WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фізична реабілітація жінок другого зрілого віку при дископатії шийного відділу хребта (автореферат) - Реферат

Фізична реабілітація жінок другого зрілого віку при дископатії шийного відділу хребта (автореферат) - Реферат

ВГВ+С мінімальної активності ВГВ+С слабкої активності ВГВ+С помірної активності

Мал. 1. Порівняння імунних показників хворих на ХГС і ВГВ+С в залежності від ступеня активності і здорових осіб

Показники здорових осіб прийняті за 100%. – показник до лікування, - показник після лікування, - здорові

Першою при попаданні чужерідного антигену в організм реагує неспецифічна ланка імунітету і тому її відповідь є основоположним фактором в подальших взаємовідносинах антиген – антитіло – організм загалом. У наших дослідженнях практично всі компоненти неспецифічного захисту виявилися зниженими: як рівень CD16+ (природних кілерів), відповідальних за лізис вирусінфікованих клітин при відсутності обмеження за головним комплексом гістосумісності (р<0,001), так і фагоцитарне число (р<0,001), показник завершеності фагоцитозу (р<0,05) та при помірній активності – фагоцитарний індекс (р<0,001). Відомо, що подавляти активність природних кілерів і пригнічувати проліферацію В-лімфоцитів можуть великі концентрації ЦІК, що співпадає з даними інших авторів (Никитин И.Г. з соавт, 1999, Абдукадырова М.А., 2002). Про міру активності імунної відповіді організму загалом свідчить достовірне підвищення вмісту активованих Т-, В-лімфоцитів і моноцитів (CD25+) при слабкій і помірній активності ХГС (р<0,001), в той же час знижений вміст CD25+ клітин при мінімальній активності підкреслює меншу вираженість специфічного клітинно-опосередкованого імунітету. Так, за даними Серова В.В. с соавт. (1999), в гепатобіоптатах при ХГС виявлені виражені скупчення в синусоїдах активованих лімфоцитів та моноцитів, що контактують з синусоїдними клітинами печінки. Отже, CD25+ клітини тісно взаємодіють і з макрофагальною системою пошкодженої печінки.

У гострій фазі ВГВ+С спрямованість зміни імунних показників була аналогічною змінам при ХГС (мал. 1).

Однак відмічене більш виражені лімфопенія та пригнічення Т-клітинної ланки, що проявлялося зниженням CD3+, CD4+, CD8+ лімфоцитів при будь-якому ступені активності і підвищенням співвідношення клітин CD4+/CD8+ (ІРІ) при мінімальній та слабкій активності захворювання (р<0,05). Виявлення достовірно більш високих рівнів ЦІК (р<0,05) особливо при помірній активності ВГВ+С можна пояснити більш вираженою аутоімунною реакцією на вірус гепатиту В. Вміст CD25+клітин при помірній активності перебігу ВГВ+С достовірно вищий показника при ХГС (р<0,001). При помірній активності пригнічення фагоцитарної активності нейтрофілів було більш виражено.

Таким чином, імунні зрушення в організмі можна розцінити як вторинний імунодефіцит, що зачіпає як клітинну, так і гуморальну ланки. Це все говорить на користь запального процесу, що продовжується в печінці.

Запальний процес в організмі при хронічному гепатиті проявляється не тільки біохімічними і імунологічний змінами. Передусім, через функціональні зміни гепатоцитів змінюється вміст майже всіх з'єднань, які або метаболізуються, або синтезуються в печінці і також можуть використовуватись як лабораторні маркери, що рано, надійно та ефективно відображають активність запального процесу і ступінь ураження печінки. Для оцінки активності запального процесу в печінці ми вивчали вміст ліпополісахарид-зв'язуючого білка (LBP), який є гострофазним показником, та синтезується гепатоцитами у відповідь на збільшення надходження по воротній вені ліпополісахариду грамнегативної флори кишечнику і грає першорядну роль для швидкої індукції запальної відповіді в організмі, в поєднанні з морфологічним дослідженням гепатобіоптатів у хворих з мінімальними клініко-біохімічними проявами.

