WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Наукове обґрунтування заходів з оздоровлення верхів'я ріки с. Донець - основного джерела питного водопостачання населення південно-східного регіону У - Реферат

Наукове обґрунтування заходів з оздоровлення верхів'я ріки с. Донець - основного джерела питного водопостачання населення південно-східного регіону У - Реферат

Доведено необхідність дослідження рівня активності реніну плазми крові у хворих, що страждають на артеріальну гіпертензію та гіпотиреоз, для підбору антигіпертензивної терапії. Автором обгрунтовано необхідність контролю за показниками ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

Показана ефективність та розроблена схема призначення амлодипіну та лізиноприлу при артеріальній гіпертензії у хворих на гіпотиреоз у залежності від рівня активності реніну плазми крові, особливостей добового моніторування артеріального тиску.

Результати даної роботи можуть бути використані практичними лікарями і науковцями для оптимізації лікування хворих.

Результати дослідження впроваджені у практику роботи ендокринологічного та терапевтичного відділень міської клінічної лікарні №4 м. Дніпропетровська (акт впровадження від 14.04.2005), ендокринологічного відділення обласної лікарні ім. І.І.Мечникова м. Дніпропетровська (акт впровадження від 13.05.2005), ендокринологічного відділення міської клінічної лікарні №9 м. Дніпропетровська (акт впровадження від 18.05.2005). Матеріали роботи використовуються у навчальному процесі кафедри факультетської терапії і ендокринології та кафедри госпітальної терапії №1 та профпатології Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто вивчено та проаналізовано літературу за вибраною тематикою, проведено інформаційний пошук, розроблено програму дослідження, визначено мету і задачі, проведено відбір методів дослідження та препаратів для лікування хворих із сполученням артеріальної гіпертензії та гіпотиреозу. Проведено збір первинного матеріалу. Самостійно обстеженні хворі згідно з програмою дослідження (здобувач особисто виконував добове моніторування артеріального тиску). Розшифрування даних функціональних досліджень, їхня первинна обробка, формування груп і статистична обробка результатів досліджень на персональному комп`ютері проведені дисертантом особисто.

Самостійно написаний огляд літератури, проведений аналіз і узагальнення отриманих результатів, сформульовані висновки та практичні рекомендації, оформлена дисертаційна робота. Дисертантом підготовлено ряд доповідей на наукових конференціях, наукові публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 3-й міжнародній конференції студентів та молодих вчених "Медицина – здоров`я – 21 сторіччя" (Дніпропетровськ, 2002), на науково-практичній конференції "Терапевтичні читання пам`яті академікаЛ.Т. Малої" (Харків, 2004), на VII Національному конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 2004), на науково-практичній конференції "Фундаментальні питання експериментальної та клінічної ендокринології" (Харків, 2005), на засіданнях кафедри факультетської терапії та ендокринології Дніпропетровської державної медичної академії (Дніпропетровськ, 2003–2005), на засіданнях товариств терапевтів та ендокринологів Дніпропетровської області (Дніпропетровськ, 2003 – 2005). Дисертаційна робота апробована на міжкафедральному засіданні кафедри госпітальної терапії №1 та профпатології та кафедри факультетської терапії та ендокринології Дніпропетровської державної медичної академії.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових робіт, із них 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тез у матеріалах пленумів і наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 105 сторінках комп`ютерного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який містить 154 літературних джерела, з них вітчизняних – 77, зарубіжних – 77. Дисертація включає 17 таблиць та 22 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження було розподілено на два основних етапи. Перший етап включав у себе вивчення особливостей перебігу артеріальної гіпертензії у хворих на гіпотиреоз. Другий етап дослідження був присвячений вивченню раціональної антигіпертензивної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію та гіпотиреоз, з урахуванням виявлених особливостей.

На першому етапі об`єктом дослідження стали такі групи хворих: група хворих на АГ І і ІІ ступеня та гіпотиреоз (n=45, середній вік – 50,21 рік, жінок – 40 (88,9%), чоловіків – 5 (11,1%)), група хворих на гіпотиреоз без гіпертензії (n=18, середній вік – 44,32,3 роки, жінок – 16 (67,5%), чоловіків – 2 (12,5%)) та група хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії (n=20, середній вік – 51,41 рік, жінок – 12 (60%), чоловіків – 8 (40%)). У дослідження не включали пацієнтів з ішемічною хворобою серця, органічною патологією з боку серцево-судинної системи, із захворюваннями нирок та тяжкою патологією печінки в анамнезі. До включення в дослідження хворі лише епізодично приймали або зовсім не приймали антигіпертензивні препарати.

