WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика примежових станів організму людини методами обчислювального інтелекту (автореферат) - Реферат

Діагностика примежових станів організму людини методами обчислювального інтелекту (автореферат) - Реферат

Вперше на основі експериментальних біомеханічних комп'ютерних досліджень вивчені жорсткістні можливості фіксації відламків нижньої щелепи новими мініпластинами в залежності від їх конструктивних особливостей та характеру перелому щелепи в порівнянні зі стандартними пластинами фірми "Aesculap".

Встановлено, що зменшення кількості ендоосальних гвинтів і можливість розташування їх осторонь від краю відламків значно знижує ризик травмування судинно-нервового пучка і коренів зубів, виникнення травматичного остеомієліту нижньої щелепи в результаті некротизації кінцевих ділянок відламків щелепи.

Вперше обґрунтовано вибір методу комп'ютерного моделювання на базі методу кінцевих елементів для оцінки фіксуючих властивостей накісткових мініпластин при фіксації переломів нижньої щелепи.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована нова накісткова пластина, і розроблена методика її практичного використання. З заготівки запропонованої пластини при необхідності можна сформувати мініпластину відповідно до клінічної ситуації і конкретного перелому нижньої щелепи.

Передопераційне комп'ютерне моделювання дає можливість розрахувати максимальний фіксуючий ефект для досягнення функціонально стабільного остеосинтезу при мінімальній імплантації металу і, як наслідок цього, зменшити ймовірність виникнення післяопераційних ускладнень.

Методика операції остеосинтезу з застосуванням запропонованої пластини дає можливість моделювання індивідуального розміру та виду пластини в залежності від характеру перелому щелепи безпосередньо в операційній рані.

Практичне використання пропонованих пластин сприяє підвищенню ефективності лікування переломів нижньої щелепи і знижує ризик виникнення різного роду ускладнень.

Методика остеосинтезу з застосуванням запропонованої пластини впроваджена в клініці щелепно-лицевої хірургії Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова, у відділенні хірургічної патології голови та шиї міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 м. Дніпропетровськ, у хірургічних стоматологічних стаціонарах Кіровоградської обласної лікарні, міської лікарні № 2 м. Кривий Ріг, міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя, Чернівецької обласної клінічної лікарні.

Матеріали дисертації впроваджені в учбовий процес на кафедрах: хірургічної стоматології ДДМА; стоматології факультету післядипломної освіти ДДМА, м. Кривий Ріг; хірургічної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; хірургічної стоматології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького; хірургічної стоматології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького; хірургічної стоматології Харьківського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним на кафедрі хірургічної стоматології ДДМА. Дисертантом особисто проведено інформаційно-патентний пошук і проаналізована наукова література з даної проблеми. Спільно з науковим керівником сформульовані мета і завдання дослідження, основні висновки і практичні рекомендації роботи.

Усі клінічні, біомеханічні, комп'ютерні і лабораторні дослідження, статистичну обробку та аналіз отриманих результатів, оформлення дисертаційної роботи виконано автором самостійно.

Клінічна частина роботи виконувалась автором у відділенні щелепно-лицевої хірургії Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечнікова.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на підсумковій науковій студентській конференції, присвяченій десятиріччю незалежності України (Дніпропетровськ, 2001); на Міжнародній конференції "Вітчизняна стоматологія на рубежі століть (традиції, проблеми та перспективи розвитку)" (Полтава, 2001); на підсумковій студентській науковій конференції, присвяченій 40-річчю стоматологічного факультету ДДМА (Дніпропетровськ, 2003); на V Міжнародній конференції студентів і молодих вчених "Молодежь – медицине будущего" (Дніпропетровськ, 2004); на ІІ (ІХ) з'їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, серед яких 4 статті у виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 тез, 1 деклараційний патент України на винахід.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 137 сторінках принтерного тексту і складається з вступу, огляду літератури, 2 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 47 малюнками і 13 таблицями. Бібліографічний покажчик включає 220 літературних джерел, з них 150 вітчизняних і російських та 70 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проведені експериментальні, клінічні та електрофізіологічні дослідження.

