WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Створення та діяльність природних заповідників (автореферат) - Реферат

Створення та діяльність природних заповідників (автореферат) - Реферат

У більшості хворих виявлені зміни серцево-судинної системи. 17,4% усіх гострих ішемій мозку були кардіоемболічної природи. Фібриляція передсердь (ФП) у 21,6% ІМ асоціювалася з жіночою статтю і поєднувалася у 79,9% з АГ, у 7,8% - із ГХС, у 27,9% - з АГ і ГХС, у 13,0% - з АГ, ГХС і ЦД. У 9% хворих з ІМ і в 4,1% пацієнтів із ВК виявлений постінфарктний кардіосклероз.

Транзиторні ішемічні напади, як один з факторів ризику, мали місце в 4,3% хворих з МІ, частіше в осіб старшого віку переважно при ІМ.

Таким чином, аналіз поширеності ФР МІ і порівняльна оцінка отриманих даних показали провідне значення АГ в осіб обох статей. Далі йдуть ГХС, кардіальна патологія, як предиктор розвитку гострих ішемій, генетична схильність, транзиторні ішемічні напади, раніше перенесений інсульт. Особлива роль належить шкідливим звичкам, але більш значущими вони були для чоловіків. У жінок частіше визначалися ГХС, ФП, ЦД, психоемоційні травми, ревматичні вади серця. Констатовано поліфакторіальність ФР. У наших хворих найбільше часто виявлялося поєднання АГ, ГХС, паління, ЦД і найчастіше на тлі генетичної схильності.

Прогностична роль окремих ФР не викликає сумнівів. Корекція перелічених станів припускає проведення не тільки розумної раціональної медикаментозної профілактики, але, насамперед, корекцію способу життя, приділяючи особливу увагу індивідуальній профілактиці на доклінічному рівні: виділити групу підвищеного ризику і вчасно призначити комплекс профілактичних, лікувальних і оздоровчих заходів. Маючи достовірні епідеміологічні дані про МІ і ФР його виникнення, можна визначити лікувально-профілактичні заходи з урахуванням місцевих умов.

Дані нашого дослідження також свідчать про високі показники смертності й летальності в досліджуваному регіоні.

Викликає інтерес вивчення клінічних особливостей гострого періоду інсульту, виявити фактори, що впливають на результат патологічного процесу, з'ясувати причини смерті. З цією метою було проведене комплексне обстеження 232 хворих у гострому періоді МІ. Середній вік досліджених склав 61,90,8 року, з яких 36,4% були особи молодші 59 років, з них 59,0% - особи чоловічої статі. Протягом перших шести годин від початку розвитку захворювання госпіталізовані 67,6% пацієнтів, при порушенні свідомості і вітальних функцій – у палати інтенсивної терапії. Усім хворим проводилася загальноприйнята базисна і диференційована терапія.

Аналіз ФР МІ констатував провідну роль АГ (83,1% - при ІМ і 90,92,9% - при ВК), ГХС (61,0% при ІМ і 52,5% - при ВК), їх поєднання. Інші пріоритетні фактори для ІМ - ЦД, ФП, шкідливі звички, перенесений інсульт, для ВК – шкідливі звички, перенесений раніше інсульт, фізична і психоемоційна напруга. 71,0% хворих прийняті до стаціонару у тяжкому і дуже тяжкому стані, що утруднювало диференціальний і топічний діагноз.

Поділ хворих на групи сприяв поглибленому вивченню клінічних особливостей, по-перше, залежно від типу інсульту і, по-друге, від стадії процесу – найгострішої і гострої. Аналіз клініко-неврологічних показників у 37 хворих у найгострішому періоді ІМ (1-ша група) показав, що 81,0% з них доставлені в стаціонар у тяжкому і дуже тяжкому стані, 43,2% з них у комі. У хворих, що прийняті в стані середньої тяжкості, на тлі наростаючого набряку мозку спостерігалося подальше погіршення стану. У 70,3% хворих переважав блискавичний і гострий темп розвитку процесу. У неврологічному статусі спостерігалося швидке нівелювання вогнищевого і загальномозкового синдромів за рахунок наростання загальномозкових проявів, порушення вітальних функцій. Особливо тяжко проходили інфаркти стовбурової локалізації. Ускладненнями найгострішого періоду ІМ були розвиток епілептичних нападів (10,8%), тромбоемболія гілок легеневої артерії (8,1%), по одному хворому мали двобічну пневмонію, геморагічну трансформацію півкульового інфаркту і великовогнищевий інфаркт міокарда. У першу добу в цієї групі хворих відзначене достовірне збільшення кількості лейкоцитів, білірубіну, глюкози крові, білка в сечі. При патологоанатомічному дослідженні констатовано великі вогнища некрозу півкульової локалізації з руйнуванням внутрішньої капсули. Переважали вогнища неправильної форми об'ємом 52,15,4 см3 з ознаками вираженого набряку мозку і формування дислокаційного синдрому в 35,1% хворих. При стовбуровій локалізації патологічного процесу констатовано або чисто стовбурові вогнища об'ємом 4,20,6 см3, або численні ділянки розм'якшення в ділянці стовбура і основі потиличних і скроневих часток, а також вторинні крововиливи в стовбур і базальні відділи півкуль. У значної частини померлих констатовані ознаки ішемічної хвороби серця, дифузний кардіосклероз.

