WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Розподіл населення західних областей України за групами крові у зв’язку зі злоякісними захворюваннями та екологічною ситуацією (автореферат) - Реферат

Розподіл населення західних областей України за групами крові у зв’язку зі злоякісними захворюваннями та екологічною ситуацією (автореферат) - Реферат

Після декальцинації за допомогою гострого леза вилучали окремі зуби з оточуючими тканинами (періодонтальна зв'язка, окістя і компактна пластинка альвеолярних лунок). Коронку зуба відсікали на рівні ясеневого сосочка. Виготовлено 60 блоків, які були залиті в Епон-812 за методикою Лафта. Серійні напівтонкі зрізи товщиною 1-2 мкм виготовляли в мезіодистальному напрямку на ультрамікротомі УМТП- 7, забарвлювали поліхромним барвником Унна і вивчали під світловим бінокулярним мікроскопом (Carl Zeiss, Jena) при збільшенні х300, х600. Для морфометрії використовували окуляр-мікрометр МОВ-16. Мікрофотографування серійних вибірок напівтонких зрізів проводили при збільшенні імерсійного об'єктиву мікроскопа (Leika LaborLux, Germany) х1000.

Мікробіологічні дослідження проводили у відповідності до Наказу МОЗ СРСР № 535 від 22 квітня 1985 р. "Про уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, що застосовуються в клініко-діагностичних лабораторіях лікувально-профілактичних закладів".

Матеріалом служив ексудат, який отримували з кореневих каналів 25 зубів хворих на гострий гнійний та загострений хронічний верхівковий періодонтит. Для визначення безпосереднього позитивного впливу вакуумної обробки на тканини періодонту з метою зниження мікробного забруднення, при інструментальній обробці кореневого каналу не застосовували медикаментозні засоби. Ексудат для дослідження забирали після розкриття верхівкового отвору з нижньої третини кореневого каналу за допомогою адсорбційного паперового штифта (ISO №20).

Здійснювали: 1. Мікроскопічне вивчення вмісту кореневого каналу за умов гострого гнійного та загостреного хронічного верхівкового періодонтиту. Препарати забарвлювали за методом Грама. 2. Визначення кількісних показників мікробного заселення кореневого каналу за умов гострого гнійного та загостреного хронічного верхівкового періодонтиту за методом секторних посівів Gould.

Антимікробну активність медикаментозного комплексу (димексид, лінкоміцин, метронідазол, фуразолідон) та його складових визначали за методом послідовних серійних розведень досліджуваних препаратів в рідкому живильному середовищі у відповідності до Наказу № 250 МОЗ СРСР від 13.03.75 р. "Про уніфікацію методів визначення чутливості мікроорганізмів до хіміотерапевтичних препаратів". Як тест – культури були використані музейні штами: з грампозитивних бактерій — Staphylococcus aureus F 49 ATCC 25923, з грамнегативних — Escherichia coli M 17 ATCC 25922, з грибів — Candida albicans.

Для вивчення стану локального гемостазу тканини періодонту забирали в хірургічному відділенні Полтавської обласної стоматологічної поліклініки при видаленні зубів у хворих з діагнозами: хронічний гранулюючий, хронічний грануломатозний періодонтити і при загостренні цих процесів, при операції цистектомії та резекції кореня зубу. Тканини незапаленого періодонту були отримані при видаленні зубів за ортодонтичними показаннями. Всього отримано 29 зразків тканин періодонту. Оцінювали прокоагулянтні (за часом рекальцифікації) (Bergerhof H.D., Roka L.,1954) і тромбиновим часом (Biggs R.M.,1962) та фібринолітичні (за часом лізису еуглобулінів) (Немчикова А.Н. та ін.,1987) якості тканин періодонту.

У процесі виконання роботи обстежили і провели лікування 81 хворого на гострий гнійний та загострений хронічний верхівковий періодонтит віком від 17 до 70 років: 50 жінок (61,73%) і 31 чоловіка (38,27%). Вилікувано 93 зуба, в тому числі: 52 зуба верхньої щелепи (фронтальна група - 27, премоляри - 13, моляри - 12) та 41 зуб нижньої щелепи (фронтальна група - 7, премоляри - 10, моляри - 24); з них: однокореневих – 47, багатокореневих - 46. Повторне ендодонтичне втручання з розпломбуванням кореневих каналів проведено в 19 зубах.

Клінічне обстеження хворих на верхівковий періодонтит проводили за єдиною загально прийнятою схемою, яка включала опитування, анамнез, дані об'єктивних та клініко - лабораторних досліджень, електроодонтодіагностику . При з'ясовуванні анамнезу увагу приділяли перенесеним та супутнім загально-соматичним хворобам, алергологічному статусу. При обтяженому алергологічному анамнезі проводили накожні аплікаційні проби з розробленим медикаментозним комплексом. Рентгенологічне обстеження було основним методом діагностики навколокореневих уражень.

