WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Фізична реабілітація жінок другого зрілого віку при дископатії шийного відділу хребта (автореферат) - Реферат

Фізична реабілітація жінок другого зрілого віку при дископатії шийного відділу хребта (автореферат) - Реферат

Методи дослідження. У роботі використані: загальноприйняте клініко-лабораторне обстеження хворих на ХГС; визначення вмісту ліпополісахарид-зв'язуючого білка та маркерів вірусних гепатитів В та С методом імуноферментного аналізу (ELISA); визначення РНК HCV методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), субпопуляційного складу лімфоцитів - в непрямій реакції поверхневої імунофлюоресценції з використанням моноклональних антитіл до антигенів лімфоцитів: СD3+, СD4+, СD8+, СD25+, СD22+, СD16+; оцінка фагоцитарної активності нейтрофілів, рівня ЦІК методом преципітації 3,5% розчином поліетіленгликоля; оцінка гістологічної активності процесу в печінці за результатами аспіраційної пункційної біопсії з використанням індексу гістологічної активності (ІГА), мікробіологічне дослідження вмісту товстої кишки; статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше показана роль ліпополісахарид-зв'язуючого білка в патогенезі ХГС. На основі аналізу імунологічних показників і морфологічних даних виявлені найбільш інформативні імунологічні тести, що дозволяють оцінити тяжкість перебігу гепатиту С. Вперше показаний новий аспект патогенезу ХГС на підставі вивчення взаємодії між характером імунологічних змін, рівнем ліпополісахарид-зв'язуючого білка, титром специфічних антитіл і клінічними проявами захворювання. Вперше показано, що ХГС супроводжується синдромом надмірного зростання умовнопатогенної кишкової мікрофлори, вираженість якого залежить від активності гепатиту.

Вперше визначена можливість використання в динаміці нарівні з активністю трансаміназ, специфічних антитіл, HCV РНК, вмісту ліпополісахарид-зв'язуючого білка і показників імунітету для оцінки ефективності проведеної терапії.

Новим в роботі є патогенетичне обгрунтування доцільності застосування пребіотику "Хілак" і сорбенту "Полісорб" в комплексній терапії хронічного гепатиту С.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлені основні особливості клініко-біохімічного перебігу ХГС різного ступеня тяжкості. Показаний взаємозв'язок рівня ліпополісахарид-зв'язуючого білка і імунних зрушень у патогенезі ХГС і запропоновано використати основні імунні показники в оцінці активності перебігу ХГС. Патогенетично обгрунтоване застосування в комплексній терапії ХГС хілаку та полісорбу. Отримані 2 деклараційних патенти України на винаходи: "Спосіб лікування хронічного гепатиту С" Патент № 42537 А Україна, МКИ 7 А61К38/21, А61Р1/16; "Спосіб діагностики імунологічних порушень при хронічному гепатиті С" Патент № 47481 А Україна, МКИ 7 А 61В5/00, 5/145, А 61К38/21.

Результати дослідження та лікування застосовуються в інфекційному відділенні 7-ї міської лікарні м. Сімферополя, кабінетах інфекційних захворювань поліклінік м. Сімферополя, в міських інфекційних лікарнях м. Ялта, м. Севастополь, а також використовуються в навчальному процесі зі студентами та лікарями на кафедрі інфекційних хвороб та епідеміології КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Особистий внесок автора. Автором самостійно вивчена і проаналізована сучасна наукова література і патентна інформація з даної проблеми, проведене клініко-епідеміологічне обстеження хворих, їх відбір і забір матеріалу на імунологічні дослідження, які проводилися в Науково-дослідній лабораторії КДМУ ім. С.І. Георгієвського. Особисто дисертантом проведене визначення рівня ліпополісахарид-зв'язуючого білка в Науково-дослідній лабораторії КДМУ ім. С.І. Георгієвського. Автором персонально проведений статистичний аналіз даних дослідження, інтерпретація отриманих результатів, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки і практичні рекомендації і оформлена робота. В наукових публікаціях результатів дослідження за участю співавторів дисертанту належить основна частина внеску.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи було представлено та обговорено на засіданні асоціації інфекціоністів Криму в 2001 р. і 2002 р., науково-практичній конференції з міжнародною участю "Инфекционные болезни в практике терапевта" в 2001 р. (м. Харків), на VI з'їзді інфекціоністів України "Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами" (м. Одеса) в 2002 р., науково-практичній конференції з міжнародною участю "Современная терапия больных с инфекционной и паразитарной патологией на догоспитальном и госпитальном этапах, методы профилактики" в 2002 р. (м. Харків), на науково-практичній конференції "Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы" (м. Київ) в 2001 р., на науково-практичній конференції з міжнародною участю "Гепатиты в практике терапевта, семейного врача и инфекциониста. Современные методы диагностики и терапии" в 2003 р. (м. Харків), засіданні кафедри інфекційних хвороб і епідеміології КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр інфекційних хвороб і епідеміології; шкірних та венерологічних хвороб; кафедри мікробіології КДМУ ім. С.І. Георгієвського.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць, з яких 4 опубліковано у виданнях, рекомендованих ВАК України, отримано 2 деклараційних патенти на винахід.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 155 друкованих сторінках, складається зі вступу, розділів "Огляд літератури", "Матеріали і методи дослідження", "Результати власних досліджень", "Обговорення результатів дослідження", висновків, практичних рекомендацій, і списку літератури, що містить 199 джерел. Робота ілюстрована 34 таблицями, 22 малюнками і 6 виписками з медичних карток стаціонарних хворих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під нашим спостереженням в період з 1999 по 2004 р. перебував 191 хворий на хронічний вірусний гепатит С у віці від 18 до 65 років (151 хворий на хронічний гепатит С і 40 хворих з мікст-інфекцією хронічний гепатит В+С). З них 144 хворих знаходилися на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні 7-ї міської лікарні м. Сімферополя, або лікувалися амбулаторно, а 47 хворих (військовослужбовців-призовників) спостерігалися нами в Військово-морському шпиталі ім. Н.І. Пірогова ЧФ РФ (м. Севастополь). Після стаціонарного лікування 144 хворих знаходились під нашим спостереженням протягом 12 місяців.