Аналіз 40 хворих на ІМ (2-га група) у віці 64,51,6 року, що пережили найгостріший період і померли у наступні 6-28 діб, показав, що на відміну від 1-ї групи лише 42,5% з них доставлені в стаціонар у тяжкому стані. Переважав апоплектиформний початок захворювання. На тлі інтенсивної терапії відзначався хвилеподібний перебіг патологічного процесу на тлі помірного підвищення артеріального тиску в 25,0% хворих або нормальних цифр. У 67,5% пацієнтів зареєстрована рання гіпертермія. Структура вогнищевого неврологічного дефіциту відповідала типовим проявам і локалізації патологічного процесу. У подальшому стан хворих погіршувався на тлі соматичних ускладнень: у 35,0% випадків діагностовано пневмонію, яка ускладнилася в одного хворого менінгоенцефалітом, у 15,0% - інфікування сечовивідних шляхів, у 10,5% - трофічні ураження шкіри і підшкірної клітковини. В інших 30,0% випадків мали місце такі ускладнення, як геморагічна трансформація білого інфаркту, епілептичні напади, тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок. У 3,9% хворих з ІМ у віці старших 60 років з попередньою серцево-судинною патологією в анамнезі у середньому на 8-му добу розвинувся гострий інфаркт міокарда, у стількох же - повторний інсульт.

Дані аутопсії відповідали клінічним проявам патологічного процесу. У 82,5% хворих констатовані півкульові вогнища із середнім об'ємом 55,96,4 см3, що захоплювали субкортикальні відділи 1-3 часток. У 95,0% випадків визначався набряк головного мозку з подальшою дислокацією мозкових структур з розвитком їх вклинення (у 35,0%) у великий потиличний отвір. Патологоанатомічне дослідження підтвердило наявність ускладнень основного процесу, а гострий інфаркт міокарда на тлі невеликих вогнищевих змін головного мозку розцінено як основну причину смерті цих хворих.

Однак повна характеристика особливостей гострого періоду фатального ІМ неможлива без зіставлення з клініко - структурно-морфологічними характеристиками нефатального ІМ (31 пацієнт - 3-тя група хворих). У 61,3% хворих даної групи мав місце гострий тип розвитку патології. Стан більшості хворих було розцінено як середньотяжкий і задовільний без вираженого порушення свідомості і температурної реакції. Підвищення АТ відзначено в 58,0% пацієнтів. У неврологічному статусі спостерігалася чітка перевага вогнищевих симптомів, властивих басейнові порушеного кровопостачання. До 50,0% хворих госпіталізовані в перші 6 годин, інші в наступні години від початку розвитку захворювання. На тлі адекватної терапії наставало поліпшення з подальшим успішним кінцем гострого періоду ІМ.

Ускладнення основного процесу виявлені лише в 4 хворих: пневмонія, епілептичні напади, загострення хронічного пієлонефриту. Комп'ютерна томографія головного мозку в 93,5% даної групи хворих показала наявність невеликих гіподенсивних вогнищ (до 10 см3) супратенторіальної локалізації. Лише в 22,6% випадків об'єм вогнища перевищував 20-40 см3, у 16,1% - 60 см3. Дані КТ в основному відповідали клінічним проявам, але навіть при великих вогнищах загальний стан хворих мав тенденцію до стабілізації.

Таким чином, аналіз клінічних і структурно-морфологічних особливостей гострого періоду фатального і нефатального ІМ дає підставу стверджувати, що в найгостріший період захворювання тяжкість стану визначається глибокими формами розладу свідомості, порушенням вітальних функцій на тлі значних структурних змін речовини головного мозку, вираженого набряку мозку з подальшою дислокацією мозкових структур і блокадою лікворопровідних шляхів. Ранні внутрішньочерепні і соматичні ускладнення прискорювали летальний кінець. У той самий час у хворих, що пережили найгостріший період, констатований значний відсоток соматичних ускладнень (65,0%) у порівнянні з 1-ю групою (27,0%) – р<0,001, що дає підставу вважати соматичні ускладнення однією з основних причин тяжкого перебігу інсульту і летального кінця, а з часом такими, що визначали його. В осіб літнього віку ускладнення визначалися також обтяжливим соматичним фоном.

Як і при ІМ, проведене дослідження клініко-структурно-морфологічних особливостей при геморагічному характері процесу. З 99 хворих з фатальним ГІ в найгострішу фазу захворювання померло 62,6% пацієнтів у віці 65,51,4 року. При прийнятті в стаціонар у 92,5 % з них констатовано тяжкий і дуже тяжкий стан, із глибокими клінічними формами порушення свідомості. Темп розвитку захворювання був гострим або блискавичним у 88,7% випадків. Провідним фактором розвитку патології була АГ або її поєднання з церебральним атеросклерозом. Високі цифри АГ зареєстровані в 79,0% хворих. У двох випадках констатований розрив аневризми. У клінічній картині домінували загальномозкові і менінгеальні симптоми, у п'яти хворих діагностовано крововилив стовбурової локалізації, який супроводжувався наростанням загальномозкового синдрому і комою, на тлі яких розвинулися дихальні і серцево-судинні розлади, дифузна м'язова гіпотонія. Частота соматичних ускладнень склала 11,3% (рання пневмонія, гострі трофічні виразки).

Loading...

 
 

Цікаве