WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика примежових станів організму людини методами обчислювального інтелекту (автореферат) - Реферат

Діагностика примежових станів організму людини методами обчислювального інтелекту (автореферат) - Реферат

За допомогою електрофізіологічних досліджень – локальної термометрії, реографії регіонарного кровотока й алгезиметрії нижньощелепного нерва, проведено порівняльний аналіз стану кровообігу та інервації при застосуванні пропонованої нами пластини для остеосинтезу в порівнянні з пластинами фірми "Aesculap".

Термометричні і реографічні дані свідчать про те, що хірургічна травма приводить до загострення запальних реакцій і порушення кровотока і кровонаповнення, що зберігалися і до 7 доби після операції. До 14 доби спостерігалася чітка тенденція до поліпшення показників у порівнянні з доопераційним періодом (мал. 5-9). Однак, порівнюючи динаміку відновлення показників кровотока і кровонаповнення, ми не помітили статистично значимих відхилень їх між основною і контрольною групами обстежуваних.

Мал. 5. Дані змін термометрії шкіри в ментальній точці на етапах обстеження.

Мал. 6. Дані змін термометрії слизової оболонки ясен на етапах обстеження.

Мал. 7. Зміни показника реографічного індексу на етапах обстеження.

Мал. 8. Зміни показника тонусу судин на етапах обстеження.

Мал. 9. Зміни показника швидкості кровотока на етапах обстеження.

Аналіз результатів алгезиметрії показав, що в групі хворих, де для остеосинтезу була застосована запропонована нами пластина, відновлення чутливості нижньощелепного нерва відбувалося швидше, що свідчить про більш стабільне закріплення кісткових відламків (мал. 10).

Мал. 10. Динаміка відновлення порога болючої чутливості нижньощелепного нерва на етапах обстеження.

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що запропонована пластина для остеосинтезу при її практичному застосуванні не приводить до погіршення кровотока і кровонаповнення тканин у порівнянні зі стандартними пластинами. Володіючи додатковими фіксуючими опорами - поперечними пелюстками, які підгинаються під краї відламків щелепи, пластина створює просторову жорстку іммобілізацію з мінімальною кількістю внутрікісткових гвинтів.

Комп'ютерне моделювання і математичний розрахунок методом кінцевих елементів на доопераційному етапі дали можливість оптимізувати функціонально стабільний остеосинтез кісткових відламків нижньої щелепи, уникнути травмування судинно-нервового пучка і коренів зубів, а находження ендоосальних гвинтів в далі від щілини перелому відіграє важливу роль у профілактиці виникнення остеомієліту.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової задачі, пов'язаної з підвищенням ефективності хірургічного методу лікування переломів нижньої щелепи шляхом розробки нової конструкції мініпластини та обґрунтування переваг її клінічного застосування. Розроблена і впроваджена методика операції остеосинтезу з використанням запропонованої мініпластини, показано її універсальні властивості і підвищені фіксуючі можливості.

1. Розроблено нову конструкцію накісткової пластини, використання якої можливо при різній локалізації і складності перелому нижньої щелепи, а також при переломах інших кісток лицьового черепа. Універсальність пластини визначається можливістю відсікання від заготівлі необхідного фрагменту, що відповідає конкретному перелому. 14 поперечних пелюстків пластини розмірами 14 х 2 мм служать додатковими елементами фіксації, а двадцятиміліметрова проміжна частина пластини при вигині її в області кута – для адаптації до індивідуальних особливостей нижньощелепної кістки.

2. Уперше використаний кінцево-елементний метод комп'ютерного аналізу показав його переваги в оцінці фіксуючих властивостей пристроїв для остеосинтезу. Цей метод потрібно широко використовувати для дослідження нових конструкцій для остеосинтезу нижньої щелепи.

3. Використання комп'ютерного методу кінцевих елементів при встановленні фіксуючих властивостей пластин представило можливість визначити конструкцію пластини з максимальними фіксуючими властивостями, використовуючи мінімальну кількість імплантованого металу при переломі кістки.

4. Особливості методики операції остеосинтезу з застосуванням запропонованої пластини дають можливість використання пластини індивідуального розміру та виду в залежності від характеру перелому нижньої щелепи безпосередньо в операційній рані.

