WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Металеві включення в порожнині рота у дітей та їх вплив на електрохімічні процеси (автореферат) - Реферат

Металеві включення в порожнині рота у дітей та їх вплив на електрохімічні процеси (автореферат) - Реферат

Проведені дослідження розкривають характер ендокринних порушень і дозволяють доповнити існуючі уявлення про гормональний дисбаланс і морфо-функціональні особливості шкіри у жінок з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді.

Результати науково-дослідної роботи впроваджено у лікувальну практику Київського шкірно-венерологічного диспансеру №4, поліклініки №1 Державного управління справами м.Києва, Київського шкірно-венерологічного диспансеру №5, клінічної міської лікарні №16 м.Києва, Вінницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру. Наукові положення дисертації впроваджено у навчальний процес кафедри дерматовенерології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно проводила відбір, клініко-параклінічне обстеження 113 жінок і комплексне лікування 89 пацієнток з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді, брала безпосередню участь у всіх лабораторних дослідженнях. Особисто проводила відбір пацієнток для морфологічного дослідження шкіри. Автором самостійно обгрунтована мета і задачі наукової роботи, проведено аналіз літературних даних, аналіз і статистичну обробку отриманих результатів дослідження, написані усі розділи дисертації, підготовані наукові статті й методичні рекомендації до друку.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднено й обговорено на науково-практичній конференції "Вікові аспекти дерматовенерологічних захворювань придатків шкіри" (Київ, 2001); першому Російському конгресі з менопаузи (Москва, 2001); ХІІ Всесвітньому конгресі дерматовенерологів (Париж, 2002); ХІ конгресі Європейської академії дерматологів і венерологів (Прага, 2002); науково-практичній конференції "Вік та шкіра" (Київ, 2004); науково-практичній конференції "Шкіра та внутрішні хвороби, дерматологічні симптоми" (Київ, 2005); міських науково-практичних семінарах дерматовенерологів (2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації надруковано 13 праць: 7 – в наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України (3 статті – в наукових збірниках, 4 статті - в наукових журналах, з них 2 – у моноавторстві), 4 тези доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій; опубліковані 2 методичні рекомендації згідно дисертаційної теми.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською мовою на 133 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу та обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел: загальна кількість – 240, із них – 59 кирилицею (роботи авторів України та країн СНД), 181 – латиною (роботи авторів далекого зарубіжжя); ілюстрована 7 таблицями, 23 рисунками (з них 10 займають обєм 9 повних сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Відбір, обстеження та лікування хворих проводились на кафедрі дерматовенерології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, та в міському клінічному спеціалізованому відділенні гінекології перехідного віку Інституту педіатрії, акушерства, та гінекології АМН України на базі Київської міської клінічної лікарні №16.

За період 2000-2003 рр. проведене комплексне обстеження 113 жінок в періоді перименопаузи у віці від 40 до 55 років: 21(23,6%) жінка, хвора на неускладнену себорею, 52(58,4%) – на пізні вугри, та 16(18%) жінок з надмірною сухістю шкіри в перименопаузальному періоді; контрольну групу становили 24 жінки в періоді перименопаузи без вказаних захворювань. Прояви патологічного клімаксу спостерігалися у всіх обстежених жінок у вигляді клімактеричного синдрому. Віднесення хворих до перименопаузального періоду проходило сумісно з гінекологом-ендокринологом на основі встановлених клімактеричних скарг, порушення менструального циклу, аналізу УЗД органів малого тазу з визначенням стану ендометрія, та оцінки стану фолікулярного апарату яєчників. Діагноз клімактеричного синдрому був виставлений також сумісно з гінекологом-ендокринологом із застосуванням індексу Куппермана. На протязі більше 2 років після лікування спостерігались 74 пацієнтки.

Обстежувані консультовані терапевтом, гастроентерологом, гінекологом-ендокринологом, мамологом, психоневрологом з метою виявлення і лікування супутньої патології: найчастіше зустрічалися симптоми, притаманні клімактеричному синдрому (ВСД (81,3%), астеноневротичний синдром (50,0%), неврози (56,3%)), та захворювання ШКТ.

Хвороби сальних залоз в перименопаузі характеризуються хронічним, затяжним перебігом, в переважній більшості з тривалістю захворювання від 36 і більше місяців (51,7% хворих).

Після проведення аналізу ефективності попереднього лікування було зясовано, що більша частина хворих отримувала традиційну комплексну терапію, що відповідало прийнятому стандарту лікування і було мало ефективним. Не лікувалися взагалі лише 14,6% жінок.

У 52 хворих на пізні вугри досліджували вміст папулопустул на наявність кліща Demodex folliculorum. Останній було знайдено у 20% жінок цієї групи.

