі (р<0,05); рівень ЛГ також був вірогідно підвищеним в групі хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри (26,92,4; 27,083,02 і 26,81,7 мМО/мл відповідно проти 13,61,5 мМО/мл в контрольній групі, р<0,05); відмічалась тенденція до збільшення рівня ЛГ у хворих на пізні вугри по відношенню до такого в групах хворих на себорею та надмірну сухість шкіри (р<0,1).

Таким чином, у хворих на себорею і acne tarda на фоні абсолютної гіпоестрогенії, збільшення рівня тестостерону та прогестерону є проявом відносної гіперандрогенії і відносної гіперпрогестеронемії; а розвиток надмірної сухості шкіри в перименопаузі є наслідком абсолютної гіпоестрогенії і абсолютної гіпопрогестеронемії.

Рівень ТТГ, тиреоїдних гормонів (Т3, Т4) та пролактину в сироватці крові мало чим відрізнявся в показниках: не спостерігалося вірогідної різниці відносно групи контролю і в межах груп хворих, що свідчило про відсутність субклінічного гіпо- чи гіпертиреозу, гіперпролактинової аменореї у наших пацієнток (р>0,05). Однак, відмічено підвищення рівня ТТГ у хворих на пізні вугри (2,630,34 проти 1,860,28 мМО/л в контролі, р<0,05). Між тим, з літературних джерел відомо, що збільшення рівня тиреотропного гормону нерідко зустрічається у пацієнток з патологічним клімаксом, і не приводить до порушення функції щитовидної залози (Старкова Н.Т., 1996; Thzuci E. et al., 1999). Очевидно, встановлене збільшення є результатом підвищення рівня лютеїнізуючого гормону у хворих на acne tardа.

Так як одним з головних механізмів посилення кісткових втрат в перименопаузі є зниження захисної дії естрогенів на кісткову тканину в результаті падіння їх секреції (КалервоХ.,1997; Краснопольская К.В.,1999; Mosekilde L.,et al.,1999), з метою з'ясування структурно-функціонального стану кісткової системи у 55 хворих методом ультразвукової денситометрії визначали ряд денситометричних показників (ШПУ, ШОУ, ІМ).

В результаті у хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри спостерігалося вірогідне зниження показника індексу міцності кісткової тканини (79,21,8; 73,42,8 і 80,32,5% відповідно проти 88,72,17% в контрольній групі, р<0,05) і показника широкосмугового ослаблення ультразвуку у хворих на acne tarda в порівнянні з такими в групі жінок з надмірною сухістю шкіри та в групі контролю (103,01,6 проти 107,81,8 і 108,52,06 дБ/МГц відповідно, р<0,05). Отримані результати розцінювались як прояв остеопенічного синдрому за рахунок виявленого зменшення кісткової маси та порушення мікроструктури кісткової тканини.В більшості випадків встановлене обмінно-ендокринне порушення мало місце у хворих на acne tarda (у 12,5% діагностовано остеопороз і у 37,5% - остеопенію), і саме в даній групі рівень естрадіолу був вірогідно найнижчим (0,210,03нмоль/л), тоді як в групах хворих на себорею та надмірну сухість шкіри знижений структурно-функціональний стан КТ відмічався в значно меншій кількості – остеопороз був виявлений у 7,7% і 7,4% осіб відповідно, а остеопенія – у 30,8% і 37,0% жінок відповідно.

Під час морфологічного дослідження шкіри було виявлено, що при незначних коливаннях рівнів статевих гормонів в межах вікової норми, спостерігалася інволютивна гіпотрофія придатків шкіри, потовщення та звивистий характер волокнистих структур дерми, серед клітин переважали фібробласти і макрофаги. При жирній формі себореї - проліферативні зміни в сальних залозах у вигляді підвищення їх кількості порівняно з віковою нормою, структурного поліморфізму та гіперплазії, потовщення колагенових, фрагментація і лізис ретикулярних та еластичних волокон. У хворих на пізні вугри встановлена картина панікуліту, що співпадає з даними літератури (Plewig L., Kligman A.M.,1993), що в більшості випадків спостерігалася у хворих з найнижчим рівнем естрадіолу в сироватці крові (в межах 0,170,02нмоль/л), та морфологічно виглядала як вогнищевий некроз жирової тканини з помірною регіонарною запальною реакцією. При надмірній сухості шкіри мала місце атрофія сальних залоз, деструкція волокнистих структур дерми, остання була більш виражена у пацієнток, де рівень естрадіолу в середньому складав 0,270,01нмоль/л; у більшості хворих цієї групи виявлена картина мікроваскуліта.