Серед хворих, що спостерігалися нами, було 145 чоловіків (75,9%) і 46 жінок (24,1%). Найбільш чисельні групи становили хворі на ХГС у віці 18-29 років (114 пацієнтів, 75,5%), переважно - чоловіки. З 40 хворих на ВГВ+С – 31 пацієнт (77,5%) також був вищезгаданого віку.

Діагноз хронічного гепатиту С у 151 хворого встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних (скарг, епідеміологічного анамнезу, перебігу гепатиту з повторними біохімічними загостреннями та тривало підвищеним рівнем АлАТ, даних об'єктивного обстеження), лабораторно ХГС підтверджувався виявленням анти-НСV IgG і анти-НСVcorеIgM, анти-NS3, -NS4, -NS5 методом ELISA II покоління, виявленням РНК НСV в сироватці крові методом ПЛР. Маркери вірусних гепатитів А (анти-НАV IgM), B (HВsAg, анти-HВcIgM, HВeAg) и D (анти-HDV IgM) в крові обстежених були відсутні. Активність процесу в печінці оцінювалась за результатами аспіраційної пункційної біопсії печінки, яка проводилася 47 хворим сліпим чрезшкірним методом за Менгіні в модифікації (Воробец В.Г. с соавт., 2004) після вивчення функції зсідаючої системи крові і УЗД органів черевної порожнини. Кожний з отриманих біоптатов печінки довжиною від 0,5 до 3,0 см досліджувався з використанням світлооптичного мікроскопу Laboval-4. Крім якісної оцінки стану печінки проводилися гістоморфометричні дослідження за допомогою напівкількісних оцінок, зокрема активності і стадії патологічного процесу в печінці з використанням індексу гістологічної активності (ІГА), запропонованого R. G. Knodell в 1981 р.

Крім того, для діагностики хронічного гепатиту С проводилося тривале спостереження за хворими з повторними клінічними, біохімічними та імунологічними обстеженнями. У 40 хворих крім маркерів хронічного гепатиту С були виявлені маркери вірусного гепатиту В (HВsAg, анти-HВsIgG, анти-HВcIgM, HВeAg). У цьому випадку ставився діагноз мікст-інфекція: хронічний вірусний гепатит В+С.

Визначення ліпополісахарид-зв'язуючого білка (LBP) проводилося методом імуноферментого аналізу (ELISA) за принципом "сендвіч"-варіанта на твердофазному імуноферментному наборі фірми "HyCult Biotechnology" (Нідерланди). Оптична щільність отриманих зразків вимірювалася при 450 нм на спектрофотометрі "ИФА-ОЭП" (Росія).

Для оцінки стану клітинної і гуморальної ланок імунітету проводили визначення субпопуляційного складу лімфоцитів в непрямій реакції поверхневої імунофлюоресценції (НРІФ) з використанням мишачих моноклональних антитіл до антигенів лімфоцитів: СD3+, СD4+, СD8+, СD25+, СD22+, СD16+. Для проведення цих реакцій використовували тест-системи НВО "Препарат" (Н. Новгород, Росія). Визначення загальної кількості циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) проводили методом преципітації 3,5% розчином поліетіленгликоля. Фагоцитарна активність нейтрофілів оцінювалася шляхом визначення фагоцитарного числа, фагоцитарного індексу і показника завершеності фагоцитозу.

Виявлення РНК вірусу гепатиту С в сироватці проводилося методом полімеразної ланцюгової реакції за допомогою набору реагентів "Полигеп С" науково-виробничої фірми "Литех" (м. Москва).

Мікробіологічне дослідження на дисбактеріоз товстого кишечнику проводилося за загальноприйнятими методиками (Знаменський В.А. с соавт., 1986).

Loading...

 
 

Цікаве