Поряд із загальноприйнятими лабораторними дослідженнями (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз калу на яйця гельмінтів, аналіз крові на цукор) в сироватці крові визначали вміст гонадотропних гормонів (лютропіну (ЛГ), фолітропіну (ФСГ)), тиреотропного гормону (ТТГ), пролактину (ПРЛ) за імуноферментним методом з використанням реактивів фірми Syntron bio research IND. Рівні статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону), і рівні гормонів тиреоїдної системи (трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4)) - радіоімунним методом.

Для визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини застосовували метод ультразвукової денситометрії. За допомогою апарату "Асhilles+" (LUNAR Согр., Маdison, WI), на п'ятковій кістці визначали наступні параметри: швидкість поширення ультразвуку (ШПУ, м/с); широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ, дБ/МГц); індекс міцності кісткової тканини (ІМ, %), що вираховувався комп'ютером на основі показників ШПУ та ШОУ:

ІМ = 0,5 х (п ШОУ + nШПУ), де nШОУ = (ШОУ - 50):0,75 і nШПУ = (ШПУ - 1380): 1,8), і відображав стан губчастої кісткової тканини обстежуваних відносно жінок віком 20 років.

Кислотність та жирність шкіри обличчя вимірювали апаратом Skin-o-mate виробництва Cosmomed GmbH (Німеччина), де скомбіновані три науково-дослідних прилади - Себуметр, Корнеометр і рН-метр. рН на поверхні шкіри в ділянці підборіддя визначали за допомогою рН-метра; жирність - методом фотометрії за допомогою Себуметра. УЗД органів малого тазу виконували на апараті Aloka SSD-2000(Японія).

Діагностична біопсія шкіри проведена у 27 обстежених жінок в періоді перименопаузи в ділянці підборіддя під час естетичного втручання з приводу пластичної корекції. Для фарбування застосовані наступні методики: гематоксилін-еозин, Ван-Гізон, Азур-ІІ-еозин, реакція Шифф-йодною кислотою (ШІК-реакція) з гематоксилін-еозином та резорцин-фуксином.

Цифрові матеріали піддавали варіаційно-статистичній обробці за загальноприйнятими методиками. Для визначення вірогідності отриманих даних використовували парний t-тест і прикладний пакет "Statgraphics" (версія 2.6) фірми Statistical Graphics System (США).

Результати власних досліджень. При аналізі гормонального статусу у жінок, хворих на себорею та надмірну сухість шкіри в перименопаузі отримано вірогідне зниження рівня естрадіолу в сироватці крові: 0,310,03 і 0,470,05 нмоль/л відповідно проти 0,670,07 нмоль/л в контролі (р<0,05). Найбільше зниження рівня естрадіолу відмічене у хворих на пізні вугри (0,240,02 проти 0,670,07 нмоль/л в контролі, р<0,05), де рівень даного гормону був майже в 3 рази нижчим за такий в контролі. Вірогідно низьке значення рівня естрадіолу у хворих на acne tardа мало місце і по відношенню до рівня вказаного гормону в групі жінок з надмірною сухістю шкіри (0,240,02 проти 0,470,05 нмоль/л відповідно, р<0,05), проте, по відношенню до рівня естрадіолу в групі хворих на неускладнену себорею спостерігалася лише тенденція до його зменшення (0,240,02 проти 0,310,03 нмоль/л відповідно, р<0,1); також відмічено зниження рівня естрадіолу в групі хворих на себорею порівняно з таким гормоном в групі жінок з надмірною сухістю шкіри (0,310,03 проти 0,470,05 нмоль/л відповідно, р<0,05).

При всіх захворюваннях спостерігалося зниження рівня прогестерону. Так, рівень прогестерону в групі хворих на себорею та пізні вугри був вірогідно низьким (3,280,2 і 3,310,21 нмоль/л відповідно проти 4,990,3 нмоль/л в контролі, р<0,05). Максимальне зниження даного гормону (майже в 1,5 рази) виявлено при надмірній сухості шкіри (3,00,13 проти 4,990,3 нмоль/л в контрольній групі, р<0,05). Не досягаючи вірогідної різниці, рівень прогестерону був нижче в групі жінок із надмірною сухістю шкіри, ніж в групі хворих на себорею і пізні вугри.

Вірогідних змін рівня тестостерону в сироватці крові у хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри відмічено не було (2,470,16; 2,760,27 і 2,270,12 нмоль/л відповідно проти 2,320,15 нмоль/л в контролі, р>0,05), що свідчило про відсутність абсолютної андрогенезації у таких пацієнток.

Loading...

 
 

Цікаве