Для постановки діагнозу використовували класифікацію І.Г. Лукомського та міжнародну класифікацією стоматологічних захворювань на основі МКХ- 10. У хворих, що звернулись у клініку, в 16 випадках діагностували гострий гнійний верхівковий періодонтит, що складало 19,75 %, в 65 – загострений хронічний верхівковий періодонтит, що складало 80,25 %. З 77 зубів, лікованих з приводу загостреного хронічного верхівкового періодонтиту, 55 зубів було уражено гранулюючим періодонтитом, 22 — грануломатозним періодонтитом.

Для спостереження клінічної ефективності запропонованого методу лікування хворі були розподілені на дві групи: дослідну (57 хворих), в якій лікування проводилося за розробленою методикою, та контрольну (24 хворих), в якій лікування проводилося за загальноприйнятою методикою. Лікування хворих дослідної групи проводилось в 2-3 сеанси. Кількість відвідувань залежала від важкості та клінічного перебігу запального процесу в періодонті.

Хворим основної та контрольної груп інструментальну обробку кореневих каналів виконували з використанням сучасних ендодонтичних інструментів з врахуванням робочої довжини. Для іригації застосовували 0,05 % розчин хлоргексидину біглюконату. Обтурацію кореневих каналів проводили методом центрального штифта або латеральної конденсації, як силер використовували "Ендометазон".

Аналіз результатів лікування хворих на гострий гнійний та загострений хронічний верхівковий періодонтит проводили на підставі клінічного і контрольного рентгенологічного дослідження безпосередньо після закінчення лікування і через 6 та 12 місяців. На контрольних рентгенограмах оцінювали ступінь обтурації кореневих каналів, якість кореневих пломб, редукцію периапікального вогнища.

Головними критеріями, які підтверджують позитивні результати лікування, є відсутність скарг і відновлення функції зубу. Тому клінічну оцінку найближчих результатів лікування здійснювали за суб'єктивними та об'єктивними методами, проводячи анкетування пацієнтів (А.Ж. Петрикас, 2002). Для кількісної характеристики ефективності лікування біль оцінювали в балах до лікування та після першого відвідування.

Ефективність лікування оцінювали за такими показниками: скорочення термінів лікування у пацієнтів основної групи на відміну від групи порівняння, зменшення кількості загострень під час лікування та після пломбування кореневих каналів в наступні 5-7 діб.

Віддалені результати лікування оцінювали клінічними та рентгенологічними методами через 6 та 12 місяців. За позитивні результати вважали відсутність скарг, задовільні дані клінічного обстеження та відсутність деструктивних змін в кістковій тканині після лікування гострого гнійного верхівкового періодонтиту або редукцію периапікального вогнища після лікування загостреного хронічного верхівкового періодонтиту.

Для аналізу і порівняння результатів рентгенологічного дослідження використовували периапікальний індекс PAI (периапікально-альвеолярний індекс) (Qrstavik D., 1986).

Отримані дані були статистично оброблені на ПЕОМ ІВМ РС/АТ за допомогою інтегрованого пакета прикладних програм Microsoft Excel.

Результати експериментальних досліджень. Для обгрунтування можливості застосування "Пристрою для вакуумного лікування періодонтитів" при лікуванні хворих на гострий гнійний та загострений хронічний верхівковий періодонтит методом вакуум-дренування провели теоретичні розрахунки, на підставі яких визначили, що для відсмоктування гнійного вмісту з кореневого каналу та периапікального вогнища (при розрідженні 0,9 атм) достатньо проводити процедуру протягом 60 с.

Експериментальні дослідження показали, що дозований за розрідженням і часом вакуум викликав явні морфологічні зміни, що істотно відрізнялися при гострому гнійному і загостреному хронічному верхівкових періодонтитах. При різному терміну дії під впливом вакууму в режимі 0,9 атм у запаленому періодонті зникали ознаки запальної інфільтрації та набряку сполучної тканини.

При гострому гнійному періодонтиті позитивні зміни в періодонті спостерігалися при експозиції 60 с, вони виявлялися стимуляцією остеогенеза в периапікальних відділах. Остеобласти і цементобласты виявляли ознаки проліферативної активності, розташовувалися групами, з'єднувалися між собою відростками. Судини мікроциркуляторного русла не руйнувалися, спостерігалося їхнє розширення в біляверхівковій і проміжній зонах періодонта, що поліпшувало кровопостачання і підсилювало трофіку тканин.

Loading...

 
 

Цікаве