Отже, в дермі на фоні вікових змін встановлені структурно-функціональні порушення, які клінічно протікали у вигляді себореї, пізніх вугрів та надмірної сухості шкіри. Описані зміни стосуються всіх структурних елементів шкіри, є суто вікові та патологічні. Таким чином, можна припустити звязок цих змін з дефіцитом статевих стероїдних гормонів, насамперед естрадіолу.

Під час виміру деяких функціональних параметрів шкіри (кислотність і жирність) виявлено підвищення показника жирності шкіри обличчя у хворих на себорею та пізні вугри (96,81,8 і 105,61,83 мкг/см2 відповідно проти 69,20,79 мкг/см2 в контролі, р<0,05); у хворих на пізні вугри вказаний був вірогідно вищим і по відношенню до групи хворих на неускладнену себорею (105,61,83 проти 96,81,8 мкг/см2, відповідно, р<0,05). При надмірній сухості шкіри навпаки спостерігалося вірогідне зниження жирності шкіри обличчя (52,51,06 проти 69,20,79 мкг/см2 в контролі, р<0,05). При всіх захворюваннях знижена кислотність шкіри: у хворих на себорею відмічалося зниження кислотності по відношенню до контролю, і по відношенню до такого показника в групі хворих на пізні вугри (5,890,06 проти 5,580,04 і 6,730,08 відповідно, р<0,05). В групі жінок з надмірною сухістю шкіри мало місце вірогідне зниження кислотності по відношенню до групи контролю і по відношенню до такого показника в групі хворих на пізні вугри (5,70,04 проти 5,580,04 і 6,730,08 відповідно, р<0,05). Найбільш низьке значення кислотності було в групі хворих на acne tarda - вірогідну різницю даний показник мав відносно групи контролю і відносно групи жінок з надмірною сухістю шкіри (6,730,08 проти 5,580,04 і 5,70,04 відповідно, р<0,05). Тобто, рН шкіри обличчя у жінок з надмірною сухістю шкіри та у хворих на себорею мав слабо-лужну реакцію, в групі хворих на пізні вугри – лужну.

Таким чином, наведені порушення гормонального статусу, і, як наслідок, встановлені зміни структурно-функціонального стану кісткової системи, та морфо-функціональні зміни в дермі у жінок з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді послужили підставою для розробки комплексного патогенетично обґрунтуванного лікування із застосуванням замісної гормональної терапії з метою корекції ендокринного дисбалансу.

Для зручності аналізу результатів проведених досліджень, та з метою встановлення ефективності розробленого методу комплексного лікування, пацієнтки були розподілені на групи, в залежності від включення в схему лікування замісної гормональної терапії (ЗГТ). Таким чином, групу І (n=54) склали хворі, що отримували фемостон поряд із загальноприйнятим методом терапії, а групу ІІ (n=20) склали пацієнтки, що отримували безгормональний комплекс лікування.

Фемостон являє собою комбінований препарат, призначений для замісної гормонотерапії, до складу якого входять 17β-естрадіол - естроген, подібний тому, що виробляється в яєчниках жінки, і дидрогестерон (Дуфастон) - чистий прогестаген, близький за молекулярною структурою до природнього прогестерону. Дидрогестерон не має властивостей андрогенів, естрогенів чи мінералокортикоїдів, тому не зменшує корисний ефект 17β-естрадіолу і забезпечує наявність необхідного прогестагенного компоненту. Таким чином, вибір препарату ЗГТ базувався на відсутності андрогенного і антиандрогенного ефектів, впливу на згортання крові, вуглеводний обмін, обмін ліпідів, і відсутності гепатотоксичності препарату. Призначалася одна із форм випуску препарата - Фемостон 2/10 за схемою: перші 14 днів 28-денного циклу щодня по 1 таблетці, що містить 2мг 17β-естрадіола, а наступні 14 днів – щодня по 1 таблетці, що містить 2мг 17β-естрадіола та 10мг дидрогестерона протягом 3-х місяців після попередньої консультації гінеколога-ендокринолога.

З метою лікування клімактеричного синдрому у жінок з безгормональним комплексом лікування показані препарати, що мають естрогеноподібну дію (Вихляева Е.М., 1997; Rogerio A.L., et al., 2000). Згідно цьому застосовували препарат – клімадінон по 1 драже 2 рази на добу протягом 3-х місяців.


 
 

Цікаве

Загрузка...