Розроблена та запропонована нова пластина для остеосинтезу переломів нижньої щелепи, фіксуючі властивості якої експериментально досліджені методом комп'ютерного моделювання з використанням кінцево-елементного методу за допомогою програм "Solid Works 2001" і "Cosmo Works v. 6.0".

Клінічні дослідження були проведені у 43 хворих з переломами нижньої щелепи, які були розділені на дві групи. Першу, основну групу, склали 28 хворих, яким остеосинтез був виконаний запропонованою пластиною. Другу, контрольну групу, склали 15 хворих, у яких були застосовані стандартні пластини фірми "Aesculap". Крім того, обстежено 15 практично здорових людей віком від 18 до 30 років, у яких були отримані середні величини контрольованих електрофізіологічних показників – термометричних, реографічних і алгезіметричних.

На передопераційному етапі обстеження хворих здійснювали згідно стандартів для травматологічних пацієнтів, прийнятих в Україні, включаючи комплекс лабораторних досліджень, ЕКГ, флюорографію грудної клітки, консультації суміжних фахівців. Робили ортопантомограму нижньої щелепи.

Порівняльну оцінку ефективності лікування у хворих різних груп здійснювали на підставі результатів клінічних і рентгенографічних досліджень, а також даних термометрії, алгезіметрії і реографії, у до і післяопераційному періоді. Електрофізіологічні дослідження проводили до операції та на 7 і 14 добу після хірургічного втручання.

Реографічне дослідження проводили за допомогою реографа РГ-4-02 з застосуванням в якості самописця енцефалографа "RTF EEG - 8.111" (Німеччина) при калібровочному сигналі 0,1 Ом і швидкості протяжки ленти 30 мм/сек. В якості електродів використовували стандартні реографічні електроди 1 см2 діаметром, які фіксували на обличчя еластичними смугами в проекції a.mentalis.

Біполярні реограми аналізували за наступними показниками:  – час підіймання реограми (анакрота); ПТС – показник тонусу судин; РІ – реографічний індекс (Прохончуков А.А. с соавт., 1980).

Вимір температури робили електротермометром МТ 1831 фірми "Microlife" (Швейцарія) при температурі в приміщенні 22,00,5 С0 в один і той же час доби після 30-хвилинної адаптації пацієнта. Досліджували температуру шкіри в ментальній точці та слизової оболонки ясен нижньої щелепи. Датчик електротермометру витримували в досліджуваній точці не менш 2,5 хвилин.

Для оцінки стану нижньощелепного нерва була застосована методика електрошкіряної алгезиметрії. Вимір проводили на симетричних ділянках шкіри підборіддя в проекції ментальних отворів. Активний електрод прикладали до шкіри в точці збуджування, попередньо обробивши шкіру спиртом і використовуючи в якості прокладки бавовняну серветку, просочену ізотонічним розчином хлористого натрію. Пасивний електрод утримувався в руці обстежуваним. Для дослідження використовували апарат для електроодонтодіагностики "ОСМ – 50" з активним срібним електродом діаметром 8 мм.

Електроалгезиметрія пов'язана з нанесенням збудження до рівня болю електричним струмом, у зв'язку з чим обстежуваних відповідним чином попередньо готували, пояснюючи мету і програму дослідження, характер відчуттів, які вони повинні назвати в процесі обстеження, а також вказували на нешкідливість процедури для організму. Після адаптації хворого в приміщенні для обстеження на протязі 20 хвилин і розміщення електродів наносили збудження струмом у ментальних крапках шляхом плавного збільшення сили струму до появи перших відчуттів у виді поколювання ("тактильний поріг") і потім, збільшуючи силу струму, реєстрували "поріг болю", тобто початок появи болю. Величину відзначених порогів струму контролювали на шкалі вольтметра і реєстрували.

Loading...

 
 

Цікаве