Спочатку хворі на ХГС та ВГВ+С також були розподілені за ступенем активності відповідно до класифікації, запропонованої Всесвітнім конгресом гастроентерологів в Лос-Анджелесі (1994 р.) і було досліджено вміст цього білка при різній активності згідно клініко-біохімічним проявам (мал 2).

Мал. 2 Динаміка вмісту LBP при ХГС та ВГВ+С в залежності від ступеня активності

Контрольну групу склали 25 практично здорових донора у віці 28,1 1,5 років (7 жінок і 18 чоловіків), анти-НСV-негативних і анти-HBs-негативних. Рівні LBP були достовірно збільшені як в групі хворих на ХГС, так і в групі хворих на ВГВ+С. Примітно, що вміст LBP чітко відповідав ступеню активності хвороби, яка визначалась за клініко-біохімічними показниками.

Вміст ліпополісахарид-зв'язуючого білка у хворих на хронічний гепатит С в залежності від активності процесу в печінці за результатами морфологічних даних. Як показало дослідження, у хворих на ХГС навіть при трохи зміненому рівні трансаміназ (2-3 норми) гістологічне вивчення гепатобіоптатів виявило зміни, відповідні хронічному запальному процесу помірної, слабкої або мінімальної активності. У підтвердження численим даним інших авторів (Серов В.В. 1997, Подымова С.Д., Постникова Т.Н. 1998, Комарова Д.А., Цинзерлинг В.А. 1999, Никитин И.Г., Ковалев С.Л., Сторожаков Г.И. 1999), активність амінотрансфераз в наших спостереженнях мало корелювала з інтенсивністю патологічного процесу в печінці, хоч про активний інфекційний процес в організмі свідчили специфічні маркери вірусного гепатиту С, що відображають гуморальну відповідь на ушкоджуючу дію вірусу, а виявлення РНК HCV говорило про вірусну реплікацію. Вираженість фіброзу знаходилась в залежності від активності запальної реакції в області портальних трактів і не була пов'язана з інтенсивністю патоморфологічних змін в часточках печінки. Характерними морфологічними ознаками, що зустрічались при НСV-інфекції, були лімфоїдні фолікули в перипортальній сполучній тканині (89,3%). Поява лімфоїдних фолікулів достовірно корелювала з деякими показниками активності запального процесу в області портальних трактів: портальною інфільтрацією (r=0,51; р<0,001), періпортальними некрозами (r = 0,29; р<0,05).

Хворі були розділені на декілька груп за показниками гістологічних змін в гепатобіоптатах. У 1 групу увійшли 10 пацієнтів з помірною активністю, 2 групу склали 13 хворих зі слабкою активністю процесу в печінці, 3 групу - 16 хворих з мінімальною активністю процесу. Отримані результати порівнювали з показниками хворих, що перенесли гострий ВГС, які були віднесені до 4 групи (8 пацієнтів). Однак при біохімічному дослідженні у 1, 2 та 3 групах хворих був виявлений латентний перебіг інфекційного процесу, про що свідчили дані активності трансаміназ і специфічних маркерів НСV. У всіх пацієнтів визначали рівень ліпополісахарид-зв'язуючого білка (LBP) сироватки крові.

Потрібно відмітити, що рівні LBP корелювали з активністю патологічного процесу в печінці за даними пункційної біопсії (табл. 1). Найбільш високий рівень LBP, в 6,1 разів перевищуючий показник контрольної групи, виявлений у хворих з помірною активністю патологічного процесу в печінці (1 група, р<0,001); в 4,5 рази рівень LBP перевищував показник контрольної групи у хворих зі слабкою активністю (2 група, р<0,001); при мінімальній активності процесу (3 група) вміст LBP був вище в 3,3 рази (р<0,001). Примітно, що навіть після перенесеного гострого вірусного гепатиту С (4 група) рівень LBP перевищував показник контрольної групи майже в 2 рази (р<0,05).

Таблиця 1

Loading...

 
 

Цікаве