5. При оцінці фіксуючих властивостей запропонованої пластини доведено, що її конструктивні особливості дозволяють витримувати навантаження 76 Н, що дорівнює двом стандартним пластинам, які накладені паралельно. При цьому використовують удвічі меншу кількість ендоосальних гвинтів, а поперечні пелюстки, підігнуті під край нижньої щелепи, дають можливість жорстко фіксувати відламки щелепи.

6. Досвід клінічного застосування показав, що запропонована пластина має більш виражені фіксуючі властивості в порівнянні зі стандартними пластинами, особливо при багатооскольчастих і з дефектом кісткової тканини переломах нижньої щелепи. Проведені електрофізіологічні дослідження довели, що використання при операції остеосинтезу запропонованої пластини не приводить до погіршення інервації і кровообігу в зоні травми в порівнянні з групою обстежених хворих, остеосинтез у яких проводився стандартними пластинами. За рахунок підвищення стабільності фіксації запропонованою пластиною відзначено статистично достовірне поліпшення кровообігу і прискорення темпів відновлення інервації до 14-ї доби після операції.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для оптимізації остеосинтезу нижньої щелепи рекомендується застосування запропонованої нами накісткової пластини (деклараційний патент України на винахід № 39146 А). Універсальність пластини обумовлена можливістю висікати з заготівлі необхідну частину і використовувати її при конкретному виді перелому. При остеосинтезі запропонованою пластиною можливе використання мінімальної кількості ендоосальних гвинтів.

2. Фіксуючі елементи запропонованої пластини при остеосинтезі перелому нижньої щелепи в ділянці підборіддя необхідно розташовувати: ендоосальні гвинти ближче до щілини перелому, а підігнуті поперечні пелюстки дистально від щілини перелому. При переломі в області тіла нижньої щелепи варто використовувати фіксуючі елементи в такий спосіб: на довгому відламку – гвинт далі від щілини перелому, а поперечний пелюсток – ближче до щілини перелому; на короткому відламку – два пелюстки з двох сторін від ендоосального гвинта. При остеосинтезі перелому нижньої щелепи в області кута рекомендуємо використовувати: на довгому фрагменті – один внутрікістковий гвинт і два пелюстки з двох сторін від нього, а на короткому фрагменті розташовувати пелюсток більш дистально, чим внутрікістковий гвинт.

3. Необхідну ділянку заготівлі треба відтинати, враховуючи локалізацію і вид перелому з урахуванням зусиль, що зміщають білящелепні м'язи. Запропоновану пластину можна моделювати, використовуючи стандартний інструментарій для остеосинтезу з використанням рентгенограми і негатоскопу. Остаточне припасування пластини необхідно проводити безпосередньо на кістці після репозиції кісткових відламків у рані.

4. Під час операції для фіксації пластини до відламків використовують стандартні викрутки і самонарізні гвинти, що випускаються стандартно, з нарізною частиною, яка не перевищує 2,2 мм. Після фіксації пластини до відламків кістки необхідно остаточно підігнути поперечні пелюстки під край щелепи.

5. Остеосинтез нижньої щелепи запропонованою пластиною рекомендуємо проводити під загальним знеболюванням з інтубацією трахеї через ніс для можливості контролю прикусу.

6. Видалення дренажу з післяопераційної рані варто робити на другу добу після операції.

7. При необхідності варто використовувати допоміжну міжщелепну фіксацію по Айві для імобілізації великого відламка на період операції з метою полегшення процедури зіставлення відламків.

8. Необхідно вводити гвинт, як можна проксимально від щілини перелому при трикутній формі кінця відламка для попередження некрозу кістки і розвитку остеомієліту.

9. При задовільному загоєнні післяопераційної рани термін перебування хворого в стаціонарі може бути скорочений до 7-8 діб з випискою хворого на амбулаторне лікування за місцем проживання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Комок О.А. Удосконалення остеосинтезу зламів нижньої щелепи // Вісник стоматології. – 2002. - №1. – С. 25-26.

2. Комок А.А., Малевич О.Е. Оптимизация закрепления минипластины на нижней челюсти при ее переломах // Вісник стоматології. – 2003. - №1. – С. 34-35. Здобувач брав участь в створенні комп'ютерної моделі нижньої щелепи, опрацьовував первинний матеріал, провів аналіз отриманих результатів, підготував статтю до друку.

Loading...

 
 

Цікаве