На другому етапі дослідження групу хворих на артеріальну гіпертензію із гіпотиреозом було розподілено на три підгрупи. На розподіл хворих впливали ступінь та тривалість гіпертензії, наявність порушень циркадного ритму, рівень активності реніну плазми крові. Усім хворим проводилася замісна терапія тиреоїдними гормонами (L-тироксин, BERLIN-CHEMIE AG, Німеччина). У залежності від вихідних даних хворих кожної підгрупи до схеми лікування додатково були влучені амлодипін (норваск, Pfizer, США) та лізиноприл (диротон, Gedeon Richter, Угорщина).

До першої підгрупи були включені 20 хворих на гіпотиреоз з АГ І ступеня, без порушень циркадного ритму, з однаковою тривалістю гіпотиреозу та гіпертензії за даними анамнезу. Активність реніну плазми крові була в межах припустимої норми, концентрація альдостерону була підвищена. Хворі цієї підгрупи отримували тільки замісну терапію тиреоїдними гормонами (L – тироксин у добовій дозі 1,6 мкг/кг).

Другу підгрупу склали 12 пацієнтів із гіпотиреозом та АГ II ступеня. Тривалість гіпертензії у хворих цієї підгрупи, за даними анамнезу, була більшою за тривалість гіпотиреозу. Порушення циркадного ритму спостерігались у 42% пацієнтів. Активність реніну плазми крові та концентрація альдостерону були підвищені. Крім замісної терапії тироксином, хворим цієї підгрупи додатково було призначено лізиноприл у добовій дозі 10 – 20 мг.

До третьої підгрупи увійшли 13 хворих на гіпотиреоз з АГ ІІ ступеня. Порушення циркадного ритму спостерігалось у 70% пацієнтів. Тривалість гіпертензії значно перевищувала тривалість гіпотиреозу. У хворих цієї групи спостерігалась низька активність реніну плазми крові та гіперальдостеронемія. До терапії тироксином хворим цієї групи додавали амлодипін у добовій дозі 5 – 10 мг.

Діагноз артеріальної гіпертензії встановлювали на основі клінічної картини захворювання, анамнезу, даних амбулаторного вимірювання артеріального тиску та даних добового моніторування артеріального тиску, результатів додаткових методів дослідження.

Добове моніторування артеріального тиску проводили за допомогою добового рекордеру артеріального тиску TONOPORT HELIGE V, Німеччина. Вимірювання артеріального тиску проводили вдень з 6 до 22 години, вночі – з 22 до 6 години, періодично, відповідно до заданого протоколу. Аналіз даних проводили на персональному комп`ютері за допомогою відповідного програмного забезпечення – Cardio Sys/Soft 4.1. Оцінювали величини середньодобових, середньоденних та середньонічних показників систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ), ЧСС, максимальні та мінімальні їх значення, гіпертонічне навантаження (навантаження тиском, індекс часу), варіабельність САТ, ДАТ, ЧСС, добовий індекс, швидкість підвищення артеріального тиску у ранковий час для систолічного та діастолічного тиску. З урахуванням нормальних значень параметрів добового моніторування артеріального тиску, приведених в рекомендаціях Л.І. Ольбинської та співавт., 1998, критеріями артеріальної гіпертензії у обстежених були наступні значення артеріального тиску: середньодобового АТ – понад 130/80 мм рт.ст., середньоденного АТ – понад 140/90 мм рт.ст., середньонічного АТ – понад 120/80 мм рт.ст.

Під час оцінки добового ритму артеріального тиску нормальним вважали профіль артеріального тиску зі ступенем нічного зниження від 10 до 20 – 22 % та добовий індекс, не менший за 1,1 (Л.І. Ольбинської та співавт., 1998; Ю.М. Сіренко, В.М. Редковець, 2002).

Структурно-функціональний стан серцево-судинної системи визначали за допомогою ехокардіографічного дослідження. Двомірну ехокардіографію проводили за допомогою апарату Ultramark – 9 (ATL, США), стандартною методикою з комп`ютерною обробкою результатів. Визначали розмір лівого передсердя (ЛПр, см), кінцевий систолічний розмір лівого шлуночка (КСР ЛШ, см), кінцевий діастолічний розмір ЛШ (КДР, см), кінцевий діастолічний об`єм лівого шлуночка (КДО ЛШ, мл), кінцевий систолічний об`єм лівого шлуночка (КСО ЛШ, мл), товщину міокарда задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (ТЗСд, см), товщину міжшлуночкової перегородки в діастолу (ТМШПд, см), ударний об`єм (УО, мл), фракцію викиду (ФВ, %). Розраховували масу та індекс маси міокарда лівого шлуночка, величину периферійного опору судин. Оцінювали типи геометрії лівого шлуночка.

Loading...

 
